Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №560/5768/26
Суддя: Блонський В.К.
Справа № 560/5768/26
РІШЕННЯ
іменем України
27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:
- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток тощо), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток тощо), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з довідкою відповідача від 24.03.2026 № 121 у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 посадовий оклад та оклад за військовим званням йому визначали із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, - 1762,00 грн. Позивач вважає таке обчислення протиправним. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, тому з цієї дати, на його думку, діє первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, за якою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Оскільки від посадового окладу та окладу за військовим званням залежить розмір інших видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, перерахунку підлягають і вони. Щодо строку звернення до суду позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, яким частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку звернення до суду про стягнення заробітної плати.
Ухвалою від 09 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю та закрити провадження у справі. Відповідач вважає, що з урахуванням пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням є стала величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, і посилається на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 11.02.2021 у справі № 200/3774/20-а. Відповідач також зазначає, що позивача звільнено з військової служби відповідно до вимог законодавства і на день виключення зі списків особового складу він був повністю забезпечений грошовим забезпеченням. Крім того, на думку відповідача, спірні відносини пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, тому до них застосовується місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який позивач пропустив.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На адвокатський запит представника позивача від 12.02.2026 № 14 відповідач листом від 24.03.2026 № 968/68/280 надіслав довідку від 24.03.2026 № 121. За цією довідкою при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням для обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, - 1762,00 грн.
Позов подано до суду 08.04.2026.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. В аспекті спірних правовідносин поняття грошове забезпечення і заробітна плата є рівнозначними. Тому до спорів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення застосовуються строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), які мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України, на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України у цій редакції працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Згідно з частиною другою цієї статті із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 сформулював такий висновок: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи наведені норми до обставин справи, суд зазначає, що на вимоги щодо грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 поширюється частина друга статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, яка не обмежувала строк звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати будь-яким строком. Що стосується вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, суд зазначає, що про розрахункову величину, яку відповідач застосовував при визначенні його посадового окладу та окладу за військовим званням, позивач дізнався з довідки від 24.03.2026 № 121, а до суду звернувся 08.04.2026.
Отже, строк звернення до суду позивач не пропустив. Підстав для залишення позову без розгляду немає. Підстав для закриття провадження у справі, визначених частиною першою статті 238 КАС України, відповідач не навів, і суд їх не встановив. Тому в задоволенні клопотання відповідача суд відмовляє.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704) з 01.03.2018 передбачено збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, а саме до пункту 4 Постанови № 704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі – Постанова № 481) внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”. Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023.
Згідно з частинами першою – третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб становив: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»); з 1 січня 2021 року - 2270 гривень (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»); з 1 січня 2022 року - 2481 гривня (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»); з 1 січня 2023 року - 2684 гривні (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).
Аналізуючи наведені норми та висновки Верховного Суду, суд зазначає, що з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка існувала до змін, внесених Постановою № 103. Вона передбачає, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Така редакція діяла до набрання чинності Постановою № 481, тобто до 20.05.2023. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт встановлюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тому застосування у 2020-2023 роках прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 суперечить актам вищої юридичної сили. Розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні, встановлений статтею 7 законів про Державний бюджет України на 2021-2023 роки для працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, до військовослужбовців не застосовується.
Посилання відповідача на пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII та на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.02.2021 у справі № 200/3774/20-а, від 10.09.2021 у справі № 480/5496/20 та від 04.11.2021 у справі № 460/7603/20, суд відхиляє. Ці висновки стосуються неможливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням. Позивач же просить визначити ці оклади не з мінімальної заробітної плати, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Закон № 1774-VIII такій розрахунковій величині не суперечить, навпаки, прямо передбачає застосування саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Щодо періоду з 01.01.2020 Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 дійшов висновку про невідповідність застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 правовим актам вищої юридичної сили, а в постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21 та від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 підтвердив, що з 29.01.2020 діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704. Доводи відповідача щодо Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України та приміток до додатків 1 і 14 до Постанови № 704 цих висновків не спростовують.
Не впливає на вирішення спору і посилання відповідача на пункт 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, та на те, що позивач не оскаржував наказ про звільнення. Позивач не оспорює законність звільнення, а проведення з ним розрахунку при звільненні не свідчить про правильність обчислення грошового забезпечення за спірний період.
Отже, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідач безпідставно обчислював та виплачував позивачу грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Посадовий оклад та оклад за військовим званням є базою для обчислення щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Тому протиправне визначення їх розміру вплинуло і на розмір виплачених позивачу за цей період додаткових видів грошового забезпечення.
Суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його провести перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).
Відповідач не довів правомірності своїх дій, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивача звільнено від сплати судового збору, тому питання розподілу судового збору не вирішується. Інших судових витрат позивач не заявляв.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (посадового окладу, окладу за військовим званням, нарахованих та виплачених за цей період щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя В.К. Блонський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua