Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/5756/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5756/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату сум невиплачених індексацій грошового забезпечення та перерахованого грошового забезпечення за весь, час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016, з 01.01.2018 року індексацій грошового забезпечення, грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (а також інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення), здійснивши їх обчислення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум по день фактичних виплат;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої фіксованої величини індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року за весь час затримки виплати по день фактичної виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (а також інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення), здійснивши їх обчислення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2005 року по 10.05.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і при виключенні зі списків особового складу не отримав повного розрахунку. Рішеннями суду у справах №560/8425/24, №560/10060/24 та №560/10059/24 відповідача зобов`язали нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та перерахувати й доплатити йому грошове забезпечення. Вказані рішення відповідач виконав лише 27.02.2026 і 10.03.2026, а рішення у справі №560/10059/24 лише частково. Компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цих сум відповідач не нарахував і не виплатив. Звернення позивача з цього приводу він в телефонному режимі відхилив, а письмової відповіді не надав.

Ухвалою від 09.04.2026 суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач подав відзив від 22.04.2026, в якому просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині вже сплаченої суми, а позов залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що право позивача на грошове забезпечення у спірні періоди встановив суд, тобто воно виникло з дня набрання законної сили рішеннями суду. На їх виконання відповідач 27.02.2026 і 10.03.2026 виплатив позивачу 393404,94 грн. Відповідач вважає, що коли суми нараховано за рішенням суду, підстава для компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням цього рішення. Тому, на його думку, визначальними є дати нарахування і фактичної виплати доходів. Він також зазначає, що сума компенсації не може перевищувати суму заборгованості, затримка виплати була пов`язана з відсутністю бюджетних асигнувань, а задоволення позову завдасть економічних збитків державі в умовах воєнного стану.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження, суд зазначає, що підстави для закриття провадження у справі визначено частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, згідно з пунктом 8 цієї частини суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Предметом спору в цій справі є компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Самі суми індексації та грошового забезпечення, які відповідач виплатив 27.02.2026 і 10.03.2026, предметом спору не є. Компенсацію відповідач не нараховував і не виплачував, тобто оскаржуване порушення не виправлено. За таких обставин підстав для закриття провадження у справі немає, тому в задоволенні клопотання відповідача суд відмовляє.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта - командира відділення інженерно-аеродромного взводу аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.05.2024 №24-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2024 №137 його з 10.05.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №560/8425/24, яке набрало законної сили 15.08.2024, відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №560/10060/24, яке набрало законної сили 04.11.2024, відповідача зобов`язано перерахувати та доплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (а також інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України» станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №560/10059/24, яке набрало законної сили 26.11.2024, відповідача зобов`язано здійснити перерахунок і доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.05.2024 виходячи з фіксованої величини 4064,82 грн.

На виконання цих рішень відповідач перерахував на картковий рахунок позивача такі суми:

- 27.02.2026 - 79443,97 грн (справа №560/8425/24);

- 10.03.2026 - 118831,20 грн (справа №560/10060/24);

- 10.03.2026 - 195129,77 грн (справа №560/10059/24).

Загалом позивач отримав 393404,94 грн, що підтверджується квитанціями АТ «Ощадбанк».

Компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цих сум відповідач позивачу не нараховував і не виплачував.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та від 29.05.2025 у справі №640/12053/21.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивачу належали до щомісячної виплати у складі грошового забезпечення під час служби:

- індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.05.2024;

- грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у розмірі, обчисленому з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Право позивача на ці виплати саме за відповідні періоди визнано рішеннями суду у справах №560/8425/24, №560/10059/24 і №560/10060/24. Фактично відповідач виплатив ці суми лише 27.02.2026 і 10.03.2026, тобто із затримкою на один і більше календарних місяців. Індексацію грошового забезпечення за рішенням у справі №560/10059/24 він виплатив лише частково.

Грошове забезпечення та індексація грошового забезпечення є щомісячними виплатами, які не мають разового характеру. Статтею 2 Закону №2050-ІІІ та пунктом 3 Порядку №159 їх прямо віднесено до доходів, що підлягають компенсації.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що право позивача на ці виплати виникло лише з дня набрання законної сили рішеннями суду. Рішення суду не створили для позивача нового права. Вони захистили його право на грошове забезпечення та індексацію, яке існувало в періоді проходження служби і яке відповідач протиправно не реалізував. Тому затримку виплати слід обчислювати з місяця, за який дохід мав бути виплачений, а не з дня набрання законної сили рішенням суду.

Постанова Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14, на яку посилається відповідач, цього висновку не спростовує. Відповідач сам наводить з неї висновок, що компенсації у тому самому порядку підлягає і присуджена за рішенням суду сума заробітної плати. Крім того, викладені вище висновки Верховного Суду щодо застосування Закону №2050-ІІІ є пізнішими і стосуються саме виплат, право на які визнано судовим рішенням.

Не ґрунтуються на законі й доводи відповідача про те, що сума компенсації не може перевищувати суму заборгованості і є частиною індексації. Компенсація втрати частини доходів є самостійною виплатою, яку обчислюють за правилами статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159. Ні Закон №2050-ІІІ, ні Порядок №159 такого обмеження не встановлюють.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань і дефіцит бюджетних коштів в умовах воєнного стану суд також відхиляє. Ці обставини не звільняють відповідача від обов`язку здійснити виплати, встановлені законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» зазначив, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Обов`язок виплатити компенсацію виникає одночасно з виплатою заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ). Отже, щодо невиплаченої частини індексації грошового забезпечення за рішенням у справі №560/10059/24 компенсацію належить нарахувати по день фактичної виплати цієї заборгованості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правомірності своєї бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідач не довів.

Обчислення суми компенсації відповідно до статті 3 Закону №2050-III та пункту 4 Порядку №159 належить до повноважень відповідача. Тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача і зобов`язання його нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення за відповідні періоди за весь час затримки їх виплати по день фактичної виплати.

Враховуючи наведене, позов необхідно задовольнити.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір». Інших судових витрат він не поніс, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.05.2024, а також грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №560/8425/24, за весь час затримки її виплати по день фактичної виплати - 27.02.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.05.2024, нарахованої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №560/10059/24, за весь час затримки її виплати по день фактичної виплати.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №560/10060/24, за весь час затримки його виплати по день фактичної виплати - 10.03.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський