Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/10951/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10951/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

1. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із закінченням строку контракту про проходження громадянами України служби в Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу має право на звільнення за служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Ухвалою від 23.06.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що згідно пункту контракту позивач добровільно взяв на себе зобов`язання проходити військову службу в Національній гвардії України протягом строку дії Контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у яких просить відмовити задоволенні позову з підстав тотожним викладеним у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 14.07.2023 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України на посадах рядового складу та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді бойового медика 1 взводу 1 роти батальйону оперативного призначення.

Згідно із пунктом 3 Контракту цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки.

Контракт може бути достроково припинено з ініціативи Національної гвардії України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з пунктом 4 Контракту сторони зобов`язуються не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

27.05.2026 позивач подав рапорт на звільнення на підставі підпункту ж) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі Закон №2232-ХІІ) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Листом від 12.06.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення рапорту позивача, оскільки на момент укладення контракту діюче законодавство не передбачало для військовослужбовців права продовження служби за новими контрактами, а містило норму про продовження контракту понад встановлені строки.

Позивач, вважаючи протиправними такі дії відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232.

Статтею 1 Закону №2232 регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. (частина 1 статті 2 Закону №2232).

Частиною 6 статті 2 Закону №2232 визначено види військової служби, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232).

Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 2.12 Розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, контракт про проходження військової служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення.

Відповідно до пункту 23 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності.

Відповідно пункту 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення), зокрема: протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 2.12 Розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, контракт про проходження військової служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються, зокрема: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

За нормами пункту 225 XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється, з поміж іншого: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Статтею 23 Закону № 2232-XII визначено строки проходження військової служби, зокрема для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років.

Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 23 Закону №2232-XII під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини 5 статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема: ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Вищевказаний пункт був доповнений та стаття викладена у вказаній редакції зі змінами внесеними Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набув чинності 18.05.2024.

Станом на дату укладення контракту строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною дев`ятою статті 23 Закону № 2232-ХІІ, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

На думку відповідача, норма підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, яка набула чинності 18.05.2024, не може бути застосована до контракту, який було укладено до набрання чинності зазначеною нормою (14.07.2023).

Відповідач, посилаючись на принцип незворотності дії закону у часі, стверджує, що до відносин між позивачем та відповідачем не може застосовуватись редакція статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 18.05.2024 року.

Тобто, відповідач сам зазначає про два юридичні факти, якими зумовлено застосування нормативно-правового акта у часі.

Закінчення строку контракту позивача, як юридичний факт, відбулось під час дії положень законодавства, визначених підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Контракт укладений 14.07.2023, він діяв у період після 18.05.2024, а отже, позивач підлягає звільненню за вищевказаною нормою у разі закінчення строку дії контракту.

Закінчення строку дії контракту є безумовною підставою, передбаченою підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, для звільнення з військової служби.

Із настанням обставини закінчення строку контракту у військовослужбовця виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління - обов`язок забезпечити його реалізацію.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 в справі №990/56/24 зазначив, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

З урахування викладеного, суд приходить висновку про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови позивачу в звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, і, як наслідок, необхідності поновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби позивача на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 в звільненні з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя О.О. Михайлов