Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №560/2416/26
Суддя: Блонський В.К.
Справа № 560/2416/26
РІШЕННЯ
іменем України
27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не вірного нарахування та виплат мені, ОСОБА_1 з 18.06.2025 року по 10.10.2025 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за не використану основну та додаткову відпустку, одноразової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 з 18.06.2025 по 10.10.2025, грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), грошову компенсацію за не використану основну та додаткову відпустку, одноразової допомоги при звільненні з військової служби, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і 07.10.2025 була звільнена з військової служби, а наказом командира військової частини від 10.10.2025 № 280 виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення з 10.10.2025. За доводами позивача, у період з 18.06.2025 по 10.10.2025 відповідач нараховував їй грошове забезпечення не в повному обсязі, з порушенням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, оскільки визначав посадовий оклад та оклад за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, а не на 1 січня 2025 року.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями правомірно обчислювались виходячи з 1762 грн. Відповідач посилається на те, що на рішення у справі № 320/29450/24 про визнання нечинним пункту 2 цієї постанови подано касаційну скаргу і ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025 відкрито касаційне провадження, тому остаточного судового рішення немає. Крім того, на думку відповідача, визнання нормативно-правового акта нечинним не поновлює дію попереднього акта, а постанова № 704 була чинною й підлягала застосуванню.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.10.2026 провадження у справі було зупинено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.10.2026 поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.10.2025 № 69-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2025 № 280 з 10.10.2025 виключено зі списків особового складу частини.
У період з 18.06.2025 по 10.10.2025 відповідач обчислював і виплачував позивачу грошове забезпечення, визначаючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням із розрахункової величини 1762 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів за основними типовими посадами та військовими (спеціальними) званнями, а також додаткові види грошового забезпечення і розміри надбавок, зокрема за вислугу років, для відповідних категорій осіб (далі Постанова № 704).
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України було прийнято постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 (далі Постанова №103), пунктом 6 якої у Постанові № 704 пункт 4 було викладено в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Відтак, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Такий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та неодноразово підтримано, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21 та від 09.05.2023 у справі № 380/5158/22.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", яка набрала чинності 20.05.2023, було внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481; визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За вказаних обставин, пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 втратив чинність з 18.06.2025.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відкриття касаційного провадження у справі № 320/29450/24 свідчило про відсутність остаточного судового рішення. Рішення суду першої інстанції у цій справі набрало законної сили з дати ухвалення постанови апеляційним судом, тобто 18.06.2025, і з цього моменту пункт 2 Постанови № 481 втратив чинність. Відкриття касаційного провадження саме по собі не зупиняє дії судового рішення, що набрало законної сили, і не відновлює чинність нормативно-правового акта.
Верховний Суд у постановах від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 30.06.2025 у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24, № 460/3942/24, від 02.07.2025 у справі № 240/29489/23, від 18.08.2025 № 300/8187/24 сформував висновок про застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 у період її дії, тобто з 20.05.2023 по 17.06.2025. Зокрема, у постанові від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24 Верховний Суд зауважив, що визнання у судовому порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними. Наведені висновки, на які посилається і відповідач, стосуються періоду до 18.06.2025, який не є спірним у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Застосовуючи до спірного періоду пункт 4 Постанови № 704 без змін, внесених нечинним пунктом 2 Постанови № 481, суд не здійснює правотворчих функцій, а лише враховує наслідки, які настали в силу прямого припису частини другої статті 265 КАС України.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що визнання нормативно-правового акта нечинним не поновлює дії попереднього акта. Пункт 2 Постанови № 481 вносив зміну до пункту 4 Постанови № 704, яка є чинною. Втрата чинності цією зміною означає, що з 18.06.2025 пункт 4 Постанови № 704 застосовується в редакції, яка діяла до її внесення, тобто із визначенням розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Судом враховано, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, а у задоволенні позову про визнання нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 відмовлено.
Разом з тим, зазначена постанова суду касаційної інстанції не впливає на оцінку правомірності дій відповідача у період з 18.06.2025 по 10.10.2025. На момент виникнення спірних правовідносин пункт 2 Постанови № 481 був визнаний нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, яка набрала законної сили та була обов`язковою до виконання.
Отже, у цей проміжок часу відповідач, як орган, на який покладено повноваження щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, не мав правових підстав для застосування до спірних правовідносин розрахункової величини, встановленої Постановою № 481. Ухвалена згодом постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 не відновлює чинність акта ретроспективно і не може слугувати підставою для перегляду правовідносин, які вже виникли та завершилися в період його офіційної нечинності.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено, що станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 3028,00 грн.
За такого правового врегулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що в період з 18.06.2025 по 10.10.2025 посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням мали визначатися відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (а не на 1 січня 2018 року, тобто 1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт. З тих самих мотивів відповідач неправильно нараховував позивачу й інші складові грошового забезпечення: як щомісячні, так і одноразові додаткові види грошового забезпечення, які розраховуються з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням і які фактично були нараховані та виплачені позивачу в цей період.
При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються правильності визначення розміру грошового забезпечення позивача, суд не надає окремої правової оцінки порядку обчислення кожного з видів виплат, які є похідними від розміру грошового забезпечення (грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби). Розмір таких виплат визначається залежно від розміру грошового забезпечення, тому наслідком встановлення неправильності його обчислення є необхідність проведення відповідного перерахунку похідних виплат, нарахованих та виплачених позивачу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).
Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та похідних від нього виплат у спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнена від сплати судового збору, тому питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 по 10.10.2025 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2025.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 по 10.10.2025 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, нарахованих та виплачених за цей період щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя В.К. Блонський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua