Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/4640/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №560/4640/26

Суддя: Блонський В.К.

Справа № 560/4640/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2020 по день фактичного розрахунку - 27.02.2026.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2020 по день фактичного розрахунку - 27.02.2026 в розмірі грошового забезпечення за шість місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 їй з 01.03.2018 по 29.08.2020 не виплачувалась індексація грошового забезпечення (індексація-різниця), яку на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 560/464/24 відповідач нарахував та 27.02.2026 виплатив їй в розмірі 63655,20 грн. Таким чином, фактичний розрахунок по грошовому забезпеченню з позивачем проведено лише 27.02.2026. Оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано відповідальність за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, до спірних правовідносин, на думку позивача, слід застосувати статті 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). У задоволенні заяви від 04.03.2026 про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач відмовив.

Ухвалою від 25.03.2026 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Витребував в військової частини НОМЕР_1 : письмову інформацію (довідку) про загальний розмір усіх виплат, проведених позивачу при його виключенні зі списків особового складу; довідку (із розрахунком) про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за два останніх місяці перед його звільненням (червень-липень 2020 року); письмову інформацію про розмір усіх виплат, проведених позивачу військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішень судів (із зазначенням суми, виплаченої на виконання кожного рішення), у разі їх наявності.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначає, що звільнення позивача з військової служби відбулося без будь-яких зауважень, спорів чи претензій до військової частини щодо розрахунку з нею при звільненні, а із заявою про проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) позивач звернулася до військової частини лише в грудні 2023 року, тобто через три роки і чотири місяці після звільнення. Оскільки при нарахуванні і виплаті належних позивачу при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України, на думку відповідача, відсутні. Також відповідач вказує, що з 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України передбачає виплату середнього заробітку за час затримки не більш як за шість місяців, тоді як заявлений позивачем період з 29.08.2020 по 27.02.2026 становить п`ять років і сім місяців.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Позивач проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «прапорщик» на посаді диспетчера диспетчерського пункту штабу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 серпня 2020 року №18-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2020 №191 позивача з 29 серпня 2020 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Відповідно до інформації відповідача щодо проведених виплат при звільненні позивачу при звільненні виплачено: оклад за військовим званням - 888,71 грн, посадовий оклад - 2722,26 грн, надбавку за вислугу років - 1624,94 грн, надбавку за особливості проходження служби - 4084,01 грн, премію - 3157,82 грн, надбавку за таємність - 272,23 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку - 20443,89 грн, компенсацію за невикористану відпустку УБД - 12720,64 грн, індексацію грошового забезпечення - 211,69 грн, грошову допомогу на оздоровлення - 13629,26 грн, матеріальну допомогу - 950,00 грн, разом 60705,45 грн, а також одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за двадцять календарних років у сумі 136292,60 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №560/464/24 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 29.08.2020. На виконання цього рішення суду відповідач нарахував позивачу індексацію-різницю в сумі 101685,40 грн та 27.02.2026 перерахував на її картковий рахунок 96601,13 грн (за вирахуванням військового збору).

Крім того, з інформації відповідача слідує, що на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду позивачу нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні:

- згідно з рішенням від 26.10.2021 у справі №560/7653/21 - за період з 30 серпня 2020 року по 04 червня 2021 року в розмірі 27428,27 грн;

- згідно з рішенням від 20.09.2022 у справі №560/7770/22 - за період з 15 червня 2021 року по 14 липня 2022 року в розмірі 56124,79 грн;

- згідно з рішенням від 14.05.2024 у справі №560/19392/23 - за період з 20 липня 2022 року по 24 жовтня 2023 року в розмірі 82669,10 грн.

04.03.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2020 по 27.02.2026.

Листом від 13.03.2026 №682/485/139/50/180/пс відповідач повідомив позивача про відсутність юридичних підстав для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Разом з тим ні цим Законом, ні іншими спеціальними нормативно-правовими актами, якими врегульовано порядок проходження військової служби та виплати грошового забезпечення, не врегульовано питання відповідальності за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю належних йому сум при звільненні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, суд касаційної інстанції неодноразово приходив до висновку, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (зокрема, постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року в справі № 21-8а15, постанови Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 806/1899/17, від 29 березня 2018 року у справі № 815/1767/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 2340/4192/18, від 22 червня 2023 року у справі № 380/152/20, від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22).

Оскільки спеціальне законодавство, яким врегульовано порядок проходження військової служби, не передбачає відповідальності відповідача за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум при звільненні, до спірних відносин необхідно застосувати норми статей 116 та 117 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу з 29.08.2020, саме в цей день на підставі ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був виплатити позивачу всі належні їй суми, а строк затримки розрахунку при звільненні слід рахувати з 30.08.2020, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після дня, в який мала бути проведена виплата належних позивачу сум. Тому підстав для нарахування середнього заробітку за 29.08.2020 немає.

Індексація грошового забезпечення (індексація-різниця) за період з 01.03.2018 по 29.08.2020 належала позивачу до виплати під час проходження служби, а отже, і на день виключення зі списків особового складу. Цю суму відповідач виплатив лише 27.02.2026. Тому з позивачем не проведено повного розрахунку при звільненні.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що звільнення позивача відбулося без будь-яких зауважень і що на день звільнення не було спору про розмір належних сум. Обов`язок провести повний розрахунок у день звільнення покладено на відповідача, а протиправність невиплати індексації-різниці встановлено рішенням суду у справі №560/464/24. За змістом статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум відшкодування сплачується у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Щодо редакції статті 117 КЗпП України та періоду нарахування середнього заробітку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України викладено у новій редакції.

До набрання чинності зазначеним Законом стаття 117 КЗпП України визначала, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто без обмеження такого періоду будь-яким граничним строком.

За приписами ст. 117 КЗпП України в чинній редакції Закону № 2352-IX, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Оскільки затримка розрахунку з позивачем триває з 30.08.2020, тобто виникла до набрання чинності Законом № 2352-IX, і одночасно охоплюється дією як попередньої, так і чинної редакції статті 117 КЗпП України, суд враховує сформовану Верховним Судом практику застосування цієї норми в подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 09 березня 2023 року у справі № 520/899/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 560/13719/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 380/15715/23, а також висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22), за якою у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України як до змін, внесених Законом № 2352-IX, так і після їх внесення, такий період варто умовно поділяти на дві частини: період до 19 липня 2022 року, який регулюється попередньою редакцією статті 117 КЗпП України без обмеження шестимісячним строком, та період з 19 липня 2022 року, який регулюється чинною редакцією цієї статті з обмеженням тривалості нарахування шістьма місяцями.

Водночас суд враховує, що середній заробіток, передбачений статтею 117 КЗпП України, є відповідальністю роботодавця за порушення строку проведення з працівником розрахунку при звільненні, яка нараховується за час затримки такого розрахунку, а не за кожну окремо невиплачену суму. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, за весь період такого невиконання. Відтак один і той самий період затримки розрахунку при звільненні не може бути оплачений середнім заробітком повторно.

Як встановив суд, на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду у справах №560/7653/21, №560/7770/22 та №560/19392/23 позивачу вже нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 30.08.2020 по 04.06.2021, з 15.06.2021 по 14.07.2022 та з 20.07.2022 по 24.10.2023.

Отже, підстав для повторного нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за ці періоди немає.

Крім того, розмір виплаченого позивачу на виконання рішення у справі №560/19392/23 середнього заробітку (82669,10 грн) відповідає середньому грошовому забезпеченню позивача за 185 календарних днів (446,86 грн х 185 днів). Тобто середній заробіток за період з 19.07.2022 позивачу вже виплачено в межах встановленого частиною першою статті 117 КЗпП України (у чинній редакції) шестимісячного обмеження, тому підстав для нарахування середнього заробітку за період з 19.07.2022 по 27.02.2026 немає.

Не охопленими виплаченим позивачу середнім заробітком залишаються періоди затримки розрахунку з 05.06.2021 по 14.06.2021 (10 календарних днів) та з 15.07.2022 по 18.07.2022 (4 календарних дні), на які поширюється дія попередньої редакції статті 117 КЗпП України. Протягом цих періодів відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, оскільки індексація-різниця за період з 01.03.2018 по 29.08.2020 залишалась невиплаченою, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за ці періоди.

Разом з тим суд враховує, що встановлене законодавцем шестимісячне обмеження періоду нарахування відшкодування, а так само відсутність такого обмеження у попередній редакції статті 117 КЗпП України, не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, а саме розумності, справедливості та пропорційності (співмірності) визначення розміру відшкодування, оскільки мета цієї норми - компенсація майнових втрат працівника, а не покарання роботодавця. Аналогічний висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23.

Визначаючись щодо розміру відшкодування, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що для всіх інших випадків збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до довідки відповідача про середньоденний розмір грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням (вих. №795 від 02.04.2026) розмір грошового забезпечення позивача за червень 2020 року становив 13629,26 грн, за липень 2020 року - 13629,26 грн, а всього 27258,52 грн за 61 календарний день (30+31). Середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 446,86 грн (27258,52 грн : 61 день).

Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 05.06.2021 по 14.06.2021 та з 15.07.2022 по 18.07.2022 становить 6256,04 грн (446,86 грн х 14 днів).

Ця сума є значно меншою за розмір несвоєчасно виплаченої позивачу індексації-різниці (101685,40 грн), тому її стягнення відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності і не потребує подальшого зменшення.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 05.06.2021 по 14.06.2021 та з 15.07.2022 по 18.07.2022.

Враховуючи наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", інших судових витрат не понесла, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 05.06.2021 по 14.06.2021 та з 15.07.2022 по 18.07.2022.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 05.06.2021 по 14.06.2021 та з 15.07.2022 по 18.07.2022 в сумі 6256,04 грн з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua