Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №560/4715/26
Суддя: Блонський В.К.
Справа № 560/4715/26
РІШЕННЯ
іменем України
27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.09.2025 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.09.2025 року включно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 19.08.2017 по 03.09.2025, проте за період з 01.03.2018 по 03.09.2025 індексація грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексація-різниця) йому нарахована та виплачена не була. Вказує, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, і у цьому місяці військовій частині належало вирішити питання, чи має він право на отримання суми індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Зазначає, що у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%, тому сума можливої індексації за березень 2018 року становила 4463,15 грн.
Ухвалою від 25.03.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Витребував у військової частини НОМЕР_1 письмову інформацію про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення (з відображенням конкретних складових та з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення) в лютому 2018 року та в березні 2018 року. Витребувані докази постановив надати суду протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач позов не визнає та просить адміністративний позов ОСОБА_1 , враховуючи пропущення ним строку звернення до суду, залишити без розгляду, в іншому випадку відмовити в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивач пропустив строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України та статтею 233 КЗпП України, оскільки 03.09.2025, в день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , йому було вручено витяг з наказу, грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення, а до суду позивач звернувся лише в березні 2026 року, тобто через більше ніж шість місяців. Вказує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалися із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів), однак з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 відсотка, тому підстави для індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року були відсутні, а право на індексацію виникло лише у грудні 2018 року, з якого військова частина щомісячно нараховувала належну індексацію грошового забезпечення. Щодо періоду з 01.01.2023 по 03.09.2025 відповідач посилається на зупинення на 2023 рік дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та вважає, що Порядок № 1078 також не діяв до 03.09.2025.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас строк звернення до суду військовослужбовців у спорах про виплату належного їм грошового забезпечення визначається статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка має перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України визнано неконституційною частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 11.12.2025 положення частини першої статті 233 КЗпП України, яким встановлювався тримісячний строк звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, втратило чинність.
Питання дотримання строку звернення до суду вирішується судом відповідно до норм, чинних на момент звернення особи до суду. Позивач звернувся до суду з цим позовом 18.03.2026, тобто після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 11.12.2025 № 1-р/2025, коли строк звернення до суду з вимогою про стягнення належних виплат не був обмежений тримісячним строком.
Щодо періоду з 01.03.2018 по 18.07.2022 суд враховує, що до 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Суд також відхиляє посилання відповідача на тримісячний строк, встановлений для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, оскільки позивач не звільнявся з військової служби, а у зв`язку з призначенням на посаду продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Згідно з витягом із послужного списку ОСОБА_1 з 19.08.2017 по 23.01.2023 та з 23.01.2023 по 03.09.2025 позивач проходив військову службу на посаді старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 (накази МО України від 19.08.2017 №559, КПС ЗСУ від 23.01.2023 №53). З 03.09.2025 позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 (наказ Ком. ПС ЗСУ від 03.09.2025 №672).
Як зазначає відповідач у відзиві, 03.09.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з призначенням на посаду до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 , наданої військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 25.03.2026, позивачу у лютому 2018 року нараховано 8980,00 грн, а у березні 2018 року - 9815,20 грн.
Позивач вважає, що у період з 01.03.2018 по 03.09.2025 йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниця грошового забезпечення, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).
Згідно із статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону № 1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону № 1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704), якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Вказана постанова набрала чинності з 01.03.2018.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).
У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Проте з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави дійти висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Водночас як слідує з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації.
Саме вказані обставини є спірними у цій справі.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Висновки суду у цій справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, від 09 травня 2023 року по справі №400/12702/21 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14195/22.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 слідує, що його грошове забезпечення за лютий 2018 року склало 8980,00 грн, в тому числі: посадовий оклад - 850,00 грн, оклад за військовим званням - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 192,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 576,00 грн, надбавка за особливі умови служби - 127,50 грн, надбавка за таємність - 85,00 грн, премія - 3672,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 3367,50 грн.
Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року склало 9815,20 грн, в тому числі: посадовий оклад - 3520,00 грн, оклад за військовим званням - 1130,00 грн, надбавка за вислугу років - 1395,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 725,40 грн, надбавка за таємність - 352,00 грн, премія - 2692,80 грн.
Тобто, розмір грошового забезпечення позивача збільшився у березні 2018 року на 835,20 грн (9815,20 грн - 8980,00 грн) та не перевищує суму можливої індексації (4463,15 грн), розраховану як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на березень 2018 року (1762,00 грн) на величину приросту індексу споживчих цін (253,3 %), поділений на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,3 % / 100 %). Наведену величину приросту індексу споживчих цін відповідач не спростував.
Отже, позивачу з 01.03.2018 мало бути нараховано індексацію грошового забезпечення в розмірі 3627,95 грн - різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу (4463,15 грн - 835,20 грн).
Згідно із пунктом 2 постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд при здійсненні розрахунку враховує складові, які не мають разового характеру, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за особливі умови служби, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за таємність, премію та щомісячну додаткову грошову винагороду.
Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що зазначені виплати мають разовий характер та не відповідають ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Власного розрахунку розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 року та суми можливої індексації відповідач суду не надав.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що величина індексу споживчих цін з квітня 2018 року не перевищувала порогу індексації у розмірі 103 відсотка, а також про щомісячне нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року. Ці доводи стосуються поточної індексації, право на яку виникає у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації та правовідносини щодо якої у цій справі не є спірними. Натомість предметом спору є індексація-різниця, право на яку виникає у місяці підвищення доходу та не залежить від перевищення порогу індексації у наступних місяцях. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації-різниці відповідач не надав.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону № 1282-XII. Вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не нараховувалась та не виплачувалась правомірно, тому позовні вимоги в частині цього періоду задоволенню не підлягають.
Водночас суд відхиляє доводи відповідача про те, що Порядок № 1078 не діяв до 03.09.2025, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено лише на 2023 рік, а з 01.01.2024 зазначений Закон та прийнятий на його виконання Порядок № 1078 підлягають застосуванню.
Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024, суд враховує, що у зазначений період позивач продовжив проходити службу та до 03.09.2025 перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Отож відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) також за період з 01.01.2024 по 03.09.2025 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.09.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3627,95 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України, не довів правомірність своїх дій щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі за спірний період.
Враховуючи наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", інших судових витрат не поніс, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.09.2025 включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.09.2025 включно індексацію-різницю грошового забезпечення, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3627,95 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя В.К. Блонський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua