Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/3855/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3855/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 11.05.2024 року по 11.11.2024 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу частини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.

2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11.05.2024 року по 11.11.2024 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу частини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 у розмірі 124893,50 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2024 № 137 його виключено зі списків особового складу 10.05.2024. Повного розрахунку в день виключення зі списків з ним не проведено. Рішенням суду у справі № 560/8425/24 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Відповідач виплатив позивачу 79 443,97 грн на виконання цього рішення лише 27.02.2026. 09.03.2026 позивач звернувся до відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте в телефонному режимі отримав відмову з роз`ясненням, що трудове законодавство на відносини військової служби не поширюється. Позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На його думку, він має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2024 по 11.11.2024 у розмірі 124 893,50 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою у військової частини НОМЕР_1 витребувано письмову інформацію (довідку) про загальний розмір усіх виплат, проведених позивачу при його виключенні зі списків особового складу; довідку (із розрахунком) про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за два останніх місяці перед його звільненням (березень-квітень 2024 року); письмову інформацію про розмір усіх виплат, проведених позивачу військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішень судів (із зазначенням суми, виплаченої на виконання кожного рішення), у разі їх наявності.

До суду надійшов відзив на позовну заяву разом з витребуваними документами. У відзиві відповідач просить адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що при звільненні позивач свідомо надав згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини, зазначивши в рапорті від 10.05.2024, що заперечень до військової частини він не мав. Позивач при звільненні не звертався до військової частини щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки, тому, на думку відповідача, спору щодо належних до виплати сум не було, а вина військової частини у несвоєчасному розрахунку відсутня. Відповідач також вважає, що стаття 117 КЗпП України не поширюється на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. На думку відповідача, шестимісячний строк слід обчислювати починаючи з 15.08.2024, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 560/8425/24. Заявлений позивачем розмір середнього заробітку відповідач вважає неспівмірним з розміром заборгованості (83 625,23 грн). Також він просить врахувати, що затримка виплати пов`язана з відсутністю бюджетних асигнувань.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, старший сержант ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді головного сержанта - командира відділення інженерно-аеродромного взводу аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.05.2024 № 24-РС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.05.2024 № 137 позивача з 10.05.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до інформації військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2026 № 682/485/60/568/пс при звільненні позивачу нараховано 345 861,64 грн. За вирахуванням військового збору 340 673,72 грн перераховано на картковий рахунок позивача платіжним дорученням від 21.05.2024 № 782.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 560/8425/24, яке набрало законної сили 15.08.2024, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року. На виконання цього рішення позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 83 625,23 грн. За вирахуванням військового збору 79 443,97 грн перераховано на картковий рахунок позивача 27.02.2026 платіжною інструкцією № 269, що підтверджується також довідкою АТ «Ощадбанк» про зарахування коштів від 27.02.2026.

Крім того, згідно з тією самою інформацією, 06.03.2026 платіжною інструкцією № 318 позивачу перераховано кошти на виконання двох рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024:

- у справі № 560/10060/24 - перерахунок грошового забезпечення в сумі 205 399,76 грн (за вирахуванням військового збору 195 129,77 грн);

- у справі № 560/10059/24 - індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 125 085,47 грн (за вирахуванням військового збору 118 831,20 грн).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про середньоденний заробіток від 24.03.2026 № 695, складеною на виконання ухвали суду, грошове забезпечення позивача за березень 2024 року становило 26 223,00 грн, за квітень 2024 року - 26 223,00 грн, а всього 52 446,00 грн за 61 календарний день. Середньоденний заробіток становить 859,77 грн (52 446,00 : 61).

Ввжаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України.

Порядок проходження військової служби у Збройних Силах України та грошове забезпечення військовослужбовців врегульовані Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Разом з тим, зазначеними спеціальними нормативно-правовими актами не врегульовано питання відповідальності за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю належних йому сум при виключенні зі списків особового складу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції неодноразово приходив до висновку, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (зокрема, постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року в справі № 21-8а15, постанови Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 806/1899/17, від 29 березня 2018 року у справі № 815/1767/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 2340/4192/18, від 22 червня 2023 року у справі № 380/152/20, від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22).

Оскільки спеціальне законодавство не передбачає відповідальності за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум при звільненні, до спірних відносин необхідно застосувати норми статей 116 та 117 КЗпП України.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням суду у справі № 560/8425/24, у якій брали участь ті самі сторони, встановлено право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Отже, на день виключення позивача зі списків особового складу (10.05.2024) ця індексація належала йому до виплати, спір щодо неї вирішено на користь позивача, а не виплачена вона була з вини відповідача.

Доводи відповідача про відсутність спору та його вини з огляду на згоду позивача на виключення зі списків особового складу і відсутність у нього заперечень суд відхиляє. Обов`язок провести повний розрахунок у день виключення зі списків особового складу покладено на відповідача незалежно від звернення військовослужбовця з вимогою про виплату. Для застосування статті 117 КЗпП України значення має виплата всіх належних сум, а не лише тих, які відповідач нарахував.

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25 зазначив, що наявність спору або судових рішень про розмір заборгованості не є визначальними для кваліфікації самої затримки, оскільки правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов`язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення (пункт 57).

З тих самих підстав суд відхиляє доводи відповідача про непоширення статті 117 КЗпП України на правовідносини, що виникають під час виконання судового рішення. Предметом цього спору є відповідальність відповідача за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, а не порядок виконання судового рішення у справі № 560/8425/24. У постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25 Верховний Суд застосував статтю 117 КЗпП України саме до сум, виплачених звільненому військовослужбовцю на виконання судового рішення.

Позивача виключено зі списків особового складу 10.05.2024. Тому саме в цей день відповідач повинен був виплатити йому всі належні суми, а строк затримки розрахунку слід рахувати з 11.05.2024. Доводи відповідача про обчислення шестимісячного строку з 15.08.2024, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 560/8425/24, суд відхиляє. Обов`язок провести розрахунок у силу статті 116 КЗпП України виник у день звільнення, а не в день набрання законної сили судовим рішенням.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань не звільняють його від обов`язку провести повний розрахунок з позивачем у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, та від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Позивача звільнено після 19.07.2022, тому до спірних правовідносин застосовується стаття 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Ця редакція обмежує період виплати середнього заробітку шістьма місяцями. Отже, середнє грошове забезпечення може бути нараховане позивачу за період з 11.05.2024 по 10.11.2024, тобто за 184 календарні дні. Вимоги позивача щодо періоду по 11.11.2024 виходять за межі шести місяців, встановлених частиною першою статті 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) сформулювала такий правовий висновок: Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 520/9192/22, застосовуючи наведений висновок Великої Палати, зазначив, що середній заробіток за період з 19 липня 2022 року обчислюється із застосуванням статті 117 КЗпП у редакції Закону № 2352-IX, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями, та із застосуванням принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Верховний Суд нагадав, що в постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 він визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру. Зокрема, в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Для цілей обчислення середнього заробітку підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Суд мав присудити позивачеві такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала йому при звільненні.

При цьому суд враховує, що, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25, поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку (пункт 56). Тому розмір відшкодування у зв`язку з окремою виплатою визначається пропорційно частці відповідної суми в загальному розмірі належних при звільненні виплат. Загальний розмір усіх стягнень середнього заробітку за той самий період затримки не може перевищувати середнього заробітку за шість місяців.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що для всіх інших випадків збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно з довідкою відповідача від 24.03.2026 № 695 грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці перед звільненням (березень - квітень 2024 року) становило 52 446,00 грн за 61 календарний день. Тому середньоденний розмір грошового забезпечення становить 859,77 грн (52 446,00 грн : 61 день).

Розрахунок позивача (675,00 грн на день) суд не бере до уваги. Він ґрунтується на довідці № 972 про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, не враховує премію у розмірі, фактично нарахованому позивачу в березні - квітні 2024 року, а кількість календарних днів у цих місяцях визначено неправильно (60 замість 61).

Середнє грошове забезпечення за період з 11.05.2024 по 10.11.2024 становить 158 197,68 грн (859,77 грн х 184 дні).

Загальна сума, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні, з урахуванням суми, виплаченої при звільненні (345 861,64 грн), та сум, право на які встановлено рішеннями суду у справах № 560/8425/24 (83 625,23 грн), № 560/10060/24 (205 399,76 грн) і № 560/10059/24 (125 085,47 грн), становить 759 972,10 грн.

Частка несвоєчасно виплаченої 27.02.2026 індексації грошового забезпечення (83 625,23 грн) у загальній сумі, що належала позивачу при звільненні, становить 11,00 % (83 625,23 грн : 759 972,10 грн х 100 %).

Розмір відшкодування пропорційно частці несвоєчасно виплаченої суми складає 17 401,74 грн (158 197,68 грн х 11,00 %).

Відомості про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за той самий період за іншими судовими рішеннями відсутні. Тому визначений розмір відшкодування не призводить до перевищення встановленої законом шестимісячної межі.

Ця сума не перевищує розміру несвоєчасно виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення (83 625,23 грн), затримка виплати якої тривала понад один рік і дев`ять місяців. Тому суд вважає її співмірною та такою, що відповідає критеріям розумності, справедливості й пропорційності. Підстав для її подальшого зменшення суд не вбачає. Водночас стягнення заявленої позивачем суми 124 893,50 грн, яка становить майже 150 % несвоєчасно виплаченої індексації, не відповідало б компенсаційній природі відшкодування.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього адміністративного позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» як учасник бойових дій. Доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять. Тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2024 по 10.11.2024 у зв`язку з несвоєчасною виплатою 27.02.2026 індексації грошового забезпечення, присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 560/8425/24.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2024 по 10.11.2024 в розмірі 17 401,74 грн з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.К. Блонський