Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №560/3535/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3535/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в Національній академії Національної гвардії України під час воєнного стану у військовому званні солдат. Витягом з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 24.03.2023 № 87 підтверджено, що після закінчення академії йому присвоєно первинне офіцерське військове звання «лейтенант», укладено з ним контракт на 5 років під час воєнного стану та призначено командиром гранатометного взводу НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 02.10.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою № 50/28/11/5-111 від 17.04.2025. Відповідач не заперечує його безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, і до дисциплінарної відповідальності він не притягався.

Позивач вважає, що станом на 13.02.2025, дату набрання чинності постановою, він відповідав усім умовам для отримання винагороди. Він прийнятий на військову службу за контрактом до досягнення 25 років, проходив службу, а також отримав поранення під час захисту Вітчизни, що, на його думку, дає право на винагороду в повному обсязі. Постанова № 153 не містить вимоги щодо укладення контракту вперше. Відмову відповідача, викладену в листі від 28.01.2026, позивач вважає протиправною.

Ухвалою суду від 09.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії; справу вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що для виплати винагороди мають бути дотримані такі умови: особа до набрання чинності постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брала участь у бойових діях. Позивача 21.05.2019 прийнято на військову службу за контрактом із строкової служби до Національної академії Національної гвардії України (наказ від 25.07.2019 № 30 о/с), і з 26.07.2019 його зараховано на посаду курсанта. Після закінчення навчання він прибув до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби. Оскільки станом на 24 лютого 2022 року позивач уже перебував на військовій службі і лише згодом уклав контракт, положення Постанови № 153 на нього, на думку відповідача, не поширюються.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.05.2019 проходив строкову військову службу. 25.07.2019 його прийнято на військову службу за контрактом із строкової військової служби до Національної академії Національної гвардії України (наказ начальника Національної академії Національної гвардії України від 25.07.2019 № 30 о/с), а 26.07.2019 зараховано на навчання курсантом академії.

Під час навчання позивач мав військове звання солдат. Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 24.03.2023 № 87 після закінчення академії йому присвоєно первинне офіцерське військове звання «лейтенант» та укладено з ним контракт на 5 років. 25.03.2023 позивач прибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаду командира гранатометного взводу.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 № 7140 лейтенант ОСОБА_1 в періоди з 26.07.2023 по 27.08.2023 та з 15.09.2023 по 02.10.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.04.2025 № 50/28/11/5-111 позивач 02.10.2023 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення. Поранення отримано в результаті бойових дій під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з безпосередньою участю в бойових діях і заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни I групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Наказом командувача Національної гвардії України від 08.05.2025 позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2025 № 145 його виключено зі списків особового складу військової частини 13.05.2025.

02.12.2025 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, зокрема щодо вчинення заходів з нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153. У відповіді від 19.12.2025 № 10/28/12-М-288-Аз відповідач повідомив, що для визначення кола військовослужбовців, які відповідають вимогам щодо нарахування та виплати винагороди, у військовій частині створено комісію, яка розглядала кожного військовослужбовця окремо, зокрема й лейтенанта ОСОБА_1 . Оскільки позивач після закінчення навчання прибув до військової частини 25.03.2023 і є особою офіцерського складу, відповідач зазначив, що виплата йому винагороди умовами постанови не передбачена. Відповідач також повідомив, що під час проходження служби позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався і військових адміністративних правопорушень не вчиняв.

15.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію, чи був виданий наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153; якщо так, надати копію витягу з наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153; якщо ні, включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Листом від 28.01.2026 № 10/28/2/1-М-45-Аз відповідач повідомив, що відповідно до вимог Постанови № 153 право на отримання винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу, які на момент набрання чинності цією постановою були молодші 25 років та були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року. Відповідач зазначив, що військовослужбовцям, які станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі, виплата винагороди умовами Постанови № 153 не передбачена.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII встановлено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2232-XII військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2232-XII громадяни України, які в установленому порядку зараховані до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

Частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що з громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п`ятим, восьмим і дев`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 25 Закону № 2232-XII курсантам, які не мали військового звання до зарахування до закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, присвоюється військове звання рядового складу. За військовослужбовцями та військовозобов`язаними зберігаються військові звання, які вони отримали під час проходження військової служби. Військові звання випускникам закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти присвоюються в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153), яка набрала чинності 13.02.2025, погоджено пропозицію Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (пункт 1 Постанови № 153).

Пунктом 4 Постанови № 153 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах виникає у військовослужбовця лише за одночасної наявності всіх умов, визначених абзацом другим пункту 4 Постанови № 153. Такими умовами є: належність до осіб рядового, сержантського і старшинського складу; прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану, введеного з 24 лютого 2022 року, до набрання чинності Постановою № 153 у віці до 25 років; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою № 153; безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Абзаци третій і четвертий пункту 4 Постанови № 153 визначають лише розмір винагороди (пропорційний або в повному обсязі) для військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту. Отже, поранення, одержане під час захисту Вітчизни, саме по собі права на винагороду не створює. Воно є підставою для виплати винагороди в повному обсязі лише тому військовослужбовцю, який належить до категорії, визначеної абзацом другим пункту 4 Постанови № 153.

Абзацами шостим - дев`ятим пункту 4 Постанови № 153 (доповнено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942) коло отримувачів винагороди розширено. Проте і в цьому разі виплата здійснюється військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам абзацу другого та одночасно належать до однієї з трьох вичерпно визначених категорій.

Як встановлено судом, позивач розпочав військову службу 21.05.2019 як військовослужбовець строкової служби. 25.07.2019 його прийнято на військову службу за контрактом до Національної академії Національної гвардії України, де з 26.07.2019 він проходив військову службу (навчання) як курсант. Отже, позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану в Україні. Відтоді він проходив військову службу безперервно, тобто 24 лютого 2022 року вже перебував на ній.

Укладення з позивачем 24.03.2023, після закінчення навчання, контракту про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу не є прийняттям його на військову службу. Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII укладення такого контракту з випускником вищого військового навчального закладу є продовженням уже розпочатої військової служби в іншому її виді, а саме військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу.

Водночас, навіть якщо вважати укладення контракту 24.03.2023 прийняттям позивача на військову службу під час воєнного стану, позивач однаково не відповідає умовам абзацу другого пункту 4 Постанови № 153. Цей контракт укладено з позивачем як з особою офіцерського складу, якій присвоєно військове звання «лейтенант». На час набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) позивач також проходив військову службу як особа офіцерського складу. Абзац другий пункту 4 Постанови № 153 поширюється виключно на осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Особи офіцерського складу, відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2232-XII, становлять окремий склад військовослужбовців.

Позивач не належить і до жодної з категорій, визначених абзацами сьомим - дев`ятим пункту 4 Постанови № 153.

Абзац сьомий стосується військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Позивача прийнято на військову службу за контрактом із строкової військової служби 25.07.2019, тобто до введення воєнного стану.

Абзац восьмий стосується військовослужбовців, які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант». Позивачу як випускнику вищого військового навчального закладу присвоєно первинне офіцерське військове звання «лейтенант». Атестацію до присвоєння звання «молодший лейтенант» він не проходив. Тому доводи позивача про те, що він був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «лейтенант», не відповідають змісту абзацу восьмого пункту 4 Постанови № 153.

Абзац дев`ятий стосується осіб, які мали спеціальні звання або класні чини і були переатестовані до присвоєння офіцерського звання. До позивача він також не застосовується.

Суд зазначає, що Постановою № 153 запроваджено експериментальний проект, умови якого, зокрема коло отримувачів винагороди та підстави її виплати, визначив Кабінет Міністрів України. Виплата одноразової грошової винагороди можлива лише в межах і за умов, визначених цим нормативно-правовим актом. Суд не наділений повноваженнями поширювати її дію на осіб, які не належать до визначених нею категорій. Відповідач, зі свого боку, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не вправі нараховувати виплату особі, на яку дія Постанови № 153 не поширюється.

Доводи позивача про те, що Постанова № 153 не містить вимоги щодо укладення контракту вперше, суд не бере до уваги. Підставою для відмови є не повторне укладення контракту, а невідповідність позивача іншим умовам абзацу другого пункту 4 Постанови № 153: прийняття (призову) на військову службу під час воєнного стану та належності до осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Факти безпосередньої участі позивача в бойових діях і отримання ним 02.10.2023 поранення під час захисту Вітчизни підтверджуються доказами у справі, і відповідач їх не заперечує. Однак ці обставини мають значення лише для визначення розміру винагороди військовослужбовцю, який має право на неї відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови № 153. Позивач такого права не має, тому на висновок суду ці обставини не впливають.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач довів, що, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу одноразову грошову винагороду, передбачену пунктом 4 Постанови № 153, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Отже, протиправної бездіяльності відповідача, про яку стверджує позивач, суд не встановив. Похідна вимога зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень також задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» як особа з інвалідністю I групи. Доказів понесення відповідачем судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять. Тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя В.К. Блонський