Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №753/21251/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21251/26

провадження № 2/753/17745/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гуртового К.Д., представника відповідача-1 - адвоката Шапошнікової Т.Г., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 53 941,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок залиття квартири позивачки за адресою: АДРЕСА_1 їй було завдано збитки у розмірі 90384,00 грн., а також понесено витрати на виготовлення Звіту про оцінку збитків у сумі 3100 грн. Залиття сталося з вини ОСОБА_3 , який є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку, власником якої є ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що після її звернення до суду у справі №753/14529/25, ОСОБА_3 сплатив позивачці 64254,20 грн.. а саме 59543,00 грн. - завданої шкоди, 3500 грн. витрат на проведення експертизи від 26 листопада 2022 року та 1211,20 грн. судових витрат.

Однак, враховуючи тривалий час між датою оцінки збитків та відшкодуванням їх ОСОБА_3 , раніше визначене відшкодування не відповідає ринковим цінам на дату проведення ремонтних робіт, що і стало підставою звернення до суду у цій справі.

Також, позивач просила стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду, завдану їй у зв`язку із пошкодженням її житла та тривалим невиконанням відповідачами зобов`язань щодо відшкодування збитків, які позивач оцінила у 20 000 грн.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2022 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/21251/26 за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду на 21 жовтня 2026 року.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Шапошніков І.С. 12 жовтня 2026 року подав відзив на позовну заяву, у якому просив закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 841,00 грн. матеріальної шкоди, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Свої заперечення проти позову обґрунтовував тим, що у липні 2025 року позивач вже зверталася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, завданих тим же залиттям у 2022 році, які відповідач-2 повністю відшкодував, і ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року у справі № 753/14529/25 закрито провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору. Вказана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Підставою як цього, так і позову у справі № 753/14529/25 є залиття квартири позивача, а предметом позову - вимога відшкодувати завдані залиттям матеріальні збитки. Вказані позови пред`явлені тим же позивачем до тих же відповідачів. При цьому подання нових доказів не свідчить про пред`явлення нового позову.

При зверненні до суду у 2025 році позивач мала можливість провести нову оцінку чи експертизу для встановлення збитків, однак вважала, що розмір збитків, встановлених оцінкою у 2022 році відповідає реальним збиткам, надавши суду у 2025 році у справі №753/14529/25 саме такий доказ. Також Позивач не скористалася правом на збільшення розміру позовних вимог, а тому відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчинення нею відповідних процесуальних дій - неможливість перегляду розміру збитків, завданих їй залиттям у 2022 році, адже цей спір вже вирішено судом у справі №753/14529/25.

Також відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання неправомірною бездіяльність не призводить до захисту її будь-яких порушених (оспорюваних) прав, такий спосіб захисту є неналежним та неефективним, що є підставою для відмови у задоволення такої вимоги.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, відповідач вважає, що неподання позивачем позову протягом 3 років є наслідком здійснення нею права на захист на свій розсуд, адже своє право вона могла захистити і в 2022 році. При цьому всупереч обов`язку, встановленому ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивач не надала належних та допустимих доказів того, що хоч якось протягом цих 3 років зверталася до відповідача для досудового врегулювання, а відповідач ухилявся від виконання своїх обов`язків, зокрема, позивачем не надано доказів телефонних дзвінків, опису вкладення до надсилання претензії тощо. Позивач не надав жодних доказів того, що були наявні будь-які емоційні страждання тощо, а саме по собі посилання на порушення його прав не є підставою для стягнення моральної шкоди. Позивач також не довела жодного причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем зобов`язань та її емоційними стражданнями, якщо вони взагалі були.

Позивач у поданій до суду заяві просила розглядати справу за її відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримала заперечення проти позову, а також подала заяву про залишення позову без розгляду внаслідок зловживання позивачем процесуальними правами, що виявилося у використанні позивачем у позовній заяві неіснуючої судової практики (10 постанов з 11 зазначених).

21 жовтня 2026 року суд розглянув справу по суті і відклав проголошення судового рішення до 27 жовтня 2026 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири квартирі АДРЕСА_2 в тому ж будинку, у якій проживав відповідач ОСОБА_3

16 листопада 2022 року сталося залиття квартири позивача. Факт залиття та пошкодження квартири АДРЕСА_3 був зафіксований актом комісії ТОВ «Промінь-С» від 18 листопада 2022 року. Згідно з вказаним актом залиття сталось з кв. АДРЕСА_2 внаслідок того, що квартиронаймачі не закрили кран мийки на кухні.

Як слідує з розписки від 18 листопада 2026 року, ОСОБА_3 визнав, що внаслідок вчиненого ним залиття було завдано шкоду майну позивачки та зобов`язався відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до Звіту № 180/22 про оцінку збитків від 26 листопада 2022 року вартість матеріальних збитків внаслідок залиття квартири на дату складення звіту становить 59543,00 грн..

Згідно із Звітом № 116/25 про оцінку збитків від 13 листопада 2025 року вартість матеріальних збитків внаслідок залиття квартири на дату складення звіту становить 90 384,00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 16 жовтня 2025 року повністю сплатив на рахунок позивача завдану матеріальну шкоду в розмірі 59 543,00 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 3500,00 грн та судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за наслідками розгляду Дарницьким районним судом міста Києва справи № 753/14529/25.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2026 року закрито провадження у цій справі в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 30841,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Актом про залиття та розпискою ОСОБА_3 від 18 листопада 2022 року підтверджується факт залиття належної позивачці квартири АДРЕСА_4 з вини ОСОБА_3 , який був наймачем квартири АДРЕСА_2 за цією ж адресою.

Таким чином, у цій справі позивач не довів та не обґрунтував наявності підстав для покладення відповідальності на ОСОБА_2 .

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується нормами статті 23 ЦК України, яка закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди, визначаючи, що моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, та статті 1167 цього Кодексу, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн як компенсацію душевних страждань, які позивач зазнав у зв`язку пошкодженням її майна та тривалим невиконанням відповідачами зобов`язань з відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач зазначає, що внаслідок залиття квартири їй було завдано моральну шкоду, яка виразилася у стійкому моральному та психологічному дискомфорті, стресі, хвилюванні за майно, постійних переживаннях, втраті спокою, відчутті несправедливості, безсилля та приниження, втраті почуття безпеки та стабільності. Також позивач змушена була докладати додаткових зусиль для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків залиття.

Суд в цілому погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття належної їй квартири вона зазнала певних душевних страждань та переживань у зв`язку з погіршенням стану майна та необхідністю вжиття заходів щодо його відновлення, які погіршили умови її звичної життєдіяльності та викликали необхідність докладання зусиль для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків залиття. Суд також враховує і тривалість виконання відповідачем ОСОБА_3 взятого на зобов`язання з відшкодування завданої шкоди.

Водночас позивач не довела факту непридатності квартири для проживання без проведення її ремонту та неможливості безпечного у ній проживання, а характер наслідків залиття і їх обсяг викликають сумніви у таких твердженнях.

З урахуванням цих обставин суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття, в сумі 20000 грн. є завищеним, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства і, враховуючи характер душевних страждань, ступінь вимушених змін у її житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 5 000,00 грн., що відповідатиме принципу розумності та пропорційності.

Вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів, яка полягає у ненаданні у розумний строк та належний строк відшкодування завданої шкоди не підлягають задоволенню, оскільки така вимога не призводить до захисту її будь-яких порушених (оспорюваних) прав, а обраний позивачкою такий спосіб захисту є неналежним та неефективним.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідачів 3100 грн. витрат, пов`язаних з оцінкою майна, як похідні від вимог про стягнення матеріальної шкоди, провадження у справі щодо яких судом було закрито.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 123,39 грн. (5 000/53941х1331,2) покладається на відповідача-2.

Керуючись статтями 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисячі) гривень та судовий збір у розмірі 123 (сто двадцять три) гривні 39 копійок.

В іншій частині вимог - у позові відмовити.

У позові до ОСОБА_2 - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК