Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №520/20489/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 жовтня 2026 року № 520/20489/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області (вул. Борисоглібська, буд. 3, 5 пов.,м. Київ,04070, код ЄДРПОУ21963412) третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною хронічну бездіяльність КДКА Донецької області як систематичне порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, що виразилася у не розгляді та неприйнятті жодного рішення щодо дисциплінарних скарг та клопотань про звільнення від Плати від 03.05.2026 р. та 05.05.2026 р., поданих особисто позивачем на виконання постанови ВС від 01.10.2025 р. у справі № 520/22073/24.

-визнати зазначену бездіяльність КДКА фактичним невиконанням постанови Верховного Суду від 01.10.2025 р. у справі № 520/22073/24 (провадження № К/990/11094/25), яка є остаточною та обов`язковою до виконання (ст. 129-1 Конституції України), та повторенням раніше застосованої моделі ухилення від розгляду скарги позивача на адвоката ОСОБА_2 , задокументованої у 2024 році.

-визнати, що хронічна бездіяльність КДКА Донецької області щодо розгляду дисциплінарних скарг позивача фактично покриває вчинюване адвокатом ОСОБА_2 порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки унеможливлює будь-яку офіційну оцінку встановленого і документально підтвердженого факту суміщення нею адвокатської діяльності з посадою в органі місцевого самоврядування.

-визнати, що обсяг моральної шкоди, заподіяної позивачу, перебуває у прямому причинному зв`язку з бездіяльністю КДКА Донецької області: своєчасний розгляд дисциплінарних скарг позивача позбавив би адвоката ОСОБА_2 можливості безперешкодно продовжувати зловживання процесуальними правами та переслідування позивача протягом усього періоду бездіяльності відповідача, а отже саме ця бездіяльність є самостійною та визначальною причиною примноження моральних страждань позивача.

-зобов`язати КДКА Донецької області невідкладно розглянути клопотання від 03.05.2026 р„ 05.05.2026 р. та окреме клопотання від 05.06.2026 р. про звільнення від Плати та прийняти рішення Голови КДКА відповідно до п. 5 Рішення РАУ № 149 від 13.12.2025 р.

-зобов`язати КДКА Донецької області після прийняття рішення про звільнення від Плати — прийняти обидві дисциплінарні скарги до розгляду по суті та провести перевірку відповідно до ст.ст. 36-38 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

-стягнути з КДКА Донецької області на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень відповідно до ст. 23 ЦК України, завданої систематичною бездіяльністю та ігноруванням рішень судів, що спричинило правовий нігілізм та тяжкі моральні страждання особи з інвалідністю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог задоволено та прийнято уточнення позовних вимог, в якому позивач конкретизує позовну вимогу № 5 позовної заяви від 12.07.2026 р. у справі № 520/20489/26 та просить зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області прийняти рішення про звільнення позивача від сплати Плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарних заяв (скарг) від 03.05.2026 р. та 05.05.2026 р. на підставі п. 5.2 Рішення Ради адвокатів України № 149 від 13.12.2025 р., як особи з інвалідністю II групи загального захворювання.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у порядку, передбачених Конституцією та законами України». КДКА Донецької області вже тричі поспіль порушила цю норму, ігноруючи скарги позивача на адвоката Тимошенко Л. В., — і це попри наявність остаточних рішень трьох судових інстанцій, включаючи Верховного Суду. 1. Квітень 2024. Скаргу повернуто листом КДКА Вих. № 39 від 12.04.2024 р. за формальними підставами. 2. Серпень 2024. Повторна поштова скарга не отримана КДКА — повернулась відправнику. 3. Травень 2026. ОСОБА_1 особисто подав дві скарги з КЕП (03.05.2026 та 05.05.2026) на офіційну адресу КДКА — виконавши пряму вказівку Верховного Суду. Станом на 12.07.2026 — понад 60 днів повного мовчання. Це є третім поспіль та найгрубішим порушенням ч. 2 ст. 19 КУ з боку КДКА на думку позивача.

Відповідач у відзиві зазначив, що із заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим вважає, що у задоволенні поданого позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Третя особа подала пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (ст. 38) не встановлено строку проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката. Строки цієї стадії врегульовані виключно Положенням № 120, яке прямо допускає їх перевищення у виняткових випадках.

Пункт 30 Положення № 120 прямо передбачає можливість продовження строку перевірки та можливість його перевищення у виняткових випадках.

Судом встановлено, що загальна тривалість дисциплінарної процедури від надходження першої скарги (03.05.2026) до ухвалення рішення (04.07.2026) склала 62 календарні дні, від початку перевірки (13.05.2026) — 52 календарні дні. 06.04.2026 - Лист вих. № 89: попередню скаргу повернуто через відсутність документа про сплату Плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарної заяви або рішення про звільнення від її сплати.

03.05.2026 - Надходження Скарги № 1 з клопотанням про звільнення від сплати Плати.

05.05.2026 - Надходження Скарги № 2. 13.05.2026 - Доручення голови дисциплінарної палати про проведення перевірки відомостей, викладених у скаргах, члену палати. Початок перевірки.

17.06.2026 - Вих. № 200 — звернення до адвоката за письмовими поясненнями по суті порушених питань. 18.06.2026 / 25.06.2026 - Отримання письмових та додаткових пояснень адвоката.

04.07.2026 - Подання довідки та всіх матеріалів перевірки на розгляд дисциплінарної палати; ухвалення рішення № 97 про відмову у порушенні дисциплінарної справи.

07.07.2026 - Вих. № 321/322 — направлення копії рішення адвокату та скаржнику.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень — це невчинення дії, яку він зобов`язаний був вчинити в силу закону. Предметом доказування є: (а) існування нормативно закріпленого обов`язку вчинити конкретну дію; (б) факт її невчинення; (в) порушення внаслідок цього права позивача. Всі передбачені законом дії відповідачем вчинені, а дисциплінарну процедуру завершено ухваленням рішення. Претензія стосується виключно темпу вчинення цих дій.

Закон № 5076-VI не встановлює строку проведення перевірки.

Стаття 38 Закону № 5076-VI регламентує лише: реєстрацію заяви (скарги) та її передачу до дисциплінарної палати не пізніше трьох днів з дня надходження (ч. 1); проведення перевірки членом палати за дорученням голови палати та звернення до адвоката за поясненнями (ч. 2); складення довідки за результатами перевірки та подання заяви (скарги), довідки і всіх матеріалів на розгляд дисциплінарної палати (ч. 3). Жодного строку проведення перевірки, строку складення довідки або строку видачі головою палати доручення членові палати Закон не встановлює. Відсутність нормативно визначеного строку виключає можливість констатації його порушення, а отже — і протиправної бездіяльності.

Строки, встановлені Положенням № 120, та їх юридичний характер строки цієї стадії врегульовані підзаконним актом органу адвокатського самоврядування — Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката (рішення РАУ № 120 від 30.08.2014 у чинній редакції). Так, заява (скарга), довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки; перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках; за клопотанням члена палати, який здійснює перевірку, голова дисциплінарної палати може продовжити такий строк, причому строк продовження не може перевищувати тридцяти днів; п. 31: дисциплінарна палата не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи; перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках. Строк розгляду матеріалів дисциплінарною палатою дотримано. Довідка та матеріали перевірки подані на розгляд палати 04.07.2026; того самого дня палата розглянула їх і ухвалила рішення № 97. 4.4. Строк направлення рішення дотримано. Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону № 5076-VI рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність, протягом трьох днів з дня прийняття.

Рішення прийнято 04.07.2026 (субота), направлено 07.07.2026 (вівторок) листом вих. № 321/322, тобто в межах триденного строку.

Строк передачі скарги до дисциплінарної палати Скарга № 1 надійшла 03.05.2026 (неділя), Скарга № 2 — 05.05.2026. Триденний строк, встановлений ч. 1 ст. 38 Закону № 5076-VI, стосується передачі скарги до дисциплінарної палати, а не видачі доручення членові палати; останній строк Законом не встановлений.

Крім того, обидві скарги супроводжувалися клопотанням про звільнення від сплати Плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарної заяви, вирішення якого було передумовою руху скарги — саме через відсутність відповідного документа попереднє звернення позивача поверталося листом вих. № 89 від 06.04.2026.

Судом встановлено, що первинна скарга (до 06.04.2026)- Розглянуто; надано письмову вмотивовану відповідь листом вих. № 89 від 06.04.2026 із зазначенням підстав повернення та роз`ясненням порядку звільнення від сплати Плати. Скарга № 1 від 03.05.2026 - Прийнято до розгляду без сплати Плати; призначено перевірку дорученням від 13.05.2026. Скарга № 2 від 05.05.2026 - Скарга № 2 від 05.05.2026. Клопотання про звільнення від сплати Плати - Фактично задоволено — скарги розглянуті по суті без сплати Плати.

Також Закон № 5076-VI оперує категорією відомостей про дисциплінарний проступок, а не скарги як документа (ч. 2 ст. 33, п. 1 ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39). Скарга є приводом; предметом перевірки є сукупність відомостей про поведінку конкретного адвоката. 2. Ані Закон, ані Положення № 120 не наділяють скаржника правом визначати кількість дисциплінарних проваджень та не забороняють спільної перевірки відомостей, що надійшли від однієї особи щодо одного адвоката. Клопотання позивача «не об`єднувати» скарги не породжує для відповідача жодного обов`язку. Обидві скарги увійшли в одну стадію одночасно, за одним дорученням. Скарга № 2 є похідною від Скарги № 1: її єдиним предметом є лист адвоката від 03.05.2026, який за змістом є запереченнями адвоката на Скаргу № 1 і є матеріалом провадження № 93.

Дисциплінарну процедуру завершено ухваленням рішення № 97 від 04.07.2026, копію якого направлено позивачу 07.07.2026, тобто до звернення позивача до суду. Отже, на момент відкриття провадження у цій адміністративній справі жодної нерозглянутої скарги позивача у відповідача не перебувало.

Згідно з частиною першою та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суди застосовують позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Стосовно реально вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області (вул. Борисоглібська, буд. 3, 5 пов.,м. Київ,04070, код ЄДРПОУ21963412) третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії-залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.