Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №520/19803/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №520/19803/26

Суддя: Шевченко О.В.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р. Справа № 520/19803/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , викладену в листі №1010/фс від 09.06.2026, у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що позивачем не заперечуються той факт, що він з 29 травня 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач почав проходити військову службу під час особливого періоду але до введення в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX. Таким чином, підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень відсутні, оскільки останній не відповідає вимогам, визначеним пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 26.02.2019 між МОУ в особі Військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

Строк дії контакту продовжено з 24.02.2022 на підставі наказу №53-РС від 24.02.2022.

Згідно довідки про проходження військової служби (трудову діяльність), позивач з 26.02.2019 по 27.05.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 курсантом, з 29.05.2019 у військовій частині НОМЕР_1 на відповідних посадах.

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №263 від 08.05.2026 ОСОБА_1 :

дійсно в період з 27.02.2022р. по 06.03.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Житомирська область, Коростенський район, населений пункт Малин;

дійсно в період з 07.03.2022р. по 15.03.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Київська область, Бучанський район, населений пункт Пісківка;

дійсно в період з 18.03.2022р. по 22.03.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Миколаївська область, Баштанський район, населений пункт Новий Буг;

дійсно в період з 23.03.2022р. по 01.04.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Миколаївська область, Баштанський район, населений пункт Новоолександрівка;

дійсно в період з 02.04.2022р. по 18.04.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи Миколаївська область, Первомайский район, населений пункт Первомайське;

дійсно в період з 25.04.2022р. по 02.05.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Лозівський район, населений пункт Роздолля;

дійсно в період з 03.05.2022р. п о 11.05.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Балаклійський район, населений пункт Петрівське;

дійсно в період з 12.05.2022р. по 13.05.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, населений пункт Васюківка;

дійсно в період з 14.05.2022 р. по 27.05.2022 р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область, Краматорський район, населений пункт Мазанівка;

дійсно в період з 28.05.2022р. по 03.06.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область, Краматорський район, населений пункт Білокузьминівка;

дійсно в період з 05.06.2022р. по 06.06.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, населений пункт Виїмка;

дійсно в період з 15.06.2022р. по 28.06.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, населений пункт Виїмка;

дійсно в період з 29.06.2022р. п о 12.08.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, населений пункт Соледар;

дійсно в період з 13.08.2022р. п о 15.08.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецька область, Краматорський район, населений пункт Білокузьминівка;

дійсно в період з 17.08.2022р. п о 19.08.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Берестинський район, населений пункт Іванівське;

дійсно в період з 20.08.2022р. по 08.09.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Чугуївський район, населений пункт ОСОБА_2 ;

дійсно в період з 09.09.2022р. по 11.09.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Куп`янський район, населений пункт Куп`янськ;

дійсно в період з 13.10.2022р. по 05.11.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Куп`янський район, населений пункт Петропавлівка; дійсно в період з 08.11.2022р. по 14.11.2022р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Куп`янський район, населений пункт Глушківка;

дійсно в період з 15.11.2022р. по 01.02.2023р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Ізюмський район, населений пункт Богуславка;

дійсно в період з 01.02.2023р. по 22.03.2023р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Куп`янський район, населений пункт Дворічна;

дійсно в період з 22.03.2023р. по 08.11.2024р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Куп`янський район, населений пункт Петропавлівка;

дійсно в період з 25.11.2024р. по 13.02.2025р. брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Харківська область, Куп`янський район, населений пункт Петропавлівка.

Всього брав безпосередню участь в бойових діях 263 (двісті шістдесят три) дні.

В довідці також зазначено, що випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності не обліковано; дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни не обліковано.

20.05.2026 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах па підставі пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Разом з рапортом позивачем надано відповідні документи.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 №1010/фс повідомлено, що рапорт та пакет документів для призначення одноразової грошової винагороди опрацьовано у установленому порядку. За результатами розгляду встановлено, що позивач проходить військову службу безперервно з 26.02.2019 по теперішній час, тобто до введення воєнного стану, та не був прийнятий або призваний на військову службу під час його дії. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 право на отримання одноразової грошової винагороди мають громадяни України, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану починаючи з 24.02.2022 року. Таким чином, підстав для призначення та виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 не вбачається.

Не погоджуючись з відмовою у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до ч.ч. 2, 6, 7 ст. 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Згідно з ст.4 Закону № 2232 збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами ст.20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 вказаної Постанови установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.

Абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4).

Порядок № 153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).

За приписами п.2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Згідно з п.4 Порядку № 153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153.

Відповідно до п. 13, 15 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Суд звертає увагу, що застосовним у спірних правовідносинах є саме пункти 3, 4 вказаної Постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість пункти 3, 4 Постанови №153 регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Разом з цим, пункти 3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (в т.ч. Державної прикордонної служби);

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк, що за сукупністю становить не менше 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

Судом встановлено, що 26.02.2019 між МОУ в особі Військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

Строк дії контакту продовжено з 24.02.2022 на підставі наказу №53-РС від 24.02.2022.

Згідно довідки про проходження військової служби (трудову діяльність), позивач з 26.02.2019 по 27.05.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 курсантом, з 29.05.2019 у військовій частині НОМЕР_1 на відповідних посадах.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

20.05.2026 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах па підставі пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Разом з рапортом позивачем надано відповідні документи.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 №1010/фс повідомлено, що рапорт та пакет документів для призначення одноразової грошової винагороди опрацьовано у установленому порядку. За результатами розгляду встановлено, що позивач проходить військову службу безперервно з 26.02.2019 по теперішній час, тобто до введення воєнного стану, та не був прийнятий або призваний на військову службу під час його дії. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 право на отримання одноразової грошової винагороди мають громадяни України, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану починаючи з 24.02.2022 року. Таким чином, підстав для призначення та виплати одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 не вбачається.

Суд зауважує, що перебування позивача станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою № 153, оскільки як у редакції на дату її прийняття, так і у подальшому з урахуванням унесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких застережень та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а у подальшому під час воєнного стану, перебували на військовій службі, що не було враховано відповідачем при відмові призначення одноразової грошової винагороди.

В даному випадку, 26.02.2019 між МОУ в особі Військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу строком на три роки. Строк дії контакту продовжено з 24.02.2022 на підставі наказу №53-РС від 24.02.2022. Згідно довідки про проходження військової служби (трудову діяльність), позивач з 26.02.2019 по 27.05.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 курсантом, з 29.05.2019 у військовій частині НОМЕР_1 на відповідних посадах.

Інше тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153, яке пропонує відповідач у відзиві на позов, є дискримінаційним відносно осіб, які перебуваючи на військовій службі до 24.02.2022, знов уклали контракт про проходження військової служби вже під час дії воєнного стану, а тому є неприйнятним.

Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Суд звертає увагу, що Постанова № 153 не пов`язує право на отримання такої грошової винагороди з кількістю укладених контрактів чи часом укладення першого контракту.

Відтак, за наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. з тих підстав, які викладені в листі Військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 №1010/фс.

Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2026 року по справі №520/21559/25.

Крім того, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що відповідачем у листі не зазначено, що підставою для відмови у виплаті одноразової грошової винагороди, відповідно до п. 4 Постанови № 153, є відсутність факту безпосередньої участі позивача у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не було досліджено та надано оцінки змісту довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №263 від 08.05.2026.

Також відповідачем не надавалася оцінка наявності чи відсутності у позивача права на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень відповідно до п. 4 Постанови № 153, з урахуванням доказів, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, наявності чи відсутності у позивача випадків притягнення до відповідальності, накладення дисциплінарних стягнень тощо.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5 встановлено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

За наслідками аналізу вказаних положень, можна дійти висновку, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме до повноважень відповідача віднесено подання висновку щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової винагороди, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні грошової винагороди, та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про виплату одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153, з урахуванням висновків суду.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню.

Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 року по справі №520/2633/26.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2026 про виплату одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua