Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/25828/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року, м. Харків справа № 520/25828/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83А, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу Позивача періоди трудової діяльності з 01.09.1979 по 01.07.1981 року, 11.01.1988 по 27.11.1990 року та з 30.10.1991 по 13.05.1995 року та призначити й нарахувати Позивачу пенсію за віком.

Позиція позивача

Позивач зазначає, що звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

Проте, відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком, оскільки не було зараховано до страхового стажу спірні періоди трудової діяльності згідно із записів трудової книжки за періоди роботи з 01.09.1979 по 01.07.1981 року через наявність невідповідності прізвища заявника у дипломі « ОСОБА_3 » (українською мовою) та « ОСОБА_4 » у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, з 11.01.1988 по 27.11.1990 оскільки запис в трудовій книжці щодо цього періоду містить виправлення у даті наказу про прийняття та з 30.10.1991 по 13.05.1995 оскільки запис про звільнення завірено печаткою УРСР.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував дані періоди роботи до страхового стажу і не призначив пенсію за віком, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Заперечення відповідача

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано: - період навчання з 01.09.1979 по 01.07.1981 – оскільки у дипломі від 01.07.1981 зазначене прізвище « ОСОБА_3 » (українською мовою), що не відповідає зазначеному прізвищу « ОСОБА_4 » у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; - періоди роботи з 11.08.1988 по 27.11.1990 згідно з трудовою книжкою від 03.08.1981 – оскільки виправлено дату наказу про прийняття; - періоди роботи з 30.10.1991 по 13.05.1995 згідно з трудовою книжкою від 03.08.1981 – оскільки запис про звільнення завірено печаткою УРСР. Позивачу повідомлялося, що для зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію. Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж позивача складає 13 років 1 місяць 24 дні, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказало, що Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.07.2025 року №204650018288 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії та вказане рішення додане до електронної пенсійної справи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області жодних дій не вчинялося, рішення не виносилося, документи не розглядалося при цьому жодні права позивача цими діями не порушені, протиправного впливу не завдано.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

В позовній заяві позивачем зазначено, що 08.07.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За наслідками розгляду заяви позивача, ГУ ПФ України в Чернігівській області прийняло рішення від 15.07.2025 року №204650018288 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не було зараховано: - період навчання з 01.09.1979 по 01.07.1981 року через наявність невідповідності прізвища заявника у дипломі « ОСОБА_3 » (українською мовою) та « ОСОБА_4 » у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; - періоди роботи з 11.01.1988 по 27.11.1990 оскільки запис в трудовій книжці щодо цього періоду містить виправлення у даті наказу про прийняття; - періоди роботи з 30.10.1991 по 13.05.1995 оскільки запис про звільнення завірено печаткою УРСР. Для зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію.

У період з 30.10.1991 по 13.05.1995 позивачка працювала в аптеці №366 м.Луганськ, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Позивачем усунено невідповідність написання прізвища в дипломі та актовому записі про шлюб в частині дошлюбного прізвища нареченої з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » та отримано на підтвердження цього Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00053860511, сформований Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.09.2025 року (актовий запис №12).

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулася за їх захистом до суду.

Зміст правовідносин: спір виник у зв`язку із протиправною, на переконання позивача, відмовою відповідача у не зарахуванні періоду роботи до страхового стажу позивача і не призначення пенсію за віком.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування "№ 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно з п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 за № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12.08.1993 за № 637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.06.2014 за № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 за № 1788-XII Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

За приписами п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зі змісту наведених норм слідує, що застосування положень Порядку №637 в частині необхідності надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу може мати місце лише у разі відсутності у трудовій книжці (або відповідних записах у ній) відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі також Інструкція № 58).

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції № 58).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції № 58).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції № 58).

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 за № 162.

Інструкція № 162 чітко визначала коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа. Позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на належне пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Як убачається з матеріалів справи, при призначенні пенсії за віком до стажу не зараховані період роботи згідно з 11.01.1988 по 27.11.1990 оскільки запис в трудовій книжці щодо цього періоду містить виправлення у даті наказу про прийняття.

Разом з цим, із системного аналізу наведених норм випливає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що зазначені недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а .

У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, як стверджує відповідач, в трудовій книжці позивачки щодо запису про період роботи з 30.10.1991 по 13.05.1995 згідно з трудовою книжкою від 03.08.1981, звільнення з роботи завірено печаткою УРСР, використання якої після проголошення незалежності України не відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, записи щодо прийняття та звільнення виконані чітко, з зазначенням документів, на підставі яких їх здійснено, запис про звільнення містить підпис посадової особи та печатку установи.

З матеріалів справи встановлено, що з 30.10.1991 по 13.05.1995 позивачка працювала в аптеці №366 м.Луганськ, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Слід наголосити на тому, що положеннями Інструкції №58, передбачено засвідчення печаткою запису про звільнення працівника з роботи.

Однак, запис про звільнення, який скріплено печаткою УРСР, тобто Державою, яка припинила своє існування 24 серпня 1991 року, не може впливати на права та законні інтереси позивачки, оскільки положення Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС від 18 жовтня 1993 № 643, не містять вказівок про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не може підтверджувати те, що документи та дані, які засвідчені нею, неправдиві.

Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу УРСР, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Надалі, положення Закону України "Про підприємство" від 07.02.1991 за №698-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України "Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України" від 14.07.1993 за №538, постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, не містили в собі приписів про автоматичне припинення діяльності суб`єктів господарської діяльності, які були зареєстровані за нормативно-правовими актами СРСР, чи його союзних республік, що входили до 1991 року до складу такого Союзу.

Крім того, положення Постанови президії Верховної Ради України від 11.05.1992 "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" №2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 за №643, не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів з символікою УРСР та про обов`язок щодо їх заміни.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 07.02.2018 у справі №275/615/17.

Відповідач не навів жодної норми права, які б вимагали від суб`єктів господарської діяльності, реєстрація яких проведена у встановленому порядку до розпаду СРСР, після 1991 року в обов`язковому порядку здійснити здачу в органи внутрішніх справ старих печаток на їх знищення.

З огляду на вищевказане, безпідставним є встановлення спірного страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови №637, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи про трудовий стаж позивача у період з 30.10.1991 по 13.05.1995.

Дана позиція узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.02.2018 по справах №275/615/17, №644/9324/16-а і від 27.03.2020 по справі №607/4451/16-а.

Окрім того, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується з нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Однак матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до архівних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження трудового стажу позивача.

Отже, суб`єктом владних повноважень, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача на момент їх внесення, не вжито заходи з метою перевірки відповідних відомостей.

Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

З урахуванням наведеного посилання пенсійного органу на недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у врахуванні спірного періоду роботи позивача до страхового стажу при призначенні пенсії за віком.

Щодо невідповідності прізвища заявника у дипломі « ОСОБА_3 » (українською мовою) та « ОСОБА_4 » у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, суд зазначає наступне.

Відповідно до спірного рішення до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 01.07.1981, оскільки у дипломі від 01.07.1981 зазначено прізвище " ОСОБА_3 " (українською мовою), що не відповідає зазначеному прізвищу " ОСОБА_4 " у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

З матеріалів справи встановлено, що на дату звернення з даним позовом позивачем здійснено заходів щодо усунення невідповідності написання прізвища в дипломі та актовому записі про шлюб в частині дошлюбного прізвища нареченої з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » та отримано на підтвердження цього Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00053860511, сформований Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.09.2025 року (актовий запис №12).

Отже, відповідачем протиправно не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 01.07.1981.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.07.2025 року №204650018288 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог суд зазначає таке.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви позивача здійснювалось ГУ ПФУ в Чернігівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

З огляду на неналежне виконання визначеним Пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначає про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 01.07.1981 року та періоди роботи з 11.01.1988 по 27.11.1990 року та з 30.10.1991 по 13.05.1995 року.

Оскільки права позивача порушені, але прийняття рішення на користь останнього, в тому числі щодо призначення пенсії за віком з дня звернення за пенсією належить до безпосередніх повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 08.07.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83А, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області від 15.07.2025 року №204650018288 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 01.07.1981 року та періоди роботи з 11.01.1988 по 27.11.1990 року та з 30.10.1991 по 13.05.1995 року, з урахуванням висновків суду.

4. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі.

5. Іншу частину позовних вимог - залишити без задоволення.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судові витрати у вигляді судового збору, а саме 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант