Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №520/17044/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р. № 520/17044/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову у Формі довідки №2026-0607-1014- 5022-0 від 07.06.2026р. винесену Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторне обстеження з урахуванням рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність постанови позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.06.2026, прийнятої за результатами його обстеження, якою позивача визнано придатним до проходження військової служби. Позивач уважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 23.06.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам до їх електронних кабінетів через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Наголосив, що він не є органом, який формував особову справу позивача, збирав його медичну документацію або приймав рішення про його мобілізацію до лав Збройних Сил України. Враховуючи, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , саме останнім ухвалювалось рішення про направлення позивача на медичний огляд ВЛК та щодо подальшої мобілізації для проходження військової служби.

Ухвалою суду від 31.07.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості та документи щодо проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, у тому числі документів, складених за результатами такого медичного огляду. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до суду витребувані судом документи протягом п`яти календарних днів з дня отримання копії ухвали.

14.08.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_4 до Харківського окружного адміністративного суду надійшли заява про виконання ухвали суду, до якої долучено витребувані судом документи.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також з урахуванням днів перебування судді у відпустці у період з 06.07.2026 по 20.07.2026, та з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з витягу з застосунку "Резерв+", станом на 30.12.2025 позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у статусі "військовозобов`язаний". Згідно постанови ВЛК від 31.12.2024 - придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони (а.с.20).

07.06.2026 позивача було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , де встановлено, що позивач придатний до військової служби на підставі статті 39в, 64в, 23в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12 ТДВ з діагнозом: "гіпертонічна хвороба І ст. СН 0ст. Люмбоішалгія. Остеохондроз хребта, шийного, грудного, поперекового відділів, кила м/диску L 1-5, ретролістез С3.4, L4.5, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду від 07.06.2026 та довідкою ВЛК № 2026-0607-1014-5022-0 від 07.06.2026.

Як вбачається з копії довідки від 07.06.2026 №240120251455449100009/1, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 07.06.2026 призваний на військову службу за мобілізацією.

За доводами позивача, відповідачем прийнято протиправну постанову ВЛК про його придатність до військової служби без проведення належного медичного огляду, без урахування наявної медичної документації та без урахування попередніх висновків ВЛК про придатність позивача до військової служби в частинах забезпечення.

Не погоджуючись із висновками ВЛК, 16.06.2026 позивач через представника звернувся на адресу Центральної військово-лікарської комісії із заявою про скасування довідки ВЛК від 07.06.2026 та призначення повторного медичного огляду ВЛК.

Водночас, 19.06.2026 представник позивача звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регулюється Законом України від 25.03.1992 "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частинами 1-3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 21.10.1993 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст. 22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

За приписами підпункту 2.5.3 пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402, до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

При цьому, відповідно до вимог абзацу 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України має право Центральна військово-лікарська комісія.

Також згідно підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК має право ВЛК регіону. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, від 09.12.2020 у справі №814/2722/16, від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, відповідно до яких надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду. Виключно до компетенції ВЛК належить повноваження надавати оцінку стану здоров`я позивача та, відповідно, вирішувати питання про придатність останнього для проходження військової служби, тому адміністративний суд позбавлений можливості підміняти інших суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу 07.06.2026 було проведено медичний огляд ВЛК позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 при КНП МП "№8" ХМР, де встановлено, що позивач придатний до військової служби, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка військово-лікарської комісії № 2026-0607-1014-5022-0 від 07.06.2026 (а.с. 11-12).

При цьому, відповідно до картки обстеження та медичного огляду, складеної відносно позивача 07.06.2026, вбачається проведення огляду позивача відповідними лікарями, зазначеними у списку картки, та переліку діагностичних досліджень, про що містяться відповідні записи про стан здоров`я позивача та підписи лікарів, засвідчені особистими печатками. Доказів, які спростовували б зазначені обставини, позивачем до позовної заяви не подано.

Доводи позивача про неврахування при проведенні ВЛК попередньо встановлених діагнозів не приймаються судом до уваги, оскільки картка медичного обстеження та встановлені в ній діагнози містять ідентичні відомості щодо встановлених діагнозів та відрізняються у висновках лікарів-спеціалістів у частині визначення тяжкості встановлених захворювань.

Також суд звертає увагу, що у вказаній картці медичного обстеження у графі 11 особистим підписом позивача засвідчено про те, що інформація щодо стану його здоров`я надана ним у повному обсязі. Підстав, які спричинили ненадання позивачем у повному обсязі наявних у нього висновків щодо його стану здоров`я, матеріали справи також не містять.

Відтак доводи представника позивача про неврахування лікарями-спеціалістами військово-лікарської комісії попередніх висновків ВЛК судом не приймаються до уваги.

Водночас, матеріалами справи не підтверджено сукупне погіршення стану здоров`я позивача, підтверджене висновками профільних медичних лікарів з моменту проходження останнього медичного огляду ВЛК у 2025 році до 07.06.2026, що надавало би профільним медичним спеціалістам підстави для більш детального обстеження позивача під час проходження медичного огляду ВЛК.

Крім того, суд враховує, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії щодо визнання позивача придатним до військової служби, позивач мав право звернутись до ЦВЛК для перегляду відповідного висновку, яка відповідно до абз.15 підп.2.3.4 п.2.3 глави 2 розділу I Положення №402 повноважна розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Матеріали справи містять докази звернення позивача до ЦВЛК з питання перегляду висновку відповідача щодо придатності позивача до військової служби, оформленого довідкою № 2026-0607-1014-5022-0 від 07.06.2026.

Водночас з наданих представником позивача відомостей, із такою заявою до ЦВЛК вона звернулась 16.06.2026, а вже за три дні, не дочекавшись відповіді повноважного на ухвалення відповідних рішень органу щодо правильності сформованих військово-лікарськими комісіями висновків про придатність особи до військової служби рішень, звернулась до суду з даним адміністративним позовом, фактично формально дотримавшись порядку оскарження рішень ВЛК.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд не встановив на підставі належних та допустимих доказів допущення з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувалися процедури проведення медичного огляду позивача на предмет його придатності до військової служби за станом здоров`я під час дії правового режиму воєнного стану та оформлення його результатів, суд виснував про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови ВЛК.

При ухваленні рішення суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН