Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №632/2255/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/2255/25

провадження №3/632/14/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: судді – Журавель О.О., секретаря судового засідання – Охріменко А.В., Гаврющенко П.Ю., захисників, особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), Халупко В.М. (в режимі відеоконференції), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2025 року о 18 год. 26 хв., ОСОБА_2 здійснював керування транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21214, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Центральній, 1 у селі Олексіївка Лозівського району, Харківської області, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проведений у встановленому порядку у закладі охорони здоров`я , що підтверджується висновком №572 від 23 листопада 2025 року, результат огляду 0,78 ‰.

Таким чином, водій ОСОБА_2 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене частино 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судові засідання не з`явився.

Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

Відтак, суд провів розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за участю його захисника з наведених вище підстав, на підставі наявних у справі доказів.

Під час судового розгляду сторона захисту, яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , вказували, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_2 , не відповідають дійсності, а дії поліцейських під час складання протоколу є неправомірними та такими, що порушують чинне законодавства. Свої заперечення сторона захисту мотивувала низкою порушень та недоліків, допущених уповноваженими особами при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які вважає істотними, що, у свою чергу, тягне недопустимість отриманих доказів.

Основними аргументами сторони захисту є такі:

– після закінчення пам`яті нагрудної відеокамери поліцейські здійснювали подальшу фіксацію дій на особистий мобільний телефон, що не передбачено законодавством. На думку сторони захисту, за відсутності можливості здійснювати відеофіксацію з технічних причин огляд мав проводитися в присутності двох свідків, водночас у цій справі свідки під час проведення огляду не залучалися, а відомості про них та їхні підписи в матеріалах справи відсутні. Відтак, відеозапис, здійснений на особистий мобільний телефон поліцейського, отримано з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим він, а також похідні від нього докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції, довідка про результати огляду та інші документи складені на підставі результатів такого огляду, є недопустимими;

–порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Зокрема, у ОСОБА_2 біологічний матеріал не відбирався, підтверджуюче дослідження для визначення концентрації алкоголю в крові та сечі, як того вимагає пункт 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 у редакції від 16 травня 2025 року не проводився. Відтак, висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння, складений з порушенням вимог цієї Інструкції, а тому є недійсним.

З огляду на наведені порушення, сторона захисту зазнаила, що у справі відсутні належні, допустимі й достатні докази вини ОСОБА_2 , а наявні сумніви щодо законності проведення огляду та отримання доказів мають тлумачитися на користь особи. У зв`язку з цим сторона захисту прохала визнати результати медичного огляду, відеозапис із мобільного телефону поліцейського та похідні від нього докази недопустимими, а провадження у справі за частиною 1 статті 130 КУпАП, у зв`язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Вислухавши заперечення сторони захисту, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши свідка та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із пунктом 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Водночас, суд приймає до уваги, що порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено як у статті 266 КУпАП, так у низці підзаконних нормативно-правових актів.

Так, процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляд визначає Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція 1452/735).

Пунктами 6, 7 розділу І Інструкції 1452/735 передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Розділом II Інструкції 1452/735 передбачений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Розділом III Інструкції 1452/735 передбачений порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів. Зокрема, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5). Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП – керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, підтверджується сукупністю таких, досліджених судом доказів.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521692 від 23 листопада 2025 року, складеного щодо ОСОБА_2 за порушення вимог підпункту «а» пункту 2.9 ПДР, вбачається, що 23 листопада 2025 року о 18 год. 26 хв., у селі Олексіївка, по вулиці Центральній, 1 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21214, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком № 572 від 23 листопада 2025 року. Результат огляду 0,78 ‰ Зазначені обставини було зафіксовані поліцейськими технічними засоби відеозапису. Також у відповідній графі протоколу зазначено, що ОСОБА_2 роз`яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. Із цього ж протоколу також вбачається, що ОСОБА_2 був ознайомлений з його змістом. При цьому жодних зауважень щодо процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту, у тому числі, щодо процедури проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я ОСОБА_2 зроблено не було. Від надання письмових пояснень відмовився.

На дослідженому в судовому засіданні відеозаписі з технічних засобів поліцейського зафіксовано, що 23 листопада 2025 року о 18 год. 26 хв., у селі Олексіївка, по вулиці Центральній, 1 патрульним екіпажем було зупинено автомобіль ВАЗ 21214, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . У ході спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_4 про наявність в нього ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини роту, та запропонував водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки. ОСОБА_2 виявив бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (о 18 год. 31 хв). Надалі зафіксовано момент проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я – КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області, який проводився лікарем ОСОБА_5 , зокрема момент проходження тесту на приладі для вимірювання концентрації парів алкоголю «АлкоФор 307» та його результат 0,78‰ (о 19 год. 49 хв). Надалі з відео вбачається процес складання поліцейськими адміністративного протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП. Будь-яких заперечень щодо незаконних дій працівників поліції, зокрема під час складання протоколу, ОСОБА_2 не висловлював.

Допитаний за клопотанням сторони захисту як свідок ОСОБА_5 , який був лікарем КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області, пояснив, що 23 листопада 2025 року співробітниками поліції до вказаного закладу охорони здоров`я був доставлений ОСОБА_2 для проведення медичного огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння. Під час зовнішнього огляду у водія були виявлені, зокрема: млява, млява міміка, порушення координації руху, тремтіння повік та пальців рук, запах алкоголю з порожнини роту. Надалі лікарем було проведено досліджень за допомогою приладу для вимірювання концентрації парів алкоголю «АлкоФор 307». Відомості про стан вживання алкогольних напоїв цього дня водій надати відмовився. Огляд проводився у присутності поліцейських. Водночас свідок пояснив, що він як лікар самостійно визначає обсяг діагностичних заходів (клінічних тестів) та необхідність проведення конкретного лабораторного аналізу для підтвердження діагнозу. При цьому зазначив, що в медичному закладі, де він працював, клінічне дослідження для визначення рівня алкоголю в організмі особи проводилось шляхом аналізу видихуваного повітря за допомогою спеціального технічного засобу — алкотестера «АлкоФор307», лабораторне дослідження біологічного середовища проводилось з метою виявлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а також у випадках, коли виникають сумніви щодо результатів огляду та необхідності уточнення наявності речовин, здатних спричиняти стан алкогольного сп`яніння, що відповідає вимогам Інструкції № 1452/735. Також свідок пояснив, що під час огляду ОСОБА_2 за допомогою алкотестера «АлкоФор 307» було встановлено показник, який, за його оцінкою, відповідав середньому ступеню алкогольного сп`яніння. З огляду на отриманий результат та відсутність, на його думку, сумнівів щодо наявності алкогольного сп`яніння, біологічні зразки для проведення лабораторного дослідження не відбиралися.

Відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №572 від 23 листопада 2025 року, у ньому зафіксовані дані щодо попереднього медичного огляду лікарем ОСОБА_5 обстежуваної особи – ОСОБА_2 та дані щодо проходження огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу. Зокрема, під час зовнішнього огляду у водія було виявлено: гіперемія слизової оболонки очей, млява реакція зіниць на світло, млява міміка, хитання при поворотах, нестійкість в позі Ромберга, промахування при проведенні пальце-носової проби, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини роту. Під час проведення досліджень за допомогою алкотестера «АлкоФор 307» 23 листопада 2025 року був отриманий результат – 0,78 ‰.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який був складений лікарем ОСОБА_5 23 листопада 2025 року та виданий на підставі акта медичного огляду, підтверджується факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння. Результат – 0,78 ‰. З результатами огляду ОСОБА_2 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис.

Як вбачається з довідки інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, ОСОБА_2 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , терміном дії з 05 квітня 2013 року по 05 квітня 2063 року.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У справі «Проніна проти України», № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Щодо доводів сторони захисту про здійснення відеофіксації за допомогою особистого мобільного телефону поліцейського суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи свої заперечення, сторона захисту стверджувала, що відеофіксація обставин події здійснювалася за допомогою особистого мобільного телефону поліцейського, який, на думку захисту, не належить до технічних засобів, визначених законодавством для фіксації правопорушень. У зв`язку із цим сторона захисту наполягали на недопустимості відповідного відеозапису як доказу, а також протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту поліцейського та висновку за результатами огляду, вважаючи їх похідними від доказу, отриманого з порушенням установленого порядку.

Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, портативний відеореєстратор – пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (пункт 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 від 18 грудня 2018 року).

Як убачається з матеріалів справи, основні обставини, які мають значення для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, зафіксовані на технічні засоби поліцейського. Зокрема, на наданих суду відеозаписах зафіксовано керування ОСОБА_2 транспортним засобом, його зупинку працівниками поліції, виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, відмову від проходження такого огляду, подальше направлення до закладу охорони здоров`я, проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, повідомлення про складання протоколу та роз`яснення йому процесуальних прав.

При цьому на диску, долученому до матеріалів справи, міститься вісім взаємопов`язаних відеофайлів, які в сукупності відображають перебіг подій, що мають значення для справи. Саме ці відеозаписи суд оцінює як такі, що містять відомості щодо обставин, на підставі яких вирішується питання про наявність у діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.

Натомість відеозапис, здійснений за допомогою мобільного телефону працівника поліції, має інше змістовне та доказове значення: на ньому зафіксовано виключно момент ознайомлення ОСОБА_2 зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення. Зазначений відеозапис не містить фіксації керування транспортним засобом, його зупинки, виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд, проведення медичного огляду чи результатів такого огляду.

Разом з тим, факт ознайомлення ОСОБА_2 з протоколом про адміністративне правопорушення підтверджується не лише відеозаписом з мобільного телефону, а й власноруч зробленим підписом ОСОБА_2 у відповідній графі протоколу, яким засвідчено його ознайомлення зі змістом протоколу та отримання його копії.

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що використання працівником поліції особистого мобільного телефону для здійснення відеозапису ставить під сумнів законність і достовірність усіх матеріалів справи, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідний відеозапис стосується виключно процедури вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення, а не обставин виявлення правопорушення чи проведення огляду на стан сп`яніння. При цьому сама процедура вручення протоколу стороною захисту не оспорюється, а конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відеозапису або порушення порядку його отримання, захистом не наведено.

Необґрунтованими є й доводи сторони захисту щодо порушення порядку проведення медичного огляду, оскільки під час нього не було залучено двох свідків як альтернативи відеофіксації.

Відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналогічні за своїм змістом положення щодо огляду на місці зупинки транспортного засобу містяться в Розділі ІІ Інструкції № 1452/735.

Відповідно до частини 4 статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Отже, передбачене статтею 266 КУпАП застосування спеціальних технічних засобів відеозапису або залучення двох свідків під час проведення огляду передбачене у випадку, коли огляд водія проводить поліцейський на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до пункту 2 Розділом III Інструкції 1452/735 огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

У даній справі огляд на стан сп`яніння ОСОБА_2 здійснював не поліцейський із використанням спеціальних технічних засобів, а лікар у медичному закладі, який поміж іншого проводив клінічний огляд ОСОБА_2 , дані щодо якого не підлягають розголошенню, у присутності поліцейського, а відтак відсутні підстави для залучення двох свідків.

Таким чином, посилання сторони захисту на те, що під час медичного огляду ОСОБА_2 не були присутні двоє свідків, не ґрунтується на вимогах, встановлених для процедури огляду у медичному закладі.

Доводи сторони захисту про те, що після проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я лікарем не було проведено підтверджувального дослідження, а відтак, висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 на стан сп`яніння, складений з порушенням вимог цієї Інструкції, а тому є недійсним, суд оцінює з урахуванням змісту пунктів 6–9 розділу III Інструкції № 1452/735, у редакції від 16 травня 2025 року № 338/825, пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103а (надалі Порядок), а також фактичних обставин проведення медичного огляду.

Відповідно до пункту 6 розділу III зазначеної Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Аналіз змісту цієї норми свідчить, що законодавець прямо визначив предмет такого обов`язкового дослідження — наркотичні засоби та психотропні речовини. При цьому алкоголь у зазначеному пункті як предмет обов`язкового лабораторного дослідження не визначений.

Відтак, суд констатує, що пункт 6 не встановлює загального правила, за яким будь-який огляд у закладі охорони здоров`я обов`язково має супроводжуватися лабораторним дослідженням крові та сечі на алкоголь. Він прямо встановлює обов`язковість лабораторного дослідження на наркотичні та психотропні речовини.

Зазначене положення підлягає застосуванню у системному взаємозв`язку з пунктами 7 та 8 розділу III Інструкції № 1452/735, які регламентують порядок проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, застосування спеціальних технічних засобів і скринінгових лабораторних досліджень, а також проведення підтверджувальних досліджень у передбачених Інструкцією випадках.

Так, пункт 8 розділу III Інструкції № 1452/735 передбачає проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. Подальше положення цього пункту щодо обов`язковості підтверджувального дослідження в разі позитивного результату тесту суд оцінює у взаємозв`язку з предметом досліджень, визначеним у попередньому реченні, положеннями пункту 6 Інструкції та пунктом 10 Порядку.

Пунктом 10 Порядку визначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

За такого системного підходу слід розмежовувати, з одного боку, дослідження за допомогою тестів, спрямоване на виявлення наркотичних або психотропних речовин, позитивний результат якого потребує підтвердження відповідним лабораторним методом, а з іншого — вимірювання концентрації алкоголю у видихуваному повітрі за допомогою спеціального технічного засобу. Такі процедури відрізняються за предметом дослідження, способом його проведення та характером отриманого результату.

Як встановлено судом, огляд ОСОБА_2 у закладі охорони здоров`я проводився з метою встановлення саме стану алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу — алкотестера «АлкоФор 307». За результатами вимірювання було зафіксовано показник 0,78 ‰, на підставі якого лікарем оформлено відповідний медичний висновок.

Отже, у цьому випадку результат огляду було отримано шляхом безпосереднього вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі, а не внаслідок позитивного результату тесту. Саме по собі встановлення за допомогою алкотестера позитивного результату щодо наявності алкоголю не є тотожним отриманню позитивного результату тесту, про яке йдеться у пунктах 6–8 розділу III Інструкції.

Відтак, суд констатує, що згідно з пунктами 6-8 розділу III зазначеної Інструкції, пункту 10 Порядку обов`язковість проведення лабораторних досліджень і підтверджуючих методів дослідження передбачена у випадках виявлення наркотичних або психотропних речовин за результатами тестів. Вказані норми не встановлюють безумовного обов`язку проведення таких досліджень у кожному випадку огляду на стан алкогольного сп`яніння чи у разі незгоди особи з результатами огляду.

При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 під час проведення огляду у закладі охорони здоров`я не висловлював заперечень щодо результатів проведеного огляду та встановлення алкогольного сп`яніння —0,78 ‰.

Також судом встановлено, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_2 проведено в закладі охорони здоров`я лікарем, який пройшов відповідне тематичне вдосконалення, що підтверджується відповідним посвідченням, у присутності працівника поліції та із застосуванням спеціальних технічних засобів, що повністю відповідає вимогам пунктів 2. 8 розділу III Інструкції № 1452/735. Також суд враховує, що висновок лікаря стороною захисту не оскаржувався, відповідно до пункту 14 Порядку.

Відтак, посилання сторони захисту щодо порушення порядку проведення огляду у закладі охорони здоров`я, є необґрунтованими. Отже, результати медичного огляду, викладені у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння щодо ОСОБА_2 від 23 листопада 2025 року є належними та допустимими доказами у справі.

Також, судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_2 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів.

Так, статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, зокрема суддями міськрайонних судів, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, окрім іншого, за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Пунктом 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.

Поліцейські підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені, у тому числі статтею 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521692 від 23 листопада 2025 року складений у присутності ОСОБА_2 . Із цього ж протоколу вбачається, що йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, він був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_2 своїм підписом засвідчив. Жодних зауважень щодо процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 зроблено не було.

У якості додатків у протоколі зазначені докази, що були досліджені у судовому засіданні, зокрема: висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис з технічних засібів поліцейського.

Отже, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою органу поліції, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, зокрема на підставі пункту 5 розділу І, пункту 6 розділу Х, його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, зафіксовані у ньому дані узгоджуються із сукупністю інших доказів, досліджених судом, тому він є належним та допустимим доказом.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися, тобто ОСОБА_2 не звертався із скаргами на дії працівників поліції та лікаря до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягає.

Результат огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_2 склав 0,78 ‰, що перевищує максимально допустимий цифровий показник 0,2 ‰ алкоголю в крові, встановлений законодавством та є порушенням вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що зазначені вище доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Дослідивши і оцінивши зібрані у справі докази, які є достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, зібрані з дотриманням порядку, встановленого КУпАП, у їх сукупності, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП – керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вимогами статті 68 Конституції України визначено, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

При вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень статті 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим, суд вважаю можливим накласти на порушника ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_6 на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2025 року 3328 грн.), що складає 665 грн. 60 коп.

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова дійсна для пред`явлення до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: О. О. Журавель