Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №460/11985/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/11985/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 30.07.2025 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.07.2025 в загальній сумі 347 788,25 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 йому не в повному обсязі нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 30.07.2025. Вказує, що у березні 2018 року розмір підвищення його грошового забезпечення становив 554,00 грн, тоді як сума можливої індексації - 4463,15 грн, у зв`язку з чим відповідно до абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078 він набув право на отримання індексації-різниці в розмірі 3909,15 грн щомісячно. Стверджує, що відповідачем зазначена індексація-різниця не нараховувалася та не виплачувалася, а загальна сума заборгованості за спірний період становить 347788,25 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату належної індексації з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснювалися відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Вказав, що у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців із 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 березень 2018 року визначено місяцем підвищення доходу, а право на поточну індексацію виникло лише у грудні 2018 року після перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації. Зазначив, що протягом наступних періодів індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до чинного законодавства, тоді як у 2023 році її нарахування не здійснювалося у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Також послався на особливості обчислення індексу споживчих цін у 2024 та 2025 роках, установлені відповідними законами про Державний бюджет України. Вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснювалися правомірно, підстави для виплати заявленої індексації-різниці відсутні, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, посвідченням офіцера серії НОМЕР_2 , відомостями про проходження військової служби та довідкою військової частини НОМЕР_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення.

Як вбачається з посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , виданого військовою частиною НОМЕР_1 , позивач проходив військову службу на офіцерських посадах. У посвідченні містяться відомості про присвоєння військових звань, призначення на посади та зміни у службовому становищі позивача.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, премій та індексації, позивачу здійснювалися нарахування грошового забезпечення за період із 01.02.2018 по 30.07.2025, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавок за особливості проходження військової служби, за роботу з таємними документами, премій та інших передбачених законодавством виплат.

Як вбачається із зазначеної довідки, у лютому 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення, до складу якого входили посадовий оклад у сумі 1030,00 грн, оклад за військовим званням - 115,00 грн, надбавка за вислугу років - 229,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами - 103,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 687,00 грн, премія - 4789,50 грн та щомісячна додаткова грошова винагорода - 4172,10 грн. Загальний розмір зазначених складових грошового забезпечення становив 11125,60 грн.

Згідно з довідкою про грошове забезпечення, за березень 2018 року позивачу нараховано посадовий оклад у сумі 4370,00 грн, оклад за військовим званням - 1200,00 грн, надбавку за вислугу років - 1671,00 грн, надбавку за роботу з таємними документами - 437,00 грн, надбавку за особливості проходження служби - 724,10 грн та премію - 3277,50 грн. Загальна сума зазначених складових грошового забезпечення становила 11679,60 грн.

Відповідно до наведених у довідці відомостей, різниця між зазначеними сумами грошового забезпечення за березень та лютий 2018 року становить 554,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому протягом 2018–2025 років позивачу здійснювалися нарахування грошового забезпечення, розміри окремих складових якого змінювалися, що відображено у відповідних графах довідки військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи документами, позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. У позовній заяві кінцевою датою спірного періоду нарахування індексації грошового забезпечення визначено 30.07.2025.

Судом встановлено, що 08.12.2025 представник позивача, адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, звернулася до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом щодо надання відомостей про грошове забезпечення та проведення його індексації за період із 01.03.2018 по 30.07.2025.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025 №3036, адвокатський запит від 08.12.2025, зареєстрований у військовій частині 16.12.2025 за вхідним №5234, опрацьовано фінансово-економічною службою військової частини.

Згідно із зазначеним листом, на запит представника позивача військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.02.2018 по 30.07.2025.

Крім того, у листі від 22.12.2025 №3036 відповідач повідомив, що з 01.03.2018 по 30.07.2025 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача визначався шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №103.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2026 №1683 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по 30.07.2025, відповідачем відображено помісячні відомості про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Відповідно до зазначеної довідки, за період із березня по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася. Починаючи із грудня 2018 року, відповідачем здійснювалися нарахування поточної індексації грошового забезпечення.

Згідно з довідкою від 15.07.2026 №1683, у грудні 2018 року позивачу нараховано індексацію в сумі 71,08 грн, у грудні 2019 року - 216,51 грн, у грудні 2020 року - 233,81 грн, у грудні 2021 року - 540,03 грн, у грудні 2022 року - 1470,83 грн.

Як вбачається з наведеної довідки, протягом 2023 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідно до відомостей довідки від 15.07.2026 №1683, у період із січня по липень 2024 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася. За серпень–листопад 2024 року відображено нарахування індексації в сумі 130,20 грн щомісячно, за грудень 2024 року - 254,35 грн.

Згідно із зазначеною довідкою, за січень–червень 2025 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася, а за липень 2025 року відображено нарахування індексації в сумі 128,93 грн.

Відповідно до підсумкових відомостей довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2026 №1683, загальна сума нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за зазначений період становить 23400,74 грн.

Як вбачається зі змісту цієї довідки, у ній окремо передбачені графи щодо нарахування та виплати індексації-різниці, однак відповідні суми за спірний період не зазначені.

Згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками, позивач визначив суму можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року в розмірі 4463,15 грн, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до розрахунку, наведеного позивачем, різниця між сумою можливої індексації за березень 2018 року в розмірі 4463,15 грн та розміром підвищення грошового забезпечення в сумі 554,00 грн становить 3909,15 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач визначив загальну суму індексації-різниці за період із 01.03.2018 по 30.07.2025 у розмірі 347788,25 грн, виходячи із зазначеного щомісячного розміру індексації-різниці.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із здійсненим військовою частиною НОМЕР_1 нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 30.07.2025, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в неповному обсязі, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю в сумі 347788,25 грн з одночасним утриманням військового збору та компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та зобов`язання здійснити її нарахування і виплату.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також нормативно-правовими актами, якими визначено склад і порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103 відсотків. Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив зазначений поріг індексації.

Згідно зі статтею 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі — Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України та публікується не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб індексується, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Положеннями пункту 5 Порядку №1078 визначено особливості проведення індексації у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів.

Згідно з абзацом третім пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного в пункті 1-1 цього Порядку.

Таким чином, положеннями пункту 5 Порядку №1078 врегульовано як порядок визначення індексації в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів), так і порядок її подальшої виплати до наступного підвищення таких ставок (окладів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, запроваджено нову систему грошового забезпечення військовослужбовців та встановлено нові розміри посадових окладів і окладів за військовими званнями.

Відповідно до пункту 2 постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, з 01.03.2018 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, що відповідно до пункту 5 Порядку №1078 є підставою для визначення суми індексації грошового забезпечення у місяці такого підвищення шляхом порівняння розміру підвищення грошового доходу із сумою індексації, що склалася в цьому місяці.

Разом з тим, Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024.

Згідно зі статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримував грошове забезпечення відповідно до займаної посади, військового звання, вислуги років та інших установлених законодавством складових.

Зазначені обставини підтверджуються посвідченням офіцера серії НОМЕР_2 , відомостями про проходження військової служби, а також довідкою військової частини НОМЕР_1 про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період із 01.02.2018 по 30.07.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом від 08.12.2025 щодо надання відомостей про нарахування грошового забезпечення та індексації.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025 №3036 надано довідку про суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період із 01.02.2018 по 30.07.2025. У зазначеному листі відповідач також повідомив про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача.

Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку від 15.07.2026 №1683 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 30.07.2025.

Відповідно до цієї довідки, за зазначений період позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення на загальну суму 23400,74 грн. При цьому в довідці відображено суми поточної індексації за відповідні місяці, тоді як відомості про нарахування та виплату індексації-різниці відсутні.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідач не здійснив належного нарахування та виплати індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078, у зв`язку з чим просить визнати протиправними відповідні дії, зобов`язати виплатити індексацію-різницю в сумі 347788,25 грн, а також нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Натомість відповідач у відзиві зазначає, що нарахування індексації здійснювалося відповідно до Порядку №1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів. Вказує, що право на поточну індексацію виникло лише у грудні 2018 року, а протягом 2023 року індексація не проводилася у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вважає, що порушення прав позивача відсутнє.

Щодо правових підстав виникнення права на індексацію-різницю, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Механізм проведення індексації визначено Порядком №1078.

Абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму можливої індексації. Якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, яка склалася в такому місяці, сума індексації визначається як різниця між цими величинами.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Аналіз зазначених положень свідчить, що Порядком №1078 передбачено два самостійні механізми індексації грошового забезпечення: поточну індексацію, право на яку виникає внаслідок перевищення встановленого порогу індексації, та індексацію-різницю, яка визначається в місяці підвищення посадових окладів за умови, що розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації.

Аналогічний підхід до застосування абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Отже, для визначення права позивача на індексацію-різницю необхідно встановити суму можливої індексації у березні 2018 року, розмір підвищення його грошового забезпечення в цьому місяці та співвідношення зазначених величин.

Щодо визначення індексації-різниці у березні 2018 року суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності 01.03.2018, запроваджено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців.

Таким чином, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців у розумінні пункту 5 Порядку №1078.

Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 як у лютому, так і в березні 2018 року, що підтверджується відомостями про проходження військової служби та довідкою про грошове забезпечення.

Згідно з наведеними у позовній заяві відомостями, які позивач обґрунтовує довідкою військової частини НОМЕР_1 , грошове забезпечення за лютий 2018 року становило 11125,60 грн, а за березень 2018 року — 11679,60 грн.

Позивачем зазначено, що до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року входили посадовий оклад у сумі 1030,00 грн, оклад за військовим званням — 115,00 грн, надбавка за вислугу років — 229,00 грн, надбавка за роботу з таємними документами — 103,00 грн, надбавка за особливості проходження служби — 687,00 грн, премія — 4789,50 грн та щомісячна додаткова грошова винагорода — 4172,10 грн.

За березень 2018 року позивачем наведено посадовий оклад у сумі 4370,00 грн, оклад за військовим званням — 1200,00 грн, надбавку за вислугу років — 1671,00 грн, надбавку за роботу з таємними документами — 437,00 грн, надбавку за особливості проходження служби — 724,10 грн та премію — 3277,50 грн.

Виходячи з наведених позивачем показників, розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року становив 554,00 грн.

Водночас сума можливої індексації у березні 2018 року, визначена з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30%, становила 4463,15 грн.

Отже, за умови врахування всіх зазначених позивачем складових грошового забезпечення, які мають постійний характер, сума можливої індексації перевищувала розмір підвищення грошового доходу на 3909,15 грн.

При цьому щомісячна додаткова грошова винагорода, яка має постійний характер, підлягає врахуванню при визначенні розміру підвищення грошового доходу. Відповідний підхід до правової природи такої винагороди викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Відповідач у відзиві не навів власного розрахунку підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року та не зазначив, які саме складові грошового забезпечення, наведені позивачем, не підлягають врахуванню під час застосування пункту 5 Порядку №1078.

Натомість заперечення відповідача зводяться переважно до обґрунтування правильності нарахування поточної індексації.

Суд зазначає, що посилання відповідача на неперевищення індексом споживчих цін установленого порогу протягом березня–листопада 2018 року не спростовує можливості виникнення права на індексацію-різницю, оскільки остання визначається за окремим механізмом, передбаченим абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку №1078.

Таким чином, за встановленого співвідношення суми можливої індексації та розміру підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року наявні правові підстави для нарахування позивачу індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку №1078.

Водночас визначення конкретного розміру такої індексації та періоду її виплати потребує врахування наступних підвищень тарифних ставок (посадових окладів), що безпосередньо передбачено абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078.

Щодо правомірності ненарахування індексації-різниці за період із 01.03.2018 по 31.12.2022 суд зазначає наступне.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2026 №1683, за період із березня по листопад 2018 року позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалася. Із грудня 2018 року відповідач розпочав нарахування поточної індексації, яка за цей місяць становила 71,08 грн.

У подальшому відповідачем здійснювалося нарахування поточної індексації в різних розмірах залежно від величини приросту індексу споживчих цін.

Зокрема, згідно із зазначеною довідкою, у грудні 2019 року нарахована індексація становила 216,51 грн, у грудні 2020 року — 233,81 грн, у грудні 2021 року — 540,03 грн, у грудні 2022 року — 1470,83 грн.

Водночас у довідці не відображено нарахування індексації-різниці, визначеної відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078.

Суд зазначає, що здійснення відповідачем нарахування та виплати поточної індексації не свідчить про виконання обов`язку щодо нарахування індексації-різниці, оскільки зазначені види індексації мають різні підстави виникнення та порядок визначення.

Тому доводи відповідача про виплату позивачу поточної індексації протягом 2018–2022 років не спростовують обґрунтованості вимог щодо застосування абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку №1078.

Разом із тим судовим розглядом встановлено, що відомості про грошове забезпечення позивача містять дані про зміну розміру посадового окладу після березня 2018 року, зокрема у 2019 році.

Зазначена обставина має істотне значення для визначення розміру індексації-різниці, оскільки відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 така індексація виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

При цьому чергове підвищення посадового окладу не означає автоматичного припинення права на індексацію-різницю. У відповідному місяці необхідно повторно визначити співвідношення суми можливої індексації та розміру підвищення грошового доходу відповідно до правил пункту 5 Порядку №1078.

Отже, при здійсненні перерахунку грошового забезпечення позивача відповідач повинен встановити місяці фактичного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за займаною посадою, визначити суму індексації, що склалася у відповідному місяці, та розмір підвищення грошового доходу з урахуванням усіх складових, які не мають разового характеру.

Відповідач не надав суду належного розрахунку, який би підтверджував здійснення такого порівняння та правомірність ненарахування індексації-різниці протягом усього спірного періоду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належного застосування положень абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період із 01.03.2018 по 31.12.2022.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування індексації без застосування зазначених положень Порядку №1078 та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок із урахуванням фактично виплачених сум.

Щодо індексації грошового забезпечення за 2023 рік суд зазначає наступне.

Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, протягом 2023 року дія загального законодавчого механізму проведення індексації грошових доходів населення була зупинена.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2026 №1683, протягом 2023 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідач у відзиві обґрунтовує зазначені обставини безпосередньо положеннями Закону №2710-IX.

Суд зазначає, що право на індексацію-різницю, яке могло виникнути до 01.01.2023, необхідно відрізняти від виникнення нових сум поточної індексації у 2023 році.

Водночас нарахування та виплата індексації-різниці здійснюються в межах законодавчого механізму індексації грошових доходів населення, дія якого на 2023 рік була зупинена спеціальним законом.

З огляду на наведене, відсутність нарахування та виплати індексації за період із 01.01.2023 по 31.12.2023 обумовлена особливостями законодавчого регулювання, чинного протягом зазначеного періоду.

При цьому зупинення дії Закону №1282-XII у 2023 році не є підставою для позбавлення особи права на отримання сум індексації, які належали їй за попередні періоди, та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити належний перерахунок за такі періоди.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю безпосередньо за період із 01.01.2023 по 31.12.2023.

Щодо нарахування індексації-різниці за період із 01.01.2024 по 30.07.2025 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024.

Згідно зі статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Наведеними положеннями законодавець визначив особливості обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у відповідних бюджетних періодах.

Водночас зазначені норми безпосередньо не встановлюють припинення раніше визначеної індексації-різниці та не виключають застосування абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 за наявності передбачених ними умов.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2026 №1683, протягом січня–липня 2024 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася. За серпень–листопад 2024 року відповідачем нараховувалася поточна індексація в сумі 130,20 грн щомісячно, а за грудень 2024 року — 254,35 грн.

За січень–червень 2025 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася, тоді як за липень 2025 року відповідачем відображено нарахування індексації в сумі 128,93 грн.

Водночас відомості про нарахування та виплату індексації-різниці за зазначені періоди у довідці відсутні.

Суд зазначає, що визначення нового періоду обчислення індексу споживчих цін для поточної індексації не є тотожним припиненню права на індексацію-різницю, оскільки підстави виникнення та порядок нарахування зазначених виплат визначаються різними положеннями Порядку №1078.

Отже, посилання відповідача на застосування нового місяця обчислення індексу споживчих цін у 2024 та 2025 роках не може вважатися достатнім обґрунтуванням відсутності обов`язку щодо визначення індексації-різниці.

Водночас суд враховує, що відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 визначена сума індексації-різниці зберігається до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), після чого підлягає застосуванню механізм, передбачений абзацами третім та четвертим цього пункту.

Таким чином, для визначення належної позивачу індексації-різниці за 2024–2025 роки необхідно встановити, чи відбувалося після березня 2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за займаною позивачем посадою, та визначити правові наслідки кожного такого підвищення.

Наявні у матеріалах справи відомості про грошове забезпечення підтверджують зміну його окремих складових, однак відповідачем не наведено розрахунку, який би засвідчував належне застосування пункту 5 Порядку №1078 при визначенні права позивача на індексацію-різницю у наступних періодах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував правомірності ненарахування індексації-різниці за період із 01.01.2024 по 30.07.2025.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 з урахуванням установлених місяців підвищення посадових окладів, визначення належної суми індексації-різниці та виплати сум, що підлягатимуть нарахуванню за результатами такого перерахунку.

Щодо визначення конкретного розміру індексації-різниці суд зазначає наступне.

Позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період із 01.03.2018 по 30.07.2025 у загальній сумі 347788,25 грн.

Зазначена сума визначена позивачем шляхом застосування щомісячного розміру індексації-різниці 3909,15 грн до всього заявленого періоду.

Водночас такий розрахунок не враховує належним чином особливостей законодавчого регулювання індексації у 2023 році, а також необхідності визначення правових наслідків наступних підвищень посадових окладів після березня 2018 року.

Зокрема, наявні у матеріалах справи відомості про грошове забезпечення свідчать про зміну посадового окладу позивача у 2019 році, що потребує застосування правил пункту 5 Порядку №1078 у відповідному місяці підвищення.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для визначення до виплати всієї заявленої позивачем суми 347788,25 грн без урахування зазначених обставин.

Разом із тим наведене не звільняє відповідача від обов`язку здійснити належний розрахунок індексації-різниці відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за відповідні періоди із застосуванням абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078, визначити належні до виплати суми та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Такий спосіб захисту забезпечує відновлення права позивача на належне грошове забезпечення та водночас виключає можливість безпідставного визначення до виплати сум, розмір яких не підтверджений належним розрахунком.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб та утримання військового збору суд зазначає наступне.

Позивач просить здійснити виплату належної індексації з одночасним утриманням військового збору за ставкою 1,5 відсотка та компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, спрямовуються на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів відповідної категорії громадян.

Порядок виплати такої компенсації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

За змістом пунктів 2, 3 та 5 Порядку №44 відповідна компенсація здійснюється у зв`язку з утриманням податку на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення та виплачується в розмірі утриманого податку.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення належить до виплат, право на які виникає у зв`язку з проходженням військової служби, а тому при її виплаті підлягають застосуванню відповідні положення податкового законодавства та Порядку №44.

Водночас визначення розміру військового збору та його утримання здійснюється відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення відповідного податкового обов`язку. Заявлена позивачем ставка 1,5 відсотка не може бути безумовно застосована до всіх виплат без урахування відповідного правового регулювання.

Отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату належних сум індексації з утриманням передбачених законодавством обов`язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація провадиться у разі порушення встановлених строків виплати грошових доходів громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошового забезпечення та його індексації.

Механізм проведення такої компенсації визначено Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Суд зазначає, що право на компенсацію втрати частини доходів пов`язане з фактом порушення встановлених строків виплати належних особі доходів, а тому ненарахування відповідних сум у попередні періоди саме по собі не виключає можливості їх подальшої компенсації.

Разом із тим судовим розглядом встановлено, що спірні суми індексації-різниці відповідачем не визначені, їх перерахунок не здійснено, а належні до виплати суми за відповідні місяці остаточно не встановлені.

При цьому матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з окремою вимогою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за конкретно визначені періоди прострочення, а також прийняття відповідачем рішення про відмову у здійсненні такої компенсації.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду відсутні достатні підстави для встановлення протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів.

Водночас зазначений висновок не позбавляє позивача права на отримання відповідної компенсації після визначення та виплати належних сум індексації грошового забезпечення, а також права на судовий захист у разі порушення відповідачем такого права.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування компенсації втрати частини доходів та зобов`язання здійснити її нарахування і виплату є передчасними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу поточної індексації грошового забезпечення, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2026 №1683.

Водночас наявні матеріали справи не підтверджують здійснення відповідачем належного визначення та нарахування індексації-різниці відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078.

Посилання відповідача на правильність нарахування поточної індексації, застосування березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів та особливості обчислення індексу споживчих цін у 2024–2025 роках не спростовують необхідності окремого застосування механізму індексації-різниці.

Разом із тим визначення позивачем до виплати суми 347788,25 грн за весь період із 01.03.2018 по 30.07.2025 не враховує всіх обставин, які мають значення для правильного обчислення індексації, зокрема змін посадових окладів після березня 2018 року та особливостей законодавчого регулювання у 2023 році.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.07.2025 без належного застосування положень абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у частині визначення та нарахування індексації-різниці та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.07.2025 відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із визначенням суми індексації-різниці у березні 2018 року шляхом порівняння суми можливої індексації та розміру підвищення грошового забезпечення у цьому місяці, з урахуванням наступних підвищень тарифних ставок (посадових окладів), та виплатити належні за результатами перерахунку суми з урахуванням раніше виплаченої індексації, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Розподілу судових витрат на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.07.2025 без належного застосування положень абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у частині визначення та нарахування індексації-різниці.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.07.2025 відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із визначенням суми індексації-різниці у березні 2018 року шляхом порівняння суми можливої індексації та розміру підвищення грошового забезпечення у цьому місяці, з урахуванням наступних підвищень тарифних ставок (посадових окладів), та виплатити належні за результатами перерахунку суми з урахуванням раніше виплаченої індексації, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Н.В. Друзенко