Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №460/12315/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12315/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неправильного нарахування на виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 у періоди з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025, протягом яких відповідачем неналежним чином здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. Вказує, що під час проведення відповідних нарахувань відповідач не врахував положення абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, унаслідок чого не визначив та не виплатив належну йому індексацію-різницю, право на яку, на переконання позивача, виникло у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року. Наголошує, що нарахування та виплата поточної індексації не звільняють відповідача від обов`язку визначити наявність права на індексацію-різницю та здійснити її виплату. Зазначає, що звертався до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку, однак відповіді не отримав, а порушення його права на належне грошове забезпечення не усунуто. З огляду на викладене просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці за спірні періоди та зобов`язати здійснити її перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснювалися відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Вказав, що у грудні 2015 року відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячних додаткових його складових, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснювалося із січня 2016 року. Наголосив, що нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (посадових окладів), величини приросту індексу споживчих цін та встановленого законодавством порогу індексації, а тому підстави для додаткового нарахування позивачу індексації-різниці за заявлені періоди відсутні. Посилаючись на правомірність проведених нарахувань та дотримання вимог чинного законодавства, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2022 №38 та іншими наказами з особового складу, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2022 №38 позивача, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та призначено на відповідну посаду з 25.02.2022 із встановленням передбачених наказом складових грошового забезпечення.

Як вбачається з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.06.2024 №159, позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби. У зазначеному наказі також наведено відомості щодо вислуги років позивача, належних йому виплат та проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2024 №246 ОСОБА_1 повторно зараховано до списків особового складу та призначено на посаду у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.09.2024 із визначенням відповідних складових грошового забезпечення.

Відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей про проходження військової служби позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 у періоди з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.10.2025 №304 позивача виключено зі списків особового складу зазначеного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби на іншу посаду.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи карток особового рахунку та розрахункових відомостей грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022–2025 роки, протягом проходження військової служби позивачу здійснювалися нарахування грошового забезпечення, у тому числі окремими місяцями нараховувалася та виплачувалася індексація.

Відповідно до наведених у позовній заяві відомостей карток особового рахунку, за лютий 2022 року позивачу нараховано та виплачено індексацію в сумі 96,05 грн, за березень-травень 2022 року - по 672,35 грн, за червень 2022 року - 913,01 грн, за липень 2022 року - 1017,21 грн, за серпень 2022 року - 1066,00 грн, за вересень-листопад 2022 року - по 1281,80 грн, за грудень 2022 року - 1424,80 грн, за січень 2023 року - 1470,83 грн.

Згідно з відомостями, наведеними позивачем із посиланням на картки особового рахунку, за період із лютого 2023 року по червень 2024 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася. За жовтень–грудень 2024 року нараховано та виплачено індексацію в сумі 130,20 грн щомісяця, за січень 2025 року - 254,35 грн, за лютий–липень 2025 року індексація не нараховувалася та не виплачувалася, а за серпень–жовтень 2025 року нараховувалася та виплачувалася в сумі 133,23 грн щомісяця.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із клопотанням про здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 із застосуванням абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. За твердженням позивача, станом на дату звернення до суду відповіді на зазначене клопотання він не отримав.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із здійсненим нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення за періоди з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин щодо грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексація таких доходів здійснюється в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотків.

Згідно зі статтею 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення індексуються в установленому законодавством порядку. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі — Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація проводиться в разі перевищення встановленого порогу індексації.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що грошове забезпечення індексується в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів.

Згідно з абзацом третім пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення. У разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Таким чином, положення пункту 5 Порядку №1078 передбачають два механізми індексації грошових доходів: індексацію, яка виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу, та індексацію-різницю, яка визначається у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) за умови, що розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, запроваджено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців.

Відтак березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою №704, що має значення для застосування правил пункту 5 Порядку №1078.

Водночас пунктом 10-2 Порядку №1078 визначено особливості обчислення індексу споживчих цін для працівників, переведених на іншу роботу, та новоприйнятих працівників. Для таких осіб обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вони займають.

Наведене нормативне регулювання підлягає врахуванню під час визначення порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, які розпочали проходження військової служби після березня 2018 року.

Особливості правового регулювання індексації грошового забезпечення у 2023–2025 роках визначалися законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 дія загального законодавчого механізму індексації грошових доходів населення була зупинена.

Згідно зі статтею 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється відповідно до Порядку №1078.

Отже, під час вирішення питання щодо нарахування індексації грошового забезпечення за спірні періоди підлягають застосуванню положення Закону №1282-XII та Порядку №1078 з урахуванням спеціального законодавчого регулювання, встановленого на 2023, 2024 та 2025 роки.

Правові висновки щодо застосування абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 05.02.2024 у справі №360/383/23, від 25.07.2024 у справі №280/5666/22 та від 20.03.2025 у справі №160/13345/24.

Верховний Суд зазначив, що для визначення права військовослужбовця на індексацію-різницю необхідно встановити розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, та співвідношення зазначених величин. Якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, різниця між такими величинами становить суму індексації-різниці, яка підлягає виплаті за правилами пункту 5 Порядку №1078.

При цьому Верховний Суд наголосив, що повноваження суб`єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати індексації-різниці за наявності передбачених законодавством умов не є дискреційними, оскільки відповідні виплати становлять установлену законом державну гарантію.

Водночас застосування зазначених правових висновків потребує встановлення фактичних обставин проходження військової служби конкретною особою, часу виникнення відповідних правовідносин, складових її грошового забезпечення та нормативного регулювання, чинного протягом заявленого періоду.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вирішення спору щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за періоди з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 потребує застосування положень спеціального законодавства про грошове забезпечення військовослужбовців, правил пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, законодавчих особливостей проведення індексації у 2023–2025 роках та відповідних правових висновків Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та відзиву на позовну заяву, оцінивши наявні докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність ненарахування та невиплати ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 із застосуванням положень абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі — Порядок №1078).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначені періоди, що підтверджується витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2022 №38, від 07.06.2024 №159, від 02.09.2024 №246 та від 31.10.2025 №304.

Відповідно до наказу від 25.02.2022 №38 позивача зараховано до списків особового складу та призначено на посаду з 25.02.2022. Наказом від 07.06.2024 №159 позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби. У подальшому наказом від 02.09.2024 №246 його повторно зараховано до списків особового складу, а наказом від 31.10.2025 №304 виключено зі списків особового складу у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач розпочав проходження військової служби після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою з 01.03.2018 було змінено розміри посадових окладів військовослужбовців.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач пов`язує порушення свого права на належне грошове забезпечення з неврахуванням відповідачем положень абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 та вважає, що за спірні періоди йому належить додаткова виплата індексації-різниці, право на яку виникло внаслідок підвищення посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року.

Натомість відповідач у відзиві зазначає, що індексація грошового забезпечення позивача нараховувалася відповідно до встановленого законодавством механізму, з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, величини приросту індексу споживчих цін та особливостей нормативного регулювання індексації у 2023–2024 роках.

Щодо правових підстав нарахування індексації-різниці, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Механізм проведення індексації визначено Порядком №1078, пунктом 5 якого врегульовано особливості обчислення індексації у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Зокрема, абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у місяці підвищення грошового доходу сума індексації не нараховується, якщо розмір підвищення перевищує суму індексації, що склалася у відповідному місяці. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, сума індексації визначається як різниця між зазначеними величинами.

Водночас абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Таким чином, положення пункту 5 Порядку №1078 розмежовують поточну індексацію, яка виникає внаслідок зростання індексу споживчих цін, та індексацію-різницю, яка визначається у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за наявності встановлених цим пунктом умов.

При цьому право на індексацію-різницю не виникає автоматично в усіх військовослужбовців виключно внаслідок набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704. Встановлення такого права потребує визначення суми можливої індексації у відповідному місяці підвищення доходу, розміру підвищення грошового забезпечення та співвідношення зазначених величин.

Відповідно, для застосування абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити фактичні обставини, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Суд зазначає, що предметом доказування у цій справі є не лише факт проходження позивачем військової служби та отримання грошового забезпечення, а й наявність визначених Порядком №1078 передумов для нарахування саме індексації-різниці за заявлені періоди.

Щодо наявності у позивача права на індексацію-різницю за період з 25.02.2022 по 07.06.2024, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивача зараховано на військову службу з 25.02.2022, що підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2022 №38.

Таким чином, станом на березень 2018 року позивач не перебував на військовій службі у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та не отримував грошового забезпечення за посадою, на яку його призначено у лютому 2022 року.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки позивач обґрунтовує право на індексацію-різницю саме підвищенням посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року.

Суд зазначає, що запровадження нових розмірів посадових окладів постановою Кабінету Міністрів України №704 визначило березень 2018 року місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) для відповідних посад військовослужбовців. Однак сама по собі ця обставина не є безумовною підставою для нарахування кожному військовослужбовцю індексації-різниці незалежно від часу початку проходження ним військової служби.

За змістом абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 визначення індексації-різниці передбачає порівняння розміру підвищення грошового доходу та суми можливої індексації у місяці такого підвищення.

Водночас пунктом 10-2 Порядку №1078 передбачено особливості обчислення індексу споживчих цін для новоприйнятих працівників, відповідно до яких обчислення індексу для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вони займають.

Отже, визначальним для обчислення поточної індексації є місяць останнього підвищення посадового окладу за відповідною посадою, а не виключно місяць прийняття особи на службу. Водночас право на індексацію-різницю потребує окремого встановлення передбачених пунктом 5 Порядку №1078 умов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав розрахунку індексації-різниці, який би містив визначені відповідно до Порядку №1078 величини можливої індексації та підвищення грошового доходу у березні 2018 року, а також не навів належного обґрунтування того, яким чином право на відповідну виплату виникло саме у нього з огляду на початок проходження військової служби у лютому 2022 року.

Наявні у матеріалах справи накази про зарахування на військову службу та картки особового рахунку підтверджують факт проходження служби й отримання грошового забезпечення у 2022–2025 роках, однак не встановлюють факту виникнення у позивача індексації-різниці у березні 2018 року та її збереження як окремої складової грошового забезпечення на момент зарахування на службу у 2022 році.

При цьому суд не ототожнює відсутність індивідуальних відомостей про грошове забезпечення позивача за лютий–березень 2018 року з відсутністю права на будь-яку індексацію. Вказана обставина оцінюється виключно у взаємозв`язку з обраним позивачем способом обґрунтування вимог щодо індексації-різниці.

Згідно з долученими до матеріалів справи картками особового рахунку, позивачу здійснювалися нарахування індексації грошового забезпечення, зокрема за лютий 2022 року - 96,05 грн, за березень–травень 2022 року - по 672,35 грн, за червень 2022 року - 913,01 грн, за липень 2022 року - 1017,21 грн, за серпень 2022 року - 1066,00 грн, за вересень–листопад 2022 року - по 1281,80 грн, за грудень 2022 року - 1424,80 грн.

Наведені відомості узгоджуються з доводами відповідача про проведення нарахувань поточної індексації грошового забезпечення з урахуванням установленого законодавством механізму обчислення індексу споживчих цін.

Разом із тим факт виплати поточної індексації сам по собі не виключає можливості нарахування індексації-різниці за наявності відповідних правових підстав. Проте у цій справі матеріалами не підтверджено виникнення у позивача права на додаткову суму індексації-різниці, яка підлягала б виплаті понад фактично нараховані суми.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для висновку про протиправність дій відповідача щодо ненарахування позивачу індексації-різниці за період із 25.02.2022 по 31.12.2022.

Щодо нарахування індексації грошового забезпечення у 2023 році, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до карток особового рахунку за січень 2023 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 1470,83 грн, тоді як за наступні місяці 2023 року нарахування індексації не здійснювалося.

Відповідач у відзиві обґрунтовує відсутність нарахувань у 2023 році положеннями Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік.

Суд зазначає, що законодавче зупинення дії Закону №1282-XII у 2023 році має враховуватися під час визначення обов`язку відповідача щодо нарахування індексації за цей період.

Водночас необхідно розмежовувати виникнення нових сум поточної індексації та можливе збереження права на індексацію-різницю, сформовану в попередні періоди. Саме по собі зупинення дії Закону №1282-XII не може без додаткової правової оцінки розглядатися як доказ припинення будь-якого раніше набутого права на відповідну виплату.

Разом із тим у цій справі не встановлено факту виникнення у позивача права на індексацію-різницю до 01.01.2023, а відтак відсутні підстави для висновку про наявність невиплаченої суми такої індексації, яка мала зберігатися протягом 2023 року.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відсутність нарахування позивачу індексації-різниці за 2023 рік не свідчить про протиправність поведінки відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Щодо нарахування індексації за період із 01.01.2024 по 07.06.2024, суд зазначає наступне.

Статтею 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024.

Таким чином, у 2024 році законодавцем визначено особливий порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідач у відзиві зазначив, що встановлений поріг індексації у 103 відсотки було перевищено лише за результатами обчислення індексу споживчих цін за червень 2024 року, у зв`язку з чим право на поточну індексацію виникло із серпня 2024 року.

Як підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.06.2024 №159, позивача виключено зі списків особового складу 07.06.2024.

Отже, протягом періоду з 01.01.2024 по 07.06.2024 позивач проходив військову службу до настання визначеного відповідачем місяця виникнення права на поточну індексацію у 2024 році.

Разом із тим предметом заявлених позовних вимог є не правильність визначення місяця виникнення права на поточну індексацію, а наявність підстав для додаткового нарахування індексації-різниці відповідно до абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено виникнення у позивача права на таку індексацію-різницю у попередні періоди, а також не встановлено інших обставин, які зумовлювали б обов`язок відповідача нарахувати її за січень–червень 2024 року, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо нарахування індексації за період із 02.09.2024 по 31.10.2025, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2024 №246 ОСОБА_1 повторно зараховано до списків особового складу та призначено на відповідну посаду.

Отже, із 02.09.2024 розпочався новий період проходження позивачем військової служби, що підтверджується відповідним наказом та відомостями про нарахування грошового забезпечення.

Відповідно до карток особового рахунку позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення за жовтень–грудень 2024 року в сумі 130,20 грн щомісяця та за січень 2025 року в сумі 254,35 грн.

Наведені обставини підтверджують здійснення відповідачем нарахувань індексації грошового забезпечення після повторного зарахування позивача на військову службу.

Суд зазначає, що повторне зарахування на військову службу не є самостійною підставою для виникнення права на індексацію-різницю, визначену за правилами березня 2018 року.

Водночас при визначенні права на поточну індексацію необхідно враховувати приписи пункту 10-2 Порядку №1078, які пов`язують обчислення індексу споживчих цін із місяцем підвищення посадового окладу за відповідною посадою.

Таким чином, нарахування індексації за другим періодом проходження військової служби повинно здійснюватися з урахуванням чинних на відповідний час нормативних положень та фактичних обставин грошового забезпечення позивача.

Статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено особливості обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення у 2025 році, зокрема прийняття січня 2025 року за 1 або 100 відсотків.

Як вбачається з карток особового рахунку, за лютий–липень 2025 року індексація позивачу не нараховувалася, а за серпень–жовтень 2025 року нараховувалася в сумі 133,23 грн щомісячно.

Відповідно до наказу від 31.10.2025 №304 позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що відсутність нарахування поточної індексації в окремі місяці 2025 року сама по собі не свідчить про порушення права позивача на індексацію-різницю.

Для встановлення такого порушення необхідно підтвердити наявність визначених пунктом 5 Порядку №1078 умов виникнення відповідної виплати, її розмір та обов`язок відповідача здійснювати виплату протягом заявленого періоду.

Натомість матеріали справи не містять достатніх відомостей, які б підтверджували виникнення у позивача права на індексацію-різницю у березні 2018 року або в інший визначений відповідно до Порядку №1078 місяць підвищення посадового окладу, а також наявність невиплаченої суми такої індексації протягом вересня 2024 року — жовтня 2025 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за період із 02.09.2024 по 31.10.2025.

Суд зазначає, що право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення є встановленою законом державною гарантією та не може ставитися в залежність виключно від наявності бюджетних асигнувань.

Водночас наявність загального права на індексацію грошового забезпечення не означає безумовного права на отримання кожного з передбачених законодавством видів індексації незалежно від визначених нормативними актами умов їх нарахування.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує факту нарахування та виплати йому поточної індексації за окремі місяці проходження військової служби, однак вважає, що відповідач повинен був додатково визначити та виплатити індексацію-різницю.

Таким чином, предметом судової оцінки є наявність у позивача права на відповідну додаткову виплату, а не загальна правомірність усіх нарахувань грошового забезпечення за 2022–2025 роки.

Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України №704 та положення абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 підтверджують існування передбаченого законодавством механізму визначення індексації-різниці, проте самі по собі не встановлюють факту виникнення у позивача права на її отримання.

Водночас доводи відповідача щодо повноти нарахування поточної індексації також не є самостійним доказом відсутності права на індексацію-різницю, оскільки зазначені виплати мають різні правові підстави виникнення.

Однак, оцінюючи наведені доводи у сукупності з наказами про проходження військової служби, картками особового рахунку, відомостями про фактично нараховану індексацію та законодавчим регулюванням відповідних періодів, суд не встановив обставин, які б підтверджували обов`язок відповідача здійснити додаткове нарахування індексації-різниці за заявлені позивачем періоди.

При цьому суд враховує, що позивач розпочав проходження військової служби у лютому 2022 року, тобто після підвищення посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року, а тому застосування до нього механізму індексації-різниці, пов`язаного з таким підвищенням, потребує встановлення додаткових фактичних і правових передумов, які наявними матеріалами справи не підтверджені.

Сам по собі факт відсутності відповіді на звернення позивача щодо перерахунку індексації не доводить наявності матеріально-правових підстав для здійснення відповідної виплати. Водночас питання належного розгляду такого звернення є відмінним від питання правомірності ненарахування індексації-різниці та оцінюється судом у межах заявленого предмета спору.

Суд також зазначає, що встановлені у справі обставини не спростовують загального права позивача на індексацію грошового забезпечення відповідно до закону та не виключають можливості захисту такого права у разі встановлення конкретних порушень порядку її нарахування.

Разом із тим у межах заявлених позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації-різниці за правилами абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078 належних підстав для покладення на відповідача відповідного обов`язку судом не встановлено.

Відтак вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок і виплату індексації-різниці за періоди з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 є необґрунтованою.

З огляду на наведене, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши фактичні обставини проходження позивачем військової служби, характер спірних правовідносин, особливості правового регулювання індексації грошового забезпечення у 2022–2025 роках та зміст заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неправильного нарахування на виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 25.02.2022 по 07.06.2024 та з 02.09.2024 по 31.10.2025 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.В. Друзенко