Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №460/16739/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16739/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02 липня 2026 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з дня звернення із заявою про її призначення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, які були безпідставно не враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 04.09.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як дружина військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026 їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав розірвання зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем. Вказує, що після розірвання шлюбу продовжувала проживати з ОСОБА_2 однією сім`єю до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 10.05.2024 у справі №557/36/24, яке набрало законної сили. Вважає, що відповідач безпідставно не врахував встановлені судовим рішенням обставини фактичних сімейних відносин та неправильно застосував положення пенсійного законодавства. Крім того, зазначає про протиправне незарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.09.1994 по 04.01.1999 через виправлення дати звільнення у трудовій книжці та з 20.09.2006 по 23.10.2006 у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків, оскільки недоліки ведення трудової документації та невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати страхових внесків не можуть бути підставою для обмеження пенсійних прав працівника. З огляду на викладене вважає оскаржуване рішення протиправним, просить його скасувати, зобов`язати призначити дострокову пенсію за віком із дня звернення із відповідною заявою та зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як дружина військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25.08.2005, що відображено у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжували проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Зазначені обставини встановлені рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 10.05.2024 у справі №557/36/24, яке набрало законної сили, відповідно до якого встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 25.08.2005 по 20.09.2022.

Як вбачається із зазначеного судового рішення, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на загибель ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби та встановлений судовим рішенням факт їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу до дня його загибелі.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №172750009242 від 02.07.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається зі змісту рішення №172750009242 від 02.07.2026, підставою для відмови у призначенні пенсії визначено те, що шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано 25.08.2005, а тому на день загибелі військовослужбовця позивач не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.

Водночас у зазначеному рішенні відповідачем відображено обставини, встановлені рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 10.05.2024 у справі №557/36/24, щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу після його розірвання.

Згідно зі змістом оскаржуваного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, посилаючись на положення пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», дійшло висновку про відсутність у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем на момент його смерті.

Крім того, судом встановлено, що під час розгляду документів позивача органом Пенсійного фонду України не зараховано до її страхового стажу період роботи з 05.09.1994 по 04.01.1999 у зв`язку з наявністю виправлення дати звільнення у трудовій книжці, яке відповідач розцінив як порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Як вбачається зі змісту рішення №172750009242 від 02.07.2026, підставою для неврахування зазначеного періоду роботи визначено недоліки оформлення запису про звільнення у трудовій книжці позивача.

Також судом встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 20.09.2006 по 23.10.2006.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення, підставою для неврахування вказаного періоду роботи визначено відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків за відповідний період.

Отже, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026, позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком, а також не враховано до її страхового стажу періоди роботи з 05.09.1994 по 04.01.1999 та з 20.09.2006 по 23.10.2006 із зазначених у рішенні підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026, зобов`язання призначити дострокову пенсію за віком із дня звернення із заявою про її призначення та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, не враховані під час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 справі присвоєно №460/16739/26 та визначено для її розгляду суддю Друзенко Н.В.

Як вбачається з клопотання представника позивача, сформованого в системі «Електронний суд» 04.09.2026, під час підготовки позовної заяви у її вступній частині не було зазначено повних відомостей щодо другого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. У зв`язку з цим представником позивача подано клопотання про уточнення складу учасників справи №460/16739/26, у якому зазначено, що позовні вимоги пред`явлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, а також із неврахуванням окремих періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі — Закон №2262-XII), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, та членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, — якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше п`яти років після припинення її виплати.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Частиною другою статті 30 Закону №2262-XII встановлено, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема:

- батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

- батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за п`ять років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або за наявності інших передбачених цією нормою підстав для дострокового пенсійного забезпечення;

- дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли восьмирічного віку, і не працює.

Відповідно до статті 31 Закону №2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб.

Відповідно до статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII визначено Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі — Порядок №3-1).

Відповідно до Порядку №3-1 для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються документи, що підтверджують обставини смерті годувальника, належність заявника до кола осіб, які мають право на відповідну пенсію, а також документи, що засвідчують родинні відносини. Для призначення пенсії дружині (чоловікові) померлого годувальника передбачено подання документа, що підтверджує перебування у шлюбі.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 14.05.2026 у справі №580/1977/25 Верховний Суд, здійснивши системний аналіз положень статті 30 Закону №2262-XII та статей 3, 21, 27, 36 Сімейного кодексу України, дійшов висновку, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника — військовослужбовця, є персоніфікованим та вичерпним. Зазначені норми не передбачають можливості віднесення до відповідного кола осіб за іншими критеріями визначення поняття сім`ї, зокрема за ознаками спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Верховний Суд зазначив, що вжиті у Законі №2262-XII поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя, тобто особу, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником. При цьому законодавець не ототожнює поняття «сім`я» у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України з поняттям «подружжя», яке використовується у статті 30 Закону №2262-XII та охоплює осіб, між якими зареєстровано шлюб.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.02.2025 у справі №240/12904/23, відповідно до якого у розумінні статті 30 Закону №2262-XII та статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника саме як дружина або чоловік.

Крім того, у постанові від 31.10.2019 у справі №461/3169/17 Верховний Суд зазначив, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус подружжя чоловік та жінка набувають лише в разі державної реєстрації шлюбу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-615а14 та постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/1501/18.

У постанові від 14.05.2026 у справі №580/1977/25 Верховний Суд також зазначив про відсутність підстав для відступу від раніше сформованих правових висновків щодо застосування статті 30 Закону №2262-XII, оскільки законодавче регулювання не зазнало змін, які б зумовлювали інший підхід до визначення кола непрацездатних членів сім`ї для цілей призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Наведені правові висновки Верховного Суду підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби, а також правомірність неврахування окремих періодів роботи позивача до її страхового стажу.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із необхідності встановлення наявності у позивача передбачених законом правових підстав для призначення відповідного виду пенсійного забезпечення, зокрема належності позивача до визначеного пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кола осіб, які мають право на дострокову пенсію за віком.

Щодо правомірності відмови у призначенні дострокової пенсії за віком суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25.08.2005, що відображено у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026.

Водночас після розірвання шлюбу зазначені особи продовжували спільно проживати, вести спільне господарство та підтримувати сімейні відносини до дня загибелі ОСОБА_2 .

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 10.05.2024 у справі №557/36/24, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 25.08.2005 по 20.09.2022.

Як вбачається зі змісту зазначеного судового рішення, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини загибелі ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби та факт спільного проживання позивача із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю після розірвання зареєстрованого шлюбу.

Як встановлено судом, позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №172750009242 від 02.07.2026, яким позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком з підстав відсутності зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем на момент його смерті.

Оцінюючи правомірність зазначеного рішення, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, які загинули (померли) під час виконання обов`язків військової служби, за наявності інших передбачених цією нормою умов.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов`язує виникнення права на відповідний вид пенсійного забезпечення не лише з фактом загибелі військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби, але й із належністю заявника до визначеного законом кола осіб.

При цьому використане законодавцем поняття «дружина (чоловік)» має самостійне правове значення та підлягає застосуванню з урахуванням положень сімейного законодавства, які визначають порядок виникнення та припинення шлюбних правовідносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Водночас положення частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України, які визначають поняття сім`ї та підстави її створення, не ототожнюють будь-які сімейні відносини із правовим статусом подружжя.

Отже, правове поняття сім`ї є ширшим за поняття подружжя, однак не кожна особа, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю, набуває статусу його дружини або чоловіка для цілей застосування спеціального законодавства про пенсійне забезпечення.

Суд зазначає, що наведене розмежування має визначальне значення для вирішення спірних правовідносин, оскільки право на дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникає за наявності встановлених цією нормою юридичних умов, які не можуть бути замінені іншими обставинами, навіть якщо останні підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічний підхід до розмежування правового статусу подружжя та осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, викладено Верховним Судом у постанові від 14.05.2026 у справі №580/1977/25.

Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд розглянув спір щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника колишній дружині загиблого військовослужбовця, яка після розірвання зареєстрованого шлюбу продовжувала проживати з ним однією сім`єю, що було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку, що спосіб викладення частин другої та четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить про чітке й однозначне визначення кола осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Верховний Суд наголосив, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника - військовослужбовця, є персоніфікованим і вичерпним та не передбачає можливості віднесення до відповідного кола осіб за іншими критеріями визначення поняття сім`ї, зокрема за ознаками спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що поняття «чоловік» та «дружина» у розумінні спеціального законодавства про пенсійне забезпечення позначають одного з подружжя, тобто особу, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником.

За висновком Верховного Суду, системний аналіз статей 3, 21, 27, 36 Сімейного кодексу України та статті 30 Закону №2262-XII свідчить про те, що законодавець не ототожнює поняття «сім`я» із поняттям «подружжя», яке використовується у спеціальному законодавстві про пенсійне забезпечення та охоплює осіб, між якими було зареєстровано шлюб.

При цьому Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 у справі №580/1977/25 врахував правовий висновок, викладений у постанові від 24.02.2025 у справі №240/12904/23, відповідно до якого право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника як дружина або чоловік мають особи, які перебували із померлим у зареєстрованому шлюбі, тоді як проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або взаємне утримання не зумовлює набуття правового статусу подружжя.

Також у постанові від 31.10.2019 у справі №461/3169/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус подружжя чоловік та жінка набувають лише в разі державної реєстрації шлюбу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-615а14 та Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/1501/18.

Суд зазначає, що хоча предметом розгляду Верховного Суду у справі №580/1977/25 було призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII, а у цій справі спір стосується призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наведені правові висновки мають значення для вирішення питання щодо правового статусу особи як дружини або чоловіка загиблого військовослужбовця.

Водночас суд враховує відмінність нормативного регулювання зазначених видів пенсійного забезпечення та застосовує наведені висновки Верховного Суду саме в частині правового розмежування зареєстрованого шлюбу і фактичних сімейних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 10.05.2024 у справі №557/36/24 встановлено саме факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 25.08.2005 по 20.09.2022.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, за визначених цією нормою умов не підлягають повторному доказуванню під час розгляду іншої справи.

Отже, встановлений зазначеним судовим рішенням факт спільного проживання позивача із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю не ставиться судом під сумнів та враховується під час вирішення спору.

Разом із тим, преюдиційне значення судового рішення поширюється на встановлені ним фактичні обставини та не означає автоматичного виникнення у відповідної особи правового статусу, який законом пов`язується з іншими юридичними фактами.

Зокрема, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є тотожним встановленню факту перебування у зареєстрованому шлюбі та не може замінювати державну реєстрацію шлюбу як юридичну підставу виникнення прав та обов`язків подружжя.

Таким чином, рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 10.05.2024 у справі №557/36/24 підтверджує існування фактичних сімейних відносин між позивачем та загиблим військовослужбовцем, однак не змінює правових наслідків розірвання їхнього шлюбу 25.08.2005 та не встановлює наявності зареєстрованого шлюбу станом на 20.09.2022.

Суд зазначає, що наявність тривалих сімейних відносин, спільного проживання та ведення спільного господарства є юридично значущими обставинами для тих правовідносин, у яких закон пов`язує виникнення відповідних прав саме з фактом проживання однією сім`єю.

Водночас у спірних правовідносинах законодавець визначив спеціальну категорію осіб, яким надається право на дострокове пенсійне забезпечення, використавши поняття «дружина (чоловік)», що не є тотожним загальному поняттю члена сім`ї.

Відтак суд дійшов висновку, що надане позивачем судове рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є достатньою правовою підставою для призначення їй дострокової пенсії за віком як дружині загиблого військовослужбовця відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оцінюючи доводи позивача щодо передбаченої зазначеною нормою умови невступу в повторний шлюб, суд зазначає, що така умова не змінює визначеного законом кола осіб, які мають право на відповідний вид пенсійного забезпечення.

За змістом пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» умова щодо невступу в повторний шлюб застосовується до осіб, які мають правовий статус дружини або чоловіка загиблого військовослужбовця, та не передбачає самостійного набуття такого статусу особою, шлюб якої з військовослужбовцем було розірвано до його загибелі.

Отже, відсутність факту укладення позивачем повторного шлюбу сама по собі не свідчить про збереження за нею правового статусу дружини ОСОБА_2 після розірвання зареєстрованого шлюбу 25.08.2005.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи позивача про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та відсутність повторного шлюбу є достатніми підставами для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд також враховує, що станом на день загибелі ОСОБА_2 20.09.2022 зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_1 був припинений, а обставин повторної державної реєстрації шлюбу матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин позивач не мала правового статусу дружини загиблого військовослужбовця, необхідного для призначення дострокової пенсії за віком на заявленій нею правовій підставі.

Водночас суд зазначає, що наведений висновок не заперечує факту існування між позивачем та загиблим військовослужбовцем сімейних відносин, встановленого судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не ставить під сумнів обставин загибелі ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби.

Однак зазначені обставини не змінюють установленого законом порядку набуття права на відповідний вид пенсійного забезпечення та не можуть бути підставою для покладення на орган Пенсійного фонду України обов`язку призначити пенсію за відсутності передбачених законом умов.

Щодо доводів позивача про порушення права на соціальний захист суд зазначає наступне.

Право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, реалізується у порядку та на умовах, визначених законодавством України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює умови призначення пенсій за віком, зокрема визначає окремі категорії осіб, які мають право на дострокове пенсійне забезпечення.

Суд виходить із того, що встановлення законодавцем спеціальних умов та критеріїв набуття права на відповідний вид пенсійного забезпечення саме по собі не свідчить про порушення права особи на соціальний захист.

У спірному випадку відмова відповідача ґрунтується на відсутності передбаченого пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» юридичного статусу дружини загиблого військовослужбовця.

При цьому матеріали справи не свідчать про застосування відповідачем до позивача інших умов пенсійного забезпечення, ніж ті, що передбачені законодавством для осіб відповідної категорії.

Відтак доводи позивача про порушення її права на соціальний захист не спростовують відсутності встановлених законом підстав для призначення дострокової пенсії за віком саме як дружині загиблого військовослужбовця.

Щодо незарахування окремих періодів роботи до страхового стажу позивача суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, під час розгляду заяви ОСОБА_1 органом Пенсійного фонду України не враховано до її страхового стажу періоди роботи з 05.09.1994 по 04.01.1999 та з 20.09.2006 по 23.10.2006.

Зі змісту рішення №172750009242 від 02.07.2026 вбачається, що підставою для незарахування періоду роботи з 05.09.1994 по 04.01.1999 визначено наявність виправлення дати звільнення у трудовій книжці позивача, а періоду з 20.09.2006 по 23.10.2006 - відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначених законодавством, що діяло раніше.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд враховує, що недоліки оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для неврахування періоду роботи, якщо факт її виконання підтверджується належними доказами.

Відповідний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на яку посилається позивач.

Водночас питання підтвердження страхового стажу та питання наявності права на призначення конкретного виду пенсійного забезпечення є взаємопов`язаними, проте не тотожними.

У цій справі судом встановлено відсутність у позивача необхідного правового статусу дружини загиблого військовослужбовця, з яким пункт 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пов`язує право на дострокову пенсію за віком.

За таких обставин навіть за умови підтвердження спірних періодів роботи та їх включення до страхового стажу зазначена обставина не усуває відсутності іншої обов`язкової юридичної передумови для призначення позивачу дострокової пенсії за віком на заявленій підставі.

Разом із тим суд зазначає, що самостійна позовна вимога про зарахування періодів роботи до страхового стажу підлягає окремій оцінці незалежно від вирішення питання про право на дострокову пенсію за віком.

При цьому наведені у позовній заяві обставини щодо виправлення запису в трудовій книжці та відсутності відомостей про сплату страхових внесків не дають самі по собі підстав для висновку про відсутність у позивача відповідних періодів страхового стажу. Водночас у наданих суду матеріалах не наведено змісту первинних документів, які дозволяли б встановити характер виправлення запису про звільнення, належність відповідних записів позивачу, а також підтвердити обставини її роботи та сплати страхових внесків у період з 20.09.2006 по 23.10.2006.

Отже, за наявними матеріалами відсутні достатні підстави для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області обов`язку безпосередньо зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача.

Водночас такий висновок не позбавляє позивача права на підтвердження відповідних періодів роботи у встановленому законодавством порядку та їх врахування під час вирішення питання про пенсійне забезпечення за наявності передбачених законом умов.

Щодо заявлених позивачем вимог про скасування рішення та зобов`язання відповідачів вчинити певні дії суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час вирішення питання про призначення дострокової пенсії за віком зобов`язане застосовувати положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не наділене повноваженнями самостійно розширювати визначене цим Законом коло осіб, які мають право на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Судом встановлено, що на момент загибелі ОСОБА_2 20.09.2022 зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_1 був припинений, а встановлений рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 10.05.2024 у справі №557/36/24 факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є тотожним правовому статусу подружжя.

Застосовуючи положення пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у системному зв`язку зі статтями 3, 21, 27, 36 Сімейного кодексу України та враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду щодо розмежування фактичних сімейних відносин і зареєстрованого шлюбу, суд дійшов висновку про відсутність у позивача необхідної правової передумови для призначення дострокової пенсії за віком як дружині загиблого військовослужбовця.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком з підстав відсутності зареєстрованого шлюбу із загиблим військовослужбовцем на момент його смерті відповідає зазначеному нормативно-правовому регулюванню.

Таким чином, правові підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення з наведених позивачем мотивів відсутні.

Оскільки вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком із дня звернення із відповідною заявою є похідною від вимоги про скасування рішення щодо відмови у її призначенні, підстави для задоволення зазначеної вимоги також відсутні.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 05.09.1994 по 04.01.1999 та з 20.09.2006 по 23.10.2006 суд зазначає, що така вимога заявлена позивачем у взаємозв`язку з оскарженням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02.07.2026, під час прийняття якого відповідні періоди роботи не були враховані до страхового стажу позивача. Водночас судом встановлено відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення, оскільки відмова у призначенні дострокової пенсії за віком ґрунтується на відсутності у позивача передбаченого законом правового статусу дружини загиблого військовослужбовця. За таких обставин, враховуючи, що вимога про зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу заявлена як похідна від вимоги про скасування рішення пенсійного органу та спрямована на усунення наслідків його прийняття, суд дійшов висновку, що за відсутності підстав для скасування оскаржуваного рішення, правомірність якого встановлена судом, відсутні й підстави для задоволення зазначеної похідної позовної вимоги. При цьому наведений висновок не позбавляє позивача права на підтвердження відповідних періодів роботи та їх зарахування до страхового стажу в установленому законодавством порядку під час вирішення питання про призначення пенсійного забезпечення.

З огляду на встановлені обставини справи, наведене нормативно-правове регулювання та правові висновки Верховного Суду суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, оцінивши встановлені обставини справи у їх сукупності, дослідивши надані докази та врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 14.05.2026 у справі №580/1977/25, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію в разі втрати годувальника є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172750009242 від 02 липня 2026 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з дня звернення із заявою про її призначення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, які були безпідставно не враховані при прийнятті оскаржуваного рішення– відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)

Суддя Н.В. Друзенко