Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/13053/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №638/13053/26

Суддя: Латка І. П.

Справа № 638/13053/26

Провадження № 2/638/9124/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус ХМНО Погрібна Тетяна Петрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 визнання особи такою, що постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не прийняла спадщину, третя особа – приватний нотаріус ХМНО Погрібна Тетяна Петрівна,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, третя особа – приватний нотаріус ХМНО Погрібна Тетяна Петрівна, в якому просив суд:

1) визнати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що постійно не проживав зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) визнати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.1971. Під час перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 .

13.11.2008 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Крім того, 25.09.2018 ОСОБА_1 придбано за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П. 06.06.2025 після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу номер у спадковому реєстрі 74174612, номер у нотаріуса 25/2025. Після смерті ОСОБА_4 є два спадкоємці: син та чоловік, які на дату смерті спадкодавця були зареєстровані з нею за однією адресою.

03.06.2026 приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Тетяною Петрівною видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину в цілому на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки на день смерті ОСОБА_4 , згідно з інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова разом з нею були зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_2 у 2021 році виїхав за межі України та з тих пір до України не повертався. Отже, відповідач не проживав постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки виїхав за кордон за декілька років до смерті матері. Сама по собі державна реєстрація відповідача у квартирі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті ОСОБА_4 за адресою реєстрації, що відповідає сталій та послідовній практиці Верховного Суду.

Позивач зазначає, що відповідач не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, не подавав, натомість врахований до кола спадкоємців лише на підставі реєстрації місця проживання зі спадкодавцем на дату її смерті, що суперечить положенням ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Таким чином, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину зумовила звернення ОСОБА_1 до суду, з метою визнання та захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 01.01.2019 по теперішній час; витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Погрібної Тетяни Петрівни належним чином засвідчену копію спадкової справи № 25/2025, номер в Реєстрі 74174612, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

16 червня 2026 року до суду надійшли докази, витребувані у Адміністрації Державної прикордонної служби України, а 07 липня 2026 року до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Погрібної Тетяни Петрівни надійшла належним чином засвідчена копія витребуваної спадкової справи.

Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року за клопотанням позивача викликано в судове засідання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач та третя особа про судове засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11 серпня 1971 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб у Палаці одружень в м. Харкові, про що складено відповідний актовий запис № 4624 від 11.08.1971, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 11.08.1971.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син – ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 7792 від 13.12.1989, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13.12.1989.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харків померла ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 108 від 02 січня 2025 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02.01.2025.

На час смерті ОСОБА_4 на праві власності відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2007 у справі № 2-5017/2007 належала квартира за адресою: АДРЕСА_4 , яка увійшла до складу спадщини.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 02.06.2026 станом на день смерті ОСОБА_4 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , разом зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. на підставі заяви про відмову від спадщини у простій письмовій формі від ОСОБА_2 , яка надійшла поштою, відповідно до Підпункту пункту 3 глави 10 розділу II в редакції Наказів Міністерства юстиції № 888/5 від 15.05.2013, № 405/5 від 14.02.2025, заведено спадкову справу № 25/2025 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

У заяві в простій письмовій формі ОСОБА_2 зазначив, що йому відомо про необхідність нотаріального засвідчення заяви про відмову від спадщини, та повідомив, що нотаріально засвідчена заява буде надіслана пізніше.

В матеріалах спадкової справи № 25/2025 відсутня нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 про відмову від спадщини.

У Спадковому реєстрі відсутні інші відкриті спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 81439357 від 06.06.2025.

За життя ОСОБА_4 заповіт не склала, спадкові договори не укладала, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 81439414 від 06.06.2025.

02 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Погрібної Тетяни Петрівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.06.2026 № 51/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в цілому на квартиру АДРЕСА_2 .

Постанова мотивована тим, що у спадковій справі 25/2025 знаходиться заява у простій письмовій формі від ОСОБА_2 , яка надійшла поштою та неналежно оформленою. На теперешній час ОСОБА_2 не надіслав заяву, справжність підпису на якій була б нотаріально засвідченою і особисто не з`являвся до нотаріуса, таким чином не з`ясована його воля щодо прийняття або відмови від спадщини. Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова на день смерті ОСОБА_4 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею були зареєстровані: 1. Чоловік - ОСОБА_1 ; 2. Син - ОСОБА_2 . За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.06.2026 № 19.5.1/45784-26-Вих ОСОБА_2 в період з 01.01.2019 по 16.06.2026 неодноразово перетинав державний кордон України, востаннє перетнув кордон 26.04.2019 о 17:52:14 год. в пункті пропуску «Гоптівка» у напрямку «Виїзд» та більше на територію України не повертався.

Допитана як свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що з 1979 року мешкає по сусідству з позивачем. Сина позивача востаннє бачила у 2019 або у 2020 році. Коли ОСОБА_4 померла, то її сина свідок не бачила. Задовго до війни він виїхав за кордон і не повертався в Україну, про що їй за життя повідомила померла. До виїзду з України він також не мешкав за цією адресою, оскільки проживав у іншому районі міста. На похороні матері свідок відповідача не бачила.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що є сусідом позивача. Проживає в будинку з 7-річного віку. З сином позивача знайомий особисто. Востаннє його бачив до 2020 року. Після смерті ОСОБА_4 відповідача не бачив. Померла за життя казала, що син виїхав закордон. На момент її смерті ОСОБА_2 в квартирі не мешкав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має – перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша, друга статті 1220 ЦК України).

У частині першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Тобто, будь-який спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що своєчасно прийняв спадщину.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , який прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, посилався на те, що ОСОБА_2 не проживав постійно разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , як того вимагає ч. 3 ст. 1268 ЦК України, відтак спадщину не прийняв. На переконання позивача, сама по собі його реєстрація за однією адресою зі спадкодавцем не свідчить про прийняття ним спадщини без фактичного проживання за адресою реєстрації.

При цьому, позивач вважає, що позбавлений іншої можливості, крім як в судовому порядку встановити юридичний факт не проживання відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, ОСОБА_1 фактично намагається довести своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , як єдиного спадкоємця першої черги за законом, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Необхідність судового захисту права шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, позивач пов`язує з наявними перешкодами в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, що підтверджується постановою державного нотаріуса від 03.06.2026 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно.

Надаючи оцінку вказаним доводам та обставинам, суд зазначає наступне.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову ОСОБА_1 визначив вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та неприйняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті дружини.

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті дружини.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 305/2221/21.

У цій постанові Верховний Суд також звернув увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог заявлено не було. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивача і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.

Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

З урахуванням викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не прийняла спадщину, у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не прийняла спадщину, третя особа – приватний нотаріус ХМНО Погрібна Тетяна Петрівна.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Латка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua