Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №398/4653/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Суд: Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №398/4653/26

Суддя: Ремезок А. Ю.

Справа №: 398/4653/26

провадження №: 2/398/4241/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Ремезок А.Ю., за участі секретаря судового засідання Остапенко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог, позиції сторін, процесуальні дії

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 128 649,62 грн пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 19.12.2015. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.05.2026 шлюб між ними розірвано. Від спільного життя з відповідачем мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на утриманні позивачки. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.07.2024 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дітей розмір 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 01.10.2023 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В провадженні Олександрійського ВДВС перебуває відкрите виконавче провадження про стягнення аліментів. Однак, не зважаючи на здійснювані державним виконавцем заходи, відповідач свого обов`язку по утриманню дітей не виконував, у зв`язку з чим в період з жовтня 2023 року по квітень 2026 року утворилась заборгованість по аліментам в сумі 128 649,92 грн, яку він погасив лише у травні 2026. Відповідач є повнолітнім, увесь період прострочення сплати аліментів, будучи зареєстрований як ФОП здійснював підприємницьку діяльність, у зв`язку з чим має можливість сплачувати аліменти, але ухилявся від зазначеного обов`язку. Відповідно до розрахунку пені, що додається, сума пені, нарахована за період від дня виникнення заборгованості по квітень 2026 складає 457 940,72 грн. В той же час, на підставі ч. 1 ст. 196 СК України вважає, що з відповідача необхідно стягнути пеню, яка не перевищує 100% розміру заборгованості, а саме 128 649,62 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2026 провадженні у справі було відкрито, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін 04.08.2026.

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Долиною Л.Г. подано письмові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає. Зазначає, що дійсно, у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів в період з жовтня 2023 по квітень 2026 у розмірі 128 649,92 грн, однак її погашено і станом на 31.05.2026 заборгованості зі сплати аліментів немає. На підставі ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 сплатив на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 12 961,60 грн. Крім того, на утриманні ОСОБА_2 перебуває донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якої ним щомісячно сплачуються аліменти у розмірі 850 грн з індексацією цієї суми відповідно до закону, починаючи з 19.10.2018 і до досягнення донькою повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітніх синів, яка утворилась протягом жовтня 2023-квітня 2026 років виникла не з вини платника аліментів, а внаслідок збігу об`єктивних та непередбачуваних обставин, які не залежали від його волі, зокрема, початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, введення воєнного стану на всій території України, відсутність стабільного та регулярного доходу. Зокрема, згідно довідки форми ОК-5, відповідач в період з 2023 по травень 2026 не працював, не мав стабільного та регулярного доходу, внаслідок чого не мав змоги щомісячно сплачувати аліменти на утримання малолітніх синів. На даний час відповідач регулярно та стабільно сплачує аліменти на утримання малолітніх синів шляхом перерахування щомісячних платежів.

Судове засідання, призначене на 04.08.2026 відкладено за клопотанням представника позивачки на 14.09.2026.

Представником позивачки адвокатом Гулян Я.В. подано письмові додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що з часу відкриття виконавчого провадження державним виконавцем систематично вживались заходи для спонукання відповідача до своєчасної оплати аліментів та погашення заборгованості. Так, 07.07.2025 постановою державного виконавця на відповідача було накладено штраф в сумі 12 961,60 грн. Однак даний штраф він сплатив лише в травні 2026 року. 22.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30% від розміру заборгованості в сумі 40 527,79 грн. Крім того, відповідача було мобілізовано та він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач має двох спільних з позивачкою дітей та доньку від першого шлюбу. Факт перебування на утриманні відповідача дітей є законною підставою для звільнення з військової служби у відповідності до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу, однак виключно за умови відсутності заборгованості по аліментам, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Тож сплата заборгованості по аліментам відповідачем мотивована не усвідомленням ним своїх батьківських обов`язків, а вимушеною дією для отримання відповідних преференцій у військовій службі.

Представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач не заперечує, що у певні періоди здійснював торгівлю на ринку з метою отримання коштів для забезпечення своїх життєвих потреб. Однак така діяльність не здійснювалась ним постійно протягом усього спірного періоду та не забезпечувала стабільного доходу. Після припинення спільного проживання відповідач неодноразово особисто передавав ОСОБА_1 грошові кошти готівкою на утримання дітей. При отриманні таких коштів позивач фіксувала передані відповідачем суми у зошиті. Відповідач разом з ОСОБА_1 звертались до державного виконавця з питання врахування грошових коштів, які раніше були передані відповідачем позивачу на утримання дітей. Сума отриманих нею коштів становила понад 50 000,00 грн. Під час перебування у відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 власноруч написала заяву, в якій зазначила про отримання від відповідача грошових коштів у рахунок сплати аліментів, однак в той же день забрала її. Відсутність регулярного спілкування відповідача з дітьми не була наслідком його добровільного самоусунення від їхнього житті, а була результатом тривалих конфліктів між ним та позивачкою. В силу своєї юридичної необізнаності відповідач не усвідомлював, що належне виконання зобов`язання зі сплати аліментів має здійснюватись у встановленому порядку в межах виконавчого провадження. Постановою державного виконавця у межах виконавчого провадження № 75999092 на ОСОБА_2 було накладено штраф у розмірі 40 528,00 грн, який сплачено відповідачем 03.08.2026.

В судове засідання 14.09.2026 сторони не з`явились. Від представника відповідача надійшло клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка державного виконавця Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області та про визнання обов`язковою явку позивачки. У зв`язку з наведеними обставинами судове засідання було відкладене на 29.09.2026.

16.09.2026 до суду надійшло клопотання начальника Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області про розгляд справи без участі представника відділу.

В судове засідання 29.09.2026 відповідач не з`явився у зв`язку неможливістю відлучитись з місця проходження військової служби. На повторному виклику в якості свідка державного виконавця Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області представник відповідача не наполягала.

В судовому засіданні 29.09.2026 позивачка просила позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у додаткових письмових поясненнях. Грошові кошти в сумі 8000 грн та 1800 грн, які вона отримала від відповідача готівкою, враховано при обчисленні розміру аліментів при винесенні рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання їх спільних дітей. Щодо написання зави державному виконавцю про отримання грошових коштів від відповідача вказала, що вони з відповідачем домовились, що вона має подати державному виконавцю таку заяву, хоча фактично гроші вона не отримала, а відповідач, в свою чергу, передасть їй майно, яке є предметом їх поділу як колишнього подружжя. Однак, після написання позивачкою заяви відповідач свою обіцянку не виконав, тому їй довелося заяву відкликати. Жодних грошей їй відповідач не передавав. З дітьми бачитись відповідачу не перешкоджає. Відповідач весь цей час несплати аліментів здійснював торгівлю на ринку, був ФОП. Також паралельно неофіційно працював будівельником, отримував грошові кошти готівкою на руки. Мешкав з іншою жінкою та її дитиною, утримував їх, їздив з нею на відпочинок, проте аліменти не сплачував.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях обставини. Також просила стягнути з відповідача на користь позивачки понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити, в обґрунтування навела твердження, які є аналогічними викладеним письмово у її поясненнях. Наполягала на бажанні відповідача особисто надати пояснення суду, у зв`язку з чим просила оголосити перерву у розгляді даної справи.

Судом оголошено перерву до 05.10.2026.

В судовому засіданні 05.10.2026 відповідач намагався брати участь у режимі відеоконференції, однак внаслідок технічних проблем така його участь виявилась неможливою. В судовому засіданні оголошено перерву до 20.10.2026 для надання відповідачу можливості прибути в судове засідання особисто.

В судове засідання 20.10.2026 з`явились позивачка та її представник, відповідач та його представник.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок того, що він не мав доходів. Здійснюючи свою діяльність з реалізації товарів як ФОП, він прибутку не отримував, оскільки мав борги. Заборгованість зі сплати аліментів йому допоміг сплатити його брат, надавши гроші в борг. На відпочинок він їздив за гроші його друга, який самостійно за все сплачував, без фінансової участі відповідача. На даний момент він проходить військову службу, отримує грошове забезпечення, однак більша його частина йде на забезпечення потреб підрозділу та на сплату аліментів на утримання його дітей. Грошей сплатити пеню він не має. В міру своїх можливостей він намагався надавати матеріальну допомогу дітям, зокрема переказував позивачці кошти, купував дітям іграшки та організовував їм дозвілля.

Обставини справи, зміст спірних правовідносин

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.05.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після розірвання шлюбу прізвище позивачки змінено на дошлюбне « ОСОБА_8 ».

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.07.2024 стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 01.10.2023 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнення аліментів визначено проводити з урахуванням сплачених ОСОБА_2 сум, а саме 1000,00 грн 30.01.2024, 1000,00 грн в січні 2024 року, 1800,00 грн в лютому 2024 року, 8000,00 грн в квітні 2024 року.

Згідно довідки начальника Олександрійського ВДВС в Кіровоградській області від 27.05.2026 № 255287, на виконанні у відділі перебувають два виконавчих провадження відносно ОСОБА_2 , а саме: виконавче провадження № 75999092 відповідно до виконавчого листа № 398/1789/24, виданого 09.09.2024 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ; виконавче провадження № 57727517 відповідно до виконавчого листа № 128/1206/18, виданого Вінницьким районним судом Вінніцької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліментів в новому розмірі на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі 850,00 грн щомісячно з індексацією цієї суми відповідно до закону, починаючи з 19.10.2018 і до досягнення дочкою повноліття.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу № 398/1789/24, виданому 09.09.2024 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виданого головним державним виконавцем Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області 25.06.2026 вбачається, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з жовтня 2023 по квітень 2026 становила 128 649,62 грн. Всього заборгованість станом на травень 2026 склала 135 092.76 грн. Державним виконавцем відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.07.2024 враховано суми, сплачені ОСОБА_2 раніше. Окрім вказаних сум заборгованість по сплаті аліментів відповідачем не сплачувалась. Станом на 31.05.2026 заборгованість відсутня.

Відповідно до інформації начальника Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області, викладеної в листі № 387501 від 14.08.2026, в рамках виконавчого провадження № 75999092 (виконавчий лист № 398/1789/24, виданий 09.09.2024 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області), 07.07.2025 згідно ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 12 961,60 грн. 22.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків від суми заборгованості, що становить 40 527,79 грн відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Заборгованість в сумі 135 092,76 грн, штраф по сплаті аліментів в сумі 12 961,60 грн сплачено станом на 28.5.2026 та штраф по сплаті аліментів в сумі 40 528,00 грн сплачено станом на 03.08.2026.

Позивачкою подано розрахунок пені за прострочення сплати аліментів ОСОБА_2 за рішенням суду у справі № 398/1789/24, згідно якого розмір пені за період з жовтня 2023 року по березень 2026 року складає 457 940,72 грн. При цьому, розрахунок здійснено на підставі ч. 1 ст. 196 СК України з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 569/14819/19.

Згідно довідки форми ОК-5 (Пенсійний фонд України, реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу), відомості щодо ОСОБА_2 за звітний рік 2023: усього за рік для пенсії: 0.00 грн; за звітний рік 2026: усього за рік для пенсії: 18 204,80грн.

ОСОБА_2 був фізичною особою-підприємцем, згідно скріншоту із застосунку «Дія», перейшов на спрощену систему оподаткування 01.04.2023, дата анулювання 30.09.2025.

Як вбачається з довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 № 2158 від 10.09.2026, солдат ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 з 14.05.2026 по дату видачі довідки.

Релевантні джерела права та судова практика

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказані висновки зроблено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (постанова від 14.12.2020 у справі №661/905/19 (провадження 61-16670сво19)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2025 року у справі №932/541/23 вказано, що суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів; саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів; визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду

Перш за все суд зазначає, що обов`язком відповідача, як батька дітей, є їх утримання, в тому числі, шляхом щомісячної сплати аліментів, стягнутих судовим рішенням.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

З наведених вище правових норм вбачається, що існує презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.

Таким чином, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Як вже зазначалось, заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з жовтня 2023 по квітень 2026 становила 128 649,62 грн. Всього заборгованість станом на травень 2026 року склала 135 092.76 грн. Державним виконавцем відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.07.2024 враховано суми, сплачені ОСОБА_2 раніше. Окрім вказаних сум заборгованість по сплаті аліментів відповідачем не сплачувалась. Станом на 31.05.2026 заборгованість відсутня.

Суд звертає увагу, що відповідачем жодного разу за два роки, з моменту винесення рішення суду про стягнення з нього аліментів, не внесено платежів в рахунок погашення вказаної заборгованості.

В той же час, відповідач не заперечує факт того, що про призначення стягнення з нього аліментів на утримання дітей йому було відомо. Розмір заборгованості відповідачем не оскаржено та сплачено її в травні 2026 року.

Суд вважає неспроможними твердження відповідача про те, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітніх синів, яка утворилась протягом жовтня 2023 року - квітня 2026 року виникла не з його вини, а внаслідок збігу об`єктивних та непередбачуваних обставин, які не залежали від його волі, зокрема, початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, введення воєнного стану на всій території України, відсутність стабільного та регулярного доходу.

Так, суд звертає увагу, що повномасштабне вторгнення російської федерації в України почалось 24.02.2022, відповідно, тоді ж і було введено воєнний стан. В той же час, рішенням суду при стягнення з нього аліментів на утримання дітей визначено стягувати аліменти з жовтня 2023 року, тобто хронологічно повномасштабне вторгнення передувало початку стягнення аліментів, і не могло раптово змінити спосіб життя відповідача і змусити його підлаштовуватись під нові життєві обставини.

Щодо відсутності стабільного та регулярного доходу суд зазначає, що, як визнано відповідачем, на обліку у центрі зайнятості як безробітній він не перебував.

Водночас ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру та виду доходів або їх відсутності за спірний період.

Довідку форми ОК-5 суд до уваги не бере з огляду на те, що вказана довідка заповнюється на підставі відомостей, які автоматично надходять і накопичуються в Реєстрі застрахованих осіб, який веде Пенсійний фонд України. Джерелом цих даних для фізичних осіб-підприємців є їх звіти, а саме податкові декларації та звіти про сплату ЄСВ, які підприємці подають самостійно.

В той же час, відповідно до п. 9-19 розділу VIII Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався. В подальшому дію цього пункту було зупинено на 2025 та 2026 роки.

Повертаючись до оцінки наданої відповідачем довідки, суд зазначає, що дана довідка містить дані про 2023 рік, де в графах «усього, грн.», «для пенсії, грн.», «страховий стаж» зазначені нулі, що може свідчити про те, що відповідач скористався пільгою і не платив внесок ЄСВ в період воєнного стану, однак це не може беззаперечно свідчити про відсутність у нього доходу. Інформація за 2024 та 2025 роки в даній довідці відсутня. За 2026 інформація міститься за п`ятий і шостий місяці, усього за рік для пенсії 18 204,80 грн.

Інших доказів на підтвердження матеріального стану відповідача суду не надано.

Суд виснує, що відсутність офіційного доходу не є підставою для звільнення від сплати аліментів. Обов`язок батьків утримувати дитину є безумовним. До того ж суд зауважує, що платежі в рахунок сплати аліментів відповідачем після винесення відповідного судового рішення не здійснювались взагалі, що свідчить про відсутність наміру та намагання відповідача виправити ситуацію.

Беручи до уваги наведене, суд зазначає, що належних, допустимих та достатніх доказів відсутності стабільного та регулярного доходу відповідачем суду не надано. Також ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів у повному обсязі, що є його процесуальним обов`язком.

Крім того, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи посилання відповідача на те, що дії позивачки позбавили його можливості сплачувати аліменти.

Суд не бере до уваги надані відповідачем квитанції про переказ грошових коштів, чеки про покупки в дитячих магазинах, чеки з діти чого розважального центру, оскільки квитанції не містять повного банківського рахунку або номера картки отримувача грошових коштів, прізвища отримувача та призначення платежу; відповідачем не доведено, що покупки в дитячих магазинах здійснювались саме для власних дітей і що куплені речі було їм передано; що саме з власними дітьми він відвідував розважальний центр. В той же час, позивачка заперечує отримання коштів від відповідача окрім тих, що були враховані судом при винесенні рішення про стягнення аліментів, а також заперечує отримання подарунків дітьми від їх батька.

При оцінці даних обставин судом враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24 (провадження 61-7389св25) щодо того, що факт здійснення боржником грошових переказів на користь стягувача без конкретизації їх призначення як аліментів не може автоматично вважатися сплатою аліментних зобов`язань, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами.

Аналіз наданих сторонами доказів та встановлені судом обставини свідчать про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вживав заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, що, в свою чергу, є підставою для стягнення з нього пені за прострочення їх сплати.

Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості пені за прострочення сплати аліментів, який виконаний відповідно до норм СК України.

В той же час, при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України, які обмежують розмір пені 100% розміром заборгованості по сплаті аліментів, вказуючи при цьому, що у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

В даній справі судом встановлено, що державним виконавцем згідно ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» двічі виносились постанови про накладення на боржника штрафів: у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 12 961,60 грн та у розмірі 30 відсотків від суми заборгованості, що становить 40 527,79 грн. Вказані штрафи відповідачем сплачено.

Таким чином, розмір пені за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, має дорівнювати різниці між 100% суми заборгованості (128 649,62 грн) та розміром застосованих заходів примусового виконання (сума сплачених штрафів: 12 961,60 грн + 40 527,79 грн = 53 489,39 грн), що у підсумку складає 75 160,23 грн.

Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме для стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з жовтня 2023 року по квітень 2026 року в розмірі 75 160,23 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги № 29.07 від 29.07.2026, детальний опис робіт, що надані адвокатом Гулян Я.В. в процесі надання правничої допомоги за договором № 29.07 від 29.07.2026, квитанцію від 29.07.2026 № 255679 на суму 6000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 3 505,34 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 82, 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 160,23 грн (сімдесят п`ять тисяч сто шістдесят гривень двадцять три копійки) пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 505,34 грн (три тисячі п`ятсот п`ять гривень тридцять чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення проголошено 27.10.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).

Представник відповідача: ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ).

Суддя Анастасія Ремезок

Оригінал: reyestr.court.gov.ua