Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №342/822/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/822/26

Провадження № 2/342/834/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить розірвати договір, укладений між ним та відповідачем 06.09.2025; стягнути з відповідача 45 000 грн, сплачених за виготовлення пам`ятника, інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних від суми боргу відповідно до статті 625 ЦК України, 10 000 грн майнових збитків, 30 000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 06.09.2025 року між ним та відповідачем була укладена домовленість про виготовлення та встановлення гранітного пам`ятника. Цього ж дня сплатив відповідачу 45 000 грн, що підтверджується письмовою розпискою. Відповідач письмово зобов`язався виконати роботи до 25.05.2026 року, проте зобов`язання не виконав. Під час першої зустрічі, безпосередньо на кладовищі, було складено договір та позивач передав грошові кошти. Виконавець пообіцяв надіслати через Viber макет пам`ятника для погодження, однак такого позивач не отримав. Протягом майже року виконавець неодноразово пояснював невиконання замовлення різними причинами: несприятливі погодні умови, поломка автомобіля, відсутність монтажників, мобілізацію до лав Збройних Сил України. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та відсутністю можливості врегулювати спір у добровільному порядку, звернувся із відповідною заявою до органів Національної поліції України. У зв`язку з істотним порушенням умов договору втратив довіру до відповідача та більше не бажає, щоб він виконував замовлення. Вважає, що має право вимагати розірвання договору та повернення сплачених коштів. Зазначив, що тривале нервове напруження негативно вплинуло на його самопочуття; позивач є особою з інвалідністю III групи та має захворювання серцево-судинної системи. Протиправні дії відповідача, тривале невиконання взятих на себе зобов`язань, постійна необхідність телефонувати, писати повідомлення, особисто звертатися до поліції та готувати позов до суду спричинили значні душевні переживання, нервове напруження та погіршення емоційного стану.

Ухвалою від 16.07.2026 відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

19.10.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі, зазначивши, що внаслідок обставин, пов`язаних із невиконанням відповідачем договірних зобов`язань та необхідністю захисту своїх прав, був відсутній на роботі протягом п`яти робочих днів, що були пов`язані з відвідуванням правоохоронних органів, консультаціями з адвокатом та участю в судових засіданнях. За цей період було зменшено заробітну плату, що підтверджується довідкою роботодавця. Також був змушений неодноразово здійснювати поїздки з міста Івано-Франківська до міста Городенка та в межах міста Івано-Франківська для вирішення питань, пов`язаних із цією справою. Зазначені поїздки спричинили витрати на пальне та інші пов`язані з ними витрати, на підтвердження чого надав відповідні документи. Просить суд врахувати втрачений заробіток під час вирішення питання про відшкодування майнових збитків у заявленому розмірі 10 000 гривень. Відповідач отримав 45 000 грн за договором від 06.09.2025 року, однак не виконав своїх договірних зобов`язань щодо виготовлення та встановлення пам`ятника у визначений договором строк — до 25.05.2026 року. Станом на день подання цих пояснень пам`ятник не встановлено, сплачені кошти не повернуто. Таким чином, тривалий час позбавлений можливості користуватися власними коштами та придбати пам`ятник для рідної людини. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого грошового зобов`язання за належний період прострочення, з урахуванням установленого судом моменту виникнення обов`язку повернути кошти та поданого розрахунку. Невиконання відповідачем умов договору спричинило значні моральні переживання.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив вимоги позову задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні вимоги позову визнав частково, не погоджується щодо стягнення 30 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Пояснив, що кошти, отримані позивачем, використав на виконання інших замовлень, через мобілізацію у листопаді 2025 році вже не мав можливості закінчити виготовлення пам`ятника.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 06.09.2025 року позивач сплатив відповідачу ОСОБА_2 , який здійснює діяльність у м.Городенка по вул.Шевченка, 81, 45000 грн за виготовлення пам`ятника, який відповідач зобов`язався виконати за погодніх умов до 25.05.2026, що підтверджується розпискою про сплату коштів на рекламному оголошення про виготовлення пам`ятників.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інші уповноважені державні органи за захистом порушених прав.

Згідно частин 1-2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється також і на правовідносини у сфері придбання, замовлення або використання продукції для особистих потреб, такі правовідносини також регулюються нормами ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (стаття 849 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 873 ЦК України робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст.ст.611, 612 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства

За вимогами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторові від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (статті 612, 625 ЦК України).

Постановою Великої Палати Верховного Суду 16.01.2019 р. у справі № 373/2054/16-ц встановлено наступне «У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16 травня 2018 р у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

У відповідача, через невиконанням робіт по виготовленню пам`ятника, з 25.05.2026 року виникло грошове зобов`язання перед позивачем, оскільки спірні правовідносини випливають із договору.

Отже, суд встановив, що позивач виконав умови договору, сплативши кошти за виготовлення пам`ятника в повному розмірі, натомість відповідач у обумовлені строки роботу не виконав, що підтвердив у судовому засіданні, внаслідок чого позивач втратив інтерес до угоди та вправі вимагати його розірвання та стягнення сплачених коштів.

Щодо вимоги позову про стягнення 3% річних від простроченої суми, суд вирахував, що за період з 25.05.2026 року по 26.10.2026 року такі становлять 573,29 грн, де 45000 грн (сума боргу) х 3,00 / 100 / 365 (кількість днів у році) х 155 (кількість днів прострочення).

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що у прохальній частині позивач зазначив про стягнення таких на підставі поданого розрахунку на час подачі позову або ухвалення рішення судом. Враховуючи, що такий розрахунок позивачем не подано, беручи до уваги, що позивач зазначив про розрахунок індексу інфляції також по день ухвалення рішення суду, індекс інфляції за період з 26.05.2026 року по 26.10.2026 року вираховується наступним чином.

Індекс інфляції за червень 2026 року – 99,9 %, індекс інфляції за липень 2026 року - 100,3 %, індекс інфляції за серпень 2026 року - 100,1 %, індекс інфляції за вересень 2026 року - 102,1 %.

Сумарний індекс інфляції за період з 01.06.2026 року по 30.09.2026 року (включно) складає 102,406 %.

Як вбачається з аналізу практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві, здійсненого Верховним Судом України, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

Індекс інфляції розраховується шляхом множенням суми боргу на індекс інфляції за обчислюваний період та відніманням суми боргу.

Таким чином, з врахуванням наведеного, інфляційні втрати становлять 1082,7 гривень (45000 грн (сума боргу) х 102,406% (сумарний індекс інфляції) - 45000 грн (сума боргу).

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Щодо майнових збитків у розмірі 10000 грн, позивач включив до таких: витрати на неодноразові поїздки для пошуку відповідача; витрати на пальне; витрати на юридичні консультації; втрачений заробіток через вимушену відсутність на роботі під час звернень до поліції, суду та інших дій, необхідних для захисту своїх прав.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 ст.139 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16.

Щодо підтвердження витрат на пальне позивач долучив чеки «Окко-Драйв» від 27.08.2026 на суму 2279,75 грн, 06.10.2026 на суму 3578,51 грн, 07.10.2026 на суму 3619,38 гривень.

Так, граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, пов`язаних із прибуттям до суду, встановлюється КМУ (ч.3 ст.138 ЦПК України).

Згідно з Додатком до постанови КМУ від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і зарядок їх компенсації за рахунок держави»: витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Пунктом 6 Розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 передбачено, що витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16, від 30.11.2020 у справі № 806/1943/18.

Позивач до майнових збитків відніс витрати на пальне, відшкодування яких стосується судових витрат, пов`язані з його явкою до суду. Крім того, позивач не надав суду докази використання власного транспорту для поїздки у м. Городенка для участі у розгляді даної справи, не зробив розрахунку витрат палива для автомобіля, що перешкоджає здійснити перевірку розрахунків згідно поданих квитанцій.

Витрати позивача на поїздки для пошуку відповідача, надання позивачу юридичних консультацій також не підтверджено жодними доказами.

Позивач на підтвердження втрати частини заробітку надав суду довідку, видану ТОВ «Мікрол» від 21.10.2026, згідно якої працівник був відсутнім на роботі протягом 3 робочих днів (23.09.2026, 07.10.2026, 21.10.2026) у зв`язку з необхідністю участі у діях, пов`язаних з розглядом справи №342/822/26 та за вказаний період працівнику не нараховано заробітну плату у розмірі 2513 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27 квітня 2006 року передбачено, що компенсація за втрачений заробіток - cтороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100; загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. Водночас сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Також необхідно враховувати, що явка до суду є поважною причиною відсутності на роботі і заробітна плата на цей час за працівником зберігається. Ці витрати лягають на роботодавця і йому не відшкодовуються. Тому, якщо сторона є найманим працівником, компенсацію втраченого заробітку вона вимагати не може, оскільки заробіток не втрачено.

Право на одержання компенсації за втрачений заробіток мають самозайняті особи (письменники, артисти, художники, лектори, лікарі, адвокати, приватні нотаріуси, аудитори, оцінщики, архітектори, тощо) та підприємці, які забезпечують себе роботою, а отже, і заробітком самостійно.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року в справі № 826/14275/16 (провадження №К/9901/35490/18).

Позивач займає посаду слюсаря, є найманим працівником, а тому не має права одержати компенсацію за втрачений заробіток.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для стягнення з відповідача 10 000 грн, визначених позивачем як майнових збитків.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який довести, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Водночас моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд враховує, що позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали у невиконані відповідачем зобов`язань, переживаннях позивача неможливістю встановлення пам`ятника, беручи до уваги, що такі переживання могли негативно впливати на стан здоров`я позивача, оскільки він є особою з інвалідністю, що підтверджено належними доказами, проте вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн є завищеними, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості позовні вимоги про стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 4 000 грн, що, на думку суду, є достатньою сумою на відшкодування понесених позивачем моральних страждань.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 45000 грн, сплачених позивачем на виготовлення пам`ятника, 3% річних у розмірі 573,29 грн, інфляційних втрат у розмірі 1082,7 гривень та 4000 грн моральної шкоди. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 793 гривні.

На підставі викладеного, Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 22, 526, 610-612, 625, 629, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст.82, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 кошти у розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень, сплачені за виготовлення пам`ятника згідно договору від 06.09.2025, інфляційні втрати у розмірі 1082,7 (одна тисяча вісімдесят дві гривні) 70 копійок, 3% річних від суми боргу у розмірі 573, 29 (п`ятсот сімдесят три гривні) 29 копійок за період з 25.05.2026 по 26.10.2026, моральну шкоду у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 793 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 26.10.2026

Суддя: Андріюк І.Г.