Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №420/15429/26
Суддя: Токмілова Л.М.
Справа № 420/15429/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача що полягають у невиплаті Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов`язати Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.
Ухвалою від 28.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.05.2019 року позивач був зарахований на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України. Під час дії воєнного стану продовжував проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується рішенням комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.08.2023 року № 9/1/449 та наданим йому статусом учасника бойових дій. Зазначено, що 23.04.2023 року під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини позивач отримав тяжке бойове поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, внаслідок якого йому встановлено II групу інвалідності. У подальшому, відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.11.2023 року № 686-ОС, позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Позивач вважає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн. На його переконання, отримання поранення під час захисту Батьківщини є підставою для виплати винагороди в повному обсязі незалежно від тривалості безпосередньої участі в бойових діях та дати звільнення з військової служби. Як зазначено в позовній заяві, представник позивача звертався до відповідача із заявою та адвокатським запитом щодо виплати зазначеної винагороди. Листами від 02.04.2026 року № 02.9/А-196/193 та № 02.9/3046-26-Вих відповідач повідомив про відсутність підстав для її нарахування та виплати, посилаючись на те, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 21.05.2019 року, тобто до введення воєнного стану, та звільнений зі служби у 2023 році. Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки, на його думку, вона ґрунтується на формальному врахуванні дати укладення першого контракту без урахування обставин проходження військової служби під час воєнного стану, безпосередньої участі в бойових діях та отримання тяжкого бойового поранення. Позивач наголошує, що безперервність проходження військової служби під час воєнного стану, наявність статусу учасника бойових дій та поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, підтверджують його право на відповідну виплату. Посилаючись на статтю 19 Конституції України, статті 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України й положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153, позивач стверджує, що відмова у виплаті винагороди порушує його права та законні інтереси. У зв`язку із цим позивач просить суд визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у невиплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн, а також зобов`язати відповідача здійснити її нарахування та виплату.
До Одеського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву не надходив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
21.05.2019 року позивача прийнято на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.05.2019 року № 284-ОС позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу та призначено на відповідну посаду.
У подальшому позивач продовжував проходити військову службу в Державній прикордонній службі України. З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2020 року з ним укладено наступний контракт про проходження військової служби, а 25.09.2023 року оформлено черговий контракт.
Рішенням комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 23.08.2023 року № 9/1/449 позивачу надано статус учасника бойових дій.
23.04.2023 року під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини внаслідок авіаційного удару позивач отримав тяжке бойове поранення, а саме: вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої аксилярної ділянки з пошкодженням судинно-нервового пучка, геморагічний шок III ступеня та дефіцит тканин на рівні верхньої третини плеча.
Обставини отримання поранення та його тяжкість підтверджуються актом № 39-29 від 31.05.2023 року та довідкою військово-лікарської комісії від 31.07.2023 року, відповідно до якої поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
Унаслідок отриманого бойового поранення позивачу встановлено II групу інвалідності. На підтвердження зазначеної обставини видано посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_3 та пенсійне посвідчення серії НОМЕР_4 .
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.11.2023 року № 686-ОС, позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
24 березня 2026 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України із заявою про виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153.У заяві від 24.03.2026 року представник позивача просив військову частину прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Також у разі відсутності у військової частини повноважень на самостійне прийняття відповідного рішення представник просив клопотати про здійснення такої виплати перед вищим командуванням.
24.03.2026 року представник позивача направив до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит вих. № 8, у якому порушив питання щодо прийняття рішення про виплату позивачу зазначеної винагороди, формування пакета документів для погодження виплати, повноважень військової частини щодо формування відповідних списків і здійснення виплат, а також наявності обставин, які можуть перешкоджати отриманню позивачем такої винагороди. В адвокатському запиті також порушувалося питання про надання належним чином засвідчених копій документів щодо проходження позивачем військової служби, зокрема витягів із послужних списків, довідки про проходження служби, послужної картки, контракту, довідок про безпосередню участь у бойових діях, довідки про обставини травми, документів про відсутність дисциплінарних стягнень та притягнення до адміністративної відповідальності за військові правопорушення, наказу про зарахування до особового складу й інших документів, необхідних для вирішення питання про виплату винагороди.
Листом від 02.04.2026 року № 02.9/А-196/193 за результатами розгляду заяви представника позивача військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь. У зазначеній відповіді відповідач повідомив, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн виплачується особам, які відповідають визначеним постановою умовам. Водночас відповідач зазначив, що контракт про проходження військової служби з ОСОБА_1 було укладено 21.05.2019 року, тобто до початку дії на території України воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022. Також у відповіді зазначено, що позивача звільнено з військової служби в Державній прикордонній службі України 18.11.2023 року. З огляду на наведені обставини відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153.
Аналогічну позицію викладено у відповіді військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит від 02.04.2026 року № 02.9/3046-26-Вих. У цій відповіді відповідач повторно зазначив, що контракт із позивачем було укладено 21.05.2019 року, до введення воєнного стану, а позивача звільнено з військової служби 18.11.2023 року. У зв`язку із цим відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі за текстом - Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок).
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Аналіз положень пункту 4 Постанови КМУ №153 дає підстави суду дійти висновку, що на одержання одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах мають право військовослужбовці за наявності одночасно таких умов:
- які до набрання чинності цією постановою (11.02.2025) у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;
- проходять військову службу;
- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11.02.2025).
Суд звертає увагу, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.
Із матеріалів справи судом було установлено, що 21.05.2019 року позивача прийнято на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.05.2019 року № 284-ОС позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу та призначено на відповідну посаду.
У подальшому, відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.04.2023 року № 168-ОС, військову службу позивача було продовжено за новим контрактом строком на один рік, починаючи з 21.05.2023 року.
Зазначених обставин позивачем не спростовано.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.11.2023 року № 686-ОС, позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Отже, як підтверджено матеріалами справи, позивач з 21.05.2019 уклав контракт про проходження служби та в подальшому проходив службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, тобто станом на 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні) позивач вже перебував на військовій службі в Державній прикордонній службі України.
Так, з урахуванням співставлення та аналізу документів наданих позивачем до матеріалів справи, судом установлено, що позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі в Державній прикордонній службі України, а не був прийнятий на військову службу в період воєнного стану, тобто не підпадає під вимогу п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153.
Отже, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач проходив військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправних дій відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог.
Так, судом під час розгляду справи не встановлено підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Позивачем під час розгляду справи не доведено наявність протиправних дій (бездіяльності) з боку відповідача. Судом таких обставин не встановлено.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.
.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua