Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №420/12474/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12474/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду через систему “Електронний суд” з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач, 1), до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (далі- відповідач 2) у якому, просить:

- скасувати рішення Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 155250033427 від 18.02.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 13.02.1978 року по 08.04.1978 року; з 01.09.1978 року по 17.07.1979 року; з 23.07.1979 року по 07.08.1980 року; з 29.09.1980 року по 02.01.1992 року; з 23.06.1997 року по 23.12.1997 року та з 20.10.2009 по 16.07.2010 року.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог представник позивачка зазначає, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком, яку заа принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Донецькій області та прийняло рішення від 18.02.2025 №155250033427 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, не зарахувавши до страхового стажу періоди її трудової діяльності з 13.02.1978 року по 08.04.1978 року; з 01.09.1978 року по 17.07.1979 року; з 23.07.1979 року по 07.08.1980 року; з 29.09.1980 року по 02.01.1992 року; з 23.06.1997 року по 23.12.1997 року та з 20.10.2009 по 16.07.2010 рокузгідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.02.1978 року. Позивачка не погоджується з даним рішенням та вважає, що записи у трудовій книжці щодо спірних періодів її трудової діяльності містять посилання на накази, а також засвідчені уповноваженою посадовою особою підприємства та печаткою. При цьому, зауважує, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. З огляду на вказане, Позивачка вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №155250033427 від 18.02.2025 р., що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

19.05.2025 р. судом зареєстровано від ГУ ПФУ в Донецькій області відзив на позов, яким заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що ОСОБА_1 звернулася із заявою від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, яка за принципом екстериторіальності була розглянута та прийнято рішення від 18.02.2025 № 155250033427 про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу – 15 років. Згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 02 роки 11 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 : - з 13.02.1978 по 08.04.1978 на швейній фабриці, з 01.09.1978 по 17.07.1979 період навчання в ПТУ №84, з 23.07.1979 по 07.08.1980 в якості електромонтера (назва підприємства та печатка підприємства при звільненні з роботи не придатні для сприйняття змісту), з 29.09.1980 по 02.01.1992 в Красноармійській машинорахунковій станції, з 23.06.1997 по 23.12.1997 та з 20.10.2009 по 31.12.2009 отримання допомоги по безробіттю в Красноармійському міському центрі зайнятості, оскільки на титульній сторінці не повна дата народження позивача, уточнюючі довідки не надавалися. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 18.02.2025 № 155250033427 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

23.05.2025 року судом зареєстровано від ГУ ПФУ в Одеській області заяву, якою на виконання ухвали суду від 12.05.2025 року відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Одеській області надано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

26.05.2025 р. судом зареєстровано від ГУ ПФУ в Одеській області відзив на позов, яким заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення від 18.02.2025 № 155250033427 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. У Позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. При цьому, Головне управління зауважує, що не приймало рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, а відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду – ГУ ПФУ в Донецькій області, на якого має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.04.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідачів разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема: заяву позивача щодо призначення пенсії за віком та додані до неї документи ( у разі їх не надання позивачем разом з позовом), рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви позивача, докази, які вплинули на його прийняття, докази направлення/вручення позивачу оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , 04.02.1962 року, маючи право на пенсію за віком, у 65-річному віці звернувся 07.01.2026 року до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон 1058-ІV).що підтверджується паспортом громадянина України.

Згідно розписки-повідомленням Центрального ОУ ПФУ в м. Одеса від 07.01.2026 р. за 1654, перелік документів, доданих до заяви, - відсутній. не містить такого переліку. При цьому, міститься відмітка спеціаліста про те, що заявницю повідомлено про необхідність внесення виправлення в даті народження на титульній сторінці трудової книжки.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Донецькій області, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

18.02.2025 року рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 155250033427 за результатами розгляду документів, доданих до заяви, на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу — 15 років.

Дане рішення обґрунтовано тим, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, у разі відсутності, зазначеного страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2019 року після досягнення 65 років починаючи 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 року становить - 15 років.

Страховий стаж особи становить: 02 роки 11 місяців 20 днів.

До страхового стажу не зараховані наступні періоди:

- з 13.02.1978 по 08.04.1978 на швейній фабриці, з 01.09.1978 по 17.07.1979 період навчання в ПТУ № 84, з 23.07.1979 по 07.08.1980 в якості електромонтера (назва підприємства та печатка підприємства при звільненні з роботи не придатні для сприйняття змісту),

з 29.09.1980 по 02.01.1992 в Красноармійській машинорахунковій станції, з 23.06.1997 по 23.12.1997 та з 20.10.2009 по 31.12.2009 отримання допомоги по безробіттю в Красноармійському міському центрі зайнятості, згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці не повна дата народження заявниці. Окремі довідки не надавалися.

Вважаючи дане рішення ГУ ПФУ в Донецькій області протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом..

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

На підставі частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до Конституції України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантує всім непрацездатним громадянам України Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII. ( далі - Закон № 1788-XII), яким передбачено, зокрема,

- громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом ( частина 1 ст. 1 Закону № 1788-XII);

- до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. ( частина перша та друга статті 56 Закону № 1788-XII)

- до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. ( пункт « д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII)

- основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України . ( стаття 62 Закону № 1788-XII).

Спірні правовідносини врегульовані з 01.01.2004 Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-ІV), яким передбачено, зокрема,

- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. ( абзац 22 статті1 Закону 1058-ІV)

- відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. ( частина 1 статті 9 Закону № 1058-ІV)

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. (абзац 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV)

- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.( абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).

- періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. ( абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV).

- у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. ( частина третя статті 26 Закону № 1058-ІV).

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабміну України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, зокрема,

- основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. ( пункт перший Порядку № 637);

- за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. ( абзац перший пункту 3 Порядку № 637).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), яким визначено, зокрема,

- заява про призначення … (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) … подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). ( абзац перший пункту 1.1 розділу I Порядку № 22-1)

- заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. (абзац перший пункту 4.1 розділу ІV Порядку №22-1).

- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. ( абзац чотирнадцятий пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1).

- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. (абзаци 2-3 пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1).

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.02.2025 № 155250033427 про відмову в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу.

Як вбачається з наданих ГУ ПФУ в Одеській області матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , звертаючись до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком нею надано трудову книжку від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 .

За результатами розгляду трудової книжки ОСОБА_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.02.1978 по 08.04.1978 на швейній фабриці, з 01.09.1978 по 17.07.1979 період навчання в ПТУ № 84, з 23.07.1979 по 07.08.1980 в якості електромонтера (назва підприємства та печатка підприємства при звільненні з роботи не придатні для сприйняття змісту), з 29.09.1980 по 02.01.1992 в Красноармійській машинорахунковій станції, з 23.06.1997 по 23.12.1997 та з 20.10.2009 по 31.12.2009 отримання допомоги по безробіттю в Красноармійському міському центрі зайнятості, згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці не повна дата народження заявниці, що вплинуло на висновок ГУ ПФУ щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Тобто, не зарахування ГУ ПФУ до страхового стажу позивачки вказані періоди її роботи, навчання вмотивовано саме недоліками записів у трудовій книжці.

Надаючи правову оцінку вказаному висновку ГУ ПФУ, суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, згідно статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, 1) робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, 2) . будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, 3) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах тощо.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. (ст. 62 Закону № 1788-XII).

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.

У спірний період внесення записів до трудової книжки Позивачки (1978-2009) діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162 ( далі – Інструкція №162), яка втратила чинність 29 липня 1993 року у зв`язку з прийняттям спільного наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 р. про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція № 58).

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведені на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження (пункт 2.10 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

29.07.1993 р. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58), відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення та за позицією ГУ ПФУ згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи з 13.02.1978 по 08.04.1978 на швейній фабриці, з 01.09.1978 по 17.07.1979 період навчання в ПТУ № 84, з 23.07.1979 по 07.08.1980 в якості електромонтера (назва підприємства та печатка підприємства при звільненні з роботи не придатні для сприйняття змісту).

Дослідивши зміст записів трудової книжки, судом встановлено наступне.

Так, спірний період з 13.02.1978 по 08.04.1978 охоплюється записами трудової книжки під номерами 1-3, за якими Позивачка працювала швачкою на Державній швейній фабриці ( м. Красноармейськ, Донецької області, зокрема

1) під номером 1 міститься запис від 13.02.1978 року мовою оригіналу - “Принят учеником швеи”, підстава “Пр. №31 от 15.02.1978 г”;

2) під номером 2 міститься запис від 13.03.1978 року мовою оригіналу –" Присвоен І разряд швеи мотористки», підстава “Протокол № 6.

2) під номером 3 міститься запис від 08.04.1978 року мовою оригіналу «Уволена по ст. 38 КзоТ УССР по собственному желанию "Пр. №69 от 12.04.1978 г.”. Даний запис завірений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.

Щодо зауважень ГУ ПФУ до назви та печатки підприємства, як «не придатні для сприйняття змісту» то суд звертає увагу на те, що перед записом № 1 містить штамп підприємства мовою оригіналу « Государственная швейная фабрика г. Красноармейськ Донецкой области», що надає можливість ідентифікувати назву підприємства, з якого Позивачка була звільнена.

Стосовно спірного періоду з 01.09.1978 по 17.07.1979, то вказаний період охоплює період навчання в ПТУ № 84 відповідно до запису під № 5 від 01.09.1978 року трудової книжки наступного змісту мовою оригіналу – « Учеба в ПТУ №84 г. Авдеевка Донецькой обл.", підстава "Атестат №393 от 17.07.1979 г.".

При цьому, відповідачем-2 не надано пояснень за яким принципом та/або критерієм період навчання Позивачки не був зарахований до її страхового стажу, оскільки зауваження, що « назва підприємства та печатка підприємства при звільненні з роботи не придатні для сприйняття змісту» не стосується періоду навчання.

Щодо спірного періоду з 23.07.1979 по 07.08.1980, то він охоплюється записами трудової книжки під номерами 6-7, за якими Позивачка працювала електромонтером на Авдіївському коксохімічному заводі ім. 50-річчя СРСР Виробничого об`єднання коксохімічної промисловості «Укркокс», про що свідчить штамп підприємства перед записами під № 4 ( визнаний недійсним) та перед записами під № 6-7 трудової книжки, зокрема

- під номером 6 міститься запис від 23.07.1979 року мовою оригіналу –" Принята електромонтером по ремонту електрооборудования участка сетей и подстанций 2 раз. в електроремонтий цех, підстава "Расп. №2115 от 18.07.1979 г.”;

5) під номером 7 міститься запис від 07.08.1980 року мовою оригіналу –"Уволен по ст. 38 КзоТ УССР по собственному желанию "Ув. зап. №950 от 06.08.1980 г.”.

При цьому, даний запис про звільнення завірений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи, що в свою чергу дає можливість встановити факт трудової діяльності в спірний період.

Щодо зауважень ГУ ПФУ до назви та печатки підприємства, як «не придатні для сприйняття змісту», то вказане спростовується штампом підприємства «Авдіївський коксохімічний завод ім. 50-річчя СРСР Виробничого об`єднання коксохімічної промисловості «Укркокс», що надає можливість ідентифікувати назву підприємства, з якого Позивачка була звільнена.

Крім того, за змістом оскаржуваного рішення та за позицією ГУ ПФУ, то згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи Позивачки з 29.09.1980 по 02.01.1992 в Красноармійській машинорахунковій станції, а з 20.10.2009 по 31.12.2009 отримання допомоги по безробіттю в Красноармійському міському центрі зайнятості, оскільки на титульній сторінці не повна дата народження заявниці.

Як вбачається зі змісту трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 , то період роботи Позивачки в Красноармійській машинорахунковій станції з 29.09.1980 по 02.01.1992 відповідає записам під № 8-№12.

Натомість, вказаний відповідачем період з 20.10.2009 по 31.12.2009 щодо отримання Позивачкою допомоги по безробіттю в Красноармійському міському центрі зайнятості відповідно до трудової книжки, під номером 19 містить запис від 20.10.2009 р. про початок виплати допомоги по безробіттю ( наказ № НТ-09 10 20 від 20.1.2009), а під номером 20 запис від 16.07.2010 про припинення виплати допомоги по безробіттю ( наказ № НТ-10 09 06 від 06.09.2010).

З огляду на вказане не зрозумілим є визначений відповідачем період отримання Позивачкою допомоги по безробіттю в Красноармійському міському центрі зайнятості у період « по 31.12.2009», а не «по 16.07.2010», як вказано у трудовій книжці.

Згідно пункту 2.11. Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

За пунктом 2.12. Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З огляду на вказане, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Як вбачається з титульної сторінки трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 , то дійсно титульна її сторінка містить лише рік народження « 1960».

Разом з тим, на думку суду вказані недоліки заповнення трудової книжки не є такими, що викликають сумнів у достовірності спірних періодів, які є негативним наслідок для позивачки як не зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу.

Суд зазначає, що право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 по справі №275/615/17, від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 року №591/7003/16а зауважив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Отже, на переконання суду, сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

В контексті вказаного, слід зауважити, що згідно приписів Порядку №22-1 та Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, при зверненні до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, особа, яка звертається за пенсією, окрім документів на підтвердження наявності необхідного стажу, повинна пред`явити паспорт громадянина України або інший документ, що засвідчує цю особу, та документи про місце проживання (реєстрації) особи, на підставі яких здійснюється ідентифікація особи, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності); дата народження; серія (за наявності), номер паспорта громадянина України. При цьому, у разі надання документів в електронному вигляді, не встановлено чіткої вимоги щодо обсягу, в якому має бути долучена до заяви копія паспорту особи.

З матеріалів справи судом встановлено, що перша сторінка паспорту позивача містить повну інформацію про прізвище, ім`я та по батькові позивача, її дату народження; номер документа, що, на думку суду, дозволяло відповідачу в повній мірі ідентифікувати особу позивача відповідно до встановленого порядку.

Окрім цього, варто звернути увагу, що відповідно до абзацу 4 п. 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 за №22-1 (далі Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити такі висновки:

по-перше, пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково тільки у тому випадку, коли до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи. Однак, як уже зазначено вище, позивачем до заяви про призначення пенсії було додано всі необхідні документи, в тому числі і основний документ трудову книжку з усіма необхідними записами у ній;

по-друге, якщо навіть припустити, що особа не додала всі необхідні документи до заяви про призначення пенсії, то в такому випадку пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Однак, в даному випадку жодного подібного повідомлення позивачу зі сторони пенсійного органу не надходило.

Таким чином, суд уважає, що такі дії пенсійного органу мають прояв протиправного перекладенням своїх повноважень на фізичну особу. Тобто, відповідач фактично перекладає на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності і достатності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

При цьому, якщо Держава, в особі відповідного пенсійного органу, не має доказів зловживання з боку особи при поданні заяви про призначення пенсії в частині документів щодо трудового стажу, за наявності встановлених законом умов для призначення пенсії, то повинна зараховувати відповідний стаж при призначенні такій особі пенсії.

Однак, в даному випадку відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача чи належності такої трудової книжки позивачу.

Підсумовуючи вказане та дослідивши трудову книжку від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 , судом встановлено, що внесені записи виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкцій № 162 та №58.

При цьому, жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція щодо загальних вимог до актів індивідуальної дії, викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №380/5383/21.

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.02.2025 № 155250033427 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки під час його прийняття пенсійним органом не було враховано усі обставини та положення законодавства, що мають значення для призначення пенсії Позивачу, як наслідок, допущено неналежний розгляд поданої заяви і документів та, відповідно, прийнято необґрунтоване рішення про відмову у зарахуванні періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 .

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якої безпідставно ухилився відповідач, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав Позивачки є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до її страхового стажу періоди з 13.02.1978 по 08.04.1978, з 01.09.1978 по 17.07.1979, з 23.07.1979 по 07.08.1980, з 29.09.1980 по 02.01.1992, з 23.06.1997 по 23.12.1997 та з 20.10.2009 по 16.07.2010 згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 .

Щодо підстав визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має вчиняти дії та здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абз.13 п.4.2 вказаного Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії здійснювало ГУ ПФУ в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1, проте прийняло неправомірне рішення про відмову у такому призначенні, то саме даний територіальний орган Пенсійного фонду України має вчиняти дії та здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі

З огляду на вказане, заявлені позивачем вимоги зобов`язального характеру до ГУ ПФУ в Одеській області не підлягають задоволенню.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)

Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 24.07.2025 р.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області в розмірі 968,96 грн., що відповідає розміру судового збору при поданні до адміністративного суду позову фізичною особою, який містить вимогу немайнового характеру, в електронній формі. (3028,*0,4*0,8) (пункт 3 частини другої статті 4, частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Надії Алексєєнко, 106 ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.02.2025 № 155250033427, яким було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 13.02.1978 по 08.04.1978, з 01.09.1978 по 17.07.1979, з 23.07.1979 по 07.08.1980, з 29.09.1980 по 02.01.1992, з 23.06.1997 по 23.12.1997 та з 20.10.2009 по 16.07.2010 згідно трудової книжки від 17.02.1978 серія НОМЕР_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна