Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/25505/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 20.08.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні Позивачу за період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1 762 грн, тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок визначених Позивачу за період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті Позивачу грошового забезпечення у період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 30.06.2024 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні, обчисленні, нарахуванні та виплаті Позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2024 року по 19.11.2024 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2024 року по 19.11.2024 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

7. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у визначенні Позивачу за період з 20.11.2024 року по 17.06.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1 762 грн, тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

8. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок визначених Позивачу за період з 20.11.2024 року по 17.06.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

9. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 , які полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті Позивачу грошового забезпечення у період з 20.11.2024 року по 17.06.2025 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

10. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення за період з 20.11.2024 року по 17.06.2025 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

11. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у визначенні, обчисленні, нарахуванні та виплаті Позивачу грошового забезпечення за період з 16.07.2026 року по 17.08.2026 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

12. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення за період з 16.07.2026 року по 17.08.2026 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог у позові вказано, що позивач проходив військову службу: з 06.05.2019 по 19.11.2024 включно у Військовій частині НОМЕР_1 (контракт про проходження військової служби; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 11-РС від 06.05.2019); з 20.11.2024 і по теперішній час у Військовій частині НОМЕР_3 (наказ командира Військової частини НОМЕР_5 № 117-РС від 20.11.2024). Позивач є діючим військовослужбовцем; зміна місця служби між військовими частинами відбувалася шляхом переведення, зі служби у зв`язку з цим позивач не звільнявся і остаточний розрахунок йому не проводився. Протягом усього часу служби позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення. Військова частина НОМЕР_1 з дня її створення перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 : розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначала Військова частина НОМЕР_1 (за місцем служби), а обчислення, нарахування та виплату грошового забезпечення здійснювала Військова частина НОМЕР_2 (лист фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.02.2019 № 181/24/2-120). З 01.07.2024 Військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 та зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 (власний код розпорядника коштів № 57063/007548), тобто з 01.07.2024 здійснює фінансове забезпечення самостійно (лист того ж управління від 12.06.2024 № 154/181/2-940). Військова частина НОМЕР_3 з 01.11.2024 зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_4 (лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.11.2024 № 154/181/2-2236, відомчий код розпорядника коштів № 57018/95624). У період до 30.09.2025 вона перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 : розміри окладів визначала Військова частина НОМЕР_3 , а обчислення, нарахування та виплату здійснювала Військова частина НОМЕР_4 . З 01.10.2025 Військова частина НОМЕР_3 здійснює фінансове забезпечення особового складу самостійно (лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.09.2025 № 154/181/2-2656, власний код одержувача коштів № 57068/007377). Порядок взаємодії у межах спільного фінансового господарства врегульовано положеннями про організацію спільного фінансового господарства, зміст яких наведено у розділі III цієї позовної заяви: щодо Військової частини НОМЕР_1 — Положенням про організацію спільного фінансового господарства військової частини НОМЕР_2 та військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_6 (доведене листом Військової частини НОМЕР_2 від 14.04.2023 № 887); щодо Військової частини НОМЕР_3 — Положенням про організацію спільного фінансового господарства військової частини НОМЕР_4 та військових частин НОМЕР_7 та НОМЕР_3 .

У позові вказано, що у позивача виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, у зв`язку з чим він звернувся за правничою допомогою до адвоката. Представником позивача направлено адвокатські запити в порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 . Оскільки поштові адреси військових частин у відкритому доступі відсутні або обмежені, запити направлено через Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6). Одночасно відповідачам направлено вимоги про добровільний перерахунок і виплату грошового забезпечення виходячи з правомірної розрахункової величини. Жодної відповіді по суті поставлених питань позивач не отримав; передбачений частиною другою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строк сплинув, вимоги про перерахунок і виплату не виконано. Документи щодо порядку нарахування позивачу грошового забезпечення перебувають виключно у володінні відповідачів і не можуть бути отримані позивачем самостійно, у зв`язку з чим у розділі V цієї позовної заяви заявлено клопотання про витребування доказів.

Як зазначено у позові, предметом цього позову є правомірність визначення, нарахування та виплати грошового забезпечення Позивача у періоди, коли пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 формально залишався складовою нормативного регулювання, проте встановлена ним фіксована розрахункова величина 1 762 грн не підлягала застосуванню у спірних правовідносинах через її невідповідність актам вищої юридичної сили. У зв`язку з цим перерахунок та виплата належного позивачу грошового забезпечення заявляються за такі відрізки його військової служби: — з 20.05.2023 по 30.06.2024 включно — служба у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 ; — з 01.07.2024 по 19.11.2024 включно — служба у Військовій частині НОМЕР_1 (самостійне фінансове забезпечення); — з 20.11.2024 по 17.06.2025 включно — служба у Військовій частині НОМЕР_3 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 ; — з 16.07.2026 по 17.08.2026 включно — служба у Військовій частині НОМЕР_3 (самостійне фінансове забезпечення). Позивач вказує, що межі відрізків не є довільними. 20.05.2023 — дата, з якої Відповідачі посилаються на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 як на підставу застосування фіксованої розрахункової величини 1 762 грн. 01.07.2024 — дата зняття Військової частини НОМЕР_1 з фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 . 20.11.2024 — дата переведення позивача до Військової частини НОМЕР_3 . 17.06.2025 — останній день перед набранням законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24. Відрізок з 18.06.2025 по 15.07.2026 є предметом окремого позову.

Ухвалою судді від 26.08.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

31.08.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до листа фінансово-економічного управління командування ВМС ЗСУ від 12.06.2024 р. № 154/181/2-940 – військова частина НОМЕР_1 лише з 01.07.2024 знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 та зараховується за встановленим порядком на фінансове забезпечення до Командування ВМС Збройних Сил України з присвоєнням коду розпорядника коштів (одержувача), якого до цього не мала ніколи. Наказом Міністра оборони України № 270 від 20.05.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2016 за №785/28915 «Про затвердження органів військового управління, в яких передбачено посади державної служби», було затверджено Перелік органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, а також Перелік органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, та Перелік органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Серед вказаних переліків, військової частини НОМЕР_1 не зазначено. Саме тому здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 30.06.2024, військова частина НОМЕР_1 не має та не мала повноважень. Отже, військова частина НОМЕР_1 не може нести відповідальність за правову колізію, яка стала передумовою виникнення спірних правовідносин та була належним чином вирішена ще в період перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 – лише 12.05.2023 прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481. Також, як стверджує відповідач, грошове забезпечення в період проходження позивачем військової служби встановлювалось, нараховувалось та виплачувалось у відповідності до чинного законодавства, тому підстав для здійснення його перерахунку не має. Спірні правовідносини що виникли, є наслідком здійснення делегованих та дискреційних повноважень Кабінетом Міністрів України та не належать до компетенції військової частини НОМЕР_1 .

01.09.2026 року від представника військової частини НОМЕР_3 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що адміністративний позов відповідач не визнає.

У відзиві вказано, що викладення пункту 4 Постанови №704 у редакції постанови КМУ №481 та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.11.2025 року. Таким чином, враховуючи наведене вище командування військової частини НОМЕР_3 вважає що відсутні підстави щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.11.2024 року по 17.06.2025 року та з період з 16.07.2026 року по 17.08.2026 року.

08.09.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзиви.

16.09.2026 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзиві на позов, в якому зазначено, що вважає позовні вимоги у частині, що стосується військової частини НОМЕР_8 , повністю безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві зазначено, що позивач стверджує, що в період з 20.05.2023 по 30.06.2024 нарахування та виплата його грошового забезпечення мали здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2 684,00 грн у 2023 році та 3 028,00 грн у 2024 році), а пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 не підлягав застосуванню як дефектний. Вказана позиція Позивача ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права та повністю спростовується правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 (провадження № К/990/31448/25). Відповідач вважає, що твердження позивача про «незастосовність» пункту 2 Постанови № 481 та обов`язок застосування прожиткового мінімуму 2023– 2024 років є юридично неспроможними та суперечать нормам чинного законодавства та правовій позиції найвищої судової інстанції.

Відповідач вказує, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 30.06.2024 здійснювалися у повній відповідності до вимог чинного законодавства України та висновків Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24. Підстави для задоволення позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 відсутні.

18.09.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позов, відповіддями на відзиви та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено таке.

Позивач у спірний період проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_3 .

Позивач вказує, що військова частина НОМЕР_1 з дня її створення перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , з 01.07.2024 військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 та зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_3 з 01.11.2024 зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_4 , з 01.10.2025 військова частина НОМЕР_3 здійснює фінансове забезпечення особового складу самостійно

Як стверджує позивач, у спірний період нараховування та виплата йому грошового забезпечення здійснювалось у неналежному розмірі.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За приписами пункту 2 вказаної постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатком 1 до зазначеної постанови визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу установлюються за 1-12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів (примітка 2 до Додатку 1 вказаної постанови).

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704).

Разом з тим, відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II “Посадові оклади” Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) (далі - постанова № 704). Посадові оклади виплачуються залежно від займаних посад і тарифних розрядів, передбачених у штаті військової частини. Тарифні розряди військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) для встановлення посадового окладу позначаються у штаті військової частини дробом у чисельнику. Тарифні розряди військовослужбовцям строкової військової служби для встановлення посадового окладу позначаються у штаті військової частини дробом у знаменнику.

Розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (зі змінами) (пункт 1 глави 1 розділу II Інструкції № 558).

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” були внесені зміни.

Отже, зміни до пункту 4 Постанови № 704, які були внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягали застосуванню.

Таким чином, з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) застосовуванню підлягали положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21 (адміністративне провадження № К/990/17043/22).

При цьому в контексті змісту вказаного пункту 4 Постанови № 704, суд зауважує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 року, яка набрала чинності з 20.05.2023 року, було внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, виклавши абз.1 постанови у наступній редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Тобто, починаючи з 20.05.2023 року, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.

Разом з цим, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а в позові відмовлено, відповідно до її резолютивної частини набирає законної сили з дати її ухвалення, тобто з 16.07.2026, є остаточною та оскарженню не підлягає (повний текст постанови виготовлено 17.07.2026).

Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 сформував обов`язковий для врахування судами висновок про те, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому законом повноваження, вправі визначати базову величину, яка застосовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, у тому числі шляхом встановлення її у фіксованому розмірі. Відтак, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №481 є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір грошового забезпечення позивача у спірний період нараховувався та виплачувався у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема з урахуванням п. 4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704 (в редакції Постанови КМУ №481 від 12.05.2023), який встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткову доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Відповідачі:

Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).

Військова частина НОМЕР_4 АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ).

Суддя О.А. Вовченко

.