Додаткове рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №400/7044/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27.10.2026 р. Справа № 400/7044/26

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення дня - 16.02.2026 р. до довідки від 16.02.2026 р. № 154/54/23/1/44/135 про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника відносно ОСОБА_1 , яка є підставою для надання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. передбаченої Постановою КМУ № 168;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни та надати оновлену довідку про безпосередню участь особи у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника, яка є підставою для надання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 грн. передбаченої Постановою КМУ № 168, шляхом включення дня 16.02.2026 р. до періоду участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та вказати, що такий період був з 18.01.2026 р. по 16.02.2026 р. (включно) загальною кількістю 30 днів.Рішенням від 14.10.2026 позов задоволено повністю.

20.10.26 представник позивача подала до суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача, в якій просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в сумі 15 000 грн.

Розглянувши заяву, суд виходив з такого.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено часинами першою-третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Суд не вбачає підстав для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні, так як аргументи сторін щодо цього питання викладені в їх письмових заявах.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У заяві про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

На підтвердження таких витрат до суду подано: копію договору про надання правової допомоги від 17.04.2026 № 153, копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.04.2026 № 153, копію додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 17.04.2026 № 153, копію акту про надані послуги від 19.10.2026 № 001-10/26, копії платіжних інструкцій від 06.06.2026, від 24.06.2026 та від 24.10.2026 на загальну суму 15 000 грн.

Як слідує з цих документів, представником позивача надані такі правові послуги: надання правової консультації, збір доказів, направлення адвокатських запитів; аналіз матеріалів, складання процесуальних документів; супровід справи в суді.

Як передбачено частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критеріями реальності таких витрат, зокрема встановлення їх дійсності та необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд не має обов`язку відшкодовувати всі понесені стороною витрати пов`язані з залученням адвоката, за умови, що суд прийде до висновку про їх неспівмірність об`єму, складності, якості, тощо, або нерозумності такої суми.

Застосовуючи такі критерії як співмірність та розумність, суд виходить з того, що справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, обсяг доказів, поданих представником позивача, незначний та не вимагав значних зусиль щодо їх підготовки та подачі до суду, а тому суд вважає, що сума заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн не є співмірною та пропорційною складності, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг з професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми таких витрат з 15 000 грн до 2 000 грн.

Керуючись статтями 139, 143, 241, 244, 245, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн (дві тисячі гривень).

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. О. Мороз