Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №400/11227/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.№ 400/11227/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України), АДРЕСА_1 ,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,

простягнення 18 652,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

?Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить:поновити Військовій частині НОМЕР_1 строк звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.?Визнати поважними причини пропуску строку звернення та поновити Військовій частині НОМЕР_1 строк звернення до суду.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) загальну суму 18 652 грн 84 коп. майнової шкоди (безпідставно набутих коштів). ?Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Військової частини НОМЕР_1 судові витрати — судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

?Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач солдат ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 та обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії — номера обслуги другої групи автоматичних гранатометів станкових гранатометного відділення першої прикордонної комендатури швидкого реагування.

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 21.10.2024 № 1482-ОС солдата ОСОБА_1 виключено з усіх видів забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням 16.10.2024 року місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) та вважати тимчасово відсутнім з 16.10.2024 року.

За результатами проведеного службового розслідування (висновок затверджений наказом від 18.11.2024 № 1096-ОД) підтверджено факт самовільного залишення відповідачем місця військової служби та встановлено, що у зв`язку із виплатою грошового забезпечення в поточному місяці за поточний місяць, відповідачу було безпідставно нараховано та виплачено грошове забезпечення за період його фактичної відсутності з 16.10.2024 по 31.10.2024 року на загальну суму 18 652 грн 84 коп.. Позивач вживав заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу вимоги про добровільне відшкодування завданої шкоди від 23.08.2026 № 10/16299-26-Вих, однак кошти відповідачем повернуто не було. Позивач наголошує, що приписи ст. 1215 Цивільного кодексу України щодо неповернення виплачених сум грошового забезпечення не застосовуються, оскільки в

даному випадку має місце недобросовісність з боку набувача коштів (самовільне залишення військової частини), у зв`язку з чим сума 18 652,84 грн підлягає стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи його тим, що про порушення права та наявність майнової шкоди військова частина дізналася за результатами службового розслідування від 18.11.2024, після чого вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору, а також з огляду на надті причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Суд ухвалою від 08.09.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання.

Вказана ухвала направлялася відповідачу за його адресою, однак була повернута на адресу суду за відсутності відповідача за його місцезнаходженням.

? ОСОБА_1 у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, про відкриття провадження у справі був повідомлений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.

?Згідно з ч. 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

?Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

?Оцінюючи причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем, суд ураховує виконання Військовою частиною НОМЕР_1 бойових (спеціальних) завдань із відсічі збройній агресії проти України, перебування підрозділів частини в зонах активних бойових дій, введення воєнного стану, а також вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору. З огляду на практику Верховної Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо оцінки поважності причин пропуску строку в умовах воєнного стану та виконання бойових завдань військовими частинами, суд вважає наведені позивачем підстави поважними, а клопотання про поновлення строку звернення до суду — таким, що підлягає задоволенню.

?Розглянувши подані документи і матеріали по суті позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи, суд зазначає таке.

?Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2023 № 8-ОС солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, а наказом від 01.04.2024 № 379-ОС призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії — номера обслуги другої групи автоматичних гранатометів станкових гранатометного відділення першої прикордонної комендатури швидкого реагування з місцем дислокації АДРЕСА_3 ).Згідно з доповідною запискою першого заступника коменданта — начальника штабу підполковника ОСОБА_2 від 18.10.2024 № 22.1/55401/24-Вн близько 17:00 16.10.2024 року солдат ОСОБА_1 разом з іншими військовослужбовцями самовільно залишив тимчасовий пункт дислокації підрозділу в АДРЕСА_3 .

?Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 21.10.2024 № 1482-ОС солдата ОСОБА_1 з 16.10.2024 року виключено з усіх видів забезпечення та вважати

тимчасово відсутнім у зв`язку з самовільним залишенням місця службового призначення.

?За фактом самовільного залишення військовослужбовцями місця служби наказом від 21.10.2024 №4047-АГ призначено службове розслідування, за результатами якого висновком, затвердженим наказом начальника загону від 18.11.2024 №1096-ОД, підтверджено факт самовільного залишення відповідачем місця служби без поважних причин з 16.10.2024 року.

?Згідно з довідкою-розрахунком від 23.10.2024 № 597 відповідачу за період фактичної відсутності на службі з 16.10.2024 по 31.10.2024 року було виплачено грошове забезпечення на загальну суму 18 652 грн 84 коп., оскільки виплата грошового забезпечення у ДПСУ здійснюється у поточному місяці за поточний місяць.

?23.08.2026 року Військова частина НОМЕР_1 направляла відповідачу вимогу №10/16299-26-Вих про добровільне відшкодування завданої шкоди та повернення безпідставно отриманого грошового забезпечення у розмірі 18652 грн 84 коп., однак відповідач грошові кошти до бюджету не повернув.

?Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

?Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та Статутів Збройних Сил України.

?Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується за безпосереднє виконання обов`язків військової служби.

?Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі — Інструкція № 558).

Згідно з п.18 ч.1 розділу III Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 06.06.2017 №468, та приписами Інструкції № 558, військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виключаються з усіх видів забезпечення, а виплата грошового забезпечення їм припиняється з дня самовільного залишення частини (місця служби).

З огляду на викладене, з 16.10.2024 року (з дня самовільного залишення місця дислокації підрозділу) у солдата ОСОБА_1 припинилося право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця. ?Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстави, на яких воно було набуте, згодом відпали. Умовами виникнення зобов`язань із безпідставного набуття майна є: 1) набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність правової підстави для такого набуття або збереження (або коли підстава згодом відпала).

?Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у

справі №753/15556/15-ц, системний аналіз ст.1215 ЦК України свідчить, що добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності недобросовісності з боку набувача покладається на позивача.

?Матеріалами справи та висновком службового розслідування беззаперечно доведено факт недобросовісної поведінки відповідача солдата ОСОБА_1 , яка полягала у свідомому та протиправному самовільному залишенні місця проходження військової служби в умовах воєнного стану та приховуванні цього факту з метою подальшого незаконного одержання коштів грошового забезпечення за період, у якому службові обов`язки ним не виконувалися.

?За таких обставин, наявність недобросовісності в діях відповідача повністю виключає застосування обмежень, встановлених ст. 1215 ЦК України, а сума надмірно виплаченого грошового забезпечення за період з 16.10.2024 по 31.10.2024 року у розмірі 18 652 грн 84 коп. є безпідставно набутими коштами та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до державного бюджету на підставі ст. 1212 ЦК України та Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

?Позивачем належними та допустимими доказами доведено обґрунтованість позовних вимог, тоді як відповідач проти позову не заперечив та доказів повернення коштів не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

?Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке,згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

?Водночас, відповідно до положень ч. 2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача — фізичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати суб`єкта владних повноважень стягненню з відповідача не підлягають.

?Оскільки Військова частина НОМЕР_1 зверталася до суду як суб`єкт владних повноважень із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів до державного бюджету, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. відповідно до вимог частини 2 статті 139 КАС України не підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення судового збору суд відмовляє.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України), ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), на загальну суму 18 652,84 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві грн. 84 коп.) майнової шкоди.

3. ?У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. — відмовити.

4.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко