Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №400/4571/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.№ 400/4571/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Сулиму Вадима Володимировича звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

?Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022, виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі № 400/9015/24, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 19.03.2026.

?Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022, виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі № 400/9015/24, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 19.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі № 400/9015/24 відповідачем 19.03.2026 виплачено індексацію грошового забезпечення. Позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаних сум відповідач повинен нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III та Порядку № 159. Звернення позивача від 06.04.2026 щодо здійснення такого нарахування відповідач залишив без задоволення згідно з листом від 17.04.2026, що, на думку позивача, є протиправним.

Суд ухвалою від 30.04.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував. Вказував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбулися безпосередньо на виконання рішення суду у справі № 400/9015/24, а не в порядку

поточного нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), що виключає факт затримки виплати нарахованого доходу та застосування норм Закону України № 2050-III.

Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено, що озивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

?Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі № 400/9015/24 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно.

?На виконання зазначеного судового рішення відповідачем 19.03.2026 було здійснено нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.

?06.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації за вказаний період.?Листом від 17.04.2026 Військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні вказаної заяви. ?Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

?Спеціальним законом, який визначає правові засади компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, є Закон України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі — Закон № 2050-III).

?Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, зокрема на один і більше календарних місяців. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та суми індексації грошових доходів громадян.

?Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що обов`язок проведення компенсації виникає у разі затримки виплати вже нарахованих грошових доходів громадян. Вирішальними умовами для виплати компенсації є наявність встановленого обов`язку щодо виплати доходу, факт його нарахування та подальша затримка його виплати на один і більше календарних місяців.

?З матеріалів справи слідує, що виплата суми індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 була здійснена відповідачем 19.03.2026 не у звичайному порядку нарахування та виплати грошового забезпечення під час проходження служби, а на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 у справі № 400/9015/24.

?До ухвалення рішення у справі № 400/9015/24 та набрання ним законної сили суми індексації позивачу не нараховувалися, а сам обов`язок щодо їх нарахування та розмір були предметом судового спору.

Спеціальним законодавством у спірних правовідносинах є Закон № 2232-ХІІ, Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ), Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах

України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170.

Так, частиною 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення Закону № 2011-ХІІ не передбачають такого виду відповідальності військової частини як виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також даний акт не містить відсильної норми про право військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

Підпунктом 30 пункту 10 Положення № 671 встановлено, що саме Міністр оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Згідно вказаного Положення Міністерство оборони України за погодженням із Мінфіном затверджує кошторис Міноборони.

Пунктом 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, що є додатком до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України”, встановлено, що командир військової частини є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України нижчого (третього) рівня.

Згідно із пунктом 1.5 згаданих Правил, фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих Правил,вказівок та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності).

?Нарахування та виплата коштів на виконання судового рішення є процесом виконання судового акта, а не затримкою виплати щомісячного нарахованого доходу в розумінні Закону № 2050-III.

Сам по собі факт задоволення судом вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та подальше виконання цього рішення суб`єктом владних повноважень не створює автоматично підстав для застосування механізму компенсації втрати частини доходів, передбаченого Законом № 2050-III та Порядком № 159.

?Аналогічний правовий підхід застосовано П`ятим апеляційним адміністративним судом при перегляді справ цієї категорії (зокрема у справі № 400/9163/24), де скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення аналогічних позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові.

?Оскільки до виконання рішення суду у справі № 400/9015/24 суми індексації не були нараховані, а їх виплата відбулася безпосередньо у процесі виконання судового рішення, відсутній факт протиправного затримання виплати раніше нарахованого доходу.

?За таких обставин у відповідача не виникло обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III, у зв`язку з чим відмова відповідача у здійсненні такої виплати є правомірною та обґрунтованою.

?З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

?Судові витрати по справі відсутні.

?Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - відмовити.

2.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко