Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №400/2358/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.№ 400/2358/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Токарської Г.В. розглянув в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в сумі 1 мільйон гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

зобов`язати військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в сумі 1 мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позову позивач послався на те, що він був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 28.02.2022, станом на цю дату йому було 24 роки. Позивач стверджує, що впродовж проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 він безпосередньо приймав участь у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації. На думку позивача, внаслідок зазначеного він має право на отримання одноразової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Позивач звертався з заявою до відповідача про виплату такої винагороди, однак рапорт не було задоволено. Позивач вважає таку відмову протиправною.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивач хибно ототожнює поняття "участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України" з поняттям "безпосередня участь у бойових діях" у цілях Постанови № 153. Відповідач зазначив, що надана позивачем довідка військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2025 № 3105/р, згідно якої старший солдат ОСОБА_1 у різні періоди, починаючи з 07.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не є належним підтвердженням безпосередньої участі Позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території державиагресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153. Так, наведена довідка не містить кінцевої дати участі у відповідних заходах. Також, довідка від 01.07.2025 № 3105/р не містить конкретних населених пунктів, де Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Пунктом 4 Постанови № 153 уточнено види безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема: на тимчасово окупованій російською федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора; на території держави-агресора. Підставою для виплати військовослужбовцю ОГД у розмірі 1 млн гривень є довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (далі – Довідка про безпосередню участь), зразок якої наведений у додатку 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд. Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

В додаткових поясненях від 11.05.2026 відповідач в розвиток своєї позиції, викладеної у відзиві, щодо того, що Постанова № 153 передбачає спеціальний критерій —безпосередню участь у бойових діях, підтверджену належними документами, звернув увагу на норми ст. 1 Закон України від 06.12.1991 № 1932-XII Про оборону України, за якими бойові дії – це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Разом з тим, 25.07.2026 відповідачем подано до суду заяву в порядку ст. 249 КАС України, якою просив постановити окрему ухвалу, на підставі ч. 3 ст. 249 КАС України, щодо дій адвоката Байди Олександра Сергійовича.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 02.04.2026. Цією ж ухвалю суд витребував у відповідача докази.

В судове засідання, призначене на 02.04.2026, ні позивач, ні його представник не з`явились.

Судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 28.04.2026.

За клопотанням представника позивача, підготовче засідання відкладене на 12.05.2026.

11.05.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів.

12.05.2026 в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача.

Ухвалою від 14.05.2026 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

В судове засідання 14.05.2026 з`явились представники сторін. Суд ухвалив витребувати у відповідача довідку, передбачену додатком 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд.

Вимоги ухвали відповідачем виконано 03.06.2026.

В судовому засіданні 17.06.2026 суд розглянув клопотання позивача про витребування доказів у відповідача і задовольнив його частково, витребував у Військової частини НОМЕР_1 витяги з журналів ведення бойових дій за період служби ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 13.02.2025 року (рапорти тощо).

Вимоги ухвали відповідачем виконано 06.07.2026.

23.07.2026 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів - витягів з журналів бойових дій.

05.08.2026 суд закрив підготовче провадження у справі, проведене за участю представників сторін, призначив розгляд справи по суті на 25.08.2026.

17.08.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів витягів з журналів бойових дій.

24.08.2026 відповідач письмово заперечив проти задоволення клопотання представника позивача про долучення доказів тих мотивів, що військова частина НОМЕР_1 ставить під сумнів законність одержання поданих позивачем копій та заявлене походження.

25.08.2026 в судове засідання з`явились представники сторін, які надали пояснення, підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті.

Суд продовжив розгляд справи в судових засіданнях 13.10.2026, 20.10.2026

20.10.2026 суд закінчив розгляд справи, перейшов до стадії ухвалення рішення.

Повний текст рішення, ухвали в порядку ст. 249 КАС України складено 27.10.2026, вступну і резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 27.10.2026.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43 від 28.02.2022 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

З паспорту позивача суд встановив, що на момент прийняття наказу № 43 від 28.02.2022 вік позивача становив 24 роки.

Відповідно до довідки від 14.05.2026 № 2664/р військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, відсутність наявність випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, позивач брав безпосередню участь в бойових діях - 0 днів. Станом на 14.05.26 за старшим солдатом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності не обліковано, випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення не обліковано.

На виконання ухвали суду відповідачем додано до матеріалів справи витяги із журналу бойових дій 1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 за період з 7.03.2022 по 30.01.2025, з яких не вбачається залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях та виконання бойових завдань (а.с. 142-149).

Також, за клопотанням позивача до матеріалів справи долучені витяги і журналів введення бойових дій військової частини НОМЕР_1 за період з 07.03.2022 по 08.10.2025, які містять інформацію про залучення позивача на вогневі позиції з метою нанесення цілодобового вогневого ураження противника в певні дати і періоди (156-170).

Зазначені витяги, відповідність яких оригіналу завірена підписом начальником штабу – заступником командира військової частини НОМЕР_2 і печаткою, містяться в матеріалах справи (а.с. 206-235)

Позивач, вважаючи що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахуваня та невиплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.0.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» в розмірі 1000000,00 грн, звернувся до суду.

V. Джерела права

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - постанова №153).

Пунктом 3 постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Разом із тим, як роз`ясненням департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025 року, так і окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 року № 999/уд визначено, що постановою № 153 передбачено виплату двох окремих видів винагороди:

- одноразову грошову допомогу після укладення контракту на проходження військової служби у ЗСУ на посадах рядового складу;

- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Так, пунктом 4 постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абз.2);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

З положень абз. 2 п. 4 постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття військовослужбовця на військову службу у віці до 25 років;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

VI. Оцінка суду

Застосовуючи зазначені вище критерії, необхідні для отримання одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації 28.02.2022, тобто, під час дії воєнного стану і до досягнення 25-річного віку. Представники сторін у судовому засіданні ці обставини визнали, а також обставини відсутності фактів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарної відповідальності, отже, вони не є спірними.

Натомість, сторони не дійшли згоди щодо того, чи брав позивач безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою № 153.

Відповідач факт такої участі заперечує, на підтвердження чого додав до матерілаів справи довідку від 14.05.2026 № 2664/р військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, відсутність наявність випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обстави.

В довідці вказано, що позивач брав безпосередню участь в бойових діях- 0 днів.

Враховуючи наявність спору в цій частині, суд витребував у відповідача витяги з журналів ведення бойових дій щодо ОСОБА_1 ..

З наданих відповідачем витягів вбачається, що позивач перебував в певні періоди на вогневих позиціях в Харківській, Донецькій областях, проте, відомостей про безпосередню участь у бойових діях ці витяги не містять.

Разом з тим, за клопотанням позивача суд долучив до матеріалів справи витяги із журналів введення бойових дій військової частини НОМЕР_1 за період з 07.03.2022 по 08.10.2025, відповідність яких оригіналу завірена підписом начальником штабу – заступником командира військової частини НОМЕР_2 і печаткою.

За відомостями цих витягів, позивач у період 11.02.2023-20.02.2023, 01.03.2023-01.03.2023, 29.03.2023-29.03.2023, 01.04.2023-01.04.2023, 11.04.2023-11.04.2023, 21.04.2023-21.04.2023, 01.05.2023-01.05.2023, 11.05.2023-11.05.2023, 19.05.2023-19.05.2023, 21.05.2023-21.05.2023, 01.06.2023-01.06.2023, 11.06.2023-11.06.2023, 21.06.2023-21.06.2023, 01.08.2023-05.08.2023 залучався на вогневі позиції з метою нанесення цілодобового вогневого ураження противника , 14.08.2023-18.08.2023, 21.08.2023-21.08.2023, 18.09.2023-20.09.2023, 07.10.2023-08.10.2023, 09.10.2023-15.10.2023, 16.10.2023-21.10.2023, 22.10.2023-22.10.2023, 01.11.2023-05.11.2023, 06.11.2023-12.11.2023, 01.12.2023-10.12.2023, 18.12.2023-24.12.2023, 15.01.2024-21.01.2024, 12.02.2024-18.02.2024, 19.02.2024-29.02.2024, 01.03.2024-10.03.2024, 08.04.2024-14.04.2024, 22.04.2024-30.04.2024, 02.06.2024-09.06.2024, 10.06.2024-16.06.2024, 17.06.2024-23.06.2024, 14.10.2024-20.10.2024, 21.10.2024-27.10.2024, 18.11.2024-24.11.2024, 25.11.2024-30.11.2024, 20.01.2025-26.01.2025 - залучався до безпосередньої участі у бойових діях та виконання (бойових) завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника.

Загальна кількість днів такого залучення складає 188 днів.

Судом встановлено, що населені пункти, поблизу яких знаходились вогневі позиції за відомостями витягів з журналу бойових дій, наданих позивачем, розташовані на території громад Харківської і Донецької областей, які відповідними наказами Головнокомандуючого Збройних Сил України визнавались у відповідні періоди районами ведення бойових дій - Костянтинівська міська територіальна громада, Красноріченська селищна територіальна громада, Сіверська міська територіальна громада, Кіндрашівська сільська територіальна громада, Курилівська сільська територіальна громада.

Разом з тим, відповідач послідовно в письмових пояснення, в судових засіданнях і в судових дебатах зазначав, що витяги з журналів бойових дій, надані позивачем, є недопустимими доказами як такі, що отримані з порушенням встановленого порядку.

Так, відповідач стверджував, що позивач з відповідними рапортами не звертався, а пояснення представника позивача щодо того, як позивач отримав такі витяги, є суперечливими.

Суд зауважує, що представник позивача дійсно повідомляв суду різні обставини отримання витягів з журналів бойових дій. Так, в заяві від 22.07.2026 він вказав, що «позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із вимогою зазначити всі періоди залучення його до ведення бойових дій, на підставі чого, на вимогу позивача військова частина НОМЕР_1 надали новий, повний перелік періодів з журналів ведення бойових дій, який доданий в додатках до цих пояснень». В подальшому в поясненнях від 17.08.2026 представник позивача щодо походження витягів з журналів бойових дій зазначив, що «позивач 07.07.2026 усно звернувся до заступника командира 1 дивізіону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 із проханням зазначити всі періоди залучення ОСОБА_1 до ведення бойових дій, на що він відповів, що надав юристу військової частини НОМЕР_1 всю інформацію, та пояснив, що юрист надав суду не усі витяги з журналів ведення бойових дій, які йому були надані, в зв`язку з чим капітан ОСОБА_2 надав позивачу витяги з журналів ведення бойових дій за усі періоди на 30 аркушах».

Водночас, військова частина НОМЕР_2 зазначила, що вона заперечує прийняття рішення про видачу позивачу та/або його представнику спірних витягів із ЖБД, а законність чи незаконність дій окремої фізичної особи повинна встановлюватись окремо і персонально.

Суд враховує, що відповідно до ст. 74 КАС України, яка регулює питання допустимості доказів, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача про недопустимість витягів з журналів бойових дій, наданих позивачем, як доказів, ґрунтується на тому, що позивачем порушено порядок їх отримання, позаяк відсутні відомості про його звернення до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом.

Проте, суд зазначає, що отримання військовослужбовцем витягів з журналів бойових дій за усним зверненням до командування або посадових осіб військової частини не є свідченням незаконних дій з боку такого військовослужбовця.

При цьому, відповідачем не доведено, що спірні витяги були надані командуванням або посадовими особами військової частини з перевищенням повноважень, що могло бути підтверджено, зокрема, відповідним службовим розслідуванням.

Отже, відповідачем не надано суду належних доказів того, що витяги з журналів бойових дій вибули з його розпорядження в результаті протиправних дій позивача або інших осіб.

Відтак, суд не має підстав для висновку про їх недопустимість.

Суд враховує, що військовослужбовець, виконуючи обов`язки військової служби, перебуває у залежному від військової частини становищі щодо ведення обліку його службового часу та участі в бойових діях.

Тому, у випадку відхилення наданих позивачем доказів з формальних причин, суд позбавив би військовослужбовця можливості доказування підстав для виплати грошової допомоги відповідно до зібраних первинних документів, які перебувають у володінні командування, що є неправомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не поставлено під сумнів справжність підписів посадових осіб, які завірили витяги з журналів бойових дій – начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_2 , начальника штабу – заступника командира 1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Також, відповідачем не заперечено по суті відомості , які містять витяги з журналів бойових дій, наданих позивачем, щодо залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях та виконання бойових завдань.

Суд зазначає, що такі відомості узгоджуються з витягами з журналів бойових дій, наданими відповідачем, щодо перебування позивача в певних районах зосередження Харківської і Донецької областей.

За таких обставин, суд зазначає, що наявні достатні підстави для висновку про достовірність наданих позивачем витягів з журналів бойових дій як доказів.

Отже, з зазначених витягів судом встановлено факт відповідності позивача і критерію Постанови № 153 щодо виконання бойових завдань в районах ведення бойових дій до 11.02.2025 строком більше шести місяців.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. № 942) передбачено виплату винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

На виконання Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 Міністром оборони України видано 26.09.2025 року Окреме доручення №5601/уд, яким визначено алгоритм дій щодо отримання відповідних документів, які підтверджують право військовослужбовця на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, та порядок виплати такої винагороди.

В Окремому дорученні зазначено, що виплата винагороди військовослужбовцям проводиться за місце проходження служби, відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин.

Отже, з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

VII. Висновки суду

Положеннями ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи судом не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження зазначених обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України підлягає частковому задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

В зв`язку з відсутністю заявлених позивачем судових витрат, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко