Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №380/16058/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 рокусправа № 380/16058/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та відобразити його статус як особи, виключеної з військового обліку (невійськовозобов`язаного).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.06.1994 призовною лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою I ст.25а Розкладу хвороб (наказ Міністерства оборони 1987 року №260) та виключено з військового обліку, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 . Попри це, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його непридатність та виключення з військового обліку відсутні, а у застосунку «Резерв+» він значиться військовозобов`язаним. 16.07.2026 позивач звернувся до відповідача з вимогою внести до Реєстру відомості про виключення його з військового обліку, однак отримав відмову з посиланням на відсутність у відповідача первинних військово-облікових та медичних документів і пропозицію самостійно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач стверджує, що відповідач як орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечити повноту та достовірність його відомостей, а у разі відсутності первинних документів - витребувати їх у порядку службової та міжвідомчої взаємодії. Вважає, що відсутність у відповідача архівних документів не спростовує факту прийняття рішення про його виключення з військового обліку та не може покладати на нього негативні наслідки. Такою бездіяльністю, на переконання позивача, порушено принцип правової визначеності та його права. Також просить стягнути на його користь судовий збір у розмірі 1064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Ухвалою судді від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначає, що за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказує, що на військовий облік позивача взято автоматично відповідно до змін від 01.04.2025 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» внаслідок електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами на підставі абз.11 п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ як особу, старшу 25 років, яка раніше не перебувала на військовому обліку. Посилається на ч.1 ст.27, ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ та пп. 3, 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Стверджує, що правовою підставою для виключення з військового обліку особи, визнаної непридатною до військової служби, є належним чином оформлена постанова військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, яку надано не було. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

24.08.2026 представниця позивача подала відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги. Зазначає, що відповідач не заперечує факту визнання позивача 16.06.1994 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та наявності відповідного запису у військовому квитку. Наголошує, що відповідач не надав доказів недостовірності цього запису, його скасування, зміни чи перегляду рішення комісії, а також повторного визнання позивача придатним до військової служби. Вказує, що позивач не є особою, яка раніше не перебувала на військовому обліку, а тому підстава, з якою відповідач пов`язує автоматичне взяття його на облік, до нього не застосовна. Вважає, що відповідач не виконав обов`язку доказування, покладеного на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, виданим Франківським РВ УМВС України у Львівській області 17.12.1996. Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

12.11.1988 ІНФОРМАЦІЯ_8 позивачу видано військовий квиток серії НОМЕР_1 . Згідно з записами у військовому квитку призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 позивача визнано придатним до стройової служби, а 15.11.1988 призвано на дійсну військову службу. З 17.11.1988 по 13.09.1990 позивач проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді стрільця у військовому званні «рядовий». 13.09.1990 позивача звільнено в запас на підставі наказу МО СРСР №150 від 24.07.1984 та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_10 . Згідно з відмітками у розділі VIII військового квитка «Прийняття на військовий облік і зняття з обліку» 19.09.1990 позивача прийнято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_11 , а 16.06.1994 знято з обліку ІНФОРМАЦІЯ_12 .

У розділі IX військового квитка «Відмітки про звільнення від військового обов`язку» міститься запис №32, відповідно до якого 16.06.1994 призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою I ст.25-а Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1987 року №260) та виключено з військового обліку. Запис засвідчено підписом військового комісара та печаткою.

Відповідно до копії облікової картки до військового квитка (військово-облікового документа), наданої відповідачем, позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 у картотеці вільних залишків з типом підкартотеки «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації», категорія обліку - II, військове звання - «рекрут», військово-облікова спеціальність - 999 (код 097), посада - «Солдат резерву. Потребує проходження базової загальновійськової підготовки». У графі 35 облікової картки «Службові відмітки» зазначено: «Автоматичне взяття на облік згідно змін від 01.04.25 до постанови КМУ №932». У графі 37 «Відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку» зазначено про взяття позивача на військовий облік 07.03.2009 у ІНФОРМАЦІЯ_6 з посиланням на абз.11 п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ як особи, яка старша 25 років і раніше не перебувала на військовому обліку. Дата 07.03.2009 збігається з датою реєстрації місця проживання позивача, зазначеною у графі 21 облікової картки. Графи 23 «Призовною комісією» та 34 «Відомості про медичний огляд» облікової картки не заповнені.

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 14.07.2026, позивач має категорію обліку «військовозобов`язаний», перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , має військове звання «рекрут» та ВОС 999097 з відміткою «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву». Номер запису в реєстрі «Оберіг» - 260520259340750800191. Відомості у графах «Підстава зняття/виключення», «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» відсутні.

16.07.2026 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою, у якій, посилаючись на визнання його 16.06.1994 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, просив включити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку. До вимоги позивач долучив копії паспорта та картки платника податків, витягу із застосунку «Резерв+» та військового квитка. Вимогу направлено відповідачу 16.07.2026 цінним листом з описом вкладення (накладна АТ «Укрпошта» №8040000326950).

Листом від 27.07.2026 №3880 відповідач повідомив позивача, що його заяву від 16.07.2026 (вх.№2881 від 25.07.2026) розглянуто. У листі вказано, що за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний, а відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку в Реєстрі відсутні. Відповідач підтвердив, що до заяви додано копію військово-облікового документа, в якому міститься запис про визнання позивача 16.06.1994 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою I статті 25 «а» Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони СРСР від 09.09.1987 №260. Водночас відповідач зазначив про відсутність у нього первинних військово-облікових та медичних документів, зокрема протоколу призовної комісії, облікової картки, матеріалів медичного огляду, особової справи або архівної довідки. Позивачу запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для пошуку первинних або архівних документів. Відповідач дійшов висновку, що правові підстави для внесення запитуваних відомостей до Реєстру на цей час відсутні.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач пред`явив цей позов до суду.

Змістом спірних правовідносин є правомірність бездіяльності відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII) військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 9 ст.1 Закону №2232-ХІІ визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з ч.3 ст.33 цього Закону військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ).

Частиною 1 ст.34 Закону №2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема: які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.3 Закону №1951-VIII передбачено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII). Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9 ст.5 Закону №1951-VIII).

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 ст.14 Закону №1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Механізм організації та ведення військового обліку визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - порядок №1487).

Пунктом 20 порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Пунктом 22 порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з п.79 порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру, на яких покладено обов`язок забезпечувати повноту, своєчасність внесення та актуальність відомостей Реєстру. Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта та військово-облікових документів. Відомості про виключення особи з військового обліку у зв`язку з визнанням її непридатною до військової служби вносяться до її військово-облікового документа, який у такої особи не вилучається. Зміни до службових даних особи у Реєстрі вносяться, зокрема, на підставі відомостей, поданих самою особою, яка має право звернутися до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей.

Питання розмежування понять зняття та виключення з військового обліку було предметом дослідження Верховного Суду. Так, у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24 Верховний Суд зазначив: «Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII Верховний Суд у справі № 280/2880/24 дійшов висновку, що «громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаний», водночас зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних».

У цій же постанові Верховний Суд виснував: «Отже, згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII взяти на військовий облік можуть громадян, які зняті з військового обліку, а не є виключеними з військового обліку».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував на військовому обліку з 1988 року, проходив дійсну військову службу з 17.11.1988 по 13.09.1990, після звільнення в запас 19.09.1990 був прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 , а 16.06.1994 призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та виключений з військового обліку. Ці обставини зафіксовані у військовому квитку серії НОМЕР_1 , який є військово-обліковим документом позивача. Запис про виключення з військового обліку внесено у спеціальний розділ військового квитка та засвідчено підписом військового комісара і печаткою.

Чинна редакція ч. 6 ст.37 Закону №2232-ХІІ передбачає, що визнання громадянина непридатним до військової служби є підставою для його виключення з військового обліку, а дані про таке виключення вносяться до військово-облікового документа громадянина, який у нього не вилучається. Отже, запис у військово-обліковому документі є передбаченою законом формою фіксації виключення громадянина з військового обліку. Відповідно до п.20 порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. За таких умов військовий квиток позивача з відповідним записом є належним документом, на підставі якого орган ведення Реєстру має внести відомості про виключення позивача з військового обліку.

Відповідач не заперечує існування запису у військовому квитку позивача, що прямо визнано ним у листі від 27.07.2026 №3880. Водночас відповідач не стверджує та не надав доказів того, що цей запис є недостовірним, що рішення призовної (лікарської) комісії від 16.06.1994 скасоване, змінене чи переглянуте, або що після 16.06.1994 позивача визнано придатним до військової служби. Графа 34 «Відомості про медичний огляд» облікової картки, наданої відповідачем, не заповнена, що свідчить про відсутність відомостей про проходження позивачем медичного огляду після 1994 року.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що правовою підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру може бути лише постанова військово-лікарської комісії, яка не була йому надана. Рішення щодо позивача прийнято у 1994 році компетентним на той час органом - призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його результат внесено до військового квитка у спосіб, який і нині передбачений ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ. Ні Закон №2232-ХІІ, ні Закон №1951-VIII, ні Порядок №1487 не покладають на громадянина обов`язку надавати органу ведення Реєстру протокол або постанову комісії, які зберігаються в обліковій документації органів військового управління, як умову для врахування запису у його військово-обліковому документі.

Відповідно до п.79 порядку №1487 саме районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку. У листі від 27.07.2026 №3880 відповідач сам указав орган, у якого можуть зберігатися первинні або архівні документи, - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до цього органу або до відповідних архівних установ з метою перевірки рішення комісії від 16.06.1994. Покладення на позивача обов`язку самостійно розшукувати архівні документи органів військового управління, складені понад тридцять років тому, не ґрунтується на нормах закону. Відсутність у відповідача первинних документів є наслідком організації зберігання облікової документації органами військового управління і не може бути підставою для невнесення до Реєстру відомостей, підтверджених військово-обліковим документом позивача.

Щодо доводів відповідача про автоматичне взяття позивача на військовий облік суд зазначає таке. Згідно з обліковою карткою підставою взяття позивача на облік вказано абз.11 п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ, тобто взяття на облік громадян, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. Проте позивач не належить до цієї категорії осіб. Він перебував на військовому обліку, проходив військову службу, а у 1994 році був виключений з військового обліку. Отже, фактична підстава, з якою відповідач пов`язує взяття позивача на облік, не відповідає встановленим обставинам. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 визначає порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації відомостей, однак не змінює визначених ст.37 Закону №2232-ХІІ підстав взяття на військовий облік та виключення з нього. Автоматичне формування запису в Реєстрі за відсутності відомостей про попереднє виключення особи з військового обліку не скасовує рішення про таке виключення і не звільняє орган ведення Реєстру від обов`язку внести до Реєстру достовірні відомості після отримання мотивованої заяви особи з відповідними документами.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 та від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, відповідно до яких виключення з військового обліку має інші правові наслідки, ніж зняття з обліку, а громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного. При цьому суд враховує, що у справі №280/6524/24 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність повторного взяття особи на облік з огляду на законодавче збільшення граничного віку перебування в запасі, тобто у зв`язку з відпаданням підстави, з якої особу було виключено з військового обліку. Натомість у цій справі підстава виключення позивача з військового обліку - визнання непридатним до військової служби - збережена у п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ. Відповідач не послався на норму закону, з якою пов`язується поновлення статусу військовозобов`язаного щодо особи, раніше виключеної з військового обліку як непридатної до військової служби.

Покликання відповідача на ч.1 ст.27 Закону №2232-ХІІ не спростовує висновків суду. Ця норма визначає умови зарахування у запас громадян, придатних за станом здоров`я до проходження військової служби. Натомість позивача визнано непридатним до військової служби, а доказів визнання його придатним після 16.06.1994 матеріали справи не містять.

Покликання відповідача на п. 6 ч. 6 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинній до 18.05.2024, щодо виключення з військового обліку осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, не стосується спірних правовідносин, оскільки позивача виключено з військового обліку з іншої підстави.

Суд також враховує, що у розділі VIII військового квитка проставлено штамп ІНФОРМАЦІЯ_13 про зняття позивача з обліку 16.06.1994. Цей штамп проставлено того самого дня, коли комісією прийнято рішення про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Зміст запису №32 у розділі IX військового квитка прямо визначає правову підставу та наслідок - виключення з військового обліку. Відповідач не заявляв, що позивача лише знято з військового обліку, а у листі від 27.07.2026 №3880 сам виклав зміст запису як визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Таким чином, позивач у встановлений ст.9 Закону №1951-VIII спосіб звернувся до відповідача як до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою та документом, що підтверджує визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідач, маючи у своєму розпорядженні копію військово-облікового документа позивача та не спростувавши достовірності записів у ньому, не вніс відповідних відомостей до Реєстру. Така бездіяльність не відповідає вимогам ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ, ст.3, ч.9 ст.5, ч.1 ст.14 Закону №1951-VIII та п.20, 79 порядку №1487.

Перевіряючи бездіяльність відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, а також необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Внесення до Реєстру відомостей про виключення особи з військового обліку у зв`язку з визнанням її непридатною до військової служби, яке підтверджено військово-обліковим документом, не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд. Повноваження суб`єкта владних повноважень не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний варіант поведінки. З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання позивача 16.06.1994 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та про виключення його з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ. Такий спосіб захисту охоплює вимогу позивача щодо відображення його статусу як особи, виключеної з військового обліку, оскільки, як зазначено вище, громадяни, виключені з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист його прав та інтересів від порушень з боку відповідача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 1065,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 31.07.2026. Розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову в електронній формі, становить 1064,96 грн, а тому саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Матеріали справи містять лише ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як договір про надання правничої допомоги, акт приймання наданих послуг, рахунок та документи про оплату до суду не подані. За таких умов питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішене судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку ст.252 КАС України.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 16.06.1994 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та про виключення його з військового обліку відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна