Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №380/12349/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокусправа № 380/12349/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Андрусів У. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Сорочук Ю. О.

представниці позивача Вуйцік О. Б.

представниці відповідача Чубак Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 12.09.2023 до 03.06.2026 грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату належного грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 12.09.2023 до 03.06.2026 (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 05.09.2023 проходив службу у Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області, з 11.09.2023 – у Територіальному управлінні БЕБ у Львівській області. Вказує, що під час проходження служби відповідач обчислював розміри посадового окладу та доплати за спеціальним званням, у тому числі і одноразову грошову допомогу при звільненні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні на відповідні тарифні коефіцієнти. На думку позивача, грошове забезпечення мало виплачуватись з урахуванням ч.3 ст.31 Закону України «Про бюро економічної безпеки України» та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України» - шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу. Вважаючи поведінку відповідача щодо неповноти нарахування та виплати грошового забезпечення, у тому числі й одноразової грошової допомоги при звільненні, протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

03.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, врегульованою спеціальним законодавством, а законами України про Державний бюджет України на відповідний рік для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. Звертає увагу, що у законах України про Державний бюджет України на 2023-2025 роки законодавець прямо передбачав винятки щодо поширення абз. 6 ст. 7 на окремі органи державної влади, тоді як Бюро економічної безпеки України до такого переліку не включалося. Зазначає, що допоки відповідна норма закону про Державний бюджет є чинною, вона підлягає застосуванню, а в його діях відсутні ознаки протиправності, оскільки за наявності правової норми він не вправі не виконувати її приписи. Також звертає увагу, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 здійснено відступ від попередніх правових висновків, на які посилається позивач, у зв`язку з чим вважає, що грошове забезпечення позивача обчислювалося правомірно. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 06.07.2026 клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено, суд вирішив перейти до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.08.2026 у задоволенні клопотання представниці відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою від 06.08.2026, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.

23.09.2026 представниця позивача подала додаткові пояснення, у яких наголосила, що правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, не є релевантними, оскільки стосуються виключно статусу судді та у цьому рішенні надавалася оцінка доцільність відступу від попередньої практики саме щодо суддівської винагороди. Крім того зазначила, що штатний розпис є виключно внутрішньоорганізаційним підзаконним актом, який лише фіксує перелік посад та схемні коефіцієнти, проте не має нормативної сили встановлювати або змінювати визначену законом базову величину (прожитковий мінімум) для розрахунку окладу. Визначення розрахункової бази для нарахування грошового забезпечення є імперативним обов`язком, а не дискреційним повноваженням відповідача.

24.09.2026 представниця відповідача подала додаткові пояснення у справі, у яких наголосила, що у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що законами України про Державний бюджет на відповідні роки може бути визначено конкретний грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників відповідних державних органів. Констатувала, що під час визначення посадових окладів працівників БЕБ застосування прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн здійснювалося на підставі безпосередніх приписів законодавства та затверджених штатних розписів. Крім того вказала, що штатний розпис не змінював положень Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» або Закону України про Державний бюджет України, а був документом, на підставі якого здійснювалося фактичне нарахування грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 08.10.2026 забезпечено участь представниці позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про зупинення провадження у справі.

26.10.2026 оголошено скорочене рішення.

Заслухавши вступне слово представниці позивача та представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що відповідно до витягу з наказу Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 05.09.2023 №50-К/ДСК «Про прийом на службу» ОСОБА_1 прийнято на службу до Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області та 06.09.2023 призначено на посаду старшого детектива Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області з випробувальним терміном три місяці.

Згідно з витягом з наказу Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 08.09.2023 №53-к/ДСК лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 11.09.2023 направлено для подальшого проходження служби до Територіального управління БЕБ у Львівській області.

За змістом витягу з наказу Територіального управління БЕБ у Львівській області від 11.09.2023 №50-к/ДСК «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 з 12.09.2023 призначено на посаду старшого детектива Територіального управління БЕБ у Львівській області.

Згідно з витягом наказу Територіального управління БЕБ у Львівській області від 18.06.2024 №15-к/ДСК «Про переведення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено з 19.06.2024 на посаду старшого детектива Управління детективів із стратегічного захисту економіки Територіального управління БЕБ у Львівській області, звільнивши його з посади старшого детектива підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області.

Відповідно до витягу з наказу Територіального управління БЕБ у Львівській області від 29.05.2026 №44-к/ДСК ОСОБА_1 , старшого детектива Управління детективів із стратегічного захисту економіки Територіального управління БЕБ у Львівській області 03.06.2026 звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України згідно з пп. 7 п. 72 Положення (за власним бажанням). Крім того, наказано виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги становить 2 роки.

Вважаючи протиправною поведінку відповідача щодо обрахунку грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України від 28.01.2021 №1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України» (далі - Закон №1150-ІХ).

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №1150-ІХ унормовано, що Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону №1150-ІХ незалежність Бюро економічної безпеки України гарантується визначеними цим Законом та іншими законами України, зокрема, належною оплатою праці та соціальними гарантіями працівників Бюро економічної безпеки України.

Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління. Територіальні управління Бюро економічної безпеки України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Територіальні управління Бюро економічної безпеки України утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Кабінетом Міністрів України.

Структура Бюро економічної безпеки України може включати підрозділи детективів, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні та інші підрозділи.

Структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України (ч. 1 ст. 14 Закону №1150-ІХ).

Статтею 19 Закону №1150-ІХ врегульовано статус працівників Бюро економічної безпеки України. Так, відповідно до приписів ч. 1 цієї статті працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Грошове забезпечення та оплата праці працівників Бюро економічної безпеки України регулюються ст. 31 Закону №1150-ІХ.

За змістом ч. 1-3 цієї норми заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України» №1068 від 06.10.2021 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, які визначають особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ (далі - Умови №1068).

Згідно з п. 2 Умов №1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

З огляду на викладене, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначається ч. 3 ст. 31 Закону №1150-ІХ та п. 2 Умов №1068.

При цьому, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі №807/257/14 та від 25.05.2022 у справі №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява №7888/03).

Отже, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень наведено у Законі України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).

За дефініцією, наведеною у ст. 1 Закону №966-XI, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Водночас положеннями зазначеної статті імперативно встановлено, що прожитковий мінімум розраховується нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також диференційовано окремо для кожної з основних соціальних і демографічних груп населення, до яких законодавець відніс: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Системний аналіз змісту наведених правових норм свідчить про те, що Закон №966-XIV закріплює виключний (вичерпний) перелік основних соціальних і демографічних груп населення, щодо яких здійснюється нормативне визначення прожиткового мінімуму, що унеможливлює його розширене тлумачення або застосування непередбачених цим Законом категорій.

Частиною 3 ст. 4 Закону №966-XIV регламентовано, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

З наведеного суд виснує, що Закон №966-XIV не передбачає такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Окрім того, вказана категорія працівників за змістом Закону №966-XIV не виокремлена в самостійну соціально-демографічну групу населення, стосовно якої прожитковий мінімум підлягає окремому встановленню.

Водночас положеннями ст. 7 законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, поряд із затвердженням прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який станом на 01.01.2023 становив 2684,00 грн; на 01.01.2024 та 01.01.2025 - 3028,00 грн, а на 01.01.2026 - 3328,00 грн), запроваджено окрему величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого встановлено на рівні 2102,00 грн

Слід зазначити, що зміни до Закону №1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом №1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена ч. 1 ст. 5 Закону №1150-ІX.

Закони України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 12.09.2023 до 03.06.2026 повинно обчислюватися, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, з 01.01.2026 у розмірі 3328 грн.

Нарахування грошового забезпечення у заниженому розмірі у спірний період зумовило також неправильне нараховування відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої, в силу вимог Порядку виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 14.05.2025 №81, залежав від розміру місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стосовно доводів представниці відповідача про застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9084/24, суд зазначає, що в зазначеній справі предметом судового розгляду були правовідносини щодо визначення суддівської винагороди, які врегульовані Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і мають особливий конституційно-правовий характер.

Натомість спір у розглядуваній справі виник щодо визначення розміру грошового забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що регулюється іншим спеціальним Законом України «Про Бюро економічної безпеки України».

При цьому наведені правовідносини відрізняються як за суб`єктним складом, так і за нормативним регулюванням.

Сам по собі висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 7 Закону про Державний бюджет при визначенні суддівської винагороди не свідчить про необхідність аналогічного застосування такого підходу до правовідносин щодо проходження служби в Бюро економічної безпеки України без урахування особливостей спеціального законодавства.

Крім того, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24 не містить висновків щодо застосування ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому не є таким, що безпосередньо регулює спірні правовідносини.

Також варто зазначити, що погодження штатного розпису не може підміняти або змінювати норму спеціального закону. Затвердження штатного розпису Директором бюро економічної безпеки України не може легалізувати визначення окладів у спосіб, що суперечить ч. 3 ст. 31 Закону №1150-ІХ та п. 2 Умов №1068. Відтак, суд такі доводи не враховує.

Даючи оцінку аргументам представниці відповідача про те, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, суд керується таким.

Як уже зазначалося вище, введення законодавцем у законах України про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки нової грошової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102,00 грн без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади цих працівників із розрахунку такої величини як прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року відповідає меті законів України про Державний бюджет України, які мають врегульовувати лише витрати та доходи держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які регулюються іншими спеціальними законами, з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102,00 грн) Законом №966-ХІV не передбачено.

Суд зазначає, що принцип правової визначеності - це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Тобто, правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.

Тому застосування для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі №966-ХІV, не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд висновує, що його бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684 грн, у 2024 році в розмірі 3028 грн, у 2025 році в розмірі 3028 грн, у 2026 році в розмірі 3328 грн, встановленого абз. 4 ч.1 ст. 7 законів України Про державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, за спірний період є протиправною.

Зважаючи на встановлені судом обставини, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 12.09.2023 до 03.06.2026 з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

Згідно з нормами ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки. Доводи відповідача про правомірність такої спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд виснував про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684 грн, у 2024 році в розмірі 3028 грн, у 2025 році в розмірі 3028 грн, у 2026 році в розмірі 3328 грн.

3. Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 12.09.2023 до 03.06.2026 з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (місцезнаходження: вул. К. Левицького, буд. 67, м. Львів, 79017; ЄДРПОУ 44741997).

Повне рішення складено 26 жовтня 2026 року.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна