Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №380/13895/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокусправа № 380/13895/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області (далі – відповідач, Управління), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації щодо відмови у продовженні ОСОБА_1 з 26.12.2025 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та продовження дії відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації продовжити ОСОБА_1 з 26.12.2025 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та продовжити дію відповідного посвідчення серії НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 10.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є особою з інвалідністю ІІІ групи у зв`язку із отриманою травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби. З метою отримання статусу «особа з інвалідністю в наслідок війни» позивач звернувся до відповідача із заявою, однак отримав відмову, оскільки травма позивача, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, не є підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що Управління з метою уточнення обставин справи, звернулося з листом від 04.03.2026 №175/51.1/51.02/2026 до Міністерства у справах ветеранів України та Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону за роз?ясненнями щодо підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Згідно з листом Міністерства у справах ветеранів України від 09.04.2026 №133 Bx. 01-3/122/26 пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесено, зокрема, військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов?язків військової служби, пов?язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Оскільки травма позивача не пов`язана із захистом Батьківщини чи перебуванням на фронті в інший періоди або з наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни підстав немає.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав повністю. Зауважив, що позивачу раніше вже надавався статус особи з інвалідністю і рішення про припинення чи позбавлення не приймалося. Відсутність у медичному документі дослівного словосполучення «захист Батьківщини» не спростовує права позивача, оскільки «виконання обов`язків військової служби» є окремою прямо передбаченою законом підставою.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходити службу в органах військової прокуратури.

Позивач вказує, що під час проходження військової служби у Військовій прокуратурі Львівського гарнізону 16.03.2005 отримав закриту черепно мозкову травму.

Відповідно до довідки Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 22.08.2011 №70/11412 близько 23:00 год 16.03.2005 невідома особа на пл. Соборній в м. Львові поблизу військової прокуратури Львівського гарнізону вчинила хуліганські дії відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 звернувся до Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області 17.03.2005 щодо отриманих тілесних ушкоджень, що мало місце 16.03.2005 близько 23:00 год та визнаний потерпілим 13.04.2005. Відповідно до висновку спеціаліста №36/2005 від 17.03.2005 під час судово-медичного огляду у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: забій м`яких тканин обличчя, синці передньої поверхні грудної клітини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з витягом з протоколу військово-лікарської комісії Західного регіону, протокол №342 від 20.09.2011 «Травма: Наслідки закритої черепно-мозкової травми (16.03.2005р.), струс головного мозку у вигляді розсіяної органічної симптоматики, вегетосудинної нестійкості з незначним порушенням функції центральної нервової системи», яка в подальшому привела до «Атеросклерозу загальних сонних артерій, фібромускулярної дисплазії та паталогічної звивисті обох внутрішніх сонних, компресії хребетних артерій в хребтовому каналі з помірним порушенням кровообігу та функції», ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності вперше 07.05.2013 строком до 23.04.2014, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №152766. У довідці вказано, що травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

У зв`язку із цим Жовківським управлінням соціального захисту 16.05.2013 видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів. Посвідчення дійсне до 01.05.2014.

Позивачу продовжено групу інвалідності строком до 16.04.2016, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №705542. У довідці вказано, що травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Надалі позивачу продовжено групу інвалідності до 22.05.2020, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №845732. У довідці вказано, що травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Також позивачу 22.08.2019 продовжено дію посвідчення до 01.06.2020, згідно з вкладенням до посвідчення /арк.спр. 27/.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10471/26/343/В від 20.01.2026 позивачу з 26.12.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 26.12.2027. У витязі з рішення вказано, що травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов?язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

З метою продовження дії посвідчення, що підтверджує статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни», позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.01.2026.

Відповідач листом від 18.02.2026 повідомив позивача про відсутність підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки травма позивача, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, не є підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Вирішуючи спір суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них передбачено приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі – Закон №3551-XII).

Згідно з статтею 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Таким чином, цією нормою законодавець визначив загальне поняття «ветеран війни», яке об`єднує різні групи осіб в залежності від особливостей їх участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Статтею 7 Закону №3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (далі – Положення №302).

Відповідно до пункту 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 7 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого», «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

Пунктом 10 Положення №302 визначено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому, у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами чи видачі нового посвідчення безтерміново, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

З позиції позивача ним дотримано вимоги, що встановлені пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він проходив військову службу та йому встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, одержаного під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХІІ для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а.

Отже, у межах цієї справи слід встановити чи розповсюджується викладені положення пункт 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII на позивача, який проходив військову службу та якому встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, одержаної під час виконання обов`язків військової служби.

Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, а саме: ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Тобто, статус «особа з інвалідністю внаслідок війни» безпосередньо пов`язаний із вказаними у статті 4 Закону №3551-XII поняттям «ветеран війни», а тому, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18 акцентував увагу на тому, що отримання ушкодження здоров`я під час проходження військової служби (пов`язаного з проходженням служби) та подальше встановлення інвалідності внаслідок такого ушкодження, не є достатньою підставою для надання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни». Визначальним є те, що таке ушкодження повинно бути пов`язане із безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Отже, визначальним при розгляді справи є встановлення того, чи пов`язана інвалідність позивача з безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, адже в іншому випадку особа не може вважатись інвалідом війни.

Такі правові висновки узгоджуються з висновками викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 (справа №824/32/19-а), від 18.11.2020 (справа №1140/2362/18) та від 02.04.2021 (справа №0540/9350/18).

Разом з тим, у частині 1 статті 7 Закону №3551-XII законодавцем вжито формулювання «до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання,[…] одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті,[…] або з участю в бойових діях у мирний час».

Із доказів у справі суд встановив, що під час проходження позивачем військової служби, близько 23:00 год 16.03.2005 невідома особа на пл. Соборній в м. Львові поблизу військової прокуратури Львівського гарнізону вчинила хуліганські дії відносно, зокрема ОСОБА_1 . Позивач за даним фактом звернувся 17.03.2005 до Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та 13.04.2005 визнаний потерпілим. Відповідно до висновку спеціаліста №36/2005 від 17.03.2005 під час судово-медичного огляду у позивача виявлені тілесні ушкодження: забій м`яких тканин обличчя, синці передньої поверхні грудної клітини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Водночас згідно з витягом з протоколу військово-лікарської комісії Західного регіону, протокол №342 від 20.09.2011 «Травма: Наслідки закритої черепно-мозкової травми (16.03.2005р.), струс головного мозку у вигляді розсіяної органічної симптоматики, вегетосудинної нестійкості з незначним порушенням функції центральної нервової системи», яка в подальшому привела до «Атеросклерозу загальних сонних артерій, фібромускулярної дисплазії та паталогічної звивисті обох внутрішніх сонних, компресії хребетних артерій в хребтовому каналі з помірним порушенням кровообігу та функції», ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строково вперше 07.05.2013 та неодноразово продовжувалася.

Отже, за обставин цієї справи позивача отримав поблизу місця роботи травму, яку військово-лікарська комісія Західного регіону пов`язала із виконанням обов`язків військової служби, та у зв`язку із чим позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.

Викладене свідчить, що травма позивача зовсім не пов`язана із захистом Батьківщини, і тим більше не отримана під час участі у бойових діях, як це вимагає стаття 4 Закону №3551-XII.

Саме лише встановлення медико-соціальною експертної комісії та експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ІІІ групи інвалідності з формулюванням «травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» не є безпосередньою підставою для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки відповідно до вимог та з підстав, визначених Законом №3551-XII.

При цьому, суд зауважує, що проходження служби в органах військової прокуратури в спірному випадку не є тотожним участі в бойових діях та захисті Батьківщини, у зв`язку з чим не кореспондується з обставинами, які визначено пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII.

Щодо доводів позивача про те, що його статус особи з інвалідністю внаслідок війни вже було визнано Державою до того, про що свідчить видане посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, як особі з інвалідністю ІІІ групи, суд зазначає, що вказані обставини не свідчать про обов`язок відповідача визнати позивача особою з інвалідністю внаслідок війни, у разі якщо буде встановлено безпідставність надання особі певного статусу та видачі відповідного посвідчення.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а, зважаючи на помилкове присвоєння особі статусу, який не міг бути наданий йому в силу вимог норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дійшов висновку, що неможливо стверджувати, що позбавлення цього права свідчить про втручання у права позивача на певні соціальні гарантії, адже на надання такого права позивач не міг та не повинен був розраховувати.

У цьому контексті суд наголошує, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм права (законодавства); не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує реальний спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №580/1300/22.

З огляду на встановлені обставини справи та викладені норми права суд висновує, що оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, а не в результаті участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях, на позивача не поширюються приписи статті 7 Закону №3551-XII, а тому, у відповідача немає підстав для встановлення йому статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни».

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області (79008, пл. Андрія Парубія, 1, м. Львів; ЄДРПОУ 44000827).

Суддя Кравців Олег Романович