Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №380/24262/25 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №380/24262/25

Суддя: Качур Роксолана Петрівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокусправа № 380/24262/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1) Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 24.11.2025, а також одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, шляхом застосування при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням сталої величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн, замість встановленого законом розміру прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, вихідною величиною для якого є розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а саме: за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 - виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2270,00 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2684,00 грн; за період з 01.01.2024 по 24.11.2025 - виходячи з розміру прожиткового мінімуму 3028,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату всіх основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу з таємними документами, премії та інших видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням), що були виплачені позивачу за період з 29.01.2020 по 24.11.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні (в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 15 повних років служби); грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток; здійснивши їх обчислення виходячи з розміру грошового забезпечення, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2015 по 25.07.2017 та з 19.02.2020 по 24.11.2025 у занижених розмірах (або її невиплати) внаслідок неправильного визначення базового місяця;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення: за період з 28.02.2015 по 25.07.2017 - із застосуванням “січня 2008 року” як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін; за період з 19.02.2020 по 24.11.2025 - із визначенням нових базових місяців: січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року, січень 2023 року, січень 2024 року та січень 2025 року (у зв`язку з підвищенням посадових окладів через зростання прожиткового мінімуму), з нарахуванням та виплатою індексації-різниці (фіксованої суми) та поточної індексації, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку № 159, на суми донарахованого за цим рішенням суду грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичної виплати;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 25.07.2017 по 19.02.2020 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: за період з 25 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року здійснивши розрахунок та виплату фіксованої суми індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078, виходячи з того, що станом на березень 2018 року за мною зберігалося право на індексацію, обчислену від базового місяця січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: за період з 01 березня 2018 року по 19 лютого 2020 року - із урахуванням базового місяця березень 2018 року, здійснивши розрахунок та виплату фіксованої суми індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців З, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078, виходячи з того, що станом на березень 2018 року за мною зберігалося право на індексацію, обчислену від базового місяця січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми донарахованої індексації за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебував на військовій службі у відповідачів в період з лютого 2015 року по листопад 2025 року. Вказав, що відповідачем 1 неправильно нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 25.07.2017 по 28.02.2018 без урахування базового місяця січня 2008 та без урахування абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078. Також вказав, що на його переконання відповідачем 2 в період з 28.02.2015 по 25.07.2017 та в період з 19.02.2020 по 24.11.2025 виплачено позивачу індексацію у заниженому розмірі внаслідок неправильного визначення базового місяця. Також відповідачем 2, на його думку, неправомірно не було нараховано та здійснено виплату щомісячного грошового забезпечення з 29.01.2020 по 24.11.2025 а також основних та додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки шляхом застосування при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням сталої величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн замість встановленого законом розміру прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти. Вказав що відповідачем 2 протиправно не виплачено позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. Також вважає, що відповідачем 2 протиправно не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у належному розмірі за період з 28.02.2015 по 25.07.2017 та з 19.02.2020 по 24.11.2025 внаслідок неправильного визначення базового місяця. Просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 17.04.2026 витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалою суду від 25.06.2026 витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2026 витребувано додаткові докази у справі.

Відповідач-1 надіслав суду відзив на позов, у якому проти позову заперечив. Вказав, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Таким чином, оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774- VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, немає правових підстав для нарахування і виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та зобов`язання здійснити таке нарахування та виплату за вказаний період з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Аналогічна правова позиція щодо того, що розрахунковою величиною для визначення грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Щодо виплати індексації грошового забезпечення вказав, що застосування базового місяця січня 2008 року у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є безпідставним. Щодо розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення за період з 19.02.2020 року по 24.11.2025 включно у фіксованій величині в місяць, то такий розрахунок також не проводився в зв`язку з тим, що відповідно до закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 такого поняття як «фіксована сума індексації» не існує. Зазначений термін використовувався у додатку 4 « Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку 1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015 року (спірний період у справі 19.02.2020 року по 24.11.2025) Вважає, що позовні вимоги позивача в даній частині є безпідставними та не законними.

Щодо виплати фіксованої різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 вказав, що оскільки величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 по 30.11.2018 не перевищила порогу індексації у розмірі 103 відсотка, тому відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення не проводиться. Таким чином, відповідачем правомірно не проводились нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по листопад 2018 року (включно). Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 надіслав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив. Вказав, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У зв`язку з прийняттям 09.12.2015 Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від , яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку №1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" , якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 у спірні періоди проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно копії особового листка по обліку кадрів, наданого позивачем, у період з лютого 2015 року по липень 2017 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу із Наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.09.2017 № 209 ОСОБА_1 з 18.09.2017 зараховано до списків особового складу.

Згідно з Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.02.2020 № 45 ОСОБА_1 справи та посаду здав і вибув до нового місяця служби. (а.с. 53).

Відповідно до Витягу із Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.02.2020 № 48 ОСОБА_1 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.11.2025 № 343 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.11.2025.

Позивач після звільнення з військової служби звернувся до відповідачів із запитами про нараховане грошове забезпечення. Після отримання довідок встановив, що відповідачі у спірні періоди нараховували та виплачували грошове забезпечення застосувуючи розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн, та ен правильно визначили базові місяці для нарахування індексації.

Позивач не погоджується з таким обчисленням та виплатою грошового забезпечення (зокрема, і його складових), тому звернувся до суду з цим позовом.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення - підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності й умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня та вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України й інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, ураховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України та керівниками інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування.

На виконання наведеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018.

Пунктом 1 постанови № 704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями згідно з додатком 14.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первинній редакції пункту 4 постанови № 704 було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Отже, з 29.01.2020 пункт 4 постанови № 704 підлягав застосуванню в редакції, що існувала до внесення до нього змін постановою № 103 та передбачала використання для визначення посадового окладу й окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, установлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сфері доходів населення.

Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01.01.2018.

Водночас закони України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки подібного застереження не містили.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 установлено в розмірі 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 установлено в розмірі 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено в розмірі 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 установлено в розмірі 2684,00 грн.

Отже, з 29.01.2020 оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 сформулював висновок, відповідно до якого з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині використання як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт змінено на відповідний календарний рік.

Верховний Суд також зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у військовослужбовців виникає право на визначення посадового окладу й окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, шляхом його множення на належний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки щодо застосування пункту 4 постанови № 704 з 29.01.2020 викладено Верховним Судом у постановах від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21 та від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24.

Покликання відповідача на неможливість застосування первинної редакції пункту 4 постанови № 704 без одночасного застосування 50 відсотків мінімальної заробітної плати суд відхиляє.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат.

Проте наведене обмеження не впливає на застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини, оскільки мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум є різними за своєю правовою природою державними соціальними стандартами.

У спірних правовідносинах мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина. Такою величиною є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Положення про 50 відсотків мінімальної заробітної плати передбачало лише нижню межу розрахункової величини, однак після набрання чинності Законом № 1774-VIII не може бути застосоване для визначення розмірів посадових окладів.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Суд зауважує, що право позивача на визначення посадового окладу й окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму на 01 січня календарного року виникло не на підставі приміток до відповідних додатків, а на підставі пункту 4 постанови № 704 у редакції, яка підлягала застосуванню після скасування пункту 6 постанови № 103.

Додатки 1 і 14 постанови № 704 визначають відповідні тарифні коефіцієнти та правила округлення одержаних у результаті множення сум, однак не змінюють установленої пунктом 4 постанови № 704 розрахункової величини.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача мали обчислюватися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на тарифні коефіцієнти, передбачені додатками 1 і 14 до постанови № 704, з урахуванням установлених цією постановою правил округлення.

Отже, для визначення розміру грошового забезпечення позивача підлягали застосуванню: за період з 29.01.2020 по 26.02.2020 прожитковий мінімум у розмірі 2102,00 грн , з 27.02.2020 по 31.12.2020 - прожитковий мінімум у розмірі 2102,00 грн; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - у розмірі 2270,00 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - у розмірі 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - у розмірі 2684,00 грн.

Відповідачі не заперечують, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача застосовувалася стала розрахункова величина 1762,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо позовних вимог за період з 20.05.2023 по 24.11.2025 суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в новій редакції.

Відповідно до цієї редакції розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн і визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 постанови № 704 прямо передбачав застосування фіксованої розрахункової величини 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, пункт 2 постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704 було визнано протиправним та нечинним.

Однак постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У вказаній постанові Верховний Суд виходив із того, що частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Кабінету Міністрів України. До повноважень Уряду належить також визначення базової величини, яка використовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Верховний Суд зазначив, що профільні законодавчі акти не визначають обов`язкового базового критерію для обчислення посадових окладів військовослужбовців. Тому за відсутності такого визначення на рівні закону структура, складові, порядок розрахунку та розміри грошового забезпечення військовослужбовців регулюються актами Кабінету Міністрів України.

Уряд, реалізовуючи повноваження, надані йому частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII, вправі визначати базову розрахункову величину, зокрема встановлювати її у фіксованому розмірі.

Верховний Суд також визнав помилковим ототожнення правовідносин щодо безпосереднього обчислення грошового забезпечення діючих військовослужбовців із правовідносинами щодо визначення грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до Закону України № 2262-XII.

Зокрема, у справі № 440/6017/21 спір виник щодо оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, тоді як у справі № 320/29450/24 Верховний Суд надавав оцінку повноваженням Кабінету Міністрів України визначати базову величину для обчислення грошового забезпечення діючих військовослужбовців.

Спір у справі, яка розглядається, стосується безпосереднього нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби. Тому до спірних правовідносин за період починаючи з 20.05.2023 підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.

Крім того, у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24 Верховний Суд, вирішуючи саме спір між військовослужбовцем та органом, який нараховував йому грошове забезпечення, дійшов висновку про правомірність застосування з 20.05.2023 фіксованої величини 1762,00 грн, установленої постановою № 481.

Такий самий підхід після прийняття Верховним Судом постанови від 16.07.2026 застосовано Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06.08.2026 у справі № 520/4301/26. У цій справі суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення про перерахунок грошового забезпечення за період до 19.05.2023 включно, але скасував його в частині перерахунку з 20.05.2023, відмовивши в задоволенні позову за цей період.

Отже, застосування відповідачами з 20.05.2023 фіксованої розрахункової величини 1762,00 грн відповідало пункту 4 постанови № 704 у чинній на той час редакції та повноваженням Кабінету Міністрів України, установленим частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII.

З огляду на це позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення та інших складових грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 24.11.2025 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, задоволенню не підлягають.

Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення суд зазначає, що Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад, оклад за військовим званням і надбавка за вислугу років.

Розміри надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення та інших виплат у передбачених законодавством випадках визначаються з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням або їх суми.

Отже, неправильне визначення посадового окладу й окладу за військовим званням впливає на розмір тих щомісячних додаткових та одноразових виплат, які обчислюються з урахуванням цих окладів. Таким чином інші складові грошові забезпечення підлягають перерахунку за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення: за період з 28.02.2015 по 25.07.2017 - із застосуванням “січня 2008 року” як базового місяця та Військову частину НОМЕР_2 за період з 25 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно, суд зазначає таке.

Кабінетом Міністрів України 09.12.2015 прийнято постанову № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі – Постанова № 1013), яка набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015.

Постановою № 1013 до Порядку № 1078 внесено зміни, пункт 5 викладено в новій редакції:

“ 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру”.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку”.

Таким чином, важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий базовий місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого порогу), визначеного законом.

Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:

- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016);

- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону № 1282-XII зі змінами).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, тобто у період з 01.08.2008 по 30.11.2015, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:

1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або

2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

При цьому, місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У зв`язку з прийняттям Постанови № 1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

При цьому, згідно з пунктом 6 Постанова № 1013 такі правила застосовуються з 01.12.2015.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2015 по 30.11.2015 із застосуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року не підлягають задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року, суд зазначає таке.

Суд з довідок про нараховану та виплачену позивачу індексацію в спірні періоди, встановив, що відповідач визначив базовим місяцем грудень 2015 року, а індексацію грошового забезпечення позивача не проводив.

Пункт 5 Порядку № 1078 пов`язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2024 у справі № 380/2263/22 дійшов, зокрема, до таких висновків:

“ 24. Отже, Постановою № 1013 з 1 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б “обнулитися” індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

25. У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають Суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року.

26. Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них “місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)”, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013)”.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для проведення індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 відповідач мав переглянути “базовий місяць”, визначений за старими правилами, змінивши його на “місяць підвищення доходу”, тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, щодо регулювання подібних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07.11.2007 № 1294 (далі – Постанова № 1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

З січня 2008 року по 28.02.2018 посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.

Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 (далі – Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.

Після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

З огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по вересень 2017 року.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по липень 2017 року та з 18.09.2017 року по 28.02.2018 з урахування січня 2008 року як базового місяця слід задовольнити.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.02.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд зазначає таке.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Водночас слід зауважити, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”.

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, – залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21.

В межах спірного періоду слід врахувати, що у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 “Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України”, починаючи з 01.03.2018 у позивача збільшився посадовий оклад.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У контексті викладених норм суд зазначає, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

У цьому випадку положеннями абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачено спеціальний механізм захисту прав працівника для забезпечення підтримання рівня його платоспроможності, який полягає у тому, що навіть у випадку підвищення посадового окладу та зміни місяця підвищення доходу (базового місяця), роботодавцю необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації яка підлягала виплаті у цьому місяці і розміром підвищення доходу відповідної особи для того, щоб запобігти зменшенню загального рівня доходу через припинення нарахування індексації.

Якщо розмір підвищення грошового доходу військовослужбовця перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Тобто, з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищевикладених положень Порядку №1078. У разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то сума індексації підлягає до виплати в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.

Вказані правові висновки неодноразово викладені Верховним Судом, зокрема в постановах від 22.12.2022 у справі №380/14479/21, від 02.11.2022 у справі №120/12718/21-а.

Суд встановив, що відповідачем не заперечується той факт, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача, відповідач врахував лише норми абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Як слідує з письмових доказів у справі, відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення з березня 2018 року по грудень 2019 року визначаючи березень 2018 року, як місяць, для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення (“базовий” місяць).

Проте за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 не вирішував питання щодо наявності у позивача права на отримання “індексації-різниці”, відповідно до абзаців 3,4 цього пункту.

Тому зважаючи на викладене, суд не може розрахувати суму індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, оскільки відповідачем неналежно розраховано індексацію грошового забезпечення за попередній період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та не вирішено питання щодо наявності у позивача права на отримання “індексації-різниці” за період з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Таким чином, суд висновує про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 24.11.2025 із застосуванням базових місяців січень 2020, січень 2021, січень 2022, січень 2023, січень 2024, січень 2025 та відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає таке.

Як встановлено судом у рішенні, з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №294-IX, Закону №1082-IX, Закону №1928-IX, Закону №2710-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

На підставі висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що починаючи, зокрема, з 01.01.2020 відбулося чергове підвищення посадового окладу позивача, у зв`язку з підвищенням законодавцем прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно зі Законом України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”.

Як наслідок зростання посадового окладу потягнуло за собою зміну у січні 2020 року місяця для початку відліку обчислення індексу споживчих цін (“базового” місяця) з березня 2018 року на січень 2020 року, тоді як первинно позивачу нараховувалася поточна індексація за період з березня 2020 року по грудень 2022 року з урахування місяця підвищення – березня 2018 року.

Суд вже зазначав, що “індексація-різниці” грошового забезпечення, згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), що відповідно відбулося, зокрема, у січні 2020 року.

Тобто, відповідно змінилися також правила обчислення “індексації-різниці”, зокрема, для встановлення права позивача на її отримання починаючи з січня 2020 року, необхідно вже встановити чи перевищує розмір підвищення доходу позивача в січні 2020 року (А); суму індексації грошового забезпечення позивача в січні 2020 року (Б), аналогічно слід діяти і починаючи з січня 2021-2022 років.

Однак позивач жодним чином не обґрунтовує позовні вимоги в цій частині. Отже, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет на 2023 рік” від 03.11.2022 №2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень – з 01.01.2023.

Вказана норма Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” є чинним та неконституційним не визнавався.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення протягом 2023 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 24.11.2025 із застосуванням базових місяців січень 2024 року та січень 2025 року та відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає таке.

Статтею 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.

Таким чином, починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період січня-липня 2024 року.

Статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Позовні вимоги в цій частині зводяться виключно до того, що за період служби у 2024 і у 2025 році індексація грошового забезпечення повинна здійснюватись з визначенням базового місяця січня 2024 року і відповідно січня 2025 року.

Проте, суд вже зазначив про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період січня-липня 2024 року.

Що стосується 2025 року суд вказує таке.

Як слідує з довідки про нараховану та виплачену позивачу індексацію за період з березня 2020 по грудень 2025 року, з березня по грудень 2022 відповідач нараховував індексацію з урахуванням березня 2018 року, з вересня 2024 року з урахуванням грудня 2023 року як базового місяця і з липня 2025 року з урахуванням базового місяця січня 2025 року.

Статтею 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Крім цього, згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в лютому 2025 року - 100,8%, в березні 2025 року - 101,5%, в квітні 2025 року - 100,7%, в травні 2025 року – 101,3%.

Отже, лише у травні 2025 року поріг індексації 103% наростаючим підсумком знову перевищено (1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 100 = 104,4%), індекс інфляції за травень 2025 року опубліковано у червні 2025 року, отже позивачу також правомірно відновлено виплату індексації у липні 2025 року.

Таким чином, у період з 19.02.2020 до 24.11.2025 позивачу належним чином обчислено поточну індексацію грошового забезпечення.

Водночас суд вже зазначав, що для вирішення права позивача на отримання “індексації-різниці” грошового забезпечення, починаючи з 19.02.2020, необхідно встановити чи перевищує розмір підвищення доходу позивача в січні 2020 року (А); суму індексації грошового забезпечення позивача в січні 2020 року (Б), аналогічно слід діяти і починаючи з січня 2021-2025 років.

Однак позивач жодним чином не обґрунтовує позовні вимоги в цій частині. Отже, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

року - на підставі наказу командира військової частини.

Згідно з пунктом 2 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Водночас, за правилами пункту 9 розділу XXIV Порядку № 260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

- поранення військовослужбовця, що зазнав при виконанні завдань під час воєнного стану;

- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хімієтерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше ніж 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

- сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися у полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за наявності визначених окремим дорученням Міністра оборони України підстав.

Суд встановив, що докази подання рапорту про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік позивачем не надано. Накази (внутрішні накази) щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься лист-відповідь відповідача-1 від 10.12.2025 вих. № 4360, яким також підтверджується те, що позивач за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 протягом 2025 року не звертався до командування для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. (а.с. 25-26).

Згідно Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.11.2025 № 343 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 не отримав.

Отже, підстави для нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язань відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми донарахованої індексації за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку № 159, на суми донарахованого за цим рішенням суду грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичної виплати, суд зазначає таке.

Правове регулювання компенсації визначене Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до статей 1-4 Закону № 2050-III компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, у тому числі грошового забезпечення та індексації, а її виплата здійснюється у тому самому місяці, у якому виплачується відповідна заборгованість.

Суд враховує сформований Верховним Судом підхід, за яким право на компенсацію не залежить виключно від факту попереднього бухгалтерського нарахування доходу, якщо належність такого доходу встановлена, у тому числі судовим рішенням. Водночас, у цій справі на момент її розгляду визначена судом заборгованість фактично не виплачена, а позивач просить нарахувати компенсацію «по день фактичної виплати», тобто до події, яка ще не настала.

Таким чином, вказані вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Суд зауважує, що відмова у задоволенні цієї вимоги не позбавляє позивача права вимагати відповідну компенсацію під час або після фактичної виплати заборгованості за наявності передбачених Законом № 2050-III умов.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) у період з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) за період з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум

4. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) у період з 27 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) за період з 27 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.

6. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по липень 2017 без застосування "січня 2008 року", як базового місяця.

7. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.12.2015 по липень 2017 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум.

8. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.09.2017 по 28.02.2018 без застосування "січня 2008 року", як базового місяця.

9. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 18.09.2017 по 28.02.018 індексацію грошового забезпечення, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум.

10. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 31.12.2019 індексації грошового забезпечення у повновному обсязі.

11. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити нархувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 індексацію грошового забезпечення, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

12. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

13. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур

Оригінал: reyestr.court.gov.ua