Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №320/16378/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Київ справа №320/16378/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до Солом`янського районного суду міста Києва (далі- відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі- відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва №19-К від 31.01.2025 щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державним службовцям у розмірі 30% від окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту відділу документообігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що оскаржуваним наказом порушено її право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантований статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу». Посилаючись на рішення Конституційного Суду України наголошує, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. З огляду на викладене, на переконання позивача, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не більше 30 відсотків не відповідає нормам Конституції України та спеціального Закону України «Про державну службу», а тому не можуть бути застосовані. Позивач вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма спеціального нормативно-правового акта, а саме частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», згідно якої надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3-х відсотків посадового окладу державного службовця за кожний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 2 у відзиві на позов вказав про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач 1 не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як встановлено судом, позивач перебуває на посаді головного спеціаліста відділу документообігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) в Солом`янському районному суді міста Києва.

Як вказано позивачем, станом на початок 2025 року вона мала вислугу років на державній службі, що становила понад 29 років, чого, згідно ст. 52 Закону України «Про державну службу» достатньо для отримання надбавки у розмірі 50% від посадового окладу, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача.

Однак, 31.01.2025 на виконання норми Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» в.о. керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва було видано Наказ №19-К «Про приведення у відповідність розмірів встановлених надбавок за вислугу років державним службовцям», яким було встановлено обмеження розміру відповідної надбавки у розмірі 30% від посадового окладу позивача.

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 148 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює ДСА України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.

Згідно із частиною першою статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону № 889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця враховує кваліфікацію та досвід, важливість і складність роботи на посаді, ступінь відповідальності, а також результативність, ефективність та якість виконання посадових обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 50 Закону № 889-VIII, заробітна плата державного службовця складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця; 2) варіативної заробітної плати - премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, місячної або квартальної премії.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 52 Закону № 889-VIII, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, абзацом 28 пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024, дію частини першої статті 52 зупинено на 2025 рік в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024.

Пунктом 11 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 2025 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" містить застереження, що Закон України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас і у частині другій статті 5 Закону України "Про державну службу" вказано, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон про державний бюджет.

При цьому, норми Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" є нормами одного ієрархічного рівня, а тому, з урахуванням принципу «lex posterior derogat priori» підлягає застосуванню закон, прийнятий у часі пізніше, тобто Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" .

Водночас, вказані нормативно-правові акти не співвідносяться між собою як загальний та спеціальний, оскільки у сфері оплати праці загальним законом є Закон України "Про оплату праці", а Закон України "Про державну службу" визначає особливості регулювання оплати праці державних службовців, у тому числі, з урахуванням особливостей оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя, які визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Слід зауважити на тому, що пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2024 передбачав аналогічні норми про те, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу.

Водночас Велика Палату Верховного Суду розглянула справу № 240/7215/24 як зразкову, предметом спору в якій було встановлення надбавки за вислугу років на державній службі в 2024 році, з урахуванням положень пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2024.

Так, за наслідками розгляду зразкової справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 висловлені наступні висновки:

"100. Втім Велика Палата Верховного Суду наголошує, що саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.

101. Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.

112. Велика Палата Верховного Суду повторює, що відповідні приписи абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX не визнані неконституційними, так само немає підстав для власного висновку за частиною четвертою статті 7 КАС України, адже у спірних правовідносинах зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці.

123. Отже, зміни в підходах до оплати праці державних службовців, елементом яких є зменшення надбавки за вислугу років до 2 відсотків за кожен рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, обумовлені реалізацією євроінтеграційних вимог щодо вступу України до Європейського Союзу, зокрема, виконанням програми Європейського Союзу «Ukraine Facility Plan».

124. Такі зміни, як уже зазначалося, не пов`язані з потребою збалансування чи оптимізації видатків Державного бюджету України, зокрема й у зв`язку з уведенням воєнного стану. Навпаки, кінцевою метою запровадженої реформи є збільшення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів та підвищення конкурентоспроможності оплати праці державних службовців у порівнянні з приватним сектором.

125. Отже, зміни, введені законодавцем, щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі не були довільними та свавільними, адже зазначені зміни були елементами такого тривалого процесу, як реформа оплати праці державних службовців, яка заздалегідь оголошена державою та поступово нею впроваджена. Ці зміни носили системний характер і зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, тому ці зміни мали зрозумілу легітимну мету - підвищення рівня незалежності та фінансової забезпеченості певної категорії державних службовців, покращення статусу державного службовця загалом".

Водночас в узагальнених висновках Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

"149. Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

150. Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби".

Суд звертає увагу, що правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 по справі № 240/7215/24 стосувався пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», однак, пункт 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX є ідентичними та стосуються одних і тих самих правовідносин, а тому суд дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 по справі № 240/7215/24 є застосовним в цій справі.

Додатково суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» № 4282-IX від 11.03.2025, який у відповідній частині набрав чинності з 01.04.2025, частину першу статті 52 Закону № 889-VIII викладено в такій редакції: « 1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотки посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.».

Отже, з 01.04.2025 року Закон України № 889-VIII також передбачає проведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років у розмірі, визначеному Законом України №4059-ІХ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-ІХ, який зупинив дію приписів Закону України №889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивача.

Таким чином, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.