Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №320/45818/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року справа №320/45818/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання бездіяльності протиправною,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправною бездіяльності щодо проведення повного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та стягненнявідшкодування за затримку виплати середньомісячного заробітку позивача за період з 10.12.2021 року — по 01.08.2024 року за затримку розрахунків при звільненні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає. що при звільненні відповідачем у повному розмірі не сплачено належну заробітну плату за червень 2019 року — жовтень 2021 року. Усі належні виплати були здійснені тільки на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №260/7913/21.

Водночас при здійсненні виплат відповідачем не було нараховано компенсації втрати частини доходів з розрахунку середньоденної заробітної плати за затримку розрахунку за період з 10.12.2021 року — по 01.08.2024 року.

На думку позивача, така позиція Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм є протиправною та порушує його право на своєчасне отримання належного грошового забезпечення, що стало підставою його звернення до суду.

Ухвалою суду від 03.09.2025 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви, провадження у справі відкрите, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Попри належне повідомлення про розгляд справи, відзиву, або інших заяв сторони відповідача судом не отримано. Судом вирішено здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено такі обставини.

Позивач займав посаду начальника управління Державного агенства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області відповідно до наказу про призначення №61-ТО від 22.09.2016 року.

Наказом №58-ТО щодо позивача було відкрите дисциплінарне провадження, внаслідок якого його відсторонено від виконання обов`язків за вищеозначеною посадою.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/990/21, 25.10.2021 року дисциплінарне провадження за вищеозначеним наказом було закрите у зв`язку із закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В подальшому позивач звернувся до відповідача за виплатою середньомісячної заробітної плати за період відсторонення.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №260/7913/21, 17.05.2024 року відповідачем сплачено середню заробітну плату за час відсторонення у розмірі 844 895,56 грн. (вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гриівень та 56 коп.).

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача, визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цй стати відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визнане орган, який виносить рішення по суті спору.

Позиція із цього питання зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року в адміністративній справі №380/3007/20 та від 06.12.2024 року в адміністративній справі №440/6856/22.

Отже, за встановлених обставин справи до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення статті 117 КЗпП України згідно із якою на відповідача покладається обов`язок виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, у постанові від 16 лютого 2023 року у справі №420/20192/21 Верховний Суд зауважив, що передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або у разі вирішення цього спору повністю на користь працівника.

Водночас невиконання роботодавцем у добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові у вищеозначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку. Зважаючи на викладене, питання про стягнення на користь працівника середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні може вирішуватися судом одночасно з вирішенням спору про розміри належних звільненому працівникові сум або бути окремим предметом судового розгляду.

Суд також враховує шо в постанові від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23 Верховний Суд виснував, що жодною нормою права не обмежено строку, коли особа після виплати належних їй при звільненні сум може звернутися до роботодавця або безпосередньо до суду щодо незгоди з їх розміром, що, своєю чергою, надалі вплине на її право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, звернувшись із позовною заявою, що розглядається, позивач просить суд стягнути з відповідача відшкодування у розмірі 963 291,12 грн. (дев`ятсот шістдесят три тисячі двісті дев`яносто одну гривню та 12 коп.) за період з 10.12.2021 року — по 01.08.2024 року.

Щодо періоду затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов`язок виплатити позивачу середнє грошове забезпечення, а також алгоритму розрахунку розміру середнього грошового забезпечення за цей період, суд зазначає таке.

Оскільки заявлений період виплати середнього грошового забезпечення включає 19.07.2022 року, його варто умовно поділити на дві частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року Законом №2352-IX і після цього.

Період із 09.12.2021 року по 18.07.2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІX тобто, без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, виплату якої прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки такої виплати може застосовуватися принцип співмірності, а суд, відповідно може зменшити таку виплату. Період же із 19 липня 2022 року по 23 серпня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, що передбачає обмеження виплати середнього заробітку працівникові шістьма місяцями.

Тож, у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Наведена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, які суд враховує на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Така ж позиція підтримана Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду і в постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 (пункт 73), в якій Суд відзначив, що у категорії справ з подібним предметом спору «належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові».

Оскільки Закарпатським окружним адміністративним судом у рішенні від 01.06.2022 року у справі №260/7913/21 вже розраховано середньодобову заробітну плату позивача, виходячи із довідки №1-5-17/636-22 від 13.09.2022 року про грошове забезпечення позивача за квітень і травень 2019 року, що становило по 29 770,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят гривень та 00 коп.) на місяць, необхідність потворно розраховувати таку суму необхідність відсутня. Із вищеозначеного рішення середньодобова заробітна плата ОСОБА_1 станом на останні два місяці, за які таке грошове забезпечення сплачувалось, становила 1 417,62 грн. на 42 робочі дні (29 770,00 грн. х 2 місяці / 42 робочі дні = 1 417,619... грн., що скорочується до сотих).

Перша частина періоду за час затримки розрахунку при звільненні з 10.12.2021 року — по 18.07.2022 року, який регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-1X, становить 153 робочі дні.

Таким чином, оскільки, відповідно до вищеозначеного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду та доданих до матеріалів справи доказів, відповідачем не проведено розрахунку на день звільнення взагалі, принцип пропорційності, закріплений постановою Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19, не застосовується як недоцільний, а сума середнього заробітку за першу частину періоду затримки становить 216 895,86 грн. (двісті шістнадцять тияч вісімсот дев`яносто п`ять гривень та 86 коп.) (1 417,62 грн. х 153 робочі дні = 216 895,86 грн.).

Щодо визначення суми середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.07.2022 по дату остаточного розрахунку.

Період затримки виплати грошового забезпечення після набрання чинності Закону №2352-ІХ (19.07.2022 року) обмежується шістьма місяцями з 19.07.2022 року — по 19.01.2023 року і становить 133 робочі дні.

Із врахуванням раніше визначеного розміру середньодобового грошового забезпечення позивача, розмір середнього грошового забезпечення позивача за період із 19.07.2022 року становить 188 543,46 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сорок три гривні та 46 коп.) (1 417,62 грн. х 133 робочі дні = 188 543,46 грн.).

Враховуючи заявлені позовні вимоги, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 405 439,32 грн. (чотириста п`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень та 32 коп.) (188 543,46 грн. + 216 895,86 грн.).

Керуючись статтями 9, 19-21, 72-77, 90, 242-246, 255, 258, 293, 295 КАС України, суд —

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (вул. Січових Стрільців, буд. 45-а, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 37472282) про визнання бездіяльності протиправною — задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 10.12.2021 року — по 01.08.2024 року.

3. Стягнути з Державного агенства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 10.12.2021 року — по 01.08.2024 року у розмірі 405 439,32 грн. (чотириста п`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень та 32 коп.). В решті заявлених вимог — відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Марич Є.В.