Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №300/4328/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. справа № 300/4328/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.,

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представника позивача: Качана А.А.,

представника відповідача: Звіра Р.П.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кру Мікс" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кру Мікс" (далі – позивач, ТОВ "Кру Мікс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2026 за № 643/33-00-07-02.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.06.2026 № 643/33-00-07-02, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 14 395 671,25 грн., є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на необґрунтованих висновках контролюючого органу щодо необхідності дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості за банківськими кредитами. Позивач зазначає, що між Товариством та АТ «Укрексімбанк» укладено Генеральний кредитний договір від 21.08.2023 № 23-1KG0007, на підставі якого укладено додаткові кредитні договори від 21.08.2023 № 23-1KN0014 та від 30.08.2023 № 23-1KN0032/ALTFAFI15EXIM. За умовами зазначених договорів кредитування здійснюється зі змінюваною процентною ставкою, прив`язаною до ринкового індикатора EURIBOR, із встановленням мінімальних та максимальних меж процентної ставки. При цьому, кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою нерухомого майна, заставою рухомого майна та порукою ПрАТ «Івано-Франківськцемент». На переконання позивача, застосовані за кредитними договорами процентні ставки в розмірі 6,0% та 4,4% річних (ефективна ставка за додатковим договором — 4,9%) відповідають ринковим умовам кредитування, внаслідок чого, отримані кредитні кошти не можуть вважатися залученими на неринкових умовах. Крім того, позивач наголошує, що контролюючим органом не враховано індивідуальних умов кредитування, зокрема строків повернення кредитів, наявності забезпечення, поруки та рівня кредитного ризику позичальника. На думку Товариства, підстави для визнання фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості та подальшої амортизації дисконту відсутні, оскільки сам собою довгостроковий характер кредитних зобов`язань не свідчить про необхідність їх дисконтування. Також позивач звертає увагу, що контролюючий орган, визначаючи ринкові процентні ставки на рівні 6,8% станом на вересень 2023 року та 6,1% станом на листопад 2023 року, використав узагальнені статистичні показники Національного банку України, не обґрунтувавши методики їх застосування до конкретних кредитних договорів та не врахувавши особливостей відповідних кредитних правовідносин. З огляду на викладене позивач вважає, що правові підстави для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств відсутні, у зв`язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2026 № 643/33-00-07-02 у повному обсязі.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (т.3 а.с.44).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 300/4328/26 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (т.3 а.с.88).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.07.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що ТОВ «КРУ МІКС» на підставі додаткових договорів від 21.08.2023 № 23-1KN0014 та від 30.08.2023 №23-1KN0032/ALTFAF115EXIM, укладених з АТ «Укрексімбанк», отримало кредитні кошти зі строком погашення до 20.08.2028 за процентними ставками 6,0 % та 4,4 % річних відповідно. Зазначені зобов`язання є довгостроковими фінансовими зобов`язаннями, які відповідно до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» підлягають первісному визнанню за справедливою вартістю та подальшому обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів фінансової звітності. На переконання відповідача, застосовані за кредитними договорами процентні ставки не відповідають ринковим умовам кредитування, оскільки є нижчими за відповідні ринкові показники, визначені на підставі статистичних даних Національного банку України. Зокрема, контролюючим органом використано ринкові ставки за кредитами в євро на рівні 6,8 % у вересні 2023 року, 6,1 % у листопаді 2023 року та 5,5 % у грудні 2023 року. За таких обставин, на думку відповідача, позивач був зобов`язаний здійснити дисконтування кредиторської заборгованості та відобразити відповідні суми фінансового доходу і витрат від амортизації дисконту в бухгалтерському обліку. Відповідач вважає, що надані позивачем листи АТ «Укрексімбанк», АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Креді Агріколь Банк» не підтверджують ринковості умов спірних кредитних договорів, оскільки не містять належного порівняльного аналізу кредитів з аналогічними характеристиками, зокрема, щодо валюти, строку кредитування, типу процентної ставки та кредитного рейтингу позичальника. Відтак, зазначені документи, на переконання відповідача, не спростовують висновків перевірки щодо необхідності дисконтування. Стосовно методики розрахунку дисконту відповідач зазначає, що контролюючим органом застосовано формулу визначення теперішньої вартості майбутніх платежів, наведену в листі ДФС України від 18.06.2018 №18311/7/99-99-14-03-03-17, із використанням процентних ставок за банківськими кредитами, розрахованих НБУ, та врахуванням строків погашення відповідної заборгованості. На підтвердження правомірності такого підходу посилається на постанову Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 620/5624/22. За результатами проведених розрахунків контролюючим органом встановлено не відображення позивачем доходу від дисконтування кредитних зобов`язань за договором від 21.08.2023 у сумі 2 326 499,55 грн. та за договором від 30.11.2023 у сумі 65 376 306,25 грн. Відповідач наголошує, що позивачем не наведено зауважень до здійснених математичних розрахунків, а його заперечення стосуються переважно правових підстав застосування дисконтування. Таким чином, відповідач вважає, що не відображення позивачем відповідних сум дисконту та його амортизації призвело до викривлення показників фінансового результату до оподаткування, внаслідок чого, позивачем занижено податок на прибуток підприємств на суму 11 516 537 грн. та від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 26 153 629 грн. Відтак податкове повідомлення-рішення від 08.06.2026 № 643/33-00-07-02, яким визначено грошове зобов`язання на загальну суму 14 395 671,25 грн., у тому числі 2 879 134,25 грн. штрафних санкцій відповідач вважає обгрунтованим, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову (т.3 а.с.55-62).

16.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої останній вказав, що контролюючим органом не доведено неринкового характеру процентних ставок за кредитними договорами, укладеними з АТ «Укрексімбанк». Наголошує, що надані Товариством листи банківських установ підтверджують відповідність умов кредитування ринковим показникам, натомість використані відповідачем середньостатистичні ставки НБУ не враховують індивідуальних умов кредитування, зокрема наявності заставного забезпечення, поруки, строків погашення та ефективної процентної ставки. Додатково звертає увагу, що кредитування за одним із договорів здійснювалося за рахунок коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку на погоджених із ним умовах (т.3 а.с.69-79)

У додаткових поясненнях від 31.07.2026 відповідач, зсилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі № 826/16321/18, від 10.09.2025 у справі № 160/6256/20 та від 16.06.2026 у справі № 440/2659/25, а також на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №160/13890/25, які, на його переконання, підтверджують необхідність первісного визнання довгострокових фінансових зобов`язань за справедливою вартістю та подальшої амортизації дисконту із застосуванням методу ефективного відсотка. Крім того, відповідач із посиланням на положення МСБО 1, МСФЗ 13 та П(С)БО 11, 12, 28 наголошує на необхідності належної класифікації фінансових зобов`язань як поточних або довгострокових та їх відображення у фінансовій звітності відповідно до обраного методу оцінки (т.3 а.с.92-95).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, та на підставі наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 30 січня 2026 року № 11 (т.1 а.с.219) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "КРУ МІКС" з питань, що стали предметом оскарження акта документальної планової виїзної перевірки від 29.12.2025 №560/33-00-07-01/43632419.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт про результати перевірки від 09.03.2026 №101/33-00-07-02/43632419 (т.1 а.с.221-253), за змістом якого податковим органом констатовано наступні порушення податкового та фінансового законодавства:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп.138.3.2 п.138.3 ст.138, Податкового кодексу України, ст.1, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти«, МСБО 12 «Податки на прибуток», у результаті чого підприємством:

- занижено податок на прибуток на загальну суму 11 516 537,0 грн. в т.ч. за: 3 квартал 2023 року в сумі 346 643,0 грн. та за 4 квартал 2023 рік в сумі 11 269894,00 грн.;

- завищено податок на прибуток на загальну суму 2 393 273 грн. в т. ч.: за 1 кв. 2024 в сумі 783190 грн.; 2 кв. 2024 в сумі 794725,0 грн.; 3 кв.2024 р. в сумі 815 358,0 грн.;

- занижено від`ємне значення об`єкту оподаткування на загальну суму 12 857 668 грн. в т.ч. за 4 кв. 2024 року в сумі 4 599 653 грн.; за 1 кв. 2025 року в сумі 4 466 111,0 грн.; 2 кв. 2025 в сумі 3 791 903,0 грн.

На підставі акту перевірки від 09.03.2026 № 101/33-00-07-02/43632419 винесено податкове повідомлення – рішення від 31 березня 2026 № 386/33-00-07-02 (т.2 а.с.6-8).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 04.06.2026 № 14620/6/99-00-06-01-01-06 скасовано ППР 31 березня 2026 № 386/33-00-07-02 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 63 грн., а іншій частині зазначене ППР – залишено без змін та збільшено податкові зобов`язання з податку на прибуток на суму 2 393 021 грн. по ППР від 31 березня 2026 № 643/33-00-07-02 (т.2 а.с.53-70).

На підставі акту перевірки від 09.03.2026 № 101/33-00-07-02/43632419 та з врахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.06.2026 № 14620/6/99-00-06-01-01-06 винесено податкове повідомлення – рішення від 08 червня 2026 № 643/33-00-07-02 Форми “Р”, яким збільшено податок на прибуток на загальну суму 14 395 671,25 грн. (11 516 537 грн. – основний платіж, 2 879 134,25 грн. – штрафна (фінансова) санкція) (т.2 а.с.72-74).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 08 червня 2026 № 643/33-00-07-02, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За підпунктом 78.1.1, 78.1.4, 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно з пунктом 79.1-79.5 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Актуальність цього правового висновку, а також те, що він має загальний характер і є застосовним до справи, що розглядається в частині оцінки правомірності перевірки та підстав її призначення та вплив цих обставин на правомірність рішень прийнятих за наслідками перевірки, підтверджена постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 460/13803/21.

В даній справі документальна позапланова перевірка призначена згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки було посилання платника податків у запереченнях або скарзі на конкретні обставини, які: не були досліджені під час перевірки; об`єктивно не могли бути досліджені без проведення додаткової перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 320/28354/24.

Аналіз змісту зазначеного положення дозволяє дійти висновку, що перевірка на підставі зазначеної правової норми є додатковою (похідною) та нерозривно пов`язана з первинною перевіркою і є її невід`ємною частиною, оскільки під час такої повторної перевірки досліджуються не всі питання, які були предметом первинної перевірки, а лише ті, які були порушені платником податків у відповідній скарзі або запереченнях.

Таким чином, за загальним правилом під час проведення перевірки повинні бути повно та всебічно розглянуті усі питання, які слугували підставою для її проведення. Тобто, додаткова (повторна) перевірка, призначена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України, є своєрідним способом усунення недоліків, пов`язаних з недостатнім (неповним) дослідженням відповідних питань під час первинної перевірки.

Разом з тим, хоча перевірка на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України призначається окремим наказом, вона є похідною від первісної перевірки, адже її метою є додаткова перевірка висновків первісної перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 280/5768/24.

Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 380/8597/23.

Суд зазначає, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КРУ МІКС», проведена на підставі наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 30.01.2026 № 11, була призначена відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з питань, що стали предметом оскарження акта документальної планової виїзної перевірки від 29.12.2025 №560/33-00-07-01/43632419.

За змістом зазначеної норми така перевірка має додатковий (похідний) характер, оскільки спрямована на дослідження обставин, викладених платником податків у запереченнях до акта первинної перевірки, та проводиться виключно в межах питань, що стали предметом оскарження.

При цьому, суд враховує, що позивач не оскаржує правомірності призначення та проведення документальної позапланової перевірки, не наводить доводів щодо порушення контролюючим органом установленої процедури її проведення чи виходу за межі питань, які стали предметом заперечень до акта первинної перевірки.

Отже, враховуючи правову природу додаткової перевірки, підстави її призначення та відсутність відповідних заперечень позивача, суд не встановив обставин, які б свідчили про порушення контролюючим органом порядку її проведення та могли вплинути на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом були дотримані положення чинного законодавства щодо порядку призначення та проведення перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступне.

Так, судом встановлено, що 21.08.2023 між ТОВ «КРУ МІКС» та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрсімбанк») укладено Генеральний кредитний договір № 23-1KG0007, на підставі якого сторонами укладено додаткові договори про відкриття невідновлювальних кредитних ліній (т.2 а.с.83-112).

Так, на підставі Генерального кредитного договору № 23-1KG0007 від 21.08.2023 укладено Додатковий договір № 23-1KN0032/ALTFAF115EXIM від 30.08.2023 (т.2 а.с.142-149) відповідно до пункту 2 якого для Позичальника (ТОВ «КРУ МІКС») відкривається невідновлювальна кредитна лінія в рамках ДФ для ПДДФ в сумі еквівалентній 370 000 000,00 грн., в межах встановленого Загального ліміту Генерального кредитного договору, а Позичальник зобов`язується виконувати всі зобов`язання за цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором, в тому числі повернути Кредит в межах строку кредитування, встановленого в пункті 3 цього Додаткового договору та сплачувати Плату за Кредит та інші платежі на умовах та в строки (терміни), визначені Генеральним кредитним договором та цим Додатковим договором.

Цільовим призначенням кредиту визначено фінансування та рефінансування інвестиційних витрат, пов`язаних із придбанням обладнання, матеріалів, виконання робіт (підпункт 2.1. пункт 2. Додаткового договору № 23-1KN0032/ALTFAF115EXIM від 30.08.2023).

Згідно з пунктом 3.1 Додаткового договору № 23-1KN0032/ALTFAF115EXIM від 30.08.2023 кінцевим строком погашення кредиту є 20.08.2028.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Додаткового договору № 23-1KN0032/ALTFAF115EXIM від 30.08.2023 процентна ставка є змінюваною. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитом розраховується наступним чином: сума розміру індикативної ставки UIRD3m для валюти, що відповідає валюті Кредиту, станом на банківський день, що передує латі розрахунку (визначення Банком) розміру процентної ставки, та значення фіксованої маржі в розмірі 3,75 (три цілих. сімдесят п`ять сотих) процентних пункти. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитом змінюється кожні 3 місяці та не може бути меншим ніж 4,4 (чотири цілих чотири десятих) % річних (далі - Ставка min) та більшим за Максимальний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, 10,0 (десять) % річних (далі - Ставка тах).

В разі, якщо розрахований розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитом є меншим за Ставку тіп, на період до дати наступного визначення розміру такої ставки розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитом встановлюється на рівні Ставки min.

Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитом на дату підписання Сторонами цього Додаткового договору становить 4,4 (чотири цілих чотири десятих) % річних (розраховано згідно з п. 4.1 цього Додаткового договору: сума розміру індикативної ставки UIRD3m для валюти, що відповідає валюті Кредиту станом на 29.11.2023 0,29 (нуль цілих двадцять дев`ять сотих) та значення фіксованої маржі в розмірі 3,75 (три цілих сімдесят п`ять, сотих) процентних пункти. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитом змінюється у випадках та в порядку, передбачених цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором.

Зі змісту преамбули зазначеного додаткового договору встановлено, що кредитування здійснювалося в межах фінансування, наданого Міжнародним банком реконструкції та розвитку АТ «Укрексімбанк» згідно з Угодою про позику від 07.06.2021 № 9254-UA, на умовах відповідної програми доступу до довгострокового фінансування.

Згідно з представленими у ході перевірки первинними документами, а саме оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", банківськими виписками встановлено, що ТОВ "КРУ МІКС" отримано 30.11.2023 частину кредиту від АТ "Укрексімбанк" в сумі 7 960 466,09 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" Кт 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" на суму 7 960 466,09 євро (318 085 896,12 грн.).

ТОВ "КРУ МІКС" отримано 21.12.2023 ще частину кредиту від АТ "Укрексімбанк" в сумі 1 012 784,5 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" Кт 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" на суму 1 012 784,5 євро (41 591 413,39 грн.).

Станом на 31.12.2023 заборгованість по тілу кредиту перед АТ "Укрексімбанк" по додатковому договору № 23-1KN0032/ALTFAF115EXIM від 30.08.2023 становить 8 973 250,59 євро (378 742 063,58 грн.).

Окрім того, ТОВ "КРУ МІКС" в обліку 30.06.2024 відображає наступні бухгалтерські проведення: Дт 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» Кт 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валюті» на суму 1 121 656 євро (48 629 059,38 грн).

Станом на 31.12.2024 заборгованість по кредиту перед АТ "Укрексімбанк" по додатковому договору № 23-1KN0032-ALTFAF115EXIM від 30.08.2023 становила 7 851 594,59 євро, що в гривневому еквіваленті становить 344 893 854,92 грн. по рахунку 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" та 1 121 656 євро (49 270 534,45 грн.) відображено по рахунку 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валюті".

У лютому 2025 року ТОВ "КРУ МІКС" повертає кредит АТ "Укрексімбанк" в розмірі 230 000 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валюті" Кт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" на суму 230 000 євро.

У березні 2025 року ТОВ "КРУ МІКС" повертає кредит АТ "Укрексімбанк" у розмірі 611 242 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням.

Дт 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валют" Кт 6856 "Розрахунки з іншими кредиторами" на суму 611 242 євро.

У червні 2025 року ТОВ "КРУ МІКС" повернув кредит АТ "Укрексімбанк" у розмірі 2 492 914,72 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями в іноземній валюті" Кт 6856 "Розрахунки з іншими кредиторами" на суму 2 492 914,72 євро.

Станом на 30.06.2025 заборгованість по тілу кредиту перед АТ "Укрексімбанк" по додатковому договору Nє 23-1KN0032-ALTFAF115EXIM від 30.08.2023 становить - 5 608 282,59 євро, що у гривневому еквіваленті становить 273 584 923,79 грн.

Так, відповідно до додаткового договору № 23-1KN0014 від 21.08.2023 (т.2 а.с.161-165) Банком відкрито позивачу невідновлювальну кредитну лінію в сумі, еквівалентній 700 000 000 грн, із можливістю надання кредитних коштів у гривні та євро, в межах встановленого Загального ліміту Генерального кредитного договору, а Позичальник зобов`язується виконувати всі зобов`язання за цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором, в тому числі повернути Кредит в межах строку кредитування, встановленого в пункті 3 цього Додаткового договору та сплачувати Плату за Кредит та інші платежі на умовах та в строки (терміни), визначені Генеральним кредитним договором та цим Додатковим договором.

Цільовим призначенням кредиту визначено фінансування та рефінансування інвестиційних витрат, пов`язаних із будівництвом заводу з виробництва гіпсового в`яжучого, сухих будівельних сумішей та спученого перліту (підпункт 1.1. пункт 1. Додаткового договору №23-1KN0014 від 21.08.2023).

Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2. Додаткового договору № 23-1KN0014 від 21.08.2023 кінцевим строком погашення кредиту визначено 20.08.2028.

Відповідно до пункту 3 Додаткового договору №23-1KN0014 від 21.08.2023 процентна ставка є змінюваною.

Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за Кредитом на дату підписання Сторонами цього Додаткового договору становить:

- 21,14 (двадцять одна ціла чотирнадцять сотих) % річних для Кредиту (траншу) наданого в для Кредиту (траншу) наданого в гривні (розраховано згідно з п. 3,1 цього Додаткового договору: сума розміру індикативної ставки UIRD3m для валют, що відповідають валютам Кредиту станом на 18.08.2023 14,14 (чотирнадцять цілих чотирнадцять сотих) та значення фіксованої маржі в розмірі 7,0 (сім цілих) процентних пункти;

- 6,0 (шість цілих) % річних для Кредиту (траншу) наданого в для Кредиту (траншу) наданого в євро (розраховано згідно з п. 3.1 цього Додаткового договору: сума розміру індикативної ставки

UIRD3m для валют, що відповідають валютам Кредиту станом на 18.08.2023 0,29 (нуль цілих двадцять дев`ять сотих) та значення фіксованої маржі в розмірі 4,0 (чотири цілих) процентних пункти.

Згідно з представленими у ході перевірки первинними документами, а саме оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюрі", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", банківськими виписками; встановлено, ТОВ "КРУ МІКС" отримано 12.09.2023 частину кредиту від АТ "Укрексімбанк" в сумі 2 455 700 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" Кт 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" на суму 2 455 700 євро (96 258 283,03 грн.).

ТОВ "КРУ МІКС" отримано 26.09.2023 ще частину кредиту від АТ "Укрексімбанк" в сумі 2 129 600 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" Кт 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" на суму 2 129 600 євро (82 782 663,04 грн.).

У листопаді 2023 року ТОВ "КРУ МІКС" повернув кредит АТ "Укрексімбанк" у розмірі 5 016 512 євро, що в обліку відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті" Кт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" на суму 5 016 512 євро.

Окрім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним кредитним договором укладено договір поруки № 23-1ZP0024 від 21.08.2023, за яким поручителем виступає ПрАТ «Івано-Франківськцемент» (т.3 а.с.1-26), та іпотечний договір № 23-12ZI0002 від 24.08.2023, предметом якого є нерухоме майно (т.2 а.с.169-190).

У подальшому договором від 31.01.2025 внесено зміни до іпотечного договору, якими розширено склад предмета іпотеки та визначено його заставну вартість у розмірі 261 337 566 грн. (т.2 а.с.91-210).

Крім того, 31.01.2025 укладено договір застави № 25-12ZZ001, відповідно до якого в заставу передано рухоме майно ринковою вартістю 637 272 430 грн без ПДВ. (т.2 а.с.211-254).

Таким чином, ТОВ «КРУ МІКС» залучило кредитні кошти в євро за договорами, укладеними з АТ «Укрексімбанк», із передбаченими процентними ставками 6% та ставкою, нижня межа якої становить 4,4% річних.

В аспекті виявлених порушень, суд зазначає, що згідно з положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, у силу пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування /абзац перший пункту 44.2 статті 44 ПК України.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податком на прибуток приватних підприємств - прим.) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств безпосередньо пов`язане з показниками бухгалтерського обліку та фінансової звітності платника податків, сформованими відповідно до застосовуваних ним стандартів бухгалтерського обліку, відтак, правильність визначення фінансового результату до оподаткування залежить, зокрема, від належного визнання, оцінки та відображення в бухгалтерському обліку фінансових активів і зобов`язань підприємства.

Так, стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає наступні визначення термінів:

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

- міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку правила не можуть суперечити міжнародним стандартам, не можуть визначати ширше коло обов`язків для суб`єктів їх використання.

При цьому, Національні та Міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність. Термінологічне визначення національних стандартів, наведене у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не дає можливості та правових підстав для застосування міжнародних стандартів обліку у разі відсутності певних правил в національних стандартах.

Положення частини третьої статті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надають можливість підприємствам (крім тих публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України) самостійно визначати доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

З акту перевірки встановлено, що позивач при складенні фінансової звітності застосовує виключно Міжнародні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Так, за визначеннями, наведеними у параграфі 11 МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання":

фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб`єкта господарювання та фінансового зобов`язання або інструмента капіталу у іншого суб`єкта господарювання;

фінансове зобов`язання - це будь-яке зобов`язання, що є: а) контрактним зобов`язанням: б) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб`єкта господарювання;

справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.

За правилами підпункту "а" параграфу 4.2.2 пункту 4.2 "Класифікація фінансових зобов`язань" розділу 4 "Класифікація" МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" суб`єкт господарювання класифікує всі фінансові зобов`язання як такі, що у подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, користуючись методом ефективного відсотка, за винятком, зокрема, фінансових зобов`язань за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Такі зобов`язання, в тому числі похідні фінансові інструменти, які є зобов`язаннями, у подальшому оцінюються за справедливою вартістю.

За визначеннями, наведеними у пункті 9 МСФЗ 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка":

амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов`язання - це сума, за якою фінансовий актив чи зобов`язання оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективного відсотка та мінус будь-яке зменшення (прямо чи через застосування рахунку резервів) унаслідок зменшення корисності або неможливості отримання;

метод ефективного відсотка - це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов`язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов`язань) та розподілу доходу чи витрат від відсотків на відповідний період;

ефективна ставка відсотка - це ставка, яка точно дисконтує попередньо оцінені майбутні платежі або надходження грошових коштів протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента та, якщо доцільно, протягом коротшого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

Відповідно до параграфу 5.1.1 пункту 5.1 "Первісна оцінка" розділу 5 "Оцінка" МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов`язання суб`єкт господарювання оцінює їх за їхньою справедливою вартістю (див. параграфи 5.4.1 - 5.4.3 та Б5.4.1 - Б5.4.17) плюс або мінус, у випадку фінансового активу або фінансового зобов`язання, що оцінюється не за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

Визначаючи справедливу вартість фінансового активу чи фінансового зобов`язання для цілей застосування цього МСФЗ, МСБО 32, МСБО 39 та МСФЗ 7, суб`єкт господарювання застосовує параграфи Б5.4.1 - Б5.4.17 (параграф 5.4.1 пункту 5.4 "Оцінка за справедливою вартістю" розділу 5 МСФЗ 9 "Фінансові інструменти").

Приписи параграфу 5.4.3 пункту 5.4 розділу 5 МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" передбачають, що справедлива вартість фінансового зобов`язання із характеристикою "до запитання".

Згідно з параграфом Б5.1.1 додатка Б МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" справедливою вартістю фінансового інструмента при первісному визнанні є, як правило, ціна операції (тобто справедлива вартість наданої або отриманої компенсації, див. також параграф Б5.4.8). Проте, якщо частина компенсації надана або отримана не за фінансовий інструмент, а за щось інше, то справедливу вартість фінансового інструмента оцінюють, застосовуючи відповідний метод оцінювання (див. параграфи Б5.4.6 - Б5.4.12).

Тобто, за змістом вказаних положень МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" суб`єкти господарювання, які ведуть бухгалтерський облік за правилами МСФЗ, подають у балансі фінансові зобов`язання за однією з двох оцінок: за справедливою вартістю; за амортизованою собівартістю (параграф 5.2.1 пункту 5.1 розділу 5 МСФЗ 9 "Фінансові інструменти"). При цьому первісна оцінка фінансового зобов`язання здійснюється за їхньою справедливою вартістю (параграф 5.1.1 пункту 5.1 розділу 5 МСФЗ 9 "Фінансові інструменти"). Приписи пункту 9 МСФЗ 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", які визначають поняття "амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов`язання", свідчать, що при обранні суб`єктом господарювання указаного виду оцінки застосовується ефективна ставка відсотка, яка передбачає дисконтування (тобто, приведення майбутньої вартості грошового потоку до теперішньої) фінансового зобов`язання.

Суб`єкт господарювання застосовує методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих вхідних даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних (параграф 61 МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості") .

Параграф 62 МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості" передбачає, що мета застосування методу оцінки вартості - визначити ціну, за якою відбулася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов. Три широко застосовувані методи оцінки вартості такі: ринковий підхід, витратний підхід та дохідний підхід. Основні аспекти цих підходів стисло викладені в параграфах Б5-Б11. Для оцінки справедливої вартості суб`єкт господарювання застосовує методи оцінки вартості, що відповідають одному або кільком зазначеним підходам.

Параграф Б4 Додатка Б МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості" описує особливості визначення справедливої вартості при первісному визнанні.

Серед іншого, дохідний підхід перетворює майбутні суми (наприклад, грошові потоки або доходи та витрати) в одну поточну (тобто дисконтовану) величину. Якщо використовується дохідний підхід, то оцінка справедливої вартості відображає нинішні ринкові очікування стосовно таких майбутніх величин (параграф Б10 Додатка Б МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості").

До методів оцінки вартості при застосуванні дохідного підходу, зокрема, належить метод на основі теперішньої вартості (пункт "а" параграфу Б11 Додатка Б МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості").

За визначенням, наведеним у параграфі Б13 Додатка Б МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості", теперішня вартість (тобто застосування дохідного підходу) - це механізм, що використовується для того, щоб пов`язати майбутні величини (наприклад, грошові потоки або значення) з теперішньою величиною за допомогою ставки дисконту.

Отже, залежно від обраного суб`єктом господарювання методу оцінки справедливої вартості з урахуванням особливостей, визначених МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості", у певних випадках майбутні суми грошового потоку також підлягають дисконтуванню. При цьому, системний аналіз наведених вище приписів МСБО та МСФЗ свідчить, що оціненими за теперішньою вартістю (тобто, з урахуванням дисконту) можуть бути і поточні зобов`язання.

З акту перевірки вбачається, що у ході проведення перевірки відповідачем здійснено дисконтування методом "за амортизованою собівартістю, користуючись методом ефективного відсотка".

Параграфом 11 МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання" визначено: "Фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб`єкта господарювання та фінансового зобов`язання або інструмента капіталу у іншого суб`єкта господарювання".

Згідно параграфу 5.1.1. Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФЗ) 9 "Фінансові інструменти": "Суб`єкт господарювання під час первісного визнання оцінює фінансовий актив або фінансове зобов`язання за його справедливою вартістю...". Самі ж принципи МСФЗ витікають з теорії вартості грошей, за якою сума, отримана або сплачена в майбутньому, коштує менше, ніж та ж сума, отримана або сплачена в поточному періоді (через інфляцію, ризики, можливість альтернативних доходів). Дисконтують зазвичай довгострокові позики, оскільки вплив дисконтування на короткострокову заборгованість прийнято вважати несуттєвим.

Відповідно до параграфу 9 МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка" метод ефективного відсотка - це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов`язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов`язань) та розподілу доходу чи витрат від відсотків на відповідний період. Ефективна ставка відсотка - це ставка, яка точно дисконтує попередньо оцінені майбутні платежі або надходження грошових коштів протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента та. якщо доцільно, протягом коротшого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

У якості ставки дисконтування § К364 МСБО 39 пропонує використовувати ринкову ставку відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строком, типом ставки відсотка та іншими ознаками) з подібним показником кредитного рейтингу. Якщо суб`єкт господарювання ініціює позику, до якої застосовується позаринкова ставка відсотка, § КЗ65 МСБО 39 передбачає визначення позики за її справедливою вартістю. В такому випадку суб`єкт господарювання має нарощувати дисконт з відображенням у прибутку чи збитку із застосуванням метода ефективної ставка відсотка.

Отже, різниця між справедливою вартістю та вартістю погашення фінансового зобов`язання (дисконт) амортизується суб`єктом господарювання протягом періоду з дати придбання (одержання) до дати його погашення за методом ефективного відсотка. Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

Отже, сутність дисконтування полягає у приведенні вартості майбутніх грошових потоків до їх теперішньої вартості шляхом застосування відповідної ставки дисконтування. Такий механізм ґрунтується на економічному принципі вартості грошей у часі, відповідно до якого грошові кошти, що підлягають отриманню або сплаті в майбутньому, можуть мати іншу вартість порівняно з аналогічною сумою коштів на дату оцінювання.

При цьому, дисконтування фінансового зобов`язання передбачає оцінку майбутніх платежів за таким зобов`язанням з урахуванням умов відповідного фінансового інструмента, зокрема строку його погашення, валюти, процентної ставки, кредитного ризику та інших обставин, які впливають на визначення справедливої вартості.

Водночас, суд зазначає, що необхідність оцінки фінансового зобов`язання за справедливою вартістю та застосування методу ефективного відсотка самі по собі не свідчать про виникнення доходу від первісного дисконтування. Визнання відповідного доходу залежить від наявності різниці між справедливою вартістю фінансового зобов`язання та ціною операції, а також від установленого МСФЗ 9 порядку відображення такої різниці в бухгалтерському обліку.

Так, як вже зазначалось судом вище за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт про результати перевірки від 09.03.2026 податковим органом констатовано порушення податкового та фінансового законодавства, зокрема :

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп.138.3.2 п.138.3 ст.138, Податкового кодексу України, ст.1, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти«, МСБО 12 «Податки на прибуток» в результаті чого підприємством:

- занижено податок на прибуток на загальну суму 11 516 537,0 грн. в т.ч. за: 3 квартал 2023 року в сумі 346 643,0 грн. та за 4 квартал 2023 рік в сумі 11 269894,00 грн.;

- завищено податок на прибуток на загальну суму 2 393 273 грн. в т. ч.: за 1 кв. 2024 в сумі 783190 грн.; 2 кв. 2024 в сумі 794725,0 грн.; 3 кв.2024 р. в сумі 815 358,0 грн.;

- занижено від`ємне значення об`єкту оподаткування на загальну суму 12 857 668 грн. в т.ч. за 4 кв. 2024 року в сумі 4 599 653 грн.; за 1 кв. 2025 року в сумі 4 466 111,0 грн.; 2 кв. 2025 в сумі 3 791 903,0 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для вищевказаного висновку відповідача про необхідність дисконтування кредиторської заборгованості стало встановлення відмінності між процентними ставками, передбаченими кредитними договорами, укладеними між позивачем та АТ «Укрексімбанк», та середньозваженими процентними ставками за новими кредитами в іноземній валюті нефінансовим корпораціям, оприлюдненими Національним банком України

Так, контролюючим органом використано показники процентних ставок за новими кредитами в євро зі строком погашення від одного до п`яти років, які, за даними відповідача, становили 6,8% у вересні 2023 року, 6,1% у листопаді 2023 року та 5,5% у грудні 2023 року (розділ 4.1 "Процентні ставки депозитних корпорацій (крім Національного банку України" за кредитами та депозитами, підрозділ 4.1.1.4. "Процентні ставки за новими кредитами в іноземній валюті нефінансовим корпораціям у розрізі строків погашення та валют" (валюта євро, строк від 1 до 5 років).

Отже, контролюючим органом встановлено відмінність між процентними ставками, передбаченими кредитними договорами, та середньозваженими статистичними показниками таких ставок Національного банку України за відповідні періоди.

При цьому, суд враховує, що для визначення справедливої вартості спірних фінансових зобов`язань контролюючим органом використано не облікову ставку Національного банку України, а офіційні статистичні дані щодо процентних ставок депозитних корпорацій за новими кредитами в іноземній валюті, наданими нефінансовим корпораціям, у розрізі строків погашення та валют.

Оцінюючи обґрунтованість використання контролюючим органом статистичних показників Національного банку України для визначення ринкового рівня процентних ставок за спірними кредитними договорами, суд зазначає таке.

Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 № 120 затверджено Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, якими визначено організаційні засади подання відповідної звітності, зокрема банківськими установами.

Відповідно до офіційного Методологічного коментаря Національного банку України до фінансової статистики процентні ставки за новими кредитними операціями визначаються на підставі статистичних даних щодо кредитних договорів, укладених протягом відповідного звітного періоду, а також додаткових договорів, якими змінено суму кредиту та/або процентну ставку.

Зазначені показники розраховуються як середньозважена величина процентних ставок за обсягами відповідних кредитних операцій у річному обчисленні, при цьому, враховуються процентні ставки та відповідні комісії, а статистичні відомості систематизуються, зокрема, за секторами економіки, початковими строками погашення та валютами кредитування.

Таким чином, оприлюднені Національним банком України середньозважені процентні ставки формуються на підставі статистичної інформації про фактично здійснені кредитні операції банківських установ та характеризують загальний рівень вартості кредитування для відповідних категорій позичальників і фінансових інструментів.

З огляду на наведене суд зазначає, що офіційні статистичні показники Національного банку України можуть бути належним джерелом інформації про умови кредитування на банківському ринку у відповідному періоді та можуть використовуватися контролюючим органом як ринковий орієнтир під час оцінки справедливої вартості фінансових зобов`язань.

При цьому, використання таких показників не суперечить положенням МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» та МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», які передбачають застосування відповідних методів оцінювання з максимальним використанням доречних спостережуваних ринкових даних.

Суд зазначає, що такий підхід узгоджується із положеннями МСФЗ 9 та МСФЗ 13, відповідно до яких під час оцінювання справедливої вартості використовуються припущення учасників ринку та максимально доречні спостережувані ринкові дані, а ринкова процентна ставка визначається з урахуванням характеристик подібного фінансового інструмента, зокрема, його валюти, строку, виду процентної ставки та інших відповідних чинників.

Окрім того, суд також враховує особливий характер кредитування за ставкою 4,4% річних, оскільки відповідне фінансування здійснювалось у межах програми, пов`язаної з кредитною угодою МБРР № 9254-UA.

Суд звертає увагу, що за офіційною інформацією Світового банку, додаткове фінансування в межах проєкту Access to Long Term Finance було надано Укрексімбанку для подальшого кредитування українських підприємств, при цьому, однією з цілей проєкту було забезпечення субкредитів більшої строковості, ніж доступна на звичайному ринку (https://www.eximb.com/ua/business/financial/world-bank-long-term-financing/).

Наведена обставина сама по собі не свідчить про безумовно пільговий характер процентної ставки, однак, підтверджує, що умови такого кредитування формувалися в межах спеціального механізму міжнародного фінансування, внаслідок чого, договірна ставка за цим кредитом не може без додаткового обґрунтування ототожнюватися із звичайною ринковою ставкою комерційного кредитування.

Внаслідок чого, зазначені показники свідчать про наявність відхилення окремих договірних ставок від середніх умов кредитування відповідного сегмента банківського ринку та становлять об`єктивну підставу для перевірки справедливої вартості отриманих кредитів.

Таким чином, доводи позивача про те, що офіційні статистичні показники Національного банку України взагалі не можуть використовуватися для оцінки ринковості процентних ставок за спірними кредитними договорами, суд вважає необґрунтованими.

Суд також враховує, що позивач не заперечує наведених контролюючим органом числових значень середньозважених процентних ставок Національного банку України, а саме 6,8% у вересні 2023 року, 6,% у листопаді 2023 року та 5,5 % у грудні 2023 року, натомість заперечення позивача стосуються правомірності використання таких показників для висновку про неринковість процентних ставок за його кредитними договорами.

З огляду на це суд зазначає, що предметом оцінки у цій частині є не достовірність відповідних числових показників, а їх доказове значення для встановлення справедливої вартості конкретних фінансових зобов`язань.

Окрім того, на підтвердження відповідності умов кредитування ринковим показникам позивачем надано:

- лист АТ "Креді Агріколь Банк" від 09.01.2026 за № 56401-26/1 за змістом якого зазначено, що "протягом серпня-листопада 2023 року для корпоративних клієнтів застосовувалася ставка фінансування 5,5 річних (ефективеа) у євро» (т.2 а.с.76).

- лист АТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 09.01.2026 за №БТ/0540120/139-26, в якому зазначено: "... Отже, в періодах зазначених у Вашому листі (серпень 2023 та листопад 2023) ефективні процентні ставки за користування кредитними коштами (6% річних та 4,9% річних відповідно) не є однаковими, оскільки залекжать від багатьох факторів, зокрема цільових програм Банку, однак знаходяться в діапазоні ринкових ставок, які діяли на той час та змінювалися протягом всього строку кредитування в залежності від ринкових індикаторів" (т.2 а.с.77-78).

- лист АТ "Райффайзен Банк" від 09.01.2026 за № б/н, в якому зазначено наступне: "...в якості підтвердження приводжу фрагмент індикативної комерційної пропозиції від 11.05.2023 для підприємства, яке входить в групу компаній "ІФЦЕМ". Наведена ставка в ~6% в EUR відповідає середній ставці по кредитному портфелю для фінансування поточної діяльності. Разом з тим, поряд з середньою ставкою до кредитному портфелю існують індивідуальні ставки, встановлення яких є індивідуальним процесом, що залежить від готовності банку кредитувати на ексклюзивних умовах ексклюзивних клієнтів, наприклад з високим фінансовим рейтингом та гарною структурою кредитної угоди: наявністю твердої застави, наявністю фінансової поруки компанії з гарним фінансовим рейтингом тощо. В будь - якому разі відсоткова ставка є результатом досягнення домовленості банка з конкретним клієнтом в умовах наявності конкурентних пропозицій інших банків. Що стосується цінової пропозиції станом на листопад 2023, то слід зазначити наступне: в цей період АТ "Райффайзен Банк" було розпочато переговори стосовно участі фінансування будівництва заводу з виробництва гіпсокартонових плит підприємства, яке входить в групу компаній «ІФЦЕМ». В результаті проведеного ряду складних переговорів було досягнуто обопільної згоди на фінансування з наступними параметрами: 4,0% рівних в EUR плюс 0,1% комісії за встановлення ліміту строком на 6 років…» (т.2 а.с.80-81).

Оцінюючи наведені листи банківських установ, суд зазначає, що такі документи містять загальну інформацію щодо умов корпоративного кредитування та можливості встановлення індивідуальних процентних ставок, однак, не підтверджують відповідності процентних ставок за спірними кредитними договорами ринковим умовам.

Суд звертає увагу, що наведені у листах відомості стосуються загального рівня процентних ставок або умов кредитування інших суб`єктів господарювання, без належного зіставлення відповідних фінансових інструментів зі спірними кредитами позивача за сукупністю істотних характеристик, зокрема строком, сумою кредитування, кредитним ризиком позичальника, видом процентної ставки, забезпеченням та джерелом фінансування.

При цьому, висновок АТ «Укрексімбанк» щодо ринковості ставок за укладеними з позивачем договорами не супроводжується відповідним порівняльним аналізом, який би дозволяв перевірити обґрунтованість такого твердження.

Отже, суд вважає, що зазначені листи самі по собі не є достатніми доказами відповідності процентних ставок за кредитними договорами позивача ринковим умовам кредитування та не спростовують установленого контролюючим органом факту їх відхилення від середньозважених статистичних показників Національного банку України.

Щодо довідки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 09.04.2024 № 05-21/08-і суд встановив, що предметом проведеного контрольного заходу були умови кредитування та порядок обслуговування кредитної заборгованості за договором зі ставкою 4,4% річних, зокрема, своєчасність повернення коштів, дотримання умов щодо сплати процентів та підтвердження цільового використання кредиту. Водночас, із зазначеної довідки не встановлено проведення оцінки вартості фінансового зобов`язання відповідно до МСФЗ 9, дослідження ринковості процентної ставки на дату первісного визнання або визначення фінансового результату від дисконтування, внаслідок чого, ця довідка підтверджує належне виконання досліджених умов кредитного договору, однак, не спростовує висновків контролюючого органу з іншого за предметом питання бухгалтерської оцінки фінансового зобов`язання (т.3 а.с.27-36).

Відтак, наведені позивачем доводи не спростовують обґрунтованості використання відповідачем офіційних статистичних показників Національного банку України як джерела ринкової інформації для оцінки спірних фінансових зобов`язань, внаслідок чого, на дату виникнення фінансового зобов`язання за кредитом, до якої застосовується позаринкова ставка відсотка, боржник має визначити теперішню (справедливу вартість) такого зобов`язання.

Суд зазначає, що у разі встановлення неринкового характеру процентної ставки за фінансовим зобов`язанням його первісна оцінка має здійснюватися відповідно до вимог МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» за справедливою вартістю з урахуванням ринкових умов на дату первісного визнання.

При цьому, різниця між справедливою вартістю фінансового зобов`язання та ціною операції підлягає відображенню в бухгалтерському обліку відповідно до встановленого МСФЗ 9 порядку, а подальша оцінка відповідного зобов`язання за амортизованою собівартістю здійснюється із застосуванням методу ефективного відсотка.

Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до складу інших фінансових доходів підприємства в момент отримання позики і до складу інших фінансових витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Так, як встановлено з акту про результати перевірки від 09.03.2026 № 101/33-00-07-02/43632419 (т.1 а.с.221-253), для визначення теперішньої вартості спірних фінансових зобов`язань контролюючим органом використано формулу:

PV = FV/(1+і)n,

де FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; i - ставка дисконтування; n - число періодів.

Суд ураховує, що питання застосування дисконтування фінансових зобов`язань та оцінки правильності відповідних розрахунків досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.06.2026 у справі № 440/2659/25.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення фактичних обставин виникнення та виконання фінансового зобов`язання, його строковості, а також перевірки правильності визначення контролюючим органом теперішньої вартості заборгованості.

З огляду на наведене суд зазначає, що встановлення правових підстав для відображення фінансового доходу від дисконтування залежить від належного визначення справедливої вартості відповідного фінансового зобов`язання та застосування передбачених міжнародними стандартами правил його первісного визнання.

При цьому, суд враховує, що позивачем під час розгляду справи не оспорювалася арифметична правильність здійснених контролюючим органом розрахунків теперішньої вартості фінансових зобов`язань та визначених за їх результатами сум дисконту, водночас, і судом не встановлено арифметичних помилок у здійснених контролюючим органом розрахунках при визначенні сум дисконту за результатами дослідження у судових засіданнях доказів по справі (т.1 а.с.232-239).

Представник позивача в судових засіданнях також не висловлював заперечень щодо числових результатів відповідних розрахунків, натомість спір між сторонами стосується наявності правових та фактичних підстав для застосування дисконтування до спірних кредитних зобов`язань, зокрема, з огляду на відповідність передбачених договорами процентних ставок ринковим умовам кредитування.

Щодо посилань представника позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.12.2021 у справі № 640/16539/20, від 14.11.2024 у справі №640/13251/19 та від 13.10.2025 у справі № 640/13380/20, суд зазначає таке.

Так, у постанові від 16.12.2021 у справі № 640/16539/20 Верховний Суд, зокрема, звернув увагу на необхідність урахування договірних процентів під час визначення теперішньої вартості фінансового зобов`язання та недопустимість застосування розрахунку, який не враховує фактичних умов погашення заборгованості, водночас, у зазначеній справі правова оцінка здійснювалася з урахуванням застосування платником податків національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У постанові від 14.11.2024 у справі № 640/13251/19 Верховний Суд також виходив із необхідності застосування до спірних правовідносин саме тих стандартів бухгалтерського обліку, відповідно до яких платник формував свою фінансову звітність, та зазначив про неправомірність застосування методології міжнародних стандартів фінансової звітності до підприємства, яке здійснювало облік за національними положеннями (стандартами). Водночас, у справі, що розглядається, судом встановлено, що ТОВ «КРУ МІКС» веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, у зв`язку із чим правомірність оцінки фінансових зобов`язань визначається безпосередньо за правилами МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» та МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості».

Стосовно постанови Верховного Суду від 13.10.2025 у справі № 640/13380/20 суд звертає увагу, що істотним для її вирішення було використання контролюючим органом облікової ставки Національного банку України для дисконтування кредитних зобов`язань в іноземній валюті. Верховний Суд зазначив, що така ставка не враховує характеристики відповідного фінансового інструмента, зокрема валюту кредитування, строк та тип процентної ставки, а також звернув увагу на недослідженість ринкового рівня процентних ставок. На відміну від обставин зазначеної справи, у правовідносинах, які є предметом цього судового розгляду, контролюючим органом застосовано не облікову ставку Національного банку України, а офіційні статистичні показники процентних ставок за новими кредитами в євро, наданими нефінансовим корпораціям на строк від одного до п`яти років, тобто показники, які за основними загальними характеристиками співвідносяться зі спірними кредитними зобов`язаннями позивача.

Таким чином, наведені представником позивача постанови Верховного Суду не виключають можливості використання офіційних статистичних показників Національного банку України для визначення ринкового рівня процентних ставок та не звільняють підприємство, яке застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності, від обов`язку здійснювати належну оцінку фінансових зобов`язань відповідно до МСФЗ 9.

Отже, встановивши, що на дати первісного визнання відповідних кредитних зобов`язань погоджені сторонами процентні ставки були нижчими від ринкових ставок для співставних фінансових інструментів, а визначена контролюючим органом справедлива вартість таких зобов`язань ґрунтується на належних відкритих ринкових даних, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо неправильного визначення позивачем первісної балансової вартості відповідних фінансових зобов`язань. ефективного відсотка.

Відтак, не відображення позивачем відповідних сум вплинуло на фінансовий результат до оподаткування, який відповідно до пункту 44.2 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 Податкового кодексу України є вихідною величиною для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок чого, висновки контролюючого органу про заниження податку на прибуток та/або неправильне визначення від`ємного значення об`єкта оподаткування є документально та нормативно обґрунтованими, а підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кру Мікс" - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кру Мікс" (код ЄДРПОУ 43632419, вул. Яремчука Н., 2А/53, с. Ямниця, Івано-Франківська область, 77422).

Відповідач:

Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187, вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79028).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 27 жовтня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді Панікара І.В. у відпустці в період з 22.10.2026 по 26.10.2026.