Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №640/29198/21 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. справа № 640/29198/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділуу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00233, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00233.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.04.2021 декларантом позивача подано в електронному вигляді митну декларацію №UА500020/2021/012272 з документами на підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інструмент ручний з вмонтованим електричним двигуном, які можуть працювати без зовнішнього джерела живлення, не містить радіопередавачів та приймачів: акумуляторна дріль-шуруповерт DNIPRO-М CD-200BC ULTRA - 2340 шт; Торговельна марка DNIPRO-М, Виробник ZHEJIANG LIANGYE TOOLS CO., LTD, Країна виробництва CN; кейси для робочих інструментів, виготовлені з пластмасових листів: пластиковий кейс до акумуляторних дріль-шуруповертів DNIPRO-М CD-200BC ULTRA 2021 - 2340 шт; Торговельна марка: «DNIPRO-M» Виробник: «Zhejiang Liangye Tools Co. Ltd.», Країна виробництва: CN, Китай; акумулятори електричні, прямокутної форми, літій-іонні:акумуляторна батарея BP240 4.0 Аг- 2900 шт., Торговельна марка: «DNIPRO-M», Виробник: «Zhejiang Liangye Tools Co. Ltd.», Країна виробництва: CN, Китай, з визначенням митної вартості товарів за основним методом – ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом були надані до митного оформлення документи, передбачені частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), перелік яких наведений у графі 44 вказаної митної декларації. 09.04.2021 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2, яким відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та митну вартість товару визначено (скориговано) за ціною договору ідентичних товарів відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо вартості ідентичних товарів. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась, що, на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. Так, у графі 33 спірного рішення про коригування зазначено, що за наданими декларантом документами неможливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари з огляду на викладені в оскаржуваному рішенні твердження відповідача. Проте позивач із позицією відповідача не погоджується.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

29.12.2021 від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечує щодо заявлених позовних вимог та зазначає, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №UА500020/2021/012272 від 08.04.2021 встановлено, що документи, які подані декларантом ТОВ «КТ Україна» для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Так, на думку представника митного органу, з наданих до митного оформлення документів не відомо чи включені до митної вартості товару витрати на транспортування, оскільки декларант позивача не надав рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.08.2020 №KTU-1I-0807/1 вартість упаковки, маркування входять у вартість товару, однак, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Декларанта було повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Враховуючи, що декларантом не надано інших документів, які спростовують наведені у запиті розбіжності щодо складових митної вартості, надані декларантом документи вважаються такими, які не містять інформації щодо складових митної вартості. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів (а.с. 30-39).

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ” та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/29198/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/29198/21 зареєстрована 18.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025, справу №640/29198/21 передано судді Кафарському В.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/29198/21 за позовом ТОВ «КТ Україна» до Одеської митниці, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00233. Розгляд справи вирішено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 42-43).

08.04.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністартивного суду надійшов відзив Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією №UA500020/2021/012272 від 08.04.2021 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 62-68).

На адресу суду надійшло клопотання від Одеської митниці про заміну відповідача в порядку правонаступництва (а.с. 47-48, 69-70).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 змінено відповідача у справі Одеську митницю Держмитслужби на правонаступника Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі – відповідач).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 – далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, судом встановлено, що 07.08.2020 між Zhejiang Liangye Tools Co. Ltd. (Китай) як постачальником, та ТОВ «КТ Україна» як покупцем, укладено контракт №КTU-11-0807/1 на поставку товарів (а.с. 11-14), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар в асортименті, кількості, з характеристиками і за ціною, визначеними сторонами в узгоджених замовленнях, а покупець зобов`язувався оплатити і прийняти товар на умовах цього Контракту.

Відповідно до пункту 2.2 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 вартість товару включає в себе вартість самого товару, упакування, маркування, загрузки на транспорт покупця, а також витрати на митне оформлення для експорта.

Згідно з пунктом 2.3 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 на основі кожного узгодженого сторанами замовлення на поставку товару постачальника оформляє рахунок-фактуру (інвойс) і направляє його покупцю для оплати товару.

Пунктом 3.1 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 визначено, що оплата товару здійснюється в такому порядку: 3.1.1. Передоплата в розмірі 10% вартості товару (партії товару) оплачується протягом 10 банківських днів з дати узгодження замовлення і отримання розрахунку-фактури (інвойса); 3.1.2. Залишок в розмірі 90% вартості замовлення (партії товару) оплачується покупцем протягом 90 календарних днів з моменту видання коносаменту про прийняття партії товару до перевезення.

На виконання вказаного контракту постачальник поставив покупцю, а покупець (ТОВ «КТ Україна»), в свою чергу, отримав товари.

В подальшому, з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, позивач через свого представника подав до Одеської митниці митну декларацію №UA500020/2021/012272 від 08.04.2021, відповідно до якої на митну територію України на умовах поставки FOB надійшов товар ТОВ «КТ Україна», а саме:

1. Інструмент ручний з вмонтованим електричним двигуном, які можуть працювати без зовнішнього джерелаживлення, не містить радіопередавачів та приймачів: акумуляторна дріль-шуруповерт DNIPRO-М CD-200BC ULTRA - 2340 шт; Торговельна марка DNIPRO-М Виробник ZHEJIANG LIANGYE TOOLS CO., LTD, Країна виробництва CN.

2. Кейси для робочих інструментів, виготовлені з пластмасових листів: пластиковий кейс до акумуляторних дріль-шуруповертів DNIPRO-М CD-200BC ULTRA 2021 - 2340 шт; Торговельна марка: «DNIPRO-M» Виробник: «Zhejiang Liangye Tools Co. Ltd.», Країна виробництва: CN, Китай.

3. Акумулятори електричні, прямокутної форми, літій-іонні:акумуляторна батарея BP240 4.0 Аг- 2900шт.Торговельна марка: «DNIPRO-M», Виробник: «Zhejiang Liangye Tools Co. Ltd.», Країна виробництва: CN, Китай.

Митну вартість товарів визначено за першим методом, тобто за ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу « 43» митної декларації.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією №UA500020/2021/012272 від 08.04.2021 надано митному органу такі документи:

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 08.02.2021 №NLE33-34-3; Коносамент (Bill of lading) від 12.02.2021 № LSSZEC210113662A;

- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) від 08.02.2021 №NLE33-34-3;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 07.08.2020 №KTU-1I-0807/1;

- Договір про надання послуг митного брокера від 01.02.2021 №МБ-343/21;

- Договір (контракт) про перевезення від 31.03.2020 №КТУ/31-03;

- Копія митної декларації країни відправлення від 09.02.2021 № 310120210519403777 та інші документи, які зазначені у графі 44 МД (а.с. 11-20).

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, суд встановив, що митним органом декларанта повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, а саме: 1) виписку бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та інше; 4) переклад декларації країни відправлення від 09.02.2021 №310120210519403777.

09.04.2021 декларантом позивача надіслано рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.03.2021 №511, проте платіжних банківських документів про сплату не надано. Листом від 09.04.2021 повідомлено митний орган про неможливість надання інших додаткових документів.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 (а.с. 8).

Так, в рішенні про коригування митної вартості товару №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 зазначено, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією №UA500020/2021/012272 від 08.04.2021 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частин 1 та 2 статті 58 МК України з тих підстав, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2021/000064/2 від 09.04.2021, а саме:

1. Згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФ України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного оформлення жоден з наведених документів не надано.

2. В наданому комерційному інвойсі від 08.02.2021 №NLE33-34-3 передплата в розмірі 31111,29 доларів США сплачується на протязі 50 календарних днів з дати замовлення та 42184,26 доларів США сплачується покупцем на протязі 40 календарних днів з дати видання коносаменту. Проте в порушення п.2.4 ст. 53 МК України до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

3. Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.08.2020 №KTU-1I-0807/1 вартість упаковки, маркування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, та встановлено, що рівень митної вартості подібного (аналогічного) товару №2 «кейс пластиковий», митне офорлення яких вже здійснено ТОВ «КТ Україна» є більшим та становить 3,38 дол. США/кг (МД №UA500020/2021/005007 від 15.02.2021, МД №UA500110/2021/007526 від 08.04.2021 (по зазначеній МД митну вартість декларантом було скориговано самостійно) ніж заявлено декларантом 2,9897 дол. США/кг нетто.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021, митним органом видано картку відмови №UA500020/2021/00233 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в якій вказано причину відмови: частина 6 пункт 2 стаття 54 МК України. Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: Подати до митного оформлення нову МД з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 (а.с. 9-10).

Товар, який надійшов на адресу позивача за МД №UA500020/2021/012272 від 08.04.2021, було випущено у вільний обіг за митною декларацією МД №UA500020/2021/012384 від 09.04.2021 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 17948,84 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують митну вартість товару та відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема вартість транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо визнати є:

- неподання декларантом всіх запитуваних документів;

- відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема вартість транспортування та упакування.

Не погоджуючись із коригуванням відповідачем митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00233.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як випливає із спірного рішення відповідача про коригування, він поставив під сумнів правильність визначення митної вартості товарів, оскільки така не підтверджена документально. Так, коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 МК України.

Суд звертає увагу, що згідно статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 49 МК України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як уже зазначено вище, відповідно до вимог статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, зокрема відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 МК України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

З огляду на вищевказане, митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

При цьому суд вказує, що приписи митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме разом із митною декларацією №UА500020/2021/012272 від 08.04.2021 надано митному органу такі документи: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 08.02.2021 №NLE33-34-3; Коносамент (Bill of lading) від 12.02.2021 № LSSZEC210113662A; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) від 08.02.2021 №NLE33-34-3; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 07.08.2020 №KTU-1I-0807/1; Договір про надання послуг митного брокера від 01.02.2021 №МБ-343/21; Договір (контракт) про перевезення від 31.03.2020 №КТУ/31-03; Копія митної декларації країни відправлення від 09.02.2021 № 310120210519403777 та інші документи, які зазначені у графі 44 МД (а.с. 11-20).

Таким чином, суд дійшов висновку, що декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товарів за ціною контракту від 07.08.2020 №KTU-1I-0807/1.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, відповідач у спірному рішенні зазначив про певні невідповідності, проте, суд з цього приводу зазначає про таке.

Щодо зазначених в рішенні про коригування митної вартості №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 зауважень митного органу про те, що декларант позивача не надав банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, то суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що для здійснення перевезення позивачем залучалася компанія, що надає експедиторські послуги – ТОВ «Марін Контейнер Сервіс Лтд».

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частин 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З вищенаведеного вбачається, що до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед іншого, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Виходячи з положень Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракта) про надання транспортно-експедиційних послуг. З огляду на положення Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» виконавцем за договором транспортно- експедиторської діяльності є експедитор (перевізник є виконавцем за договором перевезення). Отже, належним документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура та інші документи, видані експедитором.

Суд з`ясував, що для підтвердження витрат на транспортування позивачем були надані під час декларування: Договір (контракт) про перевезення від 31.03.2020 №КТУ/31-03; довідку про вартість перевезення від 17.03.2021.

Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 та від 07.05.2020 у справі №400/2922/18 зазначив, що оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Так, позивач надав копію рахунку на оплату №511 від 17.03.2021 на загальну суму 133650,07 грн., який виставлений ТОВ «Марін Контейнер Сервіс Лтд» позивачу, в якому зазначено, що такий рахунок виставлений за надання транспортних послуг по морському перевезенню вантажів від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску вказаного вантажу з-під митного контролю на митну територію України, та винагорода експедитора (а.с. 18).

Згідно копії платіжного доручення №571 від 20.04.2021 ТОВ «КТ Україна» здійснило оплату за рахунком №511 від 17.03.2021 за надані ТОВ «Марін Контейнер Сервіс Лтд» послуги (а.с. 17).

Таким чином, станом на день подання митної декларації №UА500020/2021/012272 від 08.04.2021 оплата за надані послуги з транспортування товару ще не була проведена, а тому були відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, які вимагав митний орган.

Водночас, надалі відповідачу разом з митною декларацією коіпії Договору (контракту) про перевезення від 31.03.2020 №КТУ/31-03 та довідки про вартість перевезення від 17.03.2021 підтверджують, що такі документи є достатніми та належними документи для підтвердження вартості транспортування, а тому у відповідача не було підстав для їх неприйняття та подальшого коригування митної вартості товару.

Щодо доводів митного органу про те, що до митного оформлення не було подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, то суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 2.3 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 на основі кожного узгодженого сторанами замовлення на поставку товару постачальника оформляє рахунок-фактуру (інвойс) і направляє його покупцю для оплати товару.

Пунктом 3.1 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 визначено, що оплата товару здійснюється в такому порядку: 3.1.1. Передоплата в розмірі 10% вартості товару (партії товару) оплачується протягом 10 банківських днів з дати узгодження замовлення і отримання розрахунку-фактури (інвойса); 3.1.2. Залишок в розмірі 90% вартсоті замовлення (партії товару) оплачується покупцем протягом 90 календарних днів з моменту видання коносаменту про прийняття партії товару до перевезення.

В додаткових умовах №7 від 01.03.2021 до контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 зазначено, що сума замовлення: 186267,84 дол. США. Порядок розрахунку: 3.1. Передоплата в розмірі 41212,30 дол. США підлягають сплаті протягом 50 календарних днів з дати узгодження замовлення і отримання рахунку-фактури (інвойса). Оплата вказаної суми можлива частинами. 3.2. Сума 55880,35 дол. США оплачається покупцем протягом 40 календарних днів з моменту видання коносамента про прийняття партії товару для перевезення. Оплата вказаної суми можлива частинами. 3.3. Залишок в розмірі 89175,19 дол. США оплачується покупцем протягом 90 календарних днів з моменту видання коносамента про прийняття партії товару для перевезення. Оплата вказаної суми можлива частинами (а.с. 15).

При цьому, згідно з п. 7 ст. 1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) коносамент це документ, який підтверджує договір морського перевезення, приймання вантажу перевізником.

Такиим чином, коносамент – це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

З огляду на умови контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 та додаткові умовах №7 від 01.03.2021 до нього, оплата за товар можлива частинами та в різний час.

Так, позивач долучив до позовної заяви копію платіжного доручення в іноземній валюті від 24.06.2021 за №224 про сплату на рахунок Zhejiang Liangye Tools Co. Ltd. коштів у сумі 126407,75 дол. США (а.с. 20).

Верховний Суд в постанові від 03.04.2018 у справі №809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Що стосується доводів митного органу про те, що згідно контракту від 07.08.2020 №KTU-1I-0807/1 вартість упаковки, маркування входять у вартість товару, однак, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, то суд вказує на таке.

Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включається до ціни при визначенні митної вартості товару лише за умови якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

В спірному випадку, згідно з пунктом 2.2 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 вартість товару включає в себе вартістьсамого товару, упакування, маркировки, загрузки на транспорт покупця, а також витрати на митне оформлення для експорта.

Пунктом 5.1 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 визначено, що постачальник зобов`язується забезпечити упаковку і маркування товару відповідно до вимог застосовуваних в країні постачальника стандарптів і технічних умов, яка забезпечує ідентифікацію і збереження товару при належному транспортуванні і парвильному проведенні вантажно-розвантажувальних робіт.

Відповідно до пункту 5.2 контракту №КTU-11-0807/1 від 07.08.2020 упаковка – безповоротна.

З огляду на вищевказане, поставка товару здійснена у тарі постачальника, а тому вартість пакування включена в ціну товару та не є витратами, які понесені покупцем.

За вказаних обставин, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не підлягають включенню до ціни при визначенні митної вартості товару, оскільки вони уже включені до ціни товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №160/8775/18.

Ще однією підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала відсутність перекладу експортної митної декларації країни відправлення.

Відповідно до статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів або інша іноземна мова міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Декларантом позивача було надано копію експортної декларації країни відправлення. Митний орган, вимагаючи її переклад, мав обґрунтувати, які саме дані, що містяться в ній, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації позивача, та не могли бути отримані з інших наданих документів.

Водночас, експортна декларація є документом, що підтверджує факт оформлення вантажу в країні експорту, але не є основним документом, що визначає ціну договору для імпортера в Україні.

Основними документами, що підтверджують вартість товару, є контракт та інвойс. Цифрові показники в експортній декларації (вага, кількість місць, вартість, умови поставки) збігаються з даними, зазначеними в інвойсі та інших товаросупровідних документах, які були подані митному органу та не ставились під сумнів відповідачем

Відсутність перекладу текстової частини декларації за наявності можливості зіставити числові дані (які є універсальними) з іншими наявними доказами в матеріалах справи, які були пред`явлені до митного оформлення, не перешкоджала митному органу встановити дійсну митну вартість товару.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».

Таким чином, декларант не повинен був надавати, а митний орган витребувати переклади документів - митної декларації країни відправлення з китайської мови, оскільки митна декларація складена китайською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування. Тому, вимоги надати переклад митного документу з китайської є безпідставними.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Розділу ІІ «Опис граф Рішення» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 МК України) та зазначено номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів: №UA500020/2021/005007 від 15.02.2021, №UA500110/2021/007526 від 08.04.2021. Однак відсутні пояснення щодо зроблених коригувань в порівнянні з товаром, який вказаний в митній №UА500020/2021/012272 від 08.04.2021, тобто оспорене рішення №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи № 804/2061/17 зазначив, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

З огляду на вищевикладене, на переконання суду, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом.

Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Таким чином, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого товару відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару та які підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Окрім цього, суд звертає увагу на суперечливість висновків відповідача у спірному рішенні. Так, відповідач робить висновок про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, після чого посилається на раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості подібних за характеристиками товарів, оформлених за відповідними митними деклараціями.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.07.2020 у справі №815/4180/17 вказав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як уже встановив суд, подані декларантом до митного оформлення документи узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їхню ціну, а також відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому, на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого товару, оскільки в наданих декларантом позивача документах містяться відомості про продавця та його адресу.

Як наслідок, суд погоджується із позивачем, що коригування імпортованих товарів згідно МД позивача є абсолютно необґрунтованим, оскільки під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору (рахунку-фактури), згідно з вимогами Митного кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують митну вартість імпортованого товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товарів за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товарів, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00233 є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам МК України і підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов таким, що підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КТ УКРАЇНА» сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» (код ЄДРПОУ 37682336, вул. Івана Мазепи, 10, м. Київ, 01010) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005631, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00233 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000064/2 від 09.04.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00233.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005631, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» (код ЄДРПОУ 37682336, вул. Івана Мазепи, 10, м. Київ, 01010) сплачений судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Сторонам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.