Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №280/6775/26
Суддя: Кисіль Роман Валерійович
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6775/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Насальської Ганни Олександрівни (пр. Соборний, буд. 222, офіс 37, м. Запоріжжя, 69006), до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника – адвоката Насальської Ганни Олександрівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084550003296 від 01.06.2026 року;
зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1981 року по 30.06.1987 року та період роботи з 15.08.1987 по 31.12.2025;
зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 25.05.2026 про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 25.05.2026 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням №084550003296 від 01.06.2026 у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До уваги не взято трудову книжку НОМЕР_1 від 15.08.1987, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначена неповна дата народження та дата заповнення дописана іншим чорнилом. Крім того, до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, оскільки перевищує загальноприйнятий термін навчання. Також, не зараховано період роботи з 08.01.1991 згідно довідки Комунального закладу «Навчально-виховного комплексу», оскільки відсутня підстава видачі, номер та дата видачі. Позивачка з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком не згодна, вважає його таким, що прийняте всупереч норм чинного законодавства. Також вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 08.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
27.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 25.05.2026 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно нормам Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV). Заява позивачки, за принципом екстериторіальності, була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області. До уваги не було взято трудову книжку НОМЕР_1 від 15.08.1987 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначена неповна дата народження та дата заповнення дописана іншим чорнилом. Крім того до загального стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, оскільки перевищує загальноприйнятий термін навчання; період роботи з 08.01.1991 згідно копії довідки Комунального закладу «Навчально виховного комплексу» - відсутня підстава видачі, номер та дата видачі. Отже, відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Аналіз норм законодавства та об`єктивна оцінка наведених доказів дає підстави дійти висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормативно-правовими документами, тому вимоги позивачки є безпідставними та не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.
03.08.2026 представник позивачки подала відповідь на відзив, в якій не погоджуються з доводами і правовою оцінкою відповідача, оскільки наведені ним заперечення не спростовують фактичних обставин та правових підстав позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.05.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі-Порядок 22-1) передбачено, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи наведене, заява позивачки від 25.05.2026 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області.
Рішенням від 01.06.2026 №084550003296, прийнятим ГУ ПФУ в Полтавській області, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності, зокрема, страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 – не менше 31 року. Аналіз наданих документів показує, що загальний страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 26 років 11 місяців. До уваги не було взято трудову книжку НОМЕР_1 від 15.08.1987 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначена неповна дата народження та дата заповнення дописана іншим чорнилом. Крім того до загального стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, оскільки перевищує загальноприйнятий термін навчання; період роботи з 08.01.1991 згідно копії довідки Комунального закладу «Навчально виховного комплексу» оскільки відсутня підстава видачі, номер та дата видачі. ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивачка звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Частиною 2 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо не взяття до уваги трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987 року, оскільки на титульній сторінці зазначена неповна дата народження та дата заповнення дописана іншим чорнилом, суд зазначає таке.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93, № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі – Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Пунктом 2.1 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами п.2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1 Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція № 162.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
За змістом оскаржуваного рішення, періоди роботи позивачки, не взяття до уваги трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987 року, оскільки на титульній сторінці зазначена неповна дата народження та дата заповнення дописана іншим чорнилом.
Водночас, слід врахувати, що записи щодо прийняття та звільнення з роботи, які містяться у вказаній трудовій книжці, містять номер та дату наказу на підставі яких такі бути внесені, засвідчені підписом уповноваженої особи, яка здійснила такий запис та печаткою підприємства та не містять виправлень або ознаки підчисток.
Суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
При цьому, слід зазначити, що ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV наділяє органи Пенсійного фонду правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Втім, до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити або спростувати страховий стаж позивача.
Суд наголошує на тому, що обов`язок щодо заповнення трудової книжки у відповідності до вимог чинного законодавства покладається саме на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а тому, наявність недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, що явно є неспівмірним з наслідками у вигляді неотримання пенсійного забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав взяття до уваги трудової книжки позивачки № НОМЕР_1 від 15.08.1987 року, з посиланням на те, що на титульній сторінці зазначена неповна дата народження та дата заповнення дописана іншим чорнилом, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, суд зазначає таке.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів (пункт 8 Порядку №637).
Згідно пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII від 05.11.1991, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 1, 7 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму.
Відтак, навчання у вищих навчальних закладах в обов`язковому порядку підтверджується документами про вищу освіту, зокрема, дипломом.
Судом досліджено диплом про навчання НОМЕР_2 від 01.07.1987, з якого вбачається, що позивачка в 1981 році вступила до Харківського державного університету імені О. М. Горького та у 1987 закінчила повний курс з присвоєнням кваліфікації вчителя математики та фізики. Так вказаний диплом містить відтиск печатки та не викликає у суду сумніву щодо її дійсності в зазначеному документі.
Суд зазначає, що відповідач відмовляючи у зарахування до страхового стражу спірного періоду навчання не зазначав про наявність будь-яких недоліків у оформленні диплому, не зазначав про те, що період навчання не підтверджено, тощо.
Фактично відмова у зарахуванні спірного періоду навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 мотивована тим, що термін навчання перевищує загальноприйнятий термін.
Отже, органом ПФУ було безпідставно відмовлено у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу без належного дослідження відомостей з диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, та лише з тієї підстави, що позивачка навчалась більше ніж зазвичай.
За таких обставин, відмова у зарахуванні спірного періоду навчання є необґрунтованою та безпідставною.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення №084550003296 від 01.06.2026 прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), наведені у такому рішенні підстави не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про його невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), вказує на його протиправність та є підставою для скасування спірного рішення.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
За змістом частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу особи та визначати його достатність для призначення пенсії.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987 року та період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1064,96 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Насальської Ганни Олександрівни (пр. Соборний, буд. 222, офіс 37, м. Запоріжжя, 69006), до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення №084550003296 від 01.06.2026, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1987 року та період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1987 згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1987.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 25.05.2026, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «27» жовтня 2026 року.
Суддя Р.В. Кисіль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua