Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №280/6386/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №280/6386/26

Суддя: Сацький Роман Вікторович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6386/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України

про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження у справі №280/6386/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача було звільнено з військової служби за підпунктом «г» через сімейні обставини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Станом на дату звільнення вислуга років позивача становила: календарна військова — 05 років 08 місяців 09 днів, пільгова військова — 05 років 00 місяців 26 днів, а загальна (всього) військова вислуга — 10 років 09 місяців 05 днів. У зв`язку з цим позивачка вважає, що має право на одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Проте відповідач відмовив у виплаті зазначеної допомоги, посилаючись на відсутність у позивачки 10 років саме календарної вислуги. На думку позивачки, поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги, а виключно для визначення її розміру, тоді як умовою набуття права на виплату відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність загальної вислуги 10 років і більше.

16.07.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник посилається на пропуск позивачкою місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, оскільки позов було подано у червні 2026 року, тоді як із списків особового складу її виключено 10.04.2026. Крім того, відповідач зазначає про неналежне визначення відповідача у прохальній частині позову, де помилково вказано «військову частину НОМЕР_3 » замість «1491». Щодо суті спору, представник вказує, що за змістом чинних правових норм пункту 2 частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції МВС №558, право на одноразову грошову допомогу при звільненні через сімейні обставини виникає виключно за наявності додаткової імперативної умови — вислуги 10 календарних років і більше. Враховуючи, що календарна вислуга років позивача становить лише 05 років 08 місяців 09 днів (а пільгова не може замінити календарну для визначення самого права на виплату), вона не набула права на отримання зазначеної допомоги. На підставі цього відповідач просить суд залишити позов без розгляду або повністю відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , у період з 31.07.2020 по 11.04.2026 проходила військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 06.04.2026 №255-ОС та наказом від 11.04.2026 №273-ОС позивача, старшого сержанта, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з витягом із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.04.2026 №273-ОС, ОСОБА_1 з 10.04.2026 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При цьому у вищезазначеному наказі вказано, що вислуга років позивача станом на день звільнення становить: календарна військова — 05 років 08 місяців 09 днів, пільгова військова — 05 років 00 місяців 26 днів; всього (загальна) військова вислуга — 10 років 09 місяців 05 днів. На момент звільнення одноразову грошову допомогу, яка виплачується за наявності 10 років вислуги і більше, позивачу нараховано та виплачено не було.

У зв`язку з цим позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги, проте відповідач листом від 15.05.2026 №09/П-81/89 відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, обґрунтувавши своє рішення тим, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ДПСУ, затвердженої наказом МВС від 25.06.2018 №558, така допомога виплачується лише за наявності вислуги десяти календарних років і більше.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної допомоги протиправною, позивач у червні 2026 року звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина перша статті 3 Закону №2011-XII).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні приписи містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393).

Так відповідно до пункту 10 вказаної Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Спірним питанням у справі, що розглядається, є право позивача на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На момент звільнення позивача її календарна вислуга становила 05 років 08 місяців 09 днів, вислуга років на пільгових умовах 05 років 00 місяців 26 днів, всього 10 років 09 місяців 05 днів.

Водночас відповідач доводить, що правові підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки визначальним у спірному випадку є наявність календарної вислуги років, яка у ситуації позивача складає 05 років 08 місяців 09 днів, тобто менше 10 років вислуги.

У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом було сформовано правову позицію відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25/50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в частині другій статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, від 27.05.2021 у справі №1.380.2019.005965, від 29.04.2022 у справі №580/2497/21, від 26.07.2023 у справі №200/17688/21, від 25.11.2024 у справі №320/14700/21, які враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин у цій справі.

Також Верховний Суд в постанові від 29.04.2022 у справі №580/2497/21 зазначив, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги» є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.

За вказаних обставин суд вважає, що позивач відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII на час звільнення набула право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (05 років).

Стосовно порушення строків звернення до суду слід зазначити про таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Необхідно звернути увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оспорює розмір грошового забезпечення, яке виплачувалось йому відповідачем у період з 31.07.2020 по 11.04.2026 під час проходження військової служби, яка є різновидом публічної служби, тобто спір виник у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу під час проходження нею публічної служби грошового забезпечення у належному розмірі.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).

У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

Водночас, суд звертає увагу на те, що Велика палата Конституційного Суду України 11.12.2025 розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) та ухвалила Рішення №1-р/2025. Цим Рішенням визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено строки звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані статтею 139 КАС України.

В зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору, питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 27.10.2026.

Суддя Р.В. Сацький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua