Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №260/3973/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3973/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування в повному обсязі до трудового та страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1983 року з 05.11.1985 року по 20.02.1990 року в колгоспі «Карпати» (запис 5-6 трудової книжки) та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 072150015969 від 29.01.2026 року;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового та страхового стажу в повному обсязі період роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1983 року з 05.11.1985 року по 20.02.1990 року в колгоспі «Карпати» (запис 5-6 трудової книжки) та призначити з 22.01.2026 року пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 січня 2026 року у зв`язку з досягненням пенсійного віку він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак відповідач відмовив у призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, не зарахувавши до такого період роботи в колгоспі «Карпати» з 05.11.1985 по 20.02.1990, оскільки відсутні дані про вихододні та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі. Таке рішення відповідача вважає протиправним, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а записи в ній щодо періоду роботи в колгоспі «Карпати» виконано без перекреслень і виправлень, у чіткій послідовності, вони завірені підписом та печаткою роботодавця з посиланням на номери розпорядчих документів. Зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів роботодавцем, а тому неналежне ведення такої документації не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.06.2026 № 0700-0302-8/35510 тривалість його страхового стажу для визначення права на пенсію з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності становить 29 років 10 місяців 4 дні.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 до участі у справі як 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

21 липня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що заява позивача від 22.01.2026 про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності. Страховий стаж позивача становить 27 років 4 місяці 22 дні при необхідному 32 роки. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 05.11.1985 по 20.02.1990, оскільки трудову книжку оформлено з порушенням п. 6 постанови № 310, а саме: не зазначено відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві (колгоспі), а інших документів, які підтверджують ці обставини, не надано. Зауважує, що обов`язок щодо надання достатнього пакета документів покладається на заявника, а орган Пенсійного фонду України лише перевіряє надані документи. Тому вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято правомірно та в межах його компетенції.

30 липня 2026 року 3-я особа подала до суду письмові пояснення № 0700-0902-8/47602 від 28.07.2026, в яких просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто період роботи в колгоспі зараховується до страхового стажу з урахуванням встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількості відпрацьованих вихододнів).

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 22 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком.

До такої заяви долучив, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 08 серпня 1983 року.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), яке рішенням № 072150015969 від 29.01.2026 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таке рішення аргументовано тим, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 4 місяці 22 дні. При цьому до такого не зараховано період роботи в колгоспі з 05.11.1985 по 20.02.1990 згідно з трудовою книжкою від 08.08.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні дані про вихододні та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі.

29 травня 2026 року представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію, чи зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком періоди ведення ним підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також надати розрахунок страхового стажу.

Листом від 03.06.2026 № 0700-0302-8/35510 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило, що відповідно до даних реєстру застрахованих осіб до страхового стажу ОСОБА_1 для визначення права на пенсію враховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.09.2004 по 31.10.2004, з 01.07.2005 по 30.04.2009, з 01.11.2009 по 30.06.2010, а також з 01.03.2020 по 31.05.2020 та з 01.12.2020 по 31.05.2021. З урахуванням цих періодів тривалість страхового стажу ОСОБА_1 для визначення права на пенсію становить 29 років 10 місяців 4 дні, а тривалість страхового стажу, з якого здійснюється обчислення основного розміру пенсії, – 27 років 4 місяці 22 дні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон № 1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Спірні правовідносини в цій адміністративній справі виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі та призначити йому пенсію за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно зі ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Положеннями ст. 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі – Постанова № 310) та п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі – Інструкція).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція № 162) (що була чинна на момент заповнення трудової книжки 08.08.1983).

Підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 стала відсутність даних про вихододні та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок).

Згідно з п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі № 227/4564/16-а.

Обов`язковість врахування при обчисленні стажу роботи в колгоспі виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві передбачена для членів колгоспу (ст. 56 Закону № 1788).

Вказане кореспондується з нормами п. 5 Постанови № 310, згідно з якими в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що 05 листопада 1985 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в колгосп «Карпати» слюсарем IV розряду з ремонту сільськогосподарської техніки (протокол № 18 від 19.11.1985), з якої звільнений 20 лютого 1990 року за власним бажанням (протокол № 2 від 21.02.1990).

Така трудова книжка була оформлена відповідно до вимог Інструкції № 162, тобто на підтвердження трудової діяльності робітника і службовця державних, кооперативних підприємствах, установах та організаціях, а не членів колгоспів. Жодних доказів членства ОСОБА_1 в колгоспі «Карпати» та необхідність виконання встановленого мінімуму трудоднів відповідач не надав.

В свою чергу відомості про спірний період роботи зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 з дотриманням положень Інструкції № 162, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Вказане відповідачем не заперечується.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що спірний період трудової діяльності ОСОБА_1 з 05.11.1985 року по 20.02.1990 підлягає зарахуванню до його страхового стажу при вирішенні питання можливості призначення пенсії за віком згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 . Вказане свідчить про протиправність рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 072150015969 від 29.01.2026 року.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком суд зазначає наступне.

Достатність страхового стажу, з урахуванням період роботи в колгоспі «Карпати» представник позивача аргументує, зокрема відомостями листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.06.2026 № 0700-0302-8/35510, відповідно до якого тривалість страхового стажу ОСОБА_1 для визначення права на пенсію з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності становить 29 років 10 місяців 4 дні.

Поряд з цим, така інформація не узгоджується з відомостями рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 072150015969 від 29.01.2026 року, відповідно до якого підтверджений страховий стаж позивача становить 27 років 4 місяці 22 дні.

Тому оскільки лист-відповідь ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.06.2026 № 0700-0302-8/35510 не є рішення суб`єкта владних повноважень, яке може встановлювати право особи на зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу, суд не може його врахувати при вирішенні питання достатності страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду, суд враховує процесуальні норми, відповідно до яких суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У цьому випадку питання обчислення страхового стажу, з урахуванням висновків суду, та вирішення питання його достатності для призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України. Тобто, відповідач має обов`язок перевірити чи виконано всі умови, визначені законом, які є необхідними для прийняття законного рішення щодо призначення пенсії.

Тому суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву від 22.01.2026 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду у цій справі.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.01.2026 № 072150015969 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2026 про призначення пенсії за віком і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань 798,72 грн. (Сімсот дев`яносто вісім гривень 72 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін