Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №260/4872/26
Суддя: Маєцька Н.Д.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
27 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4872/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №071850007088 від 05 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; 2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи помічником вихователя в дитячому садку села Турички з 15.08.1989 року по 01.04.1992 року, а також період роботи робітницею конденсаторного цеху допоміжних промислів колгоспу «Верховина» з 28.09.1992 року по 25.03.2002 року в повному обсязі, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.12.2025 року; 3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснювати ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком, починаючи з 18.12.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, однак їй було відмовлено у призначенні пенсії, так як страховий стаж позивача становить 25 років 7 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Позивач вказує на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.03.2026 №071850007088 не зараховано період роботи з 15.08.1989 по 01.04.1992, у зв`язку з тим, що відтиск печатки на сторінці 41 титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1989 р. не відповідає періоду роботи. Крім того, незважаючи на записи у трудовій книжці, відповідач включив до страхового стажу позивача за 10 років роботи лише наступні періоди: з 28.09.1992 по 31.12.1992 - 2 місяці 12 днів; з 01.01.1996 по 04.01.1996 - 4 дні; з 01.01.1997 по 31.12.1997 - 2 місяці 3 дні. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року було відкрито провадження у адміністративній справі №260/4872/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач-1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що Головним управлінням Пенсійного Фонду в Івано-Франківській області позивачу рішенням №071850007088 від 05.03.2026 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідно 32 роки). У результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.08.1989 по 01.04.1992 року відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.08.1989 р., оскільки відтиск печатки на сторінці титульного аркуша трудової книжки не відповідає періоду роботи. Стосовно зарахування до страхового стажу періоду роботи робітницею конденсаторного цеху допоміжних промислів колгоспу «Верховина» з 28.09.1992 року по 25.03.2002 року зазначає, що у випадку відсутності трудової книжки колгоспника, або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарств, в якому набуто стаж.
Відповідач-2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що відтиск печатки на сторінці 41 титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1989 р. не відповідає початковому періоду роботи позивача з 15.08.1989 по 01.04.1992 року помічником вихователя в дитячому садку села Турички. Періоди роботи з 28.09.1992 по 31.12.1992 - 2 місяці 12 днів; з 01.01.1996 по 04.01.1996 - 4 дні; з 01.01.1997 по 31.12.1997 - 2 місяці 3 дні зараховані на підставі архівної довідки 27.06.2025 №255/11-02.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 24 лютого 2026 року позивач звернулася до територіального органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Указана заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням ПФУ у Івано-Франківській області, за наслідками чого прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №071850007088 від 05.03.2026.
Із указаного рішення відповідача-2 вбачається, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1989 не зараховано період роботи з 15.08.1989 по 01.04.1992, оскільки відтиск печатки на сторінці 41 титульного аркуша трудової книжки не відповідає періоду роботи та відсутні документи передбачені п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (із внесеними змінами), а саме: особові рахунки (підтвердження первинними документами).
Крім того, до страхового стажу позивача за період з 28.09.1992 по 25.03.2022 роботи, коли вона працювала робітницею конденсаторного цеху допоміжних промислів колгоспу «Верховина» включено періоди роботи: з 28.09.1992 по 31.12.1992 - 2 місяці 12 днів; з 01.01.1996 по 04.01.1996 - 4 дні; з 01.01.1997 по 31.12.1997 - 2 місяці 3 дні, що підтверджується розрахунком, наявного в матеріалах справи.
Не погоджуючись із тим, що відповідачем не зараховано період її роботи помічником вихователя в дитячому садку з 15.08.1989 по 01.04.1992 та період роботи робітницею конденсаторного цеху допоміжних промислів колгоспу «Верховина» з 28.09.1992 по 25.03.2002 до страхового стажу у повному обсязі, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні абз.22 ст.1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (яка діяла у спірний період 1989 - 1993) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993.
Аналіз вищезазначених положень дає суду підстави для висновку, що обов`язок ведення трудових книжок законодавцем покладений на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1989:
- з 15.08.1989 по 01.04.1992 (записи №1 та №2) прийнята на посаду помічника вихователя в дитячий садок села Турички. Наказ про прийняття на роботу від 15.08.1989, звільнена, у зв`язку із закриттям установи (рішення від 30.03.1992).
Суд зазначає, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Трудова книжка позивача містить записи щодо його трудової діяльності за спірні періоди. Записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств з посиланням на відповідні накази та не містять неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для не зарахування вказаних періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, а не правильність заповнення трудової книжки.
При цьому необхідно зазначити, що за усталеною практикою розгляду пенсійних спорів, сформованою Верховним Судом, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Так, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З огляду на вищенаведене період роботи з 15.08.1989 по 01.04.1992 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача у колгоспі «Верховина» з 28.09.1992 по 25.03.2002, суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, який був чинним на час роботи позивача у колгоспі (далі Основні положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Суд зазначає, що зазначені вимоги про виконання річного мінімуму трудової участі у колгоспі не розповсюджуються на позивача, оскільки вона не була членом колгоспу, а працювала за укладеним договором. У матеріалах справи відсутні відомості про прийняття позивача у члени колгоспу та ведення щодо неї трудової книжки колгоспника відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310.
Отже, на підставі ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення періоди роботи позивача у колгоспі на підставі трудового договору мають бути зараховані до її страхового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.08.1989, вбачається, що вона у період з 28.09.1992 по 25.03.2002 року працювала робітницею конденсаторного цеху допоміжних промислів колгоспу «Верховина».
Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Відтак, на переконання суду, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Судом встановлено, що позивача було прийнято на роботу в колгоспі, що підтверджується записами трудових книжок. Такі трудові книжки були оформлені відповідно до вимог Інструкції №162, тобто на підтвердження трудової діяльності робітника і службовця державних, кооперативних підприємствах, установах та організаціях, а не членів колгоспів. Жодних доказів членства позивача в колгоспі у спірний період та необхідність виконання встановленого мінімуму трудоднів відповідач не надав.
Разом з тим, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Отже, період роботи з 28.09.1992 по 25.03.2002 року в колгоспі «Верховина» підтверджується належними доказами, а відтак, на переконання суду не зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду є протиправним.
Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови позивачу, у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вчинити дії зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.08.1989 по 01.04.1992 та з 28.09.1992 по 25.03.2002.
Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.12.2025 року, суд зазначає, що вирішуючи питання про обрання належного та ефективного судового захисту, суд враховує те, що уповноваженим органом для обчислення страхового стажу особи є Пенсійний фонд. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень.
Оскільки за встановлених судом обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області необхідно повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2026 року, оскільки за наслідками розгляду цієї справи встановлено, що пенсійний орган при відмові у призначенні пенсії протиправно не зарахував позивачу вищевказаний періоди роботи, а тому пенсійному органу необхідно вчинити дії щодо проведення нового розрахунку страхового стажу та вирішити питання про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків, викладених в цьому рішенні.
Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснювати ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком, починаючи з 18.12.2025 року є передчасною. Суд зауважує, що відповідачем ще не прийнято рішення щодо призначення позивачу пенсії, тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно виникнуть у майбутньому.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 071850007088 від 05 березня 2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії ОСОБА_1 періоди роботи з 15.08.1989 року по 01.04.1992 року та з 28.09.1992 року по 25.03.2002 року.
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2026 року про призначення пенсії за віком та вирішити питання призначення їй пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 20551088) судові витрати у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua