Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №240/28742/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/28742/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протипранвою та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Понамарьової Катерини від 19.08.2026 ВП № 73265944 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;

- скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Понамарьової Катерини від 19.08.2026 ВП № 73265944 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, Управління) обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду ухваленого у справі № 240/43502/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період з 01.02.2016 по 31.05.2021 та заборгованість буде виплачуватися в межах відповідного бюджетного фінансування у порядку визначеному пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Вважає, що посадові особи Управління діяли в межах і спосіб визначений чинним законодавством, а тому винесена державним виконавцем постанова про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст.287 КАС України.

10.09.2026 від представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ, орган виконавчої служби) надійшов до суду відзив на позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Наголошує, що боржником на виконання рішення суду здійснено нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період з 01.02.2016 по 31.05.2021, однак її виплата не здійснена. Вважає, що боржником рішення суду не виконано без поважних причин.

Розгляд справи судом відкладався у зв`язку із перебуванням у період з 14.09.2026 по 17.09.2026 судді Єфіменко О.В. у відпустці та участю з 21.09.2026 по 25.09.2026 у навчальному заході Національної школи суддів України "Підготовка суддів окружних адміністративних судів", а також внаслідок відсутності електроенергії у приміщенні суду через часті аварійні відключення протягом тривалого часу та повітряні тривоги в місті Житомирі.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі № 240/43502/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати.

На виконання рішення суду ухваленого у справі № 240/43502/21 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання та державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП № 73265944 про що прийнято постанову від 08.11.2023.

Як вказує представник боржника у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження Управління листом № 0600-0504-8/125932 від 27.11.2023 повідомило про те, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсійного забезпечення, а виплата здійснюється пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

У подальшому державний виконавець за невиконання рішення суду прийняв постанову від 19.08.2026 ВП № 73265944 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця представник позивача звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.

Як вже зазначалося судовим рішенням ухваленим у справі № 240/43502/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати.

У свою чергу, як повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду ухваленого у справі № 240/43502/21 проведено нарахування компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати у розмірі 17 466,71 грн, про що свідчать відповідні розрахунки та довідка про нараховану суму на виконання рішення суду, копія яких міститься в матеріалах справи.

Виплата за вказаним рішенням не проводилася.

Як повідомив представник Пенсійного фонду, постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік із визначенням видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень, однак на даний момент, Порядок виплати перерахованих за рішенням суду пенсій Кабінетом Міністрів України, не затверджений. Крім цього, зауважив, що після визнання нечинною та протиправною постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, жодних змін щодо збільшення видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень до бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, не внесено.

Заборгованості за рішенням № 240/43502/21 буде виплачуватись в межах відповідного бюджетного фінансування у порядку, визначеному пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Разом з тим, слід врахувати, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Затвердження бюджету Пенсійного фонду України належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік із визначенням видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень. Після визнання не чинною та протиправною постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, жодних змін щодо збільшення видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень до бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, не внесено, матеріали справи зворотнього не містять.

Разом з тим, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" від 16.12.2020 № 1279 з 01.04.2021 фінансування коштів на пенсійні виплати здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а отже в головних управлінь відсутня компетенція щодо самостійного визначення розміру фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до сформованої довідки про нараховану суму на виконання рішення суду Головним управління проведено нарахування коштів, виплата по судовому рішенні не здійснена, тобто рішення суду виконано частково.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управлінням проведений, в межах наданої компетенції комплекс заходів, для повного та неухильного виконання рішення суду ухваленого у справі № 240/43502/21, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде проведена Пенсійним фондом України за умови наявності відповідного бюджетного фінансування, відповідно до Порядку.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне наголосити, що Управлінням на виконання вищевказаних судових рішень здійснено перерахунок пенсійного забезпечення позивача у належному розмірі, у межах зобов`язальної частини судового рішення, яке в частині нарахування виконано у повному обсязі.

Отже, на даний час є обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, а також факт вжиття з боку боржника належних заходів для реального виконання рішення суду, які мали б забезпечити своєчасне і повне його виконання. Проте відсутність належного фінансування з боку держави, взятих на себе зобов`язань щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, не залежить від волі Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів, що й зумовлює несвоєчасне виконання рішень судів.

Суд звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості з грошового забезпечення, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.

Аналогічного висновку, а саме про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Таким чином, рішення суду ухвалене у справі № 240/5258/25 виконане у частині здійсненого перерахунку у повному обсязі та частково проведено виплату, враховуючи наявне фінансування.

Крім того, слід врахувати, що Управління у письмовій формі повідомляло відповідача про усі вчинені дії на виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на вимогу рішення суду боржник вчинив дії щодо його виконання, а відповідач відповідно до вимог положень Закону №1404-VIII не у повному обсязі перевірив наявні підстави, які слугували невиконанню рішення суду.

Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.

За таких обставин оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.

Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За змістом частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У той час, відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень та за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Як свідчать матеріали справи, у судовому порядку оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Тобто подання даного адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки звернення до адміністративного суду, як умови для реалізації повноважень Пенсійного органу і забезпечення виконання його функцій не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу.

Слід відмітити, що звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відповідача, тому з метою такого звернення слугував захист порушених прав та інтересів, як сторони виконавчого провадження (боржника), а не як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

З огляду на викладене та застосовуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2023 та додатковій постанові від 30.10.2023 (справа №815/4246/17) суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло не як суб`єкт владних повноважень, а як позивач (боржник) до суб`єкта владних повноважень відповідача, щодо оскарження постанови про накладення штрафу, при цьому будучи стороною виконавчого провадження, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною постанову від 19.08.2026 заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Понамарьової Катерини Віталіївни про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн прийняту у межах ВП № 73265944.

Скасувати постанову від 19.08.2026 заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Понамарьової Катерини Віталіївни про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн прийняту у межах ВП № 73265944.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документально підтверджені судові витрати у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 26 жовтня 2026 р.

26.10.26