Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №240/31213/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/31213/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цапенко Світлани Миколаївни від 06 серпня 2026 року про закінчення виконавчого провадження №81486614, винесену в межах відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі №240/14774/25, за позовом ОСОБА_1 , до Національного університету оборони України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача знаходилось виконавче провадження №81486614 з примусового виконання виконавчого листа у справі №240/14774/25 про зобов`язання Національного університету оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.02.2017 по день фактичної виплати. Постановою від 16.07.2026 відкрито ВП 81486614. В рамках виконання рішення суду боржник надав державному виконавцю лист про добровільне виконання рішення до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується платіжними інструкціями №3156 від 11.06.2026. Постановою від 06.08.2026 виконавче провадження було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає постанову від 06.08.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП 81486614 необґрунтованою, складеною передчасно та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення в частині нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 240/14774/25 зобов`язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.08.2017 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 3863,29 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 18.07.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду у даній справі та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.02.2017 по день фактичної виплати.

На виконання вказаного рішення суду Житомирським окружним адміністративним судом 17.06.2026 видано виконавчий лист про зобов`язання Національного університету оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.02.2017 по день фактичної виплати.

Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №81486614 за вказаним виконавчим листом.

На адресу Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від боржника надійшов лист про добровільне виконання рішення до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується платіжними інструкціями №3156 від 11.06.2026.

Головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 06.08.2026 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження серед іншого підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

Судом встановлено, що від боржника надійшов лист про добровільне виконання рішення до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується платіжними інструкціями №3156 від 11.06.2026.

На підставі вказаного листа головний державний виконавець вважає, що рішення виконано повно фактично.

Судом встановлено, що на підставі платіжної інструкції №3156 від 11.06.2026 ОСОБА_1 здійснено перер. грошо. компенс (індекс. грошо. заб.) в/сл ОСОБА_1 .

Суд виходить з того, що Закон України «Про виконавче провадження» (ст. 18) зобов`язує виконавця перевіряти виконання рішення в повному обсязі.

Надана платіжна інструкція №3156 від 11.06.2026 не підтверджує здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.02.2017 по день фактичної виплати.

За таких обставин платіжна інструкція №3156 від 11.06.2026 не могла без додаткової перевірки підтверджувати актуальний стан фактичного виконання виконавчого листа на день прийняття оскаржуваної Постанови від 06.08.2026.

При цьому Закон №1404-VIII наділяє державного виконавця достатніми повноваженнями для перевірки виконання рішення та отримання необхідної інформації.

Однак доказів того, що виконавець з`ясовував факт сплати боржником ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.02.2017 по день фактичної виплати або вимагав від боржника документи щодо виконання виконавчого листа, відповідач суду не надав.

Внаслідок цього державний виконавець не встановив обставини, з якою пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує закінчення виконавчого провадження, та прийняв оскаржувану постанову передчасно.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Відтак, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувач позбавлений права повторного подання виконавчого документу для примусового виконання, в результаті чого виконання такого рішення буде можливим лише в добровільному порядку та рішення може залишитися невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Разом з цим, Верховний Суд у постановах від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 та від 04.01.2024 у справі № 520/10601/20 звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

На переконання суду, сам по собі лист боржника про повне виконання судового рішення, за відсутності належних доказів на підтвердження обставин такого виконання, не підтверджує виконання боржником судового рішення.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що у межах виконавчого провадження №81486614 не підтверджено належного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №240/14774/25, а отже, підстави для його закінчення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Відтак, оскаржувана постанова державного виконавця підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог закону та без належного з`ясування фактичного виконання судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не реалізовано такий процесуальний обов`язок, а також не подано відзив на позов, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 159 КАС України може свідчити про визнання позову.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (просп. Берестейський, 50, м. Київ, 03057. РНОКПП/ЄДРПОУ: 35008087) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.08.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №81486614.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева

27.10.26