Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №240/25414/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/25414/26

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщак Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" про визнання протиправним та скасування висновку, стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)", у якому просять:

- визнати протиправним та скасувати висновок державної установи "Житомирська установа виконання покарань № 8" про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від 20.05.2026, прийнятий на виконання листа Міністерства юстиції України від 08.05.2026 № 66909/65625-11-26/16.3.2;

- стягнути з державної установи "Житомирська установа виконання покарань № 8" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках 832000,00 грн одноразової грошової допомоги в разі загибелі ОСОБА_3 , обчисленої з розрахунку 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01.01.2026, на підставі висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від 31.03.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є батьками колишньої працівниці відповідача ОСОБА_3 , яка загинула під час проходження служби внаслідок навмисного вбивства, вчиненого іншою особою. У зв`язку з цим позивачі звернулися до відповідача із заявами (рапортами) про виплату одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) членам сім`ї загиблої. Висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від 31.03.2026 відповідач визнав право членів сім`ї загиблої на отримання ОГД у розмірі 832000,00 грн та направив пакет документів з попереднім розрахунком такої допомоги на погодження та виділення додаткового фінансування до Північно-центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі - Північно-центральне міжрегіональне управління) для його подальшого спрямування до Міністерства юстиції України. Проте листом від 08.05.2026 № 66909/65625-11-26/16.3.2 Міністерство юстиції України відмовило у виділенні коштів на виплату ОГД з підстав перебування загиблої в стані алкогольного сп`яніння. На виконання цього листа 20.05.2026 відповідач, скасувавши висновок від 31.03.2026, прийняв рішення (викладене у висновку) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Вважаючи це рішення відповідача протиправним, позивачі звернулися до суду з цим позовом. Також позивачі зазначають, що висновок від 20.05.2026 прийнято з порушенням строку, установленого пунктом 15 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2025 № 379 (далі - Порядок № 379), оскільки його складено більш ніж через місяць після реєстрації їхніх рапортів. Міністерство юстиції України не наділене повноваженнями вирішувати питання про призначення ОГД чи відмову в її призначенні, а тому відповідач, скасувавши власний висновок на виконання листа цього органу, не здійснив самостійної оцінки обставин справи. Сам по собі факт перебування загиблої в стані алкогольного сп`яніння не є підставою для відмови в призначенні ОГД за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між таким станом і смертю, а доказів наявності такого зв`язку відповідач не надав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 прийнято до розгляду зазначену позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 240/25414/26 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

29.07.2026 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача не погоджується з позовними вимогами, оскільки оскаржуваний висновок від 20.05.2026 прийнятий установою самостійно, у межах наданих їй повноважень та у спосіб, що не суперечить процедурі, встановленій Порядком № 379. На момент смерті ОСОБА_3 у неї виявлено етиловий спирт у крові в концентрації 1,75 ‰ та в сечі - 3,14 ‰, що є юридично значущою обставиною для застосування пункту "б" частини першої статті 101 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Первісний висновок установи від 31.03.2026 не враховував цієї обставини й був прийнятий передчасно, тому установа мала право переглянути та скасувати його до моменту фактичної виплати коштів. Станом на дату прийняття оскаржуваного висновку кримінальне провадження щодо обставин смерті ОСОБА_3 не завершене вироком суду, який би набрав законної сили, а тому остаточні юридично значущі обставини події ще не встановлені в передбаченому законом порядку. Вимога про стягнення з установи 832000,00 грн є передчасною та неналежним способом захисту з огляду на дискреційний характер повноважень відповідача, незавершеність фактичних обставин і те, що виплата ОГД потребує погодження та виділення коштів Міністерством юстиції України. Позивачі посилаються одночасно на дві автономні підстави для виплати ОГД (пункти 1 та 2 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII), проте просять стягнути суму, розраховану лише за однією з них (250 розмірів прожиткового мінімуму), що свідчить про невизначеність і необґрунтованість заявленої суми. Відповідач також звертає увагу, що, згідно з постановою № 7 військово-лікарської комісії державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області" від 06.03.2026, "травма, що спричинила смерть (16.11.2025), отримана під час проходження служби в ДКВС України в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків в ДКВС України".

10.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачів просить задовольнити позов у повному обсязі та зазначає, що формулювання постанови військово-лікарської комісії "НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків" не спростовує факту отримання травми під час проходження служби; що відсутність вироку суду не спростовує обставин, встановлених матеріалами розслідування нещасного випадку, згідно з якими загибла після виникнення конфлікту попрямувала до свого будинку, а доказів на підтвердження припущення про провокування нею конфлікту відповідач не надав; що висновок від 20.05.2026 прийнято поза межами процедурних строків за відсутності самостійної оцінки обставин справи відповідачем, а помилки суб`єкта владних повноважень не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У відзиві представник відповідача просив розглянути справу за його участю. Розглянувши це клопотання, суд відмовляє в його задоволенні на підставі пункту 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Спір стосується оцінки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за письмовими доказами, а сторони скористалися правом викласти свої позиції у заявах по суті справи.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 27.07.2026 по 31.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 КАС України, матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками загиблої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 проходила службу в державній установі "Житомирська установа виконання покарань № 8" на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму та охорони з 17.02.2009 по 16.11.2025, що підтверджується витягом з наказу від 19.11.2025 № 162к-25.

Цим наказом її виключено зі списків особового складу державної установи "Житомирська установа виконання покарань № 8" у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить також копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.11.2025.

Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 16.11.2025 із працівницею відповідача, від 08.12.2025 № 1-25 (далі - акт розслідування), у якому наведено відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), 16.11.2025 близько 19:00 поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час спілкування ОСОБА_4 із ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виник конфлікт, у результаті якого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_4 завдав ОСОБА_3 ножем численних поранень, зокрема в ділянку голови та кистей рук. Смерть ОСОБА_3 настала 16.11.2025 о 22:58 у лікарні КП "Лікарня № 2" Житомирської міської ради.

16.11.2025 слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Житомирській області до ЄРДР за № 12025060000001612 внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом вбивства молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму та охорони державної установи "Житомирська установа виконання покарань № 8" ОСОБА_3 , передбачене ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Особу, яка підозрюється у вчиненні цього кримінального правопорушення, затримано одразу після події. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні направлено до Богунського районного суду міста Житомира (справа № 295/5326/26); вироку, що набрав законної сили, на час розгляду цієї справи немає, що сторонами не заперечується.

Відповідно до акта від 08.12.2025 № 1-25 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням службових обов`язків під час проходження служби (далі - акт про нещасний випадок), нещасний випадок стався 16.11.2025 близько 19:00 (в акті зазначено час виявлення трупа). У цьому акті наведено діагноз, встановлений закладом охорони здоров`я: смерть ОСОБА_3 настала внаслідок навмисного вбивства та травми, заподіяної іншою особою, а саме: забою головного мозку, внутрішньої черепної гематоми, набряку головного мозку, дислокаційного синдрому у стадії грубої клінічної декомпенсації, множинної забійно-рваної рани тім`яно-потиличної ділянки голови, різаної рани в ділянці лівого плечового суглоба, різаних ран обох кистей.

Лікарським свідоцтвом про смерть № 1333 від 17.11.2025 підтверджується, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок нападу з метою вбивства, а саме у зв`язку з множинними проникаючими колото-різаними пораненнями голови з ушкодженням головного мозку.

Водночас згідно з висновком експерта № 3015 від 24.11.2025, складеним Житомирським обласним бюро судово-медичної експертизи, у крові загиблої виявлено етиловий спирт у концентрації 1,75 ‰, у сечі - 3,14 ‰.

Постановою військово-лікарської комісії державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області" від 06.03.2026 № 7 щодо колишнього молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму та охорони, старшого прапорщика ОСОБА_3 встановлено, що травма, яка спричинила смерть (16.11.2025), отримана під час проходження служби в ДКВС України в результаті нещасного випадку, НІ, не пов`язана з виконанням службових обов`язків в ДКВС України.

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги позивачі 23.03.2026 звернулися до відповідача з рапортами, які були зареєстровані цього ж дня. Висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від 31.03.2026 відповідач визнав право членів сім`ї загиблої на отримання ОГД у розмірі 832000,00 грн та направив пакет документів із попереднім розрахунком такої допомоги на погодження та виділення додаткового фінансування до Північно-центрального міжрегіонального управління для його подальшого спрямування до Міністерства юстиції України.

Листом від 08.05.2026 № 66909/65625-11-26/16.3.2 Міністерство юстиції України відмовило у виділенні коштів на виплату ОГД з підстав перебування загиблої в стані алкогольного сп`яніння.

Після цього 20.05.2026 відповідач, скасувавши свій висновок від 31.03.2026, прийняв рішення, викладене у висновку, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту "б" частини першої статті 101 Закону № 580-VIII.

Позивачі, не погоджуючись із цим рішенням відповідача, звернулися за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом IX Закону № 580-VIII, яким визначаються, зокрема, підстави, розміри та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101).

У частині першій статті 97 Закону № 580-VIII визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції.

Підстави, визначені пунктами 3-6 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, стосуються інвалідності та поранень (контузій, травм або каліцтв) поліцейського й до спірних правовідносин не належать.

На виконання частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2025 № 379 затверджено Порядок № 379.

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - одноразова грошова допомога), які проходять (проходили) службу в міжрегіональних територіальних органах з питань виконання кримінальних покарань, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, закладах освіти Державної кримінально-виконавчої служби (у тому числі курсантів, слухачів закладів освіти), на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби, а також у таборах для тримання військовополонених (далі - органи (установи)).

Пунктом 2 Порядку № 379 визначено, що одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, у разі загибелі такої особи, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб (підпункт 1), та у разі смерті такої особи, що настала під час проходження нею служби (підпункт 2).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 379 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у таких розмірах:

1) у разі загибелі особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби з причин, визначених підпунктом 1 пункту 2 цього Порядку, - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

2) у разі смерті особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, що настала під час проходження нею служби, - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Пунктом 5 Порядку № 379 передбачено, що днем виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 379 за наявності особистого розпорядження особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. У такому разі розмір часток обчислюється із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим цього пункту.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на одноразову грошову допомогу мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби у розмірі 50 відсотків частки, яка належить кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Пунктом 13 Порядку № 379 визначено перелік документів, які подаються уповноваженому структурному підрозділу в паперовій формі для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. До них, зокрема, належать: копія рішення військово-лікарської комісії про визначення причинного зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть, яку подає служба персоналу (кадровий підрозділ); копія акта (актів) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті), зокрема про те, що цей випадок не пов`язаний з учиненням особою кримінального та/або адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, яку подає підрозділ державного нагляду за охороною праці; заява (рапорт) осіб, які мають право на допомогу, копія свідоцтва про смерть і документи, що підтверджують родинні відносини із загиблою особою (для батьків - свідоцтво про народження загиблої особи).

Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку № 379 висновок про призначення одноразової грошової допомоги або висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у місячний строк з дня реєстрації документів (в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, таборах для тримання військовополонених, на підприємствах установ виконання покарань - у двадцятиденний строк) та визначення повного кола осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), складається уповноваженим структурним підрозділом, підписується керівниками бухгалтерської служби, служби персоналу (кадрового підрозділу), підрозділу державного нагляду за охороною праці та юридичної служби органу (установи), в якому особа рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби проходить (проходила) службу, або особами, на яких покладено виконання таких функцій, та затверджується керівником відповідного органу (установи) або особою, на яку покладено виконання таких функцій.

У разі затвердження висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги чи у випадку повернення документів (документи подано не в повному обсязі чи подано не за належністю) заявник у місячний строк з дня реєстрації документів письмово інформується з обґрунтуванням підстав відмови в призначенні одноразової грошової допомоги чи повернення документів.

Рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги може бути оскаржене в порядку адміністративного оскарження або в судовому порядку.

У разі надсилання запитів до органів (установ), закладів Державної кримінально-виконавчої служби, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги може бути продовжено до отримання відповідної інформації для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня надсилання запиту.

Отже, висновок про призначення або про відмову в призначенні ОГД складається та затверджується в установі виконання покарань, у якій особа проходила службу, у двадцятиденний строк (а не в місячний, як зазначають сторони) з дня реєстрації документів, а повноваження міжрегіонального територіального органу та Міністерства юстиції України в цих правовідносинах стосуються організації фінансування виплат (подання розрахунку потреби в коштах, пункт 17 Порядку № 379), а не вирішення питання про наявність права на допомогу.

Таким чином, з урахуванням наведених норм Закону № 580-VIII та Порядку № 379 суд зазначає, що розмір одноразової грошової допомоги залежить від підстави її призначення, визначеної підпунктами 1 та 2 пункту 3 Порядку № 379, а тому в цій справі необхідно встановити, до якої з цих категорій належить випадок загибелі ОСОБА_3 .

Постановою військово-лікарської комісії від 06.03.2026 № 7 встановлено, що травма, яка спричинила смерть ОСОБА_3 , отримана під час проходження служби в ДКВС України в результаті нещасного випадку і не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Відповідач не заперечує, що смерть ОСОБА_3 настала під час проходження нею служби. Отже, право позивачів на ОГД виникло щонайменше на підставі підпункту 2 пункту 2 Порядку № 379 (смерть, що настала під час проходження служби), для застосування якого зв`язок смерті з виконанням службових обов`язків не вимагається. Саме за цією підставою, виходячи з 250 розмірів прожиткового мінімуму, відповідач визнав право позивачів у висновку від 31.03.2026 (832000,00 грн) і саме такого розміру допомоги просять позивачі.

Питання про наявність підстав для виплати допомоги в розмірі 750 розмірів прожиткового мінімуму (підпункт 1 пункту 3 Порядку № 379) позивачі в цій справі не порушували, тому суд його не вирішує, розглядаючи справу в межах позовних вимог (частина друга статті 9 КАС України).

Посилання відповідача на висновок військово-лікарської комісії про відсутність зв`язку травми з виконанням службових обов`язків не може бути підставою для відмови в призначенні допомоги, оскільки підпункт 2 пункту 2 Порядку № 379 не пов`язує право на неї з виконанням службових обов`язків, а в призначенні ОГД оскаржуваним висновком відмовлено на підставі пункту "б" частини першої статті 101 Закону № 580-VIII, що не заперечується сторонами. Суд перевіряє правомірність рішення відповідача за тими підставами, які були покладені в його основу.

Щодо доводів відповідача про те, що на момент смерті ОСОБА_3 у неї виявлено етиловий спирт у крові в концентрації 1,75 ‰ та в сечі - 3,14 ‰, що є юридично значущою обставиною для застосування пункту "б" частини першої статті 101 Закону № 580-VIII, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 101 Закону № 580-VIII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному й об`єктивному дослідженні. Тому саме на відповідача покладається обов`язок довести наявність обставин, з якими пункт "б" частини першої статті 101 Закону № 580-VIII пов`язує відмову в призначенні ОГД.

Для застосування пункту "б" частини першої статті 101 Закону № 580-VIII обов`язковою умовою є наявність прямого, безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями поліцейського у стані алкогольного сп`яніння та настанням його смерті (загибелі). Тобто умовою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є ситуація, коли саме поведінка особи, зумовлена сп`янінням, призвела до летального наслідку.

Матеріалами справи, зокрема актом розслідування, актом про нещасний випадок, лікарським свідоцтвом про смерть і відомостями ЄРДР, підтверджується, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок насильницьких дій іншої особи. Згідно з актом розслідування, ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_3 , коли вона вже прямувала до свого будинку разом із ОСОБА_5 , та завдав їй ножем численних поранень у ділянку голови. Відомостей про те, що ОСОБА_3 вчиняла дії, які були б причиною її смерті або сприяли настанню смерті, матеріали справи не містять.

Фактичні обставини та безпосередня причина смерті зафіксовані також у таких документах:

- акт про нещасний випадок, у якому зазначено, що смерть настала внаслідок навмисного вбивства та травми, заподіяної іншою особою, а саме: забою головного мозку, внутрішньої черепної гематоми, набряку головного мозку;

- лікарське свідоцтво про смерть від 17.11.2025 № 1333, яким підтверджено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок нападу з метою вбивства через множинні проникаючі колото-різані поранення голови з ушкодженням головного мозку;

- відомості з ЄРДР за № 12025060000001612 про кримінальне провадження, яке розпочато за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).

Доводи відповідача про те, що конфлікт виник під час безпосереднього спілкування загиблої з третьою особою, з якою вона була знайома й разом проводила час, не свідчать про вчинення нею дій, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю. Відповідач у відзиві не вказує конкретних дій ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, які призвели до настання смерті, не надає доказів, що підтверджують його припущення про її активну роль у виникненні конфлікту, а зазначає лише, що не міг виключити наявності причинного зв`язку. Проте відмова в призначенні ОГД на підставі пункту "б" частини першої статті 101 Закону № 580-VIII є правомірною лише тоді, коли такий зв`язок установлено та доведено суб`єктом владних повноважень, а неможливість виключити його наявність не є доказом такого зв`язку.

Таким чином, суд доходить висновку, що виявлений у крові та сечі загиблої вміст етилового спирту сам по собі не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння та настанням смерті. Смерть ОСОБА_3 , як вбачається з матеріалів справи, настала внаслідок насильницьких дій іншої особи, а не внаслідок її власної поведінки у стані сп`яніння, а тому підстав для застосування пункту "б" частини першої статті 101 Закону № 580-VIII немає.

Суд зазначає, що обмеження права на одноразову грошову допомогу через сп`яніння застосовується у двох випадках: коли смерть настала внаслідок активних дій самої особи у стані сп`яніння, що перебувають у причинному зв`язку зі смертю, або коли смерть є безпосереднім медичним наслідком сп`яніння. Якщо ж смерть настала внаслідок протиправних дій іншої особи, сам по собі факт перебування загиблого у стані сп`яніння не є достатнім для відмови, а суб`єкт владних повноважень має довести, що саме поведінка загиблого перебувала в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною.

Така позиція суду узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19, у якій суд зазначив, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

У цій самій постанові Верховний Суд зазначив, що таке трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII узгоджується з його позицією, викладеною в постановах від 11.04.2018 (справа № 802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа № 813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).

За наведених обставин та з урахуванням висновків Верховного Суду суд доходить висновку, що ОСОБА_3 померла внаслідок протиправних дій іншої особи, а не внаслідок вчинення нею правопорушення чи дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, що призвели до її смерті. Відповідач не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння загиблої та її смертю, а тому відмова у призначенні та виплаті членам сім`ї загиблої одноразової грошової допомоги є протиправною. Відповідно, рішення, викладене у висновку державної установи "Житомирська установа виконання покарань № 8" від 20.05.2026 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, прийнятому на виконання листа Міністерства юстиції України від 08.05.2026 № 66909/65625-11-26/16.3.2, підлягає скасуванню.

Щодо доводів сторін про дотримання процедури прийняття оскаржуваного висновку суд зазначає, що лист Міністерства юстиції України від 08.05.2026 не є нормативно-правовим актом і не встановлює підстав для відмови в призначенні ОГД, а повноваження щодо складення та затвердження висновку про призначення або про відмову в призначенні допомоги Порядком № 379 покладено на відповідача. Тому відповідач, скасовуючи власний висновок, зобов`язаний був самостійно оцінити обставини справи та обґрунтувати відмову доказами. Відповідач не стверджує, що обставина, яку він поклав в основу відмови (висновок експерта від 24.11.2025 № 3015), стала відомою після 31.03.2026, а визнає, що не врахував її під час складення первісного висновку. Ризик помилки суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, покладається на державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (принцип "належного урядування").

Рапорти позивачів зареєстровано 23.03.2026, первісний висновок складено 31.03.2026, тобто з дотриманням двадцятиденного строку, встановленого пунктом 15 Порядку № 379 для установ виконання покарань. Оскаржуваний висновок складено 20.05.2026, тобто через 58 днів після реєстрації рапортів, при цьому відповідач не посилається на продовження строку у зв`язку з надсиланням запитів. Водночас оскаржуваний висновок є протиправним по суті з підстав, наведених вище, тому суд не надає вирішального значення питанню про дотримання цього строку.

Щодо доводів відповідача про те, що на дату прийняття оскаржуваного рішення кримінальне провадження щодо обставин смерті ОСОБА_3 не завершене вироком суду, який би набрав законної сили, а тому остаточні юридично значущі обставини події не встановлені в передбаченому законом порядку, суд зазначає таке.

Суд відхиляє ці доводи, оскільки обставини смерті ОСОБА_3 підтверджені належними й допустимими доказами, які є в матеріалах справи, і цих доказів достатньо для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги; відсутність вироку суду не позбавляє суд права оцінити ці докази відповідно до статей 72-77, 90 КАС України.

Зазначені докази підтверджують, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок насильницьких дій іншої особи, за фактом яких здійснюється кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України. Питання про винуватість будь-якої особи у вчиненні кримінального правопорушення суд не вирішує, оскільки воно належить до компетенції суду в кримінальному провадженні (стаття 62 Конституції України); для вирішення цього спору суд установлює лише обставини смерті загиблої та наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між її поведінкою у стані сп`яніння і смертю.

Порядок № 379 не передбачає вимоги про наявність вироку суду, що набрав законної сили, як умови призначення одноразової грошової допомоги; для її призначення значення мають факт смерті особи під час проходження служби та причини й обставини смерті, які підтверджуються, зокрема, актом розслідування нещасного випадку (пункт 13 Порядку № 379).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів у рівних частках 832000,00 грн ОГД у разі загибелі ОСОБА_3 , обчисленої з розрахунку 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01.01.2026, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік рішень, які суд може прийняти в разі задоволення позову, серед яких - визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з частиною третьою цієї статті в разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, а відповідно до частини четвертої суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача лише якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 15-17 Порядку № 379 висновок про призначення ОГД або про відмову в її призначенні складається уповноваженим структурним підрозділом установи виконання покарань і затверджується її керівником, після чого розрахунок потреби в коштах для виплати подається такою установою до міжрегіонального територіального органу, який подає його до Міністерства юстиції України.

Отже, питання про наявність у позивачів права на ОГД вирішується відповідачем, а її фінансування забезпечується в порядку, визначеному Порядком № 379, за участю Північно-центрального міжрегіонального управління та Міністерства юстиції України.

За таких умов безпосереднє стягнення з відповідача фіксованої суми 832000,00 грн було б передчасним і не відповідало б установленій Порядком № 379 процедурі призначення та виплати ОГД. Розмір допомоги обчислюється з розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату (пункт 3 Порядку № 379), а таке рішення за результатами законного розгляду заяв позивачів ще не прийнято; виплата ж здійснюється після виділення відповідних коштів у порядку, передбаченому пунктом 17 Порядку № 379. Задоволення цієї вимоги означало б підміну судом повноважень суб`єктів владних повноважень, які беруть участь у цій процедурі.

Водночас суд зауважує, що право на ОГД за наявності визначених законом підстав не залежить від розсуду відповідача, оскільки вона є соціальною виплатою, гарантованою державою. Проте суд не може встановити замість відповідача всі умови, від яких залежить прийняття рішення про призначення допомоги (зокрема коло осіб, які мають на неї право, розмір їхніх часток і розмір допомоги), а відповідач відмовив у призначенні ОГД лише з підстави, яку суд визнав такою, що не підлягає застосуванню. Тому суд не може перебирати на себе функції відповідача та Північно-центрального міжрегіонального управління щодо розрахунку й забезпечення виплати.

З метою повного та ефективного захисту прав позивачів, зважаючи на безпідставність відмови відповідача, суд, використовуючи право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав (частина друга статті 9 КАС України), вважає належним способом захисту зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви (рапорти) позивачів від 23.03.2026 про призначення та виплату ОГД у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 та прийняти рішення за результатами розгляду з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 832000,00 грн слід відмовити як у передчасній та такій, що не відповідає установленій Порядком № 379 процедурі призначення і виплати ОГД, оскільки інтерес позивачів у отриманні допомоги належним чином захищається скасуванням оскаржуваного висновку та зобов`язанням відповідача повторно розглянути їхні заяви з урахуванням правової оцінки суду.

За результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи в їх сукупності суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що позивачі звільнені від сплати судового збору та не понесли інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" (просп. Незалежності, 172, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10001, ЄДРПОУ 08563369) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок державної установи "Житомирська установа виконання покарань № 8" про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від 20.05.2026, прийнятий на виконання листа Міністерства юстиції України від 08.05.2026 № 66909/65625-11-26/16.3.2.

Зобов`язати державну установу "Житомирська установа виконання покарань № 8" повторно розглянути заяви (рапорти) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.03.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби ОСОБА_3 та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 26 жовтня 2026 р.

26.10.26