Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №240/22884/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/22884/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба Безпеки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з уточненою позовною заявою, у якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування наслідків постанови військово-лікарської комісії № 3475/5 від 13.10.2022 та поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку без прийняття нового рішення військово-лікарської комісії;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обліку ОСОБА_1 як військовозобов`язаного та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів всупереч чинній постанові ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 привести відомості щодо ОСОБА_1 у відповідність до постанови ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА_1 та виключити його з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю на підставі постанови ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022; категорію обліку " ОСОБА_2 (виключений з військового обліку)"; відомості у полі "Постанова ВЛК": "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі довідки військово-лікарської комісії від 13.10.2022 № 3475/5 позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до акта дослідження стану здоров`я призовника № 940 від 06.10.2022 позивачу встановлено діагноз: "Кератоконус II ступеня обох очей, оперований у 2021 році". Також виключення з військового обліку підтверджується тимчасовим посвідченням офіцера запасу № НОМЕР_1 , в якому міститься відмітка про виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022. Однак під час оновлення облікових даних у застосунку "Резерв+" позивач дізнався, що його статус змінено на "військовозобов`язаний". Водночас будь-яких повідомлень про проведення повторної військово-лікарської комісії позивач не отримував, повторний медичний огляд не проходив, нових рішень ВЛК щодо придатності до військової служби не приймалося. На запит представника позивача для з`ясування підстав зміни статусу позивача відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_5 , була надана відповідь, з якої вбачається, що під час перевірок, проведених Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону та Службою безпеки України, були встановлені факти незаконного виключення окремих офіцерів запасу з військового обліку. На підставі зазначених обставин, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05.09.2023 № 386 та рішень вищого військового командування позивача було поновлено на військовому обліку 24.12.2025. Разом із тим, відповідач повідомив, що для належного виключення з військового обліку на законних підставах, молодшому лейтенанту запасу ОСОБА_1 необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 , пройти повторну ВЛК та оформити свідоцтво про хворобу, оскільки під час проходження ВЛК у 2022 році свідоцтво про хворобу позивачу не складалося, хоча така вимога діяла у 2022 році. Таким чином, на думку позивача, дії відповідача щодо зміни статусу позивача на "військовозобов`язаний" за відсутності нового висновку ВЛК є протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою суду від 26.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено Службу безпеки України як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

03.07.2026 до суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві відповідач-1 зазначив, що питання наявності чи відсутності діагнозу та визначення ступеня придатності до військової служби належить до дискреційних повноважень військово-лікарських комісій, а суд не вправі підміняти ці органи й оцінювати дії лікарів ВЛК. Також відповідач-1 вказав, що рішення про придатність позивача до військової служби повністю узгоджується з нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).

04.07.2026 до суду надійшли пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - СБУ, у яких вказано, що залучення СБУ до участі у цій справі як третьої особи на стороні відповідача є недоцільним, оскільки рішення у цій справі жодним чином не може вплинути на права чи обов`язки СБУ. Також СБУ зазначила, що питання внесення чи зміни таких відомостей до Реєстру належить до дискреційних повноважень відповідачів, а суд не може підміняти орган, уповноважений на здійснення відповідних дій, і що належним способом захисту є зобов`язання відповідачів розглянути питання щодо виключення позивача з військового обліку та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.

04.07.2026 до суду надійшов відзив від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому вказано, що відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України. Згідно з обліковою карткою позивача, сформованою за допомогою Реєстру, та військово-обліковим документом позивача останній на момент проходження медичного огляду перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 як офіцер запасу у військовому званні молодший лейтенант. Відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу II Положення № 402 (в редакції на момент проходження ВЛК) військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою III цього Розкладу хвороб. Відповідач звертає увагу, що згідно з п. 22.5 глави 22 розділу II Положення № 402, свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:

- на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

- на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках в особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. Згідно з підпунктом "б" пункту 22.6 глави 22 розділу II Положення № 402 (в редакції на момент проходження ВЛК), свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню у воєнний час на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази). У свою чергу, відповідно до п. 2.2 глави 2 розділу I Положення № 402, ВЛК регіону належить до штатних ВЛК, а ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до п. 2.5.5 глави 2 розділу I Положення належить до позаштатних постійно діючих ВЛК. Тобто відповідно до Положення № 402, ВЛК регіону є ВЛК вищого рівня, ніж ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , і свідоцтво про хворобу на всіх військовозобов`язаних, у тому числі й на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку у воєнний час, видане ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , повинно обов`язково затверджуватися ВЛК регіону.

Також відповідач-2 зазначив, що 24.12.2025 на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 386 від 05.09.2023 та розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 1043/19/122/2722 від 09.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 було здійснено перевірку особових справ офіцерів запасу, в тому числі і особової справи позивача, на законність підстав для виключення з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я. Під час перевірки документів, що містяться в особовій справі позивача та були підставою для його виключення з військового обліку військовозобов`язаних у 2022 році, ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що відповідні документи були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства та керівних документів, які регулюють порядок проведення військово-лікарської експертизи та оформлення її результатів. Зокрема, було встановлено відсутність належного оформлення постанови військово-лікарської комісії та порушення порядку проведення медичного огляду, що виключало можливість використання таких документів як належної правової підстави для виключення позивача з військового обліку. У зв`язку із виявленими порушеннями наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 496 від 24.12.2025 позивача було поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних та запропоновано повторно пройти медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби відповідно до вимог законодавства та за належною графою Розкладу хвороб. Таким чином, поновлення позивача на військовому обліку було наслідком усунення раніше допущених порушень та спрямоване на приведення облікових даних і результатів військово-лікарської експертизи у відповідність до вимог чинного законодавства.

Позивач у відповіді на відзив та запереченнях на пояснення третьої особи зазначив, що відповідач-2 у відзиві фактично підтвердив, що станом на дату поновлення позивача на військовому обліку нового рішення ВЛК про його придатність до військової служби не існувало, а територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не наділені повноваженнями самостійно визнавати постанову ВЛК незаконною, не застосовувати її, скасовувати її наслідки чи змінювати визначений ВЛК ступінь придатності. Можливі помилки, допущені посадовими особами державних органів при оформленні результатів ВЛК у 2022 році (вибір графи Розкладу хвороб, форма документа, відсутність затвердження ВЛК регіону), не можуть покладатися на позивача, який добросовісно пройшов медичний огляд. Результати перевірок СБУ та прокуратури, внутрішні накази чи службові перевірки не є рішенням ВЛК і не можуть бути підставою для поновлення позивача на військовому обліку. Щодо пояснень СБУ позивач зазначив, що вимог до СБУ не заявлено, її залучення було зумовлене посиланням відповідачів на результати її перевірки, а спір не стосується дискреційних повноважень, оскільки за наявності чинної постанови ВЛК та за відсутності нового рішення ВЛК у відповідачів не було кількох законних варіантів поведінки.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 13.10.2022 постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленою довідкою № 3475/5, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 26-а графи II Розкладу хвороб, графи Б таблиці додаткових вимог до стану здоров`я (ТДВ).

На час прийняття цієї постанови позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 як офіцер запасу у військовому званні "молодший лейтенант".

На виконання постанови ВЛК до тимчасового посвідчення офіцера запасу № 3227 внесено відмітку про виключення позивача з військового обліку, а відомості про виключення, за твердженням позивача, були відображені в Реєстрі й у військово-обліковому документі в застосунку "Резерв+" станом на 27.03.2025 із записом "Виключено, підстава - непридатний".

У відзиві відповідач-2 підтверджує, що на підставі цієї постанови позивача було виключено з військового обліку, а 24.12.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 496 його поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних без прийняття нового рішення ВЛК із пропозицією повторно пройти медичний огляд.

Під час оновлення облікових даних у застосунку "Резерв+" позивач дізнався, що його статус змінено на "військовозобов`язаний".

Представник позивача направив до ІНФОРМАЦІЯ_7 адвокатський запит щодо надання інформації про те, на якій підставі статус позивача був змінений на "військовозобов`язаний".

Листом від 08.04.2026 № 2973 ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що під час перевірок, проведених Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону та Службою безпеки України, були встановлені факти незаконного виключення окремих офіцерів запасу з військового обліку. На підставі зазначених обставин, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05.09.2023 № 386 та рішень вищого військового командування позивача було поновлено на військовому обліку 24.12.2025. Повідомив, що для належного виключення з військового обліку на законних підставах, молодшому лейтенанту запасу ОСОБА_1 необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 , пройти повторну ВЛК та оформити свідоцтво про хворобу, оскільки під час проходження ВЛК у 2022 році свідоцтво про хворобу позивачу не складалося, хоча така вимога діяла у 2022 році.

Позивач, вважаючи дії відповідачів щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів всупереч постанові ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022 протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.

Правовий режим воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України, затвердженими законами України, і станом на дату ухвалення цього рішення не припинений. Тому спірні правовідносини щодо військового обліку та військово-лікарської експертизи виникли і тривають в особливий період та підлягають оцінці за нормами, чинними на час відповідних подій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Закон № 2232-XII поширюється на таке коло осіб: призовників, військовозобов`язаних, резервістів та військовослужбовців.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-XII).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2022 № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Порядок № 1487).

Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 79 Порядку № 1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, визнаних непридатними до військової служби.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, з аналізу наведених приписів чинного законодавства випливає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є органом ведення Реєстру та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, до якої вносяться, в якій обробляються та зберігаються такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

ІНФОРМАЦІЯ_9 у переліку органів ведення Реєстру, визначеному статтею 5 Закону № 1951-VIII, не названий.

Згідно з п. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку № 1487, до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов`язаного за викликом до районного або обласного ТЦК та СП.

Відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2024 № 523 (далі - Порядок № 523), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює: - внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними; - внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; - верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію; - перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України; - знищення повторного запису з Реєстру.

Пунктом 9 розділу III Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 та чинного на момент проходження позивачем ВЛК (далі - Порядок № 94), передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (невключення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Згідно з п. 2 розділу IV Порядку № 94 актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: - в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; - у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.

Відповідно до п. 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ в електронній формі містить, зокрема, такі відомості з Реєстру: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому особа перебуває на обліку) (підпункти 7, 11, 12 пункту 8 Порядку № 559).

Згідно з абз. 5 п. 7 Порядку № 559 у разі, коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

З аналізу викладених вище норм можна дійти висновку про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру, до обов`язків яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є органом ведення Реєстру щодо обліку позивача, наказом начальника від 24.12.2025 № 496 поновив позивача на військовому обліку військовозобов`язаних, виконуючи наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 05.09.2023 № 386 та розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 09.12.2025 № 1043/19/122/2722 щодо перевірки особових справ офіцерів запасу, виключених з військового обліку за станом здоров`я.

Суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_9 до органів ведення Реєстру не належить, проте саме його розпорядчі документи стали підставою для перегляду облікових даних позивача та його поновлення на обліку, а отже, він є належним відповідачем за вимогою про визнання протиправними його дій щодо скасування наслідків постанови ВЛК. Доводів про те, що ці документи видано не відповідачем-1 або що вони не були підставою спірних дій відповідача-2, відповідач-1 не наводив.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час прийняття постанови ВЛК від 13.10.2022) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У чинній редакції цієї норми (після змін, внесених Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX) виключенню підлягають громадяни, визнані непридатними до військової служби; ця зміна редакції не впливає на висновки суду.

З аналізу вказаної вище норми слід дійти висновку про те, що умовою для виключення особи з військового обліку є визнання її військово-лікарською комісією непридатною до військової служби.

Суд наголошує, що громадянин, який був виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі чинної на той момент постанови ВЛК, втрачає статус військовозобов`язаного. Закон № 2232-XII не містить норм, які б надавали територіальному центру комплектування та соціальної підтримки право в односторонньому порядку "поновлювати" такий статус без нового рішення компетентної ВЛК. Правовий наслідок у вигляді виключення з військового обліку, що настав на підставі постанови ВЛК, зберігається до скасування або зміни цієї постанови у встановленому порядку уповноваженою на те ВЛК або судом, чи до її заміни новою постановою за результатами повторного медичного огляду.

Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Суд підкреслює різницю між термінами "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку". Якщо зняття є тимчасовою процедурою, пов`язаною, наприклад, зі зміною місця проживання, то виключення за станом здоров`я тягне припинення статусу особи як військовозобов`язаного. Особа, яка виключена з військового обліку за пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII, перестає бути суб`єктом правовідносин щодо виконання військового обов`язку в запасі та військового обліку.

Відповідно до п. 1.2 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п. 2.1 розділу I Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пункт 2.2 розділу I Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

Пункт 1.1 розділу I Положення № 402 визначає, що це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тобто обов`язок проходити ВЛК за Положенням № 402 покладається на осіб, які мають один із зазначених правових статусів. Особа, виключена з військового обліку, не перебуває у статусі військовозобов`язаного, а тому покладення на неї обов`язку проходити медичний огляд ВЛК потребує окремої, визначеної законом підстави, яку відповідачі не навели.

Як передбачено п. 3.8 Положення № 402, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

- "Придатний до військової служби";

- "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

- "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Таким чином, системний аналіз законодавства свідчить про те, що статус особи, виключеної з військового обліку за станом здоров`я, є особливим правовим станом. Така особа звільняється від виконання обов`язків, пов`язаних з військовим обліком та проходженням військової служби в запасі.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має повноваження щодо осіб, які перебувають на обліку або зобов`язані на ньому перебувати. Виклик особи, яка вже виключена з обліку, для проходження медичного огляду за відсутності для цього передбаченої законом підстави є виходом за межі повноважень, визначених законом, і суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Судом встановлено, що постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленою довідкою № 3475/5 від 13.10.2022, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідач-2 вважає, що позивач на момент проходження медичного огляду перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 як офіцер запасу у військовому званні молодший лейтенант, а відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу II Положення № 402 (в редакції на момент проходження ВЛК), військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах.

Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на таке. Відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу II Положення № 402 (у чинній редакції) особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть проходити повторний огляд ВЛК при ТЦК та СП за місцем обліку після обстеження у спеціалізованих медичних установах для підтвердження чи зміни діагнозу.

Аналізуючи зміст вказаної норми права, суд зазначає, що в її чинній редакції застосовано формулювання "можуть проходити", що свідчить про наявність в особи альтернативної можливості поведінки, а не обов`язку. Реалізація цього права залежить від волевиявлення самої особи, а норма не надає територіальному центру комплектування та соціальної підтримки повноважень вимагати такого огляду як умову збереження статусу, набутого на підставі чинної постанови ВЛК. Це не виключає права штатної ВЛК (ВЛК регіону, Центральної ВЛК) переглянути постанову іншої ВЛК у порядку, визначеному Положенням № 402, однак таке рішення щодо позивача не приймалося.

Також відповідач-2 у своїх обґрунтуваннях вказує, що медичний огляд цієї категорії громадян (особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби) проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання, - за графою III додатка 1 до цього Положення. Однак у довідці від 13.10.2022 № 3475/5 зазначено, що позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 26-а графи II Розкладу хвороб, графи Б ТДВ.

Суд звертає увагу, що навіть якщо військово-лікарською комісією при відповідачі-2 було допущено помилки в оформленні постанови від 13.10.2022 (зокрема, щодо визначення графи Розкладу хвороб), ці помилки не можуть мати негативних наслідків для позивача та не повинні впливати на його правовий статус особи, яка визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку. Суд зазначає, що особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, або військовозобов`язані не є фахівцями у сфері військово-медичного законодавства та не володіють спеціальними знаннями щодо нюансів застосування Положення № 402, з яким члени ВЛК та посадові особи ТЦК та СП працюють у своїй повсякденній професійній діяльності. Саме на ВЛК, утворену при відповідачі-2, та на його посадових осіб покладено обов`язок правильно та відповідно до Положення № 402 визначати графу Розкладу хвороб, за якою проводиться огляд, і оформлювати медичні документи; Положення № 402 не покладає на особу, яка проходить огляд, обов`язку контролювати правильність оформлення її постанови.

Суд виходить із принципу належного урядування, який є складовою принципу верховенства права та, за практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011, заява № 29979/04, пункт 71), означає, що державні органи не повинні виправляти власні помилки за рахунок приватної особи, яка добросовісно покладалася на законність їхніх рішень та дій. Позивач, пройшовши медичний огляд та отримавши постанову ВЛК про виключення з військового обліку, яку відповідач-2 виконав у 2022 році, мав право покладатися на її чинність.

Вимога до позивача повторно пройти медичний огляд ВЛК через помилки, допущені під час оформлення результатів огляду у 2022 році, перекладає тягар відповідальності за ці помилки на позивача і є неправомірною.

Крім того, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача-2 про те, що у позивача відсутнє свідоцтво про хворобу, а наявна лише довідка, тому позивачу необхідно пройти повторну ВЛК та оформити свідоцтво про хворобу.

Дослідивши довідку ІНФОРМАЦІЯ_7 № 3475/5 від 13.10.2022, суд встановив, що у цій довідці наявні реквізити, які вимагає Положення № 402, зокрема: гербова печатка Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджує офіційний статус установи, кутовий штамп; документ підписано уповноваженою особою - головою військово-лікарської комісії.

Також суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам відповідача-2 про те, що відповідно до Положення № 402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У всіх інших випадках в особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

Відповідно до пункту 22.7 глави 22 розділу II Положення № 402 (з урахуванням змін, внесених наказами Міністерства оборони України від 27.04.2024 № 262, від 14.10.2024 № 686 та від 02.05.2025 № 283) свідоцтво про хворобу під час дії особливого періоду складається: на всіх військовослужбовців та військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (крім випадків, передбачених пунктом 18.8 глави 18 розділу II цього Положення). У всіх інших випадках в особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. Під час дії особливого періоду довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

З цього приводу суд зазначає, що постанова ВЛК щодо придатності позивача була оформлена довідкою ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022, яка є чинною та не скасована у встановленому порядку. Зміни, внесені наказами Міністерства оборони України від 27.04.2024 № 262, від 14.10.2024 № 686 та від 02.05.2025 № 283 до Положення № 402, не містять вимог щодо анулювання раніше оформлених довідок ВЛК чи обов`язку осіб замінювати їх свідоцтвами про хворобу, а тому не можуть самі по собі позбавляти чинності постанову ВЛК, прийняту до набрання чинності цими змінами.

Сторони мають протилежні погляди щодо того, яка редакція пунктів 22.5 та 22.6 глави 22 розділу II Положення № 402 діяла станом на 13.10.2022 і чи мала постанова ВЛК щодо позивача як офіцера запасу бути оформлена свідоцтвом про хворобу із затвердженням ВЛК регіону та чи мав огляд проводитися за графою III Розкладу хвороб. Проте для вирішення цього спору такі питання не є визначальними. Навіть якщо доводи відповідача-2 щодо змісту зазначених норм у редакції, чинній на 13.10.2022, є слушними, а постанова ВЛК від 13.10.2022 оформлена з відступом від них, наслідком цього могло бути лише ініціювання її розгляду, перегляду або скасування штатною ВЛК (ВЛК регіону, Центральною ВЛК) у порядку, визначеному Положенням № 402, а не самостійне скасування її правових наслідків територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Положення № 402 визначає, що постанови ВЛК приймають штатні та позаштатні ВЛК, а розгляд, затвердження і перегляд цих постанов віднесено до компетенції штатних ВЛК (зокрема, ВЛК регіону та Центральної ВЛК, на яку підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 покладено ухвалення та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності до військової служби). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки таких повноважень не мають, оскільки статтею 37 Закону № 2232-XII та пунктом 79 Порядку № 1487 на них покладено лише обов`язок виключати з військового обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби. Жодна норма законодавства не наділяє територіальний центр комплектування та соціальної підтримки правом оцінювати законність постанови ВЛК, не застосовувати її, скасовувати її наслідки чи змінювати визначений ВЛК ступінь придатності, а також "поновлювати" на військовому обліку особу, виключену з нього на підставі такої постанови, за відсутності нового рішення компетентної ВЛК. Накази та розпорядження начальників територіальних центрів комплектування, результати перевірок прокуратури та СБУ і рішення вищого військового командування не є рішенням ВЛК та не можуть його замінити.

Суд не надає оцінки діагнозу позивача, діям лікарів ВЛК та обґрунтованості її медичного висновку щодо ступеня придатності до військової служби, оскільки це потребує спеціальних знань і виходить за межі компетенції адміністративного суду (постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 та від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18). Предметом перевірки в цій справі є повноваження відповідачів діяти у спірний спосіб та наявність у них правових підстав для зміни обліку позивача за відсутності нового рішення ВЛК. Тому доводи відповідача-1 про межі судового контролю не спростовують висновків суду, адже суд оцінює не медичний висновок ВЛК, а законність дій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріплений у статті 58 Конституції України, означає, що вимоги пізніших редакцій Положення № 402 (внесені наказами Міністерства оборони України від 27.04.2024 № 262, від 14.10.2024 № 686 та від 02.05.2025 № 283) не можуть застосовуватися до оцінки постанови ВЛК, прийнятої 13.10.2022, тобто до набрання чинності цими змінами, якщо інше прямо не передбачено цими актами. Тому якщо відповідач-2 оцінював постанову ВЛК від 13.10.2022 за вимогами редакцій Положення № 402, що діють після 2024 року, такий підхід суперечить статті 58 Конституції України.

Водночас суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачами не було надано належних та достатніх доказів того, що з боку позивача було допущено будь-які порушення під час проходження ВЛК чи подання підроблених документів під час визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Крім того, відповідачі не надали доказів того, що позивачем було повідомлено свідомо неправдиві відомості та/або надані документи, які містили недостовірні дані або були підробленими.

Суд зазначає, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази можна зробити висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку відбулася у 2022 році, а постанова ВЛК від 13.10.2022 не була оскаржена, не була скасована штатною ВЛК і не була визнана незаконною судом.

При цьому чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено процедури "поновлення" на військовому обліку особи, виключеної з нього на підставі постанови ВЛК про непридатність, за відсутності нового рішення компетентної ВЛК. Положення пунктів 14-1, 14-3 та 14-6 Порядку № 1487 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2025 № 1203) щодо взяття на військовий облік чоловіків віком від 25 до 60 років, які не перебувають на такому обліку, застосовуються за винятком випадків, коли такі громадяни не беруться на облік відповідно до законодавства; відповідачі ж на ці положення не посилалися, а підставою поновлення позивача на обліку визначили усунення порушень в оформленні постанови ВЛК.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що довідка ВЛК від 13.10.2022 № 3475/5 є чинним документом, який оформлює постанову ВЛК та підтверджує виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування наслідків постанови військово-лікарської комісії № 3475/5 від 13.10.2022 та поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку без прийняття нового рішення військово-лікарської комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Така сама правова оцінка стосується вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо обліку позивача як військовозобов`язаного та внесення відповідних відомостей до Реєстру всупереч чинній постанові ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022. Внесення до Реєстру відомостей про те, що позивач є військовозобов`язаним, суперечить чинній постанові ВЛК і створює невідповідність між відомостями Реєстру та документами, що підтверджують виключення позивача з обліку (довідкою ВЛК, тимчасовим посвідченням офіцера запасу № НОМЕР_1 ), внаслідок чого військово-обліковий документ в електронній формі може бути визнано недійсним (абзац п`ятий пункту 7 Порядку № 559), що безпосередньо порушує права позивача. Отже, ця вимога також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 привести відомості щодо ОСОБА_1 у відповідність до постанови ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022 та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Реєстру відомості щодо ОСОБА_1 (про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю на підставі постанови ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022; категорію обліку " ОСОБА_2 (виключений з військового обліку)"; у полі "Постанова ВЛК" - "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку") суд зазначає таке.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби.

Також суд звертає увагу, що два різні суб`єкти владних повноважень не можуть одночасно вчиняти ідентичні реєстраційні дії та разом вносити одні й ті самі відомості щодо однієї особи до Реєстру. Функції безпосереднього ведення облікових справ та внесення коригувань до Реєстру розподілені за територіальним принципом та відповідно до компетенції цих органів.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із застосунку "Резерв+" позивач перебуває на військовому обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_8 . З огляду на це, обов`язок щодо внесення змін до Реєстру, а також виключення особи з обліку лежить виключно на ТЦК та СП, у якому безпосередньо зберігаються облікові дані громадянина.

З огляду на це вимога про зобов`язання обох відповідачів привести відомості щодо позивача у відповідність до постанови ВЛК є такою, що дублює вимогу про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_7 внести до Реєстру відповідні відомості, не відповідає критерію ефективності та задоволенню не підлягає; належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме ІНФОРМАЦІЯ_7 , який веде облік позивача і є органом ведення Реєстру щодо нього.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а також таким, щоб у разі невиконання або неналежного виконання рішення не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

При цьому суд зазначає, що виключення з військового обліку відбувається у разі визнання громадянина військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Ця норма є імперативною і не передбачає дискреційних повноважень для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо вибору варіанту поведінки після отримання відповідного висновку комісії. Громадянин, який має документальне підтвердження виключення з обліку, набуте в установленому порядку 13.10.2022, перестає бути військовозобов`язаним і не зобов`язаний проходити медичні огляди для визначення придатності до військової служби за відсутності для цього передбаченої законом підстави. Закон також покладає на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки обов`язок вести облік достовірно та вносити зміни до облікових документів і Реєстру у встановлені строки після настання підстав для виключення; повноваженнями самостійно переглядати постанови ВЛК чи змінювати визначений ними ступінь придатності територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавством не наділені. З цих підстав доводи СБУ про наявність у відповідачів дискреційних повноважень та про неможливість судового втручання суд відхиляє.

ІНФОРМАЦІЯ_5 як суб`єкт владних повноважень мав усі умови для виконання свого обов`язку: наявність постанови ВЛК про непридатність позивача з виключенням з військового обліку, виконання цієї постанови у 2022 році, дані тимчасового посвідчення офіцера запасу. Відсутність дискреції в цьому випадку очевидна, оскільки закон використовує імперативну конструкцію про те, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни, визнані непридатними до військової служби.

З огляду на те, що порушення прав позивача відбулося внаслідок активних дій відповідача-2 (внесення до Реєстру відомостей про статус військовозобов`язаного, що не відповідають чинній постанові ВЛК), суд вважає, що вимога про зобов`язання виключити позивача з обліку є обґрунтованою та не потребує попереднього звернення із заявою. Відповідач-2 уже виявив свою позицію, протиправно поновивши позивача на обліку, тому додаткове звернення до того ж органу було б формальним і неефективним. За таких обставин, з метою ефективного захисту порушених прав позивача та виключення дублювання зобов`язань, суд вважає за необхідне покласти обов`язок щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку саме на ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, рішення від 06.09.2005, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010, пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A, № 303-A, рішення від 09.12.1994, пункт 29).

За наведених обставин у їх сукупності, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: слід визнати протиправними дії відповідачів у спірній частині та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Реєстру відповідні відомості, а в задоволенні вимоги про зобов`язання обох відповідачів привести відомості у відповідність до постанови ВЛК слід відмовити як у такій, що дублює вимогу про внесення відомостей до Реєстру.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналізуючи надані докази відповідно до вимог статей 132, 134 та 139 КАС України, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають, а на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Із чотирьох заявлених вимог немайнового характеру задоволено три (75 відсотків), тому із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331,20 грн відшкодуванню підлягає 998,40 грн, які слід стягнути з відповідачів порівну, по 499,20 грн з кожного.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки представником позивача зроблено відповідну заяву, питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд наразі не вирішує.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 90, 122, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба Безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, ЄДРПОУ 00034074).

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо скасування наслідків постанови військово-лікарської комісії № 3475/5 від 13.10.2022 та поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку без прийняття нового рішення військово-лікарської комісії.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обліку ОСОБА_1 як військовозобов`язаного та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів всупереч чинній постанові ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА_1 , а саме: виключити його з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю на підставі постанови ВЛК № 3475/5 від 13.10.2022; встановити категорію обліку " ОСОБА_2 (виключений з військового обліку)"; у полі "Постанова ВЛК" зазначити: "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 499,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 499,20 грн (чотириста дев`яносто дев`ять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 26 жовтня 2026 р.

26.10.26