Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №240/27416/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/27416/25

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" до Головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" звернулося до суду з позовною заявою до Головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця від 26.11.2025 ВП№79476487 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що постанова про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн є протиправною, оскільки позивач рішення суду у справі №296/11305/24 виконав у повному обсязі. Стверджує, що відповідач не пересвідчився та не ознайомився з поданими у межах виконавчого провадження №79476487 документами від 03.11.2025 №71 про добровільне виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24.10.2025 у справі №295/11305/24, чим порушив вимоги частини 2 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження". Просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач до суду подав копії матеріалів виконавчого провадження №79476487.

Третя особа до суду подала пояснення по справі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.01.2026 зупинено провадження в адміністративній справі № 240/27416/25 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" до Головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/26429/25.

Ухвалою суду від 17.09.2026 поновлено провадження у справі.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира видано виконавчий лист від 28.10.2025 за № 296/11305/24 про негайне виконання рішення в частині: поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" з 06.11.2024, який стягувачем пред`явлено до виконання та державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП № 79476487 про, що винесено постанову від 31.10.2025.

03.11.2025 ОСББ "Вацківський 9" боржник через канцелярію Корольовського ВДВС у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав заяву № 71 від 03.11.2025, якою повідомив державного виконавця про добровільне виконання рішення суду шляхом видання наказу № 2 від 24.10.2025 про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Вацківський 9" на підставі трудового договору з 06.11.2025.

13.11.2025 в межах виконавчого провадження ВП № 79476487 державний виконавець виніс постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин наклав на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

26.11.2025 головним державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу у розмірі 10200 грн, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIIІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі №420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 03.11.2025 ОСББ «Вацківський 9» подано до Корольовського ВДВС у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву, якою повідомлено державного виконавця про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, шляхом видання ОСББ «Вацківський 9» наказу №2 від 24.10.2025р. про поновлення на посаді голови правління ОСОБА_1 .

До заяви приєднані підтверджуючі документи:

- копія наказу ОСББ «Вацківський 9» від 24.10.2025р. №2 про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" з 06.11.2024року;

- копія Акту про відмову від підпису документів ОСОБА_1 від 28.10.2025р.

- копія Акту про відмову ОСОБА_1 від отримання ключів від офісу ОСББ «Вацківський 9» від 29.10.2025р.

- копія Акту про невиконання посадової інструкції ОСОБА_1 від 30.10.2025р.

- копія Табелю обліку використання робочого часу ОСББ "Вацківський 9 ’за жовтень 2025р.

- копія Правил внутрішнього трудового розпорядку ОСББ “Вацківський 9’ від 24.10.2025р.

- копія Посадової інструкції Голови правління ОСББ “Вацківський 9” від 24.10.2025р.

- копія Протоколу №7 засідання правління ОСББ “Вацківський 9" від 24.10.2025р.

- копії Актів про відсутність на робочому місці без поважних причин ОСОБА_1 , більше 3-х годин від 24.10.2025р., від 27.10.2025р., від 28.10.2025р., від 29.10.2025р., від 30.10.2025р.

- копія листа-повідомлення про поновлення на роботі ОСОБА_1 (вих.№70 від 30.10.2025р.);

- копія листа-запиту ОСОБА_1 , про надання пояснень про відсутність на робочому місці (вих.№70 від 31.10.2025 р.) та інші.

Як вже зазначалося вище, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24.10.2025 у справі №296/11305/24 поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" з 06.11.2024. Рішення в цій частині допущено до негайного виконання.

Так, згідно з наказом ОСББ "Вацківський 9" №2 від 24.10.2025 за підписом голови правління ОСББ "Вацківський 9" Наталії Красильникової, виданим на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24.10.2025 ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді Голови правління ОСББ "Вацківський 9" на підставі трудового договору з 06.11.2024.

Суд зазначає, що питання щодо належного виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника неодноразово перебувало в полі правового аналізу Верховного Суду та відповідно до сталої практики при вирішенні зазначеного питання належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (постанови Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 521/1892/18, від 26.02.2020 року у справі № 702/725/17, від 26.05.2021 року у справі № 127/1703/19).

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Таким чином, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Згідно зі статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим із моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і неприступленні до роботи також відсутня.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.12.2018 року у справі № 465/4679/16, від 26.02.2020 року у справі № 702/725/17, від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 16.09.2020 у справі №709/1465/19 та від 08.09.2021 року у справі № 721/910/19.

З огляду на викладене, суд вважає, що судове рішення в частині його негайного виконання (щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Вацківський 9" з 06.11.2024) виконано позивачем у добровільному порядку днем прийняття судового рішення, шляхом видання наказу № 2 від 24.10.2025, яким поновлено її на посаді голови правління ОСББ "Вацківський 9", тобто саме на тій посаді з якої було звільнено та про що у свою чергу повідомлявся державний виконавець.

Аналіз вставлених обставин справи дає підстави для висновку, що з 24.10.2025 ОСОБА_2 могла приступити до виконання своїх попередніх обов`язків голови правління ОСББ "Вацківський 9", втім таким правом не скористалася, зі змістом складених документів, зокрема протоколом про поновлення на посаді ОСОБА_1 , посадовою інструкцією голови правління та правилами внутрішнього трудового розпорядку не погодилася.

Таким чином, відповідно до матеріалів виконавчого провадження та документів наданих боржником встановлено, що на момент прийняття оскаржуваної постанови рішення суду в частині негайного виконання виконане у повному обсязі, шляхом прийняття наказу про поновлення на посаді ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд вважає, що боржником забезпечено вжиття всіх належних заходів спрямованих на виконання судового рішення у частині його негайного виконання до звернення виконавчого листа до виконання про що 03.11.2025 через канцелярію Корольовського ВДВС у м.Житомирі Хмельницького управління Міністерства юстиції України повідомлено державного виконавця шляхом подання заяви №71 від 03.11.2025.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на вимогу рішення суду боржник вчинив дії щодо його виконання, а відповідач відповідно до вимог положень Закону №1404-VIII не у повному обсязі перевірив наявні підстави, які слугували невиконанню рішення суду.

Судом враховано, що рішенням суду від 10.03.2026 у справі № 240/26429/25, яке набрало законної сили 03.06.2026, визнано протиправною та скасовано постанову від 13.11.2025 прийняту у ВП №79476487 головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 240/26429/25, скасовано постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, а відтак постанова від 26.11.2025 про накладення штрафу в подвійному розмірі 10 200,00 грн за повторне невиконання рішення суду в адміністративній справі №296/11305/24 є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9"штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору №3/7 про надання правничої допомоги від 28.11.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Приведьоном В.М., відповідно до якого вартість наданих правничих послуг - гонорар адвоката є фіксованим та становить 3000,00 грн, копію квитанції про виконання платіжної інструкції від 23.03.2026, детальний опис та розрахунок наданих послуг від 16.03.2026, копію ордеру серія АМ №1175245.

Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження) час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, сформовану правову позицію у даній категорії справ, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" (пров. Вацківський, 9,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40348462) до Головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни (вул. Леха Качинського, 12А, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 35021396), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни від 26.11.2025 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, прийняту у ВП №79476487.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" за рахунок бюджетних асигнувань Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" за рахунок бюджетних асигнувань Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Липа

27.10.26