Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/16357/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/16357/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000136/1 від 03.04.2025, №UA110130/2025/000102/1 від 27.03.2025, №UA110130/2025/000126/1 від 02.04.2025;

сягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь Позивача понесені ним судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору та витрати на правову професійну допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору). Також позивач повідомляє, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 8500,00 грн, та заявляє, що остаточний розмір понесених ним судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, зокрема розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, будуть надані в порядку та строки, передбачені ст. 139, ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/16357/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ. Відповідач також не погоджується з вимогами Позивача про стягнення судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00грн.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

До відповіді на відзив позивач приєднав докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Позивач зазначає, що ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, які входять до складу судових витрат, в загальній сумі 8500,00 грн, які є дійсними; обґрунтованими - витрати підтверджуються належними документами, що надані разом з позовом та надаються суду разом із цією відповіддю на відзив, спір у даній справі виник у зв`язку з прийняттям саме Відповідачем протиправних рішень про коригування митної вартості і Позивач потребував правової допомоги в суді; розумними - бо Позивач потребував захисту своїх порушених прав, тому для нього належним та розумним було залучення до захисту своїх прав у даній справі адвоката, як фахівця у сфері митного права; співмірними відповідно до ціни позову; з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

07 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруталія», як покупецем та LLC «Super Fruit Company» (Egypt), як продавцем укладено контракт №070325 (далі - Контракт), за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця свіжі овочі та фрукти, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар в порядку та на умовах, визначених даним Контрактом.

Відповідно до пункту 2.3. Контракту Продавець зобов`язаний надати покупцеві такі документи, що підтверджують якість товару: сертифікат походження Євро -1; CMR; фітосанітарний сертифікат, митну декларацію, документ, що підтверджує відсутність ГМО у Товарі.

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що асортимент, номенклатура, код згідно з УКТ ЗЕД, одиниця виміру, кількість, ціна та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Контракту.

Згідно з пунктом 4.3. Контракту, Продавець зобов`язаний оформити та надати Покупцеві з вантажем такі документи, що супроводжують товар: два оригінали комерційного рахунку-фактури, належним чином підписаних та проштампованих продавцем; міжнародна автотрансопртна накладна CMR; сертифікати якості чи декларації відповідності із вказанням інформації про відсутність ГМО у товарі; специфікація; фітосанітарний сертифікат на партію товару; - експортна митна декларація; евро - 1.

Відповідно до пункту 5.1.-5.2. Контракту ціна товару встановлюється на умовах та погоджується між продавцем та покупцем на кожну партію окремо та відображається у Специфікації та виставленому рахунку продавця.

Ціна визначається відповідно до Incoterms 2020. Ціни товару, крім вартості товару, включають: вартість упаковки товару та її маркування; вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару; вартість навантаження товару; вартість перевезення товару до місця завантаження.

Згідно з інвойсом №3 від 20.03.2025 і специфікацією №5 від 20.03.2025 сторони, зокрема, визначили до постачання товар: морква свіжа, вага нетто 25920 кг, ціна 0,20 долара США за 1 кг, загальна вартість 5184,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) – Чорноморськ, Україна, № контейнера MMAU1124084.

03.04.2025 позивач подав електронну митну декларацію №25UA110130006917U6 за інвойсом №3 від 20.03.2025 і специфікацією №5 від 20.03.2025.

До декларації були подані: Сертифікат якості (Certificate of quality) №5 від 20.03.2025; Пакувальний лист (Packing list) №5 від 20.03.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №3 від 20.03.2025; коносамент (Bill of lading) №251526499 від 24.03.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №4084 від 31.03.2025; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №1212795 від 26.03.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin form A (GSP)) А240129798 від 26.03.2025; специфікація виробника товару №5 від 20.03.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №070325 від 07.03.2025; Договір про надання послуг митного брокера 11/12/2023-1 від 11.12.2023; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12689426 від 01.04.2025.

Після розгляду наданих позивачем документів, Дніпровською митницею 03.04.2025 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000136/1.

Із додатково надісланого повідомлення (до графи 33 рішення) суд установив такі підстави для відмови у прийнятті зазначеної митної декларації:

за ЕМД №25UA110130006917U6 (UA110130/2025/006917) від 03.04.2025 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією Super Fruit Company (Єгипет). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація від 20.03.2025 № 5 містить умови оплати – протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано;

згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день);

згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації від 20.03.2025 № 5 пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу від 20.03.2025 №3 окрім мішків наявні відомості щодо 126 палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі від 20.03.2025 №5. Коносамент від 24.03.2025 № 251526499 містить відомості щодо 18 палет у складі контейнеру, який містить оцінювану партію товару. Згідно CMR від 31.03.2025 №4084 відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація від 20.03.2025 № 5 та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням ) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню;

до митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту від 24.03.2025 № 251526499 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації від 20.03.2025 №5 п.6 – строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані 01.04.2025 згідно CMR від 31.03.2025 №4084). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення.

Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, приблизно за тією ж вагою, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом для товару №1 - за ЕМД від 14.03.2025 №25UA500100002763U4 (500100/2025/ 002763) – на рівні 0,64 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Морква свіжа, не для сівби, у мішках по 18кг нетто. Вага нетто – 27000 кг, не у первинній упаковці. Врожай - 2025р. Виробник – «GREEN WAY FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT». Торгівельна марка - немає даних. Країна виробництва - Єгипет».

Згідно з інвойсом №13 від 12.03.2025 і специфікацією №3 від 12.03.2025 сторони визначили до постачання товар: морква свіжа, вага нетто 25920 кг, ціна 0,20 долара США за 1 кг, загальна вартість 5184,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) – Чорноморськ, Україна, № контейнера SUDU9310813.

27.03.2025 позивачем подано електронну митну декларацію №25UA110130006396U0 за інвойсом №13 від 12.03.2025 р. і специфікацією №3 від 12.03.2025.

До декларації були подані: Сертифікат якості (Certificate of quality) №3 від 12.03.2025; Пакувальний лист (Packing list) №3 від 12.03.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №13 від 12.03.2025; коносамент (Bill of lading) №251202910 від 18.03.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №0813 від 26.03.2025; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №1177071 від 18.03.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin form A (GSP)) А240072354 від 18.03.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 20.03.2025; специфікація виробника товару №3 від 12.03.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №070325 від 07.03.2025; Договір про надання послуг митного брокера 11/12/2023-1 від 11.12.2023; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12662981 від 26.03.2025; інші некласифіковані документи №27/03 від 27.03.2025.

Після розгляду наданих позивачем документів, Дніпровською митницею 27.03.2025 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000102/1.

Із додатково надісланого повідомлення (до графи 33 рішення) суд установив такі підстави для відмови у прийнятті зазначеної митної декларації:

за ЕМД №25UA110130006396U0 від 27.03.2025 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією Super Fruit Company (Єгипет). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація від 12.03.2025 № 3 містить умови оплати – 100% передплата за товар. В якості документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом надано банківський платіжний документ від 20.03.2025 №Swift (платіжна інструкція в іноземній валюті №9), проте відвантаження товару здійснено раніше цієї дати - 18.03.2025 згідно відомостей коносамента №251202910, що суперечить умові 100% передплати за товар. Даний платіжний документ виданий на суму 88 000 дол.США, в той час як до митного контролю заявлено вартість товару 5184 євро. В призначенні платежу вказано виключно реквізити контракту від 07.03.2025 №070325, згідно п.5.3. загальна сума контракту складає суму вартості у специфікаціях та рахунках та не перевищує 5 000 000 доларів. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Пунктом 15 розділу II Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 р. за №910/15601, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п. 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснено поставку певного товару. Враховуючи вищезазначене, наданий платіжний документ неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару, враховуючи невідповідності числових значень зазначених у документах. Директором ТОВ «Фруталія» надано лист від 27.03.2025 №27/03, згідно якого висловлено прохання вважати оплату в розмірі 88 000 дол. США як оплату за різні поставки свіжих овочів за вищезазначеним контрактом. Проте здійснення порівняння з іншими партіями товару неможливе, оскільки митний контроль партії товарів, що ввозиться за даним контрактом здійснюється вперше. Крім того, оскільки даний лист підписано не бухгалтером підприємства, то відсутні підстави вважати даний документ бухгалтерським документом;

згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день);

до митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту від 18.03.2025 № 251202910 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації від 12.03.2025 №3. Відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару.

До товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, приблизно за тією ж вагою, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом для товару №1 - за ЕМД від 14.03.2025 № 25UA500100002763U4 (UA500100/2025/ 002763) – на рівні 0,64 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «Морква свіжа ,Виробник – «GREEN WAY FOR INVESTMENT AND AGRICULTURAL DEVELOPMENT»».

Згідно з інвойсом №4 від 20.03.2025 і специфікацією №6 від 20.03.2025 сторони визначили до постачання товар: буряк свіжий, вага нетто 27000 кг, ціна 0,20 долара США за 1 кг, загальна вартість 5400,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) – Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU3252205.

02.04.2025 позивачем подано електронну митну декларацію №25UA110130006862U6 за інвойсом №4 від 20.03.2025 і специфікацією №6 від 20.03.2025.

До декларації були подані: Сертифікат якості (Certificate of quality) №6 від 20.03.2025; Пакувальний лист (Packing list) №6 від 20.03.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №4 від 20.03.2025; коносамент (Bill of lading) №251633208 від 24.03.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №2205 від 31.03.2025; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №1212799 від 26.03.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin form A (GSP)) А240129797 від 26.03.2025; специфікація виробника товару №6 від 20.03.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №070325 від 07.03.2025; Договір про надання послуг митного брокера 11/12/2023-1 від 11.12.2023; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12688296 від 01.04.2025.

Після розгляду наданих позивачем документів, Дніпровською митницею 02.04.2025 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000126/1.

Із додатково надісланого повідомлення (до графи 33 рішення) суд установив такі підстави для відмови у прийнятті зазначеної митної декларації:

за ЕМД №25UA110130006862U6 від 02.04.2025 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією Super Fruit Company (Єгипет). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються вь специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація від 20.03.2025 № 6 містить умови оплати – протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано;

згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день);

згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації від 20.03.2025 № 6 пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу від 20.03.2025 №4 окрім мішків наявні відомості щодо 20 палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі від 20.03.2025 №6. Згідно CMR від 31.03.2025 №2205 відомості щодо палет вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація від 20.03.2025 № 6 та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням ) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню;

до митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту від 24.03.2025 № 251633208 наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації від 20.03.2025 №6 п.6 – строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані 31.03.2025 згідно CMR від 01.04.2025 №2205). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо ненадання доказів на підтвердження оплати товару, суд зазначає, що специфікаціями від 20.03.2025 №5 і від 20.03.2025 №6 сторони контракту погодили умови оплати – протягом 60 діб після доставки товару.

Отже, як установлено судом, сторони погодили сплату за товар протягом 60 днів після доставки товару.

Погоджені сторонами контракту умови оплати пояснюють відсутність будь-яких платіжних документів на оплату товару на момент здійснення митного оформлення товару.

Крім того, відповідно до п.4 ч. 2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за умови, якщо рахунок сплачено.

З огляду на викладене, у позивача не було як обов`язку, так і можливості надавати до оформлення платіжні документи на оплату товару, поставленого за вказаними специфікаціями.

Специфікацією від 12.03.2025 №3 сторони погодили умови оплати за товар (морква свіжа, вага нетто 25920 кг на суму 5184,00 дол. США) – 100% передплата.

Так, до митного оформлення був надана платіжна інструкція в іноземній валюті №9 від 20.03.2026 на суму 88000,00 доларів США, отримувачем платежу за якою є LLC «Super Fruit Company», призначення платежу контракт від 07.03.2025 №070325.

На запит митниці позивач надав лист від 27.03.2025 №27/03, в якому просив вважати оплату в розмірі 88000 дол. США за платіжною інструкцією №9 від 20.03.2025, як оплату за різні поставки свіжих овочів за контрактом 070325 від 07.03.2025, в тому числі поставку свіжої моркви (вага нетто – 25920 кг) в контейнері SUDU9310813 за інвойсом 13 від 12.03.2025 на суму 5184 дол. США.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем до митного оформлення були надані документи, що підтверджують оплату за товар, у тому числі за Специфікацією від 12.03.2025 №3.

Щодо ненадання до митного оформлення експортної декларації країни відправлення.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 Митного кодексу України експортна декларація країни відправлення є додатковим документом, тому зауваження відповідача щодо ненадання до митного оформлення зазначеної декларації не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки така декларація надається до митного оформлення як додатковий документ, якщо є сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі документи для підтвердження митної вартості товару та її складових.

Щодо вартості упакування товару, суд указує, що відповідно до пункту 5.1.-5.2. Контракту ціна товару встановлюється на умовах та погоджується між продавцем та покупцем на кожну партію окремо та відображається у Специфікації та виставленому рахунку продавця.

Ціни товару, крім вартості товару, включає: вартість упаковки товару та її маркування; вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару; вартість навантаження товару; вартість перевезення товару до місця завантаження.

Отже, вартість упакування товару входить до загальної вартості товару і не підлягає виокремленню.

Також, суд вказує, що палети є частиною пакування, що використовується для створення єдиної транспортної одиниці.

Відтак, жодних розбіжностей у відомостях щодо пакування немає.

Натомість, витрати на пакування, з огляду на умови контракту, не підлягають підтвердженню позивачем, а зазначення цього митним органом як підстави виникнення розбіжностей в документах є необґрунтованим.

Щодо доводів митного органу про непідтвердження вартості фрахту, ненадання відомостей про вартість перевантаження товару, детеншен та демередж.

Сторони контракту погодили умови поставки CFR (Cost and Freight) - Чорноморськ, Україна, що за Інкотермс 2020 означає, що продавець відповідає за оплату доставки товару до порту призначення, включаючи витрати на фрахт і митне оформлення експорту. Тобто, тягар з оплати транспортування товару до порту на території України лежить на продавцеві.

Окрім цього, до вартості товару за умовами п. 5.2. контракту включено, серед іншого, вартість навантаження товару на перевізні засоби, вартість перевезення товару до місця завантаження.

Таким чином, доводи митного органу про необхідність надання позивачем до оформлення документів на підтвердження витрат на оплату фрахту є необгрунтованими.

Натомість, коносаменти надавалися до митного оформлення.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Поряд з цим, суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Суд дійшов висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

За таких обставин, оскаржувані у цій справі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладені норми, а також задоволення позовної заяви, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 9355,45 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивачем заявлено до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У Рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надані договір (угода) №16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023, додаткову угоду від 18.12.2024 до договору, додаток від 19.05.2025 №19/05-25/2 до договору, акт від 26.06.2025 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги, ордер Серія АЕ №1438367.

Також було надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1591, видане адвокатові Хозяїнову Володимиру Валерійовичу.

Так, за договором (угодою) №16/01-06/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (клієнт) і Адвокатським об`єднанням «Адвіс» (адвокатське об`єднання) Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання (далі «Об`єднання») бере на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги Адвокатами Об`єднання Клієнту та/або Підзахисному Правова допомога надається в будь-яких справах /провадженнях спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських тощо), які порушуються (розслідуються, відкриваються, розпочинаються, ведуться тощо) на території України та за її межами відносно Клієнта та/чи Підзахисного, або за його (ix) участю чи ініціативою, у переговорах за участю Клієнта та/чи Підзахисного, при супроводі діяльності Клієнта, за окремими письмовими дорученнями Клієнта та/чи Підзахисного.

Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання представляти, відстоювати та захищати права, свободи та законні інтереси Клієнта та/чи Підзахисного в усіх судах (не залежно від спеціалізації та інстанції суду), у Верховному, Конституційному Суді України, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, органах, організаціях незалежно від форми власності чи підпорядкування, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

У пунктах 3.1., 3.2. сторони обумовили, що формою винагороди Адвокатського об`єднання за надані відповідно до цього договору послуги є гонорар адвоката, який здійснює захист клієнта та додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху). Розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний тощо) та порядок оплати гонорару адвоката за виконання доручення клієнта узгоджується сторонами та визначається у додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Остаточний розмір гонорару адвоката встановлюється в акті приймання-передачі, що підписується представниками сторін.

У додатку від 19.05.2025 №19/05-25/2 до договору вказано, що Адвокатське об`єднання в рамках домовленостей, викладених в даному Додатку та Договорі, зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту в адміністративній справі щодо визнання протиправними та скасування рішень Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000136/1 від 03.04.2025, №UA110130/2025/000102/1 від 27.03.2025, №UA110130/2025/000126/1 від 02.04.2025, а саме: вивчити надані Клієнтом наявні матеріали щодо предмету спору, сформувати правову позицію щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень про коригування митної вартості товарів. Надавати Клієнту інформацію, консультації та роз`яснення з правових питань. Підготувати та подати позовну заяву до суду. Представляти інтереси Клієнта в Дніпропетровському окружному адміністративному суді (за потреби). Забезпечити вчинення всіх необхідних процесуальних дій та підготовку необхідних процесуальних документів в рамках надання правової допомоги Клієнту в адміністративній справі (зокрема, подати відповідь на відзив, необхідні клопотання, заяви тощо).

Орієнтовний перелік та обсяг послуг (гонорару), що надаються за цим Додатком до Договору:

консультація Клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви з урахуванням судової практики та правових висновків Верховного Суду – 1000 грн;

підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу - 4 год.;

підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу - 2 год., усього: 6 год.

Сторони погодили, що для визначення обсягу послуг, що надаються відповідно до даного Додатку до Договору, вартість 1 (однієї) години роботи адвоката визначається у розмірі 1250,00 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят грн 00 коп.).

Клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання вартість визначених послуг (гонорар) в наступному порядку: 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) сплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг. Гонорар може бути оплачений достроково.

Крім цього, сторони склали акт від 26.06.2025 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги.

Згідно з цим актом, адвокатське об`єднання передає, а клієнт приймає надану професійну правничу (правову) допомогу (справа Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом ТОВ «Фруталія» про визнання протиправними та скасування рішень Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000136/1 від 03.04.2025, №UA110130/2025/000102/1 від 27.03.2025, №UA110130/2025/000126/1 від 02.04.2025) в уточнених обсязі, кількості та вартості, вказаних у нижченаведеній таблиці:

консультація Клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви з урахуванням судової практики та правових висновків Верховного Суду – 1000 грн;

підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу - 4 год. – 5000 грн;

підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу - 2 год. – 2500 грн, усього: 6 год – 8500 грн.

Сторони підтверджують, що клієнт до підписання даного акту сплатив на користь адвокатського об`єднання вартість визначених послуг (гонорар) в розмірі 8500,00 грн в повному обсязі.

Отже, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані належні і допустимі докази.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.

Суд зазначає, що адвокатом позивача під час надання правової допомоги у цій справі складено змістовну позовну заяву, до якої додані всі необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Подана адвокатом позовна заява у цій справі відповідала вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України. Крім цього, адвокатом була складена і подана до суду відповідь на відзив відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат про надання правової допомоги є співмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, відповідно понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8500,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000136/1 від 03.04.2025, №UA110130/2025/000102/1 від 27.03.2025, №UA110130/2025/000126/1 від 02.04.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (вул. Байкальська, 6-Я, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42424288) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9355 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 45 коп. і судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (вул. Старочумацька, 6-Я, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42424288).

Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ПВ 43971371).

Суддя Н.В. Кучугурна