Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №160/12114/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №160/12114/26

Суддя: Єфанова Ольга Володимирівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа № 160/12114/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви від 15.05.2026, просить:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Ш» від 06.02.2026 року № 0063550415 про зобов`язання сплати штрафної санкції у сумі 75678.21 грн. та № 0063580415 про зобов`язання сплати штрафної санкції у розмірі 22503.21 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ш» прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акта про результати камеральної перевірки щодо порушення терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб від 14.01.2026 № 1899/04-36-04-15/32975178. Не погодившись із ними, позивач у порядку статті 56 Податкового кодексу України звернувся зі скаргою від 24.02.2026 № 145/01-08 до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 10.04.2026 № 9094/6/99-00-06-03-01-01-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення; це рішення позивач отримав 14.04.2026.

Позивач вважає, що штрафні санкції застосовано поза межами строків давності. Посилаючись на пункт 113.1 статті 113 та пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, він зазначає, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, тобто 1095 дням, тоді як кількість днів затримки за кожним зарахуванням грошових коштів, наведеним у розрахунках штрафних санкцій, які є невід`ємною частиною оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перевищує 1095 днів.

Позивач також указує на невідповідності у підрахунку кількості днів затримки: за податковою декларацією від 18.02.2020 № 9027959314 при даті фактичної сплати 24.10.2025 відповідач обліковує лише 1247 днів затримки, тоді як, на думку позивача, фактична кількість днів прострочення становить 1976 днів, і такі ж невідповідності простежуються за всіма платежами за цією декларацією; за податковою декларацією від 16.02.2018 № 9023626721 з граничним терміном сплати 30.05.2018 та датою фактичної сплати 13.11.2025 обліковано 1911 днів. Крім того, позивач посилається на підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України щодо предмета камеральної перевірки та на пункт 286.2 статті 286 цього Кодексу щодо самостійного обчислення платниками плати за землю суми податку з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Щодо застосування штрафних санкцій за погашення податкового боргу за постановами у справах № 804/12285/15 та № 804/13482/15 позивач зазначив, що, на його переконання, цей борг був стягнутий ще у 2015 році, про що, як він стверджує, зазначено в судовому рішенні, ухваленому у 2017 році за його позовом до контролюючого органу. На думку позивача, невірне обчислення днів затримки сплати грошового зобов`язання та неправильне зарахування поточних платежів у рахунок раніше стягнутих сум податкового боргу призвели до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначив, що позивач обчислює земельний податок та подає податкову звітність до Саксаганського і Тернівського районів м. Кривого Рогу та що за даними інтегрованих карток платника податків у підприємства постійно обліковується податковий борг. 14.01.2026 проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з земельного податку, за результатами якої складено акт камеральної перевірки № 1899/04-36-04-15/32975178 та встановлено порушення пункту 287.3 статті 287 і пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України; за наслідками перевірки 06.02.2026 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідач послався на підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункт 31.1 статті 31, пункти 36.1, 36.3, 36.5 статті 36, пункт 54.1 статті 54, пункт 57.1 статті 57, пункт 87.9 статті 87, пункт 100.7 статті 100, пункт 102.1 статті 102, пункт 109.2 статті 109, пункт 124.1 статті 124, пункт 286.2 статті 286 та пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України і вказав, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а фактичні сплати відбулися у 2025-2026 роках; крім того, перебіг строку, визначеного статтею 102 цього Кодексу, зупинявся на період з 18.03.2020 до 01.08.2023. Відповідач також зазначив, що за наявності у платника податкового боргу кошти, які він сплачує, зараховуються в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником.

Стосовно заяви позивача від 26.09.2022 № 65557/6 щодо неможливості виконання податкових обов`язків відповідач зазначив, що за результатами її розгляду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 17.10.2022 прийнято рішення №55573/6/04-36-04-04-12 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. Водночас відповідач повідомив, що надати повідомлення про граничні терміни погашення податкового боргу та графік розстрочення у справі №804/12285/15 з доказами вручення неможливо у зв`язку зі знищенням документів, на підтвердження чого послався на акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, від 18.12.2025 № 26. На підтвердження наведених обставин відповідач долучив до відзиву копії акта перевірки, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення Державної податкової служби України за наслідками розгляду скарги, податкових декларацій з плати за землю, інтегрованих карток платника податків та доказів направлення і вручення акта перевірки і податкових повідомлень-рішень.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову. Він зазначив, що подана ним заява щодо неможливості виконання податкових обов`язків не містить даних, які стосуються оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; що зупинення перебігу строків, передбачене підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не поширюється на строки проведення камеральних перевірок; що передбачений пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу строк обчислюється від дня, наступного за граничним строком подання податкової декларації, або від граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а не від дати фактичної сплати. Позивач також указав, що жодного рішення про розстрочення чи відстрочення податкового боргу контролюючий орган або орган місцевого самоврядування не приймав, а відстрочення та розстрочення виконання постанов судів у справах № 804/12285/15 і № 804/13482/15 надано ухвалами суду, та що питання черговості зарахування грошових коштів у позовній заяві не порушувалося.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державне підприємство «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» (ЄДРПОУ 32975178, податкова адреса: 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Дарвіна, буд. 7-Б) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, обчислює земельний податок з юридичних осіб та подає податкову звітність за місцезнаходженням земельних ділянок у Саксаганському і Тернівському районах м. Кривого Рогу.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 цього Кодексу, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з земельного податку за рішеннями суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу та податковими деклараціями з плати за землю, за результатами якої складено акт від 14.01.2026 № 1899/04-36-04-15/32975178. Перевіркою охоплено звітні періоди: 2015 рік (реєстраційні № 804/12285/15 від 01.09.2015 та № 804/13482/15 від 10.09.2015), 2018 рік (реєстраційний № 9023626721 від 16.02.2018) і 2020 рік (реєстраційний № 9027959314 від 18.02.2020). Акт перевірки направлено позивачу 16.01.2026 та отримано ним 20.01.2026; заперечень, письмових пояснень і додаткових документів до акта позивач не подавав.

Висновками акта перевірки встановлено: порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з земельного податку за травень - липень 2020 року на суму 756782,20 грн та за квітень 2018 року на суму 79791,37 грн, у тому числі порушення строку сплати більше 30 календарних днів - на загальну суму земельного податку 836573,57 грн; порушення пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з земельного податку за термінами сплати з 30.05.2015 по 30.08.2015 на суму 145240,63 грн, у тому числі порушення строку сплати більше 30 календарних днів - на загальну суму земельного податку 145240,63 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 06.02.2026 прийнято два податкових повідомлення-рішення форми «Ш».

Податковим повідомленням-рішенням № 0063550415 за порушення строків сплати грошового зобов`язання, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, на підставі статті 124 цього Кодексу за затримку на 1247, 1328, 1260, 1180, 1146, 1189, 1196, 1219, 1215, 1210, 1314, 1289, 1310, 1317, 1321, 1322, 1230 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 756782,17 грн застосовано штраф у розмірі 10 відсотків, що становить 75678,21 грн. Період фінансово-господарської діяльності, при здійсненні якої вчинено порушення, визначено як 2020 рік. Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, який є додатком до цього податкового повідомлення-рішення, усі дев`ятнадцять зарахувань коштів стосуються податкової декларації з плати за землю за 2020 рік (реєстраційний № 9027959314 від 18.02.2020); граничний термін сплати зазначено в розрахунку як 27.05.2022 із наведенням у дужках строків сплати 30.06.2020, 30.07.2020 та 31.08.2020, а датами фактичної сплати - 15.07.2025, 18.08.2025, 27.08.2025, 03.09.2025, 17.09.2025, 22.09.2025, 26.09.2025, 07.10.2025, 24.10.2025, 06.11.2025, 05.12.2025, 26.12.2025, 30.12.2025, 02.01.2026, 06.01.2026, 07.01.2026 і 13.01.2026.

Податковим повідомленням-рішенням № 0063580415 за порушення строків сплати грошового зобов`язання, визначених пунктом 100.7 статті 100 та пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, на підставі статті 124 цього Кодексу за затримку на 2911, 2931, 2926, 2923, 2943, 2936, 2933, 2972, 3027, 3029, 3004, 3005, 1911 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 225032,02 грн застосовано штраф у розмірі 10 відсотків, що становить 22503,21 грн. Період фінансово-господарської діяльності, при здійсненні якої вчинено порушення, визначено як 2015 рік, 2018 рік. Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій дванадцять із тринадцяти рядків розрахунку стосуються сум, документом про узгодження яких зазначено постанови у справах № 804/12285/15 від 01.09.2015 (граничний термін сплати 30.08.2015) та № 804/13482/15 від 10.09.2015 (граничний термін сплати 30.06.2015), з датами фактичної сплати 13.11.2025, 25.11.2025, 28.11.2025, 03.12.2025, 05.12.2025, 08.12.2025, 15.12.2025, 16.12.2025, 07.01.2026 і 09.01.2026, а тринадцятий рядок - податкової декларації з плати за землю за 2018 рік (реєстраційний № 9023626721 від 16.02.2018) з граничним терміном сплати 30.05.2018, датою фактичної сплати 13.11.2025, сумою податкового боргу 79791,37 грн та затримкою 1911 календарних днів.

В акті перевірки вид документа, яким узгоджено суму податку/грошового зобов`язання за дванадцятьма зазначеними рядками, визначено як «Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 №927».

Податкові повідомлення-рішення направлено позивачу 09.02.2026 та отримано ним 12.02.2026. Не погодившись із ними, позивач звернувся зі скаргою від 24.02.2026 № 145/01-08 до Державної податкової служби України, рішенням якої від 10.04.2026 №9094/6/99-00-06-03-01-01-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За даними інтегрованих карток платника податків з земельного податку з юридичних осіб, копії яких надані відповідачем, суми, які відповідають постановам у справах № 804/12285/15 та № 804/13482/15, заведено до інтегрованої картки платника частками лише у 2018 році - операціями від 25.04.2018, 25.05.2018, 25.06.2018, 25.07.2018, 25.08.2018, 25.09.2018, 25.10.2018, 25.11.2018 та 25.12.2018 за розстроченим (відстроченим) податковим боргом з одночасним збільшенням боргу минулих років. Станом на 31.12.2025 заборгованість за цією інтегрованою карткою платника не погашено.

Вирішуючи спір по суті, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Предметом спору є правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за статтею 124 Податкового кодексу України за порушення строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб. Розмір задекларованих сум земельного податку, база оподаткування, ставки, пільги, площі та кадастрові номери земельних ділянок предметом цього спору не є і сторонами не оспорюються.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 06.02.2026 №0063580415, суд зазначає таке.

Це податкове повідомлення-рішення охоплює два різні за підставами епізоди: застосування штрафу за несвоєчасну сплату сум, стягнутих постановами у справах № 804/12285/15 і № 804/13482/15, та застосування штрафу за несвоєчасну сплату зобов`язання за податковою декларацією з плати за землю за 2018 рік (реєстраційний № 9023626721 від 16.02.2018). Нормою, недотримання якої покладено в основу цього податкового повідомлення-рішення, визначено, зокрема, пункт 100.7 статті 100 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України відстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов`язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вона регулює погашення сум, відстрочених (розстрочених) за рішенням, яке затверджується контролюючим органом або відповідним органом місцевого самоврядування в порядку пункту 100.8 статті 100 Податкового кодексу України. Саме таке рішення визначає місяць, починаючи з якого відстрочені суми погашаються рівними частками, а отже, і строки їх сплати, недотримання яких може бути кваліфіковано як порушення пункту 100.7 статті 100 цього Кодексу.

У цій справі жодного рішення контролюючого органу чи органу місцевого самоврядування про розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу позивача не приймалося і матеріали справи такого рішення не містять. Відстрочення виконання стосувалося судових рішень і надавалося судом в ухвалі про відстрочення виконання судового рішення, а не контролюючим органом у порядку пункту 100.8 статті 100 Податкового кодексу України. Це підтверджується і самим актом перевірки, в якому підставу відповідних нарахувань кваліфіковано як «Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу». Таким чином, відповідач застосував до спірних відносин норму, яка їх не регулює.

Крім того, конструкція оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є внутрішньо суперечливою. Якщо виходити з того, що відповідні суми були відстрочені, то граничним строком їх сплати не могли залишатися 30.06.2015 і 30.08.2015, оскільки сутність відстрочення полягає саме в перенесенні строку сплати. Водночас в акті перевірки та в розрахунку штрафних санкцій як граничні строки сплати вжито саме ці дати, і від них обчислено затримку тривалістю 2911-3029 календарних днів. При цьому за даними інтегрованих карток платника податків відповідні суми заведено частками лише у 2018 році, тобто значно пізніше за дати, які відповідач вважає граничними строками сплати.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відзиві відповідач прямо визнав, що надати повідомлення про граничні терміни погашення податкового боргу та графік розстрочення у справі № 804/12285/15 з доказами вручення він не може у зв`язку зі знищенням документів, що підтверджується актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, від 18.12.2025 № 26. Отже, обставини, які мали б підтверджувати визначення контролюючим органом строків погашення відстрочених сум і, відповідно, правомірність висновку про порушення саме цих строків, відповідачем не доведено, а покладеного на нього обов`язку доказування він не виконав.

Виявлена вада стосується основної частини оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, якою підставою його прийняття визначено порушення пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України. Оскільки податкове повідомлення-рішення є єдиним індивідуальним актом, грошове зобов`язання за яким визначено однією сумою, а часткове його скасування за окремими рядками розрахунку означало б зміну судом змісту акта, прийнятого контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0063580415 підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю.

Додатково суд зазначає, що методика обчислення кількості днів затримки в акті перевірки не розкрита і для трьох епізодів застосована по-різному: за сумами, узгодженими постановами у справах № 804/12285/15 і № 804/13482/15, затримку обчислено від дат 30.08.2015 і 30.06.2015; за податковою декларацією за 2020 рік - від дати 27.05.2022, наведеної в розрахунку як граничний термін сплати; за податковою декларацією за 2018 рік обліковано 1911 днів, що не відповідає ані періоду від зазначеного в тому ж розрахунку граничного строку сплати 30.05.2018 до дати фактичної сплати 13.11.2025, ані будь-якому іншому періоду, початок якого був би наведений в акті перевірки чи розрахунку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0063550415, суд виходить з такого.

Центральний довід позивача полягає в тому, що кількість днів затримки сплати за кожним зарахуванням коштів перевищує 1095 днів, а тому штрафні санкції застосовано поза межами строку давності. Цей довід є хибним у самій своїй побудові, оскільки ототожнює кількість днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання зі строком давності, тоді як це різні за змістом і призначенням величини: перша є характеристикою вчиненого порушення і визначає розмір штрафу, друга обмежує строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Штрафна санкція, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, нараховується на погашену суму податкового боргу. Відповідальність за цією нормою настає не за сам факт наявності заборгованості, а за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання, і обов`язковою умовою її застосування є фактична сплата (погашення) узгодженої суми: до такої сплати відсутні як база обчислення штрафу, так і сама подія, з якою закон пов`язує відповідальність, а отже, контролюючий орган об`єктивно не може визначити суму такого грошового зобов`язання. Зі змісту пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України у його застосуванні до цих відносин випливає, що 1095-денний строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошового зобов`язання у вигляді такого штрафу, обчислюється від дати фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

За цим епізодом фактичні сплати відбулися у період з 15.07.2025 по 13.01.2026, а акт камеральної перевірки складено 14.01.2026, тобто в межах 1095 днів від кожної з дат фактичної сплати. Додатково суд зазначає, що перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, зупинявся з 18 березня 2020 року на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та, з урахуванням підпункту 69.9 пункту 69 того самого підрозділу, до 1 серпня 2023 року. Отже, строк, передбачений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, відповідачем не порушено.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Сума земельного податку, за несвоєчасну сплату якої застосовано штраф за цим податковим повідомленням-рішенням, визначена самим позивачем у поданій ним податковій декларації з плати за землю за 2020 рік (реєстраційний № 9027959314 від 18.02.2020) і є узгодженою. Цією декларацією нараховано на 2020 рік 3858805,24 грн з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями - по 321567,10 грн щомісяця (за грудень - 321567,14 грн). Поданою згодом уточнюючою декларацією з плати за землю за 2020 рік річну суму зменшено до 3537238,14 грн виключно за рахунок березня 2020 року, нарахування за який зменшено на 321567,10 грн; нарахування за травень, червень і липень 2020 року залишилися незмінними - по 321567,10 грн за кожен місяць. Саме ці суми використано в розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже, уточнення податкових зобов`язань за 2020 рік відповідачем враховано правильно.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведена норма пов`язує розмір штрафу лише з тим, чи перевищує затримка сплати 30 календарних днів. За цим епізодом найменша з наведених у розрахунку затримок становить 1146 календарних днів, а обчислена від граничних строків сплати, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (30.06.2020, 30.07.2020 і 31.08.2020), затримка є ще більшою. Отже, за будь-якою методикою обчислення затримка перевищує 1100 календарних днів і багатократно перевищує 30 календарних днів, а тому непрозорість підрахунку кількості днів затримки на результат - ставку штрафу в розмірі 10 відсотків - не впливає. Зазначення ж у розрахунку як граничного терміну сплати дати 27.05.2022 замість строків, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, зменшує обліковану кількість днів затримки, тобто діє на користь платника і його прав не порушує.

Довід позивача про те, що підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України виключає із зупинення строки проведення камеральних перевірок, суд відхиляє. Наведене виключення стосується строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки та прийняття рішення за результатом її розгляду, тобто строків вчинення відповідних процедурних дій, а не 1095-денного строку давності, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України. До того ж, як зазначено вище, цей строк у будь-якому разі не сплинув, оскільки обчислюється від дат фактичної сплати, які припадають на 2025-2026 роки.

Довід позивача щодо поданої ним заяви про неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків також не спростовує правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. За результатами розгляду цієї заяви Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 17.10.2022 прийняло рішення № 55573/6/04-36-04-04-12 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. Це рішення у цій справі не оскаржується, а тому підстав вважати позивача звільненим від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності на підставі підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу немає.

Щодо доводів позивача про неправильне зарахування сплачених ним коштів суд зазначає, що відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, зарахування сплачених позивачем у 2025-2026 роках коштів у погашення податкового боргу з земельного податку за черговістю його виникнення, незалежно від визначеного платником призначення платежу, відповідає наведеній нормі.

Посилання позивача на те, що податковий борг за постановами у справах № 804/12285/15 і № 804/13482/15 був стягнутий ще у 2015 році, до цього епізоду не стосується, оскільки податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0063550415 ґрунтується виключно на податковій декларації з плати за землю за 2020 рік.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0063550415 прийнято відповідачем правомірно, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 0063580415, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі ___ грн, Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню позивачу в розмірі половини сплаченої суми, що становить 1331,20 грн.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного підприємства «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 06.02.2026 № 0063580415 про зобов`язання сплати штрафної санкції у розмірі 22503,21 грн, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро) на користь Державного підприємства «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» (ЄДРПОУ 32975178, вул. Дарвіна, 7б, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50069) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua