Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №732/447/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 732/447/26Головуючий у 1 інстанції Чигвінцев М. С.

Провадження № 33/4823/845/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Олійник М.Ю.

за участю

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сновського районного суду Чернігівської області 23 вересня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Сновського районного суду Чернігівської області 23 вересня 2026 року суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнув судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 20 березня 2026 року о 19 год. 53 хв. на вул. Чернігівській (Чорноуса), 26А, в м. Городня Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mustang Mach-E, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено за згодою водія у встановленому законом порядку в найближчому закладі охорони здоров`я - КНП «Городнянська міська лікарня», за направленням від 20.03.2026, виданим інспектором Горбатенком Р.І., згідно якого у результаті огляду ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: поведінка, яка не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Згідно з висновком лікаря № 3 від 20.03.2026 у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння (прилад Алкофор 505, результат 1,29 %). З результатами огляду ОСОБА_1 ознайомлений особисто, про що свідчить його підпис у висновку лікаря. Так, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Сновського районного суду Чернігівської області 23 вересня 2026 року, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначав, що суд перебрав на себе невластиві йому повноваження та фактично вдався до збирання доказів вини особи.

Зокрема, апелянт вказав, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та станом на 20 березня 2026 року виконував обов`язки військової служби, що підтверджується відповіддю в/ч НОМЕР_2 № 502/1/2/1/248 від 22.09.2026 та довідкою форми 5. У зв`язку з цим наголосив, що відповідно до ст. 266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців ЗСУ під час виконання обов`язків військової служби проводиться уповноваженою посадовою особою ВСП або командиром військової частини, а огляд, проведений з порушенням цих вимог, вважається недійсним. Однак поліцейськими для проведення його огляду на стан сп`яніння посадова особа ВСП залучена не була.

Крім того, апелянт звернув увагу на те, що відповідно до пунктів 14, 15 розділу III Інструкції № 1452/735 висновок щодо результатів медичного огляду видається виключно на підставі акта медичного огляду, проте у матеріалах справи акт медичного огляду, на підставі якого складено висновок лікаря № 3 від 20.03.2026, відсутній.

На переконання апелянта, висновки суду першої інстанції про те, що він 20.03.2026 о 19 год. 53 хв. не виконував обов`язки військової служби, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені матеріалами справи. Зазначені порушення процедури огляду впливають на належність і допустимість доказів вини, а тому справа була розглянута однобічно та не об`єктивно.

3. Позиції учасників судового провадження.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу та просив скасувати постанову Сновського районного суду Чернігівської області 23 вересня 2026 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Наголосив на тому, що він є військовослужбовцем і позбавлення права керувати транспортним засобом дуже ускладнить йому виконання бойових завдань, тому просив хоча б змінити покарання і не позбавляти права керувати ТЗ.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду.

Враховуючи приписи ст. 268, ч. 8 ст. 294 КпАП України, а також те, що участь захисника в апеляційному розгляді даної категорії справ не є обов`язковою, а її відсутність не перешкоджає всебічному та об`єктивному розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності захисника ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими доказами, яким суд дав належну правову оцінку, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 620026 від 20 березня 2026 року згідно з яким 20 березня 2026 року о 19 год. 53 хв. на вул. Чернігівській (Чорноуса), 26А, в м. Городня Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mustang Mach-E, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено за згодою водія у встановленому законом порядку в найближчому закладі охорони здоров`я - КНП «Городнянська міська лікарня», за направленням від 20.03.2026, виданим інспектором Горбатенком Р.І., згідно якого у результаті огляду ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: поведінка, яка не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Згідно з висновком лікаря № 3 від 20.03.2026 у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння (прилад Алкофор 505, результат 1,29 %). З результатами огляду ОСОБА_1 ознайомлений особисто, про що свідчить його підпис у висновку лікаря. Так, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- висновком КНП «Городнянська міська лікарня» №3 від 20 березня 2026, відповідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння з результатом – 1,29 проміле.

- відеозаписом, з нагрудної камери поліцейського згідно з яким 20 березня 2026 року о 19 год. 53 хв. на вул. Чернігівській (Чорноуса), 26А, в м. Городня Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mustang Mach-E, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений у зв`язку з порушення ПДР. Надалі, о 19:53:50 поліцейський повідомив ОСОБА_1 причину зупинки, саме він проїхав по зустрічній смузі, надав відео доказ порушення ним ПДР, на вимогу ОСОБА_1 (19:58:39). О 20:05:23 поліцейський повідомив ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки сп`яніння та пропонує пройти огляд на виявлення стану сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або у спеціалізованому закладі у лікаря-нарколога на що ОСОБА_1 погоджуються (20:08:08). За результатами медичного огляду, видано висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Після завершення медичного огляду поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

4.1 Щодо посилань на необхідність застосування положень ст. 266-1 КупАП.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Частинами 2, 3 статті 266-1 КУпАП, передбачено, що огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто ст. 266-1 КУпАП на яку посилається апелянт застосовується до військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 спеціального порядку огляду на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, оскільки визначальною умовою застосування цієї норми є не сам факт проходження особою військової служби, а наявність підстав вважати, що на момент виникнення підстав для огляду вона виконувала обов`язки військової служби або перебувала на території військової частини.

Як вбачається з досліджених судом першої інстанції матеріалів справи, копії військового квитка, лист військової частини НОМЕР_2 та довідка підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби, однак не містять конкретних відомостей про місце його перебування, характер діяльності чи виконання певного службового завдання станом на 19 год 53 хв 20 березня 2026 року, коли його було зупинено працівниками поліції. Водночас протокол про адміністративне правопорушення та досліджений відеозапис не містять даних про те, що на час зупинки ОСОБА_1 прямував на службу чи зі служби, перебував у службовій поїздці, виконував наказ командира або інше службове завдання. Саме по собі повідомлення працівникам поліції про статус військовослужбовця та прохання викликати представників ВСП не підтверджують виконання ним обов`язків військової служби в розумінні ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, наведені захисником доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних даних про виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби на час зупинки, а також не свідчать про недопустимість висновку лікаря як доказу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм законом повноважень та правомірно склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

4.2 Щодо доводів апеляційної скарги про формальну оцінку доказів та порушення вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про формальну оцінку доказів судом першої інстанції та недотримання вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції всебічно та повно дослідив наявні у справі докази, перевірив їх належність, допустимість і достовірність та оцінив у сукупності. Висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтується на сукупності доказів, які узгоджуються між собою та взаємно підтверджують установлені обставини. При цьому суд навів мотиви прийняття відповідних доказів, а також підстави відхилення доводів сторони захисту, що спростовує твердження апелянта про спрощений підхід до розгляду справи.

Зокрема, щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 18 розділу III Інструкції № 1452/735 акт медичного огляду складається в одному примірнику та залишається в закладі охорони здоров`я. Водночас матеріали справи містять копію акта медичного огляду № 3 від 20 березня 2026 року, надану закладом охорони здоров`я на запит сторони захисту. Зміст цього документа свідчить, що огляд проведено з дотриманням установленої процедури, а його перебіг, клінічні показники та результати застосування спеціального технічного засобу зафіксовано лікарем. Отже, матеріали справи не містять даних, які б свідчили про порушення порядку проведення медичного огляду або ставили під сумнів достовірність зафіксованих у ньому результатів.

За таких обставин доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак така незгода сама по собі не свідчить про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної постанови та не є підставою для її скасування.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. При цьому санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Отже, за умови встановлення вини особи у вчиненні правопорушення, передбаченого цією нормою, суд не наділений повноваженнями звільнити її від призначення передбаченого санкцією додаткового стягнення або замінити його іншим видом стягнення, не передбаченим законом. Відтак суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, обґрунтовано призначив йому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами поряд зі штрафом. Апеляційний суд також не має правових підстав не застосовувати це стягнення за умови залишення висновку про винуватість особи у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін.

Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Сновського районного суду Чернігівської області 23 вересня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ю. Олійник