Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №578/537/24 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №578/537/24

Суддя: Клімашевська І. В.

Справа №578/537/24Головуючий у суді 1-ї інстанції - Басова В. І.

Номер провадження 33/816/1548/26Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., за участю секретаря – Васюкової О.Г., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвоката Ткач В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ткач В.О. на постанову Краснопільського районного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП:, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Краснопільського районного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 05 червня 2024 року о 20 год 04 хв в Сумському районі а/д між с. В.Бобрик та с. Думівка керував т/з ЗАЗ DAEWOO T 13110 н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Ткач В.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Краснопільського районного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року та скасувати дану постанову.

В обґрунтування пропущеного строку, захисник посилалась на те, що розгляд справи відбувався у відсутність ОСОБА_1 , а копію постанови за місцем своєї реєстрації він не отримував. Окрім того, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та учасником бойових дій, а тому об`єктивно позбавлений можливості своєчасно отримувати поштову кореспонденцію та контролювати рух судової справи.

Вимоги поданої апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не доведено, тому є підстави вважати протокол недійсним, а висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 , є помилковим.

В судове засідання призначене на 27 жовтня 2026 до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, клопотань про відкладення не подавав. Захисник – адвокат Ткач В.О. не заперечувала щодо розгляду справи без участі її клієнта.

З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП. Крім того, як зазначено вище, в судовому розгляді бере участь захисник, яким була подана апеляційна скарга.

В судовому засіданні захисник підтримала доводи поданої нею апеляційної скарги та клопотання, а також додатково зазначила про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Як пояснив її клієнт, за кермом в той день був його побратим, який, перебуваючи за кермом, з`їхав у кювет, після чого пішов за допомогою, а він залишився його чекати. Коли приїхали полійеські, то ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні автомобіля і не керував транспортним засобом, він був пасажиром. За таких обставин, на її переконання, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не утворює складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши позицію захисника, перевіривши матеріали даної справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Так, розгляд справи в суді першої інстанції відбувався у відсутність ОСОБА_1 , копія постанови була направлена йому поштовою кореспонденцією. Проте, станом на день надходження апеляційної скарги не має доказів того, що вказана постанова дійсно була ним отримана. За таких обставин, апеляційний суд вважає причини, за яких захисником (з яким було укладено договір про надання правової допомоги у червні 2026 року) було пропущено строк на оскарження постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року, поважними, що є підставою для поновлення вказаного строку.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги та вислухавши захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №780334 від 05.06.2024, складеним відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП;

- рапортом ( повідомленням на лінію 102) щодо виявленої події;

- відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Щодо доводів апелянта, що факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не доведено, тому є підстави вважати протокол недійсним, слід зазначити наступне.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 ставиться у провину саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР України, а не керування автомобілем у стані такого сп`яніння, тобто порушення п. 2.9.а ПДР України, що є різними порушеннями.

Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку.

Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і тому у працівників поліції після виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння були наявні всі підстави запропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння. Працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції правильно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника, озвучені останньою під час апеляційного розгляду, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому не повинен був проходити огляд на стан сп`яніння, спростовуються відомостями, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, згідно повідомлення, що надійшло на лінію «102», «… ОСОБА_2 злетів у кювет та на думку, заявника водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння та БШМТ не потребує. Водій перебуває поруч…». З відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що коли поліцейські прибули на місце події, то ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні автомобіля з явними ознаками алкогольного сп`яніння, які в подальшому були зазначені у протоколі. Під час тривалого спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 особисто повідомляє, що за кермом був він, коли автомобіль з`їхав в кювет, і що автомобілем користується саме він. Відомості про те, що за кермом була інша особа, ОСОБА_1 поліцейським не повідомляє. Не було зазначено серед доводів таку версію і в апеляційній скарзі. Тобто, версія про те, що автомобілем керувала інша особа, а ОСОБА_1 був пасажиром, з`явилась вже в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Така версія не підтверджується будь-якими об`єктивними даними, тому апеляційний суд не може взяти її до уваги.

При цьому, апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції будь-яких порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Краснопільського районного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року.

Постанову Краснопільського районного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Ткач Вікторії Олександрівни – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua