Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №947/4784/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1858/26

Номер справи місцевого суду: 947/4784/26

Головуючий у першій інстанції Чаплицький В. В.

Доповідач Прохоров П. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Прохорова П.А., секретаря судового засідання Гремалюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Павлишина Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про закриття провадження у справі за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, -

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

В провадження Одеського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги ОСОБА_1 , адвоката Павлишина Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду міста Одеси від 04.09.2026.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 24.01.2026 о 15:50 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 69, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes Benz R 320 CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Судом встановлено, що обставини ДТП, викладені у протоколі знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тобто встановлена сукупність обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наявність причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та наслідками, які настали.

В оскаржуваній постанові в мотивувальній частині суд прийшов до висновку, що водій ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та його вина у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди повністю доведена.

Водночас, в резолютивній частині постанови судом було закрито провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, зазначивши, що вона є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в частині констатації його вини, у зв`язку з викривленням обставин справи, неповним дослідженням доказів та грубим порушенням норм процесуального і матеріального права, а саме:

- грубе порушення щодо процесуального статусу висновку експертизи, підміна судового рішення висновками експерта, порушення рівності сторін та безпідставна відмова у виклику спеціалістів, а саме в порушення ст. 268 КУпАП суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик експертів ОНДІСЕ Тихолаза К.В. та ОСОБА_3 для усунення очевидних протиріч між фактами в дослідженні та фінальними висновками;

- невідповідність висновків суду фактичним обставинам, викривлення матеріалів справи, ігнорування дослідницької частини експертизи та письмових пояснень апелянта (ст. 251, 280, 283 КУпАП). Суд першої інстанції взагалі не надав належної правової оцінки доказам і проігнорував той факт, що підсумкові судження експертів ОНДІСЕ прямо суперечать нормам матеріального права - чинним Правилам дорожнього руху України;

- суддя першої інстанції мав прийняти до уваги з висновку експертизи тільки те, що стосується пункту 13.1 ПДР, та прямо вказати в постанові, що решта пунктів, встановлених експертами, не приймаються судом до уваги, оскільки вони перебувають за межами акта обвинувачення. Натомість, в порушення вимог статті 280 КУпАП, суддя повністю проігнорував межі протоколу та протиправно поклав сторонні висновки експерта в основу судового рішення;

- юридико-технічна неспроможність звинувачення за п. 13.1 ПДР України та зафіксовані спростування в дослідницькій частині експертизи, а саме спираючись на технічні дані експертизи жодна з умов гіпотези пункту 13.1 ПДР у даній ситуації не настала, тобто поліція інкримінувала у протоколі норму права, умови для дії якої на дорозі взагалі не виникли, що свідчить про повну відсутність складу правопорушення за п. 13.1 ПДР;

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив постанову Київського районного суду міста Одеси від 04.09.2026 скасувати; ухвалити нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі адвокат Павлишин Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 не погодився із оскаржуваною постановою, зазначивши, що вона є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в частині констатації вини ОСОБА_1 , у зв`язку з викривленням обставин справи, неповним дослідженням доказів та грубим порушенням норм процесуального і матеріального права, а саме:

-оскаржувана постанова не повністю відповідає вимогам закону, а також не заснована на повному дослідженні матеріалів справи;

-висновок експерта Одеського НДКЕЦ МВС Великсар С.В. від 10.04.2026 №КСЕ-19/116-26/7350 (на 28 арк.), є належним та допустимим доказом, містить доказову інформацію щодо предмета доказування у справі, але він не був мотивовано відхилений судом, проігнорований, оскільки суд 1-ї інстанції досліджував та посилався лише на висновок № 1961 34-26 від 06.08.2026, що свідчить про неповноту дослідження доказів;

-закриваючи провадження у зв`язку із спливом строку передбаченого ст. 38 КУПАП суд не встановив вину ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, адвокат Павлишин Ю.М. просить змінити постанову Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2026, а саме: зазначити у мотивувальній частині про фактичні обставини встановлені висновком експерта Одеського НДКЕЦ МВС Великсар С.В. від 10.04.2026 №КСЕ-19/116-26/7350; зазначити у резолютивній частині про визнання винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП.

ОСОБА_1 надав суду заперечення на апеляційну скаргу, подану адвокатом Павлишиним Ю.М., в інтересах ОСОБА_2 , в яких зазначив, що вказана апеляційна скарга необґрунтована, матеріально та процесуально неспроможна, та спрямована на штучне введення суду в оману, а саме:

-вимога представника апелянта про обов`язкове внесення формулювання про визнання ОСОБА_1 винним до резолютивної частини постанови про закриття провадження за строками давності прямо суперечить нормам ст. 247 та ст. 284 КУпАП;

-висновок експерта Одеського НДКЕЦ МВС Великсар С.В. від 10.04.2026 №КСЕ-19/116-26/7350 обґрунтовано визнаний судом неналежним та неповним, його висновки спростовані висновком № 1961 34-26 від 06.08.2026.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас заперечував проти задоволення апеляційної скарги, поданої адвокатом Павлишиним Ю.М., в інтересах ОСОБА_2 .

Представник Павлишин Ю.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасників дорожнього руху внаслідок порушення ними Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, натомість, винуватість останнього у вчиненні цього правопорушення повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574494 від 24.01.2026;

-схемою місця ДТП;

-поясненнями учасників ДТП;

-висновком експерта № 1961-34-26 від 06.08.2026 року, яким встановлено, що виконанням вимог пунктів 12.1, 13.1, 11.4 ПДР та вимог дорожньої горизонтальної розмітки 1.3 ПДР водій автомобіля Audi A6 р/н НОМЕР_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz R320cdi p/н НОМЕР_4 . Невідповідностей вимогам пунктів 10.1 та 10.4 ПДР в діях водія автомобіля Mercedes-Benz R320cdi p/н НОМЕР_5 не вбачається. Фактичні дії водія автомобіля Audi A6 р/н НОМЕР_3 не відповідали вимогам пунктів 12.1, 13.1, 11.4, 12.4 й 12.9 6) ПІДР, та вимогам дорожньої горизонтальної розмітки 1.3 ПДР. Оскільки водій автомобіля Audi A6 р/н НОМЕР_6 належним виконанням вимог пунктів 12.1, 13.1, 11.4 ПДР та вимог дорожньої горизонтальної розмітки 1.3 ПДР мав технічну можливість запобігти зіткненню, а водій автомобіля Mercedes-Benz R320cdi р/н НОМЕР_4 була пасивним учасником і своїми однобічними діями не мала такої можливості, то в причинному зв?язку з фактом ДТП, з технічної точки зору, перебувають дії водія автомобіля Audi A6 p/н НОМЕР_6 .

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, всупереч твердженням апелянтів, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У цьому контексті апеляційний суд враховує, що пояснення учасників ДТП, надані під час складення протоколу про адміністративне правопорушення узгоджуються із іншими зібраними у справі доказами.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що він не порушив п. 13.1 ПДР, а саме про те, що у крайній лівій смузі руху, попереду праворуч рухався автомобіль Mercedes Benz R 320 CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , який не зайнявши крайнє ліве положення та не подавши завчасно сигнал лівого повороту, розпочав маневр повороту ліворуч, спростовуються вище зазначеними доказами, які вказують на те, що зіткнення транспортних засобів за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин відбулося 21.07.2025 саме з вини водія ОСОБА_1 .

Апеляційний суд не погоджується з твердженнями апелянта ОСОБА_1 про те, що місцевий суд вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення, яким йому інкриміновано порушення п.13.1 ПДР, оскільки в оскаржуваній постанові відсутнє посилання і твердження суду про порушення водієм ОСОБА_1 п.12.1, 14.1 ПДР, як стверджує апелянт.

Також апеляційний суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 про нібито грубе порушення судом 1-ої інстанції процесуального статусу висновку експертизи, порушення рівності сторін та безпідставну відмову у виклику спеціалістів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, викривлення матеріалів справи, ігнорування дослідницької частини експертизи та письмових пояснень апелянта, не надання належної правової оцінки доказам, оскільки відповідно до оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено, що висновки суду 1-ої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Відмова у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик експертів судом 1-ої інстанції обґрунтована тим, що висновок експерта є зрозумілим, прийнятним та достатнім для вирішення справи по суті. Місцевий суд розглянув справу в межах тих матеріалів, які були офіційно надані поліцією та сторонами під час судового розгляду. Здійснення збору доказів судом суперечить статтям 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими по справі обставинами зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги. Наявні в матеріалах справи докази оцінені судом 1-ої інстанції у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. ст. 251, 280 КУпАП. Підстави для закриття провадження по справі за відсутності складу адміністративного правопорушення відсутні.

Щодо доводів представника Павлишина Ю.М. про обов`язкове внесення формулювання про визнання ОСОБА_1 винним до резолютивної частини постанови про закриття провадження у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Приписами п. 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій шостій цієї статті.

На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що правопорушення ОСОБА_1 було вчинене 24.01.2026, на підставі чого апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції про те, що на момент розгляду справи, тобто станом на 04.09.2026, передбачені законом строки накладення стягнення спливли.

Зі змісту ч. 2 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом тримісячного строку.

Тобто, на переконання апеляційного суду, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення протиправної, винної дії чи бездіяльності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає неспроможними твердження представника Павлишина Ю.М. в наведеній частині та констатує правомірність наведених в мотивувальній частині судового рішення висновків суду 1-ої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, при закритті провадження по справі у зв`язку зі спливом строків передбачених ст. 38 КУпАП без зазначення у резолютивній частині формулювання про визнання ОСОБА_1 винним, оскільки це прямо суперечить вимогам ст. 247 та ст. 284 КУпАП.

Також твердження представника Павлишина Ю.М. щодо неповного дослідження доказів та грубим порушенням норм процесуального і матеріального права судом 1-ої інстанції, через не зазначення судом у мотивувальній частині про фактичні обставини встановлені висновком експерта Одеського НДКЕЦ МВС від 10.04.2026 №КСЕ-19/116-26/7350, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки зазначений висновок експерта судом 1-ої інстанції досліджений, йому надана відповідна оцінка, та через наявні суперечності, постановою суду від 20.04.2026 була призначена повторна комплексна фототехнічна та автотехнічна експертиза з вирішенням тих самих питань, що й при проведенні первинної експертизи.

Отже, наведене свідчить, що суд 1-ої інстанції, розглянув справу, на підставі всебічного, повного та об`єктивного аналізу наявних в матеріалах справи доказів, підстави для зворотних висновків на стадії апеляційного перегляду справи не встановлені, як і не встановлено наявність інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Павлишина Ю.М. в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду міста Одеси від 04.09.2026 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції, як законну, обґрунтовану та вмотивовану - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 38, 247, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Павлишина Ю.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2026 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2026 року, якою закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови буде проголошений 28.10.2026 об 11.00 годин у залі судового засідання № 11 в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Суддя Одеського апеляційного суду Прохоров П.А.