Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №521/15822/20 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7854/26

Справа № 521/15822/20

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Присакара О.Я., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 червня 2026 року про залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, постановлену під головуванням судді Мазун І.А., повний текст ухвали складений 22 червня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а саме: стягнення компенсації 1/2 вартості придбаного в шлюбі автомобілю «Мазда» та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль «Мазда», -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а саме: стягнення компенсації 1/2 вартості придбаного в шлюбі автомобілю «Мазда» та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль «Мазда», в якій просив:

- переглянути рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року за нововиявленими обставинами;

- скасувати рішення в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю та стягнення компенсації;

- прийняти нове про відмову у позові ОСОБА_2 ;

- зупинити виконавче провадження №73478469 та пов`язані виконавчі дії до вирішення заяви.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що рішення суду ухвалене без повного та всебічного дослідження істотних обставин справи, які існували на момент розгляду, але не були та не могли бути належним чином враховані судом, а саме: після ухвалення рішення заявнику стали відомі та можуть бути належно підтверджені наступні обставини: одноразова грошова допомога, отримана ним при звільненні з військової служби 30.08.2019 року, була виплачена у зв`язку зі станом здоров`я та інвалідністю II групи, що підтверджується: довідкою МСЕК про встановлення інвалідності II групи; довідкою/випискою з військової частини № НОМЕР_1 щодо підстав звільнення; документами про виплату одноразової допомоги. Зазначена виплата має компенсаційний характер, пов`язана з втратою здоров`я та працездатності, і за своєю суттю підпадає під ознаки майна, передбаченого п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, а саме - кошти, отримані як компенсація за втрату здоров`я та пов`язані з особистим правом особи. Автомобіль був придбаний 13.09.2019 року виключно за рахунок зазначених коштів, отриманих у зв`язку зі звільненням за станом здоров`я. Ці обставини є істотними для справи, оскільки прямо впливають на визначення правового режиму майна (ст. 57 СК України); виключають презумпцію спільної сумісної власності; підтверджують особистий характер коштів, за які придбано автомобіль. На момент розгляду справи суд не дослідив належним чином: медичні підстави звільнення; зв`язок виплати з інвалідністю; цільове призначення одноразової допомоги як компенсаційної виплати. Зазначені докази не були належно оцінені, що призвело до неправильного застосування ст. 60, 57 СК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 червня 2026 року заява ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, скасувати рішення суду в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю та стягнення компенсації, ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не надав належних доказів, з яких би вбачалося, що останній отримав кошти перед купівлею автомобілю, а не після, та що саме за ці кошти придбано спірний автомобіль.

Також апелянт вважаючи ухвалу незаконною та необґрунтованою надав банківську виписку АТ КБ «ПриватБанк» за період 01.09.2019 - 12.09.2019, яка є новим доказом і повністю спростовує головний аргумент суду про недоведеність зв`язку між виплатою та придбанням автомобіля.

Також апелянт звернув увагу, що виписка не була подана раніше, оскільки її було отримано вже після ухвалення оскаржуваної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Галаганова М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування ухвали суду постановленої з урахуванням обставин справи та норм права.

В судове засідання призначене на 20 жовтня 2026 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 247, 247 зв.б., 248-249 т. 1).

До суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 239 т. 1).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовними вимогами про поділ майна подружжя, зазначала, що у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подружжям було придбано автомобіль Mazda, модель 6, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , р. н. НОМЕР_3 , який було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 . Проте, як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним, даний автомобіль марки Mazda, модель 6, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , р. н. НОМЕР_3 є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає розподілу.

В обґрунтування зустрічного позову про визнання права особистої приватної власності на автомобіль «Мазда», ОСОБА_1 вказав, що в період перебування у шлюбі, він був звільнений з лав Національної гвардії України та отримав грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 роки служби у розмірі 207853,88 грн., 13.09.2019 року ним за особисті кошти, отримані при звільненні, був придбаний автомобіль марки Mazda, модель 6, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 , з 3800,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 92948,00 грн. (курс НБУ станом на 13.09.2019 року – 24,46 грн.) та зареєстрований 13.09.2019 року. ОСОБА_1 вказує, що оскільки майно було придбане за його особисті кошти, отримані ним в період шлюбу, але як одноразова грошова допомога при звільненні, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу в порядку, передбаченому статтями 60, 70 СК України.

До зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 було додано довідку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №167 від 22.10.2020р. про те, що при звільненні з військової служби підполковнику ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 207753,88 грн., дата виплати – 03.09.2019р.; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №182 від 30.08.2019р. про припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 з військової служби наказом КНГУ від 22.08.2019р. №148 о/с у запас (відставку) (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу 30.08.2019р.; згідно з наказом Міністра внутрішніх справ України від 15.03.2018р. №200 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 роки служби у розмірі 207853 грн.88коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2023 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а саме: стягнення компенсації 1/2 вартості придбаного в шлюбі автомобілю «Мазда» та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль «Мазда», задоволені. В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки автомобілю марки Mazda, модель 6, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 , в розмірі 88654,86 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що грошова допомога надана ОСОБА_1 при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 роки служби у розмірі 207853,88 грн. не може вважатися його особистими грошовими коштами в силу довготривалого (з 2001 року) перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , під час яких вона, також, несла ряд сімейних обов`язків (виховування дітей тощо). Тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконано процесуальний обов`язок спростування презумпції спільності майна подружжя.

Також суд дійшов висновку, що зареєстрований за ОСОБА_1 автомобіль Mazda, модель 6, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , р. н. НОМЕР_3 , подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбало за спільні кошти під час шлюбу.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими, також заявник не надав до суду належних доказів на підтвердження підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 423 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених у ч.ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України, нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі, спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно положень п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови від 21 лютого 1981 року «Про перегляд судами у зв`язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» роз`яснив, що як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували під час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не міг знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ЦПК.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі N 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).

Передбачений главою 3 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення (пункт 1 роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»).

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статях 424, 426 ЦПК України. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо).

Судом вірно встановлено, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення не є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, зважаючи на відсутність однієї із обов`язкових ознак нововиявлених обставин, а саме того, що такі обставини є істотні для справи обставини та такими, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи не довів той факт, що автомобіль був придбаний за його особисті кошти, не спростував презумпцію спільного сумісного майна, також ОСОБА_1 не надав належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, з яких би вбачалося, що останній отримав кошти перед купівлею автомобіля, а не після, та у матеріалах справи відсутні докази, що саме за кошти, які були отриманні після звільнення, придбаний спірний автомобіль.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами без задоволення.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджуються зібраними по справі доказами.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не надав належних доказів, з яких би вбачалося, що останній отримав кошти перед купівлею автомобілю, а не після, та що саме за ці кошти придбано спірний автомобіль, надавши банківську виписку АТ КБ «ПриватБанк» за період 01.09.2019 - 12.09.2019, яка є новим доказом і повністю спростовує головний аргумент суду про недоведеність зв`язку між виплатою та придбанням автомобіля, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

При ухваленні рішення судом було прийнято до уваги, що грошова допомога надана ОСОБА_1 при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 роки служби у розмірі 207853,88 грн., та зробив висновок, що вона не може вважатися його особистими грошовими коштами в силу довготривалого (з 2001 року) перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд має виходити з визначених частиною 2 ст. 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у ст.ст. 424, 426 ЦПК України. Судове рішення не може переглядатися у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною 2 ст. 423 ЦПК України, відсутні, а також, якщо обставини, визначені частиною 2 ст. 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Тобто, відсутня законодавчо передбачена підстава для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, як встановлення нових обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення, суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч.2 ст. 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26 жовтня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ О.Я. Присакар

______________________________________ С.М. Сегеда